Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Марк Твен. ПРИНЦ І ЗЛИДАР
Розділ VIII. КЛОПІТ ІЗ ПЕЧАТКОЮ
О п'ятій годині ранку Генріх Восьмий прокинувся від тяжкої дрімоти й промурмотів сам до себе:
— Лихі сни! Лихі сни! Ось-ось прийде моя остання хвилина. Привиддя віщують смерть, та й серце б'ється все слабкіше.
Раптом у очах короля блиснув зловісний вогник, і він промовив:
— Але я не вмру, поки він буде на цім світі. Придворні помітили, що він прокинувся, і один доповів,
що лорд-канцлер чекає в сусідній кімнаті.
— Хай увійде, хай увійде! — вигукнув король. Увійшов лорд-канцлер і, ставши на коліна перед королівським ложем, промовив:
— Я віддав наказ, і, згідно з волею вашої величності, пери Англії в своїх мантіях стоять у залі засідань, бони вже ухвалили вирок герцогові Норфолькському і смиренно чекають дальших розпоряджень вашої величності.
Обличчя короля спалахнуло жорстокою радістю.
— Підведіть мене! — вигукнув він. — Я сам піду в парламент і власноручно скріплю печаткою присуд, який звільняє мене...
Голос його урвався, і він сполотнів як смерть. Його знов поклали на подушки і поспішили підкріпити ліками. Він сумно промовив:
— Який жаль! Як довго прагнув я цієї солодкої хвилини! Але вона настала занадто пізно, і доля вкрала в мене вимріяне щастя. Але поквапся, поквапся! Хай інші виконають радісний обов'язок, якого не довелось виконати мені. Я передаю свою велику печатку державній комісії. Ти, як канцлер, сам повинен обрати до неї лордів, і починайте. Ну, поквапся! Перше ніж зайде сонце, принеси мені його голову.
— Все буде виконано, як наказує ваша величність, — одказав канцлер. — Чи не зводить ваша величність вручити мені печатку, щоб я міг прискорити цю справу?
— Печатку? Та хіба ж вона не в тебе?
— Пробачте, ваша величність, але ви взяли її у мене два дні тому, сказавши, щоб нею не користувались, аж поки ви самі зволите скріпити своєю королівською рукою вирок герцогові Норфолькському.
— Ах так, пригадую... Де ж я подів її?.. Який я став слабкий. Останніми днями пам'ять щось дуже часто зраджує мене... Дивно, дивно.
Король невиразно бубонів, похитуючи сивою головою, і марно силкувався пригадати, де він поклав печатку. Урешті лорд Гертфорд став перед ним на коліна й мовив:
— Насмілюсь нагадати вашій величності: я і ще, мабуть, дехто з присутніх пригадуємо, що ви зволили вручити велику печатку його високості принцові Уельському, аби він беріг її до того дня, коли...
— Правда, правда, — перебив його король. — Негайно принеси її. Мерщій, бо час летить.
Лорд Гертфорд поквапився до Тома, але скоро повернувся вкрай стурбований і з порожніми руками.
— Ваша величність, — сказав він, — на превеликий жаль, я мушу засмутити вас тяжкою, звісткою. З волі божої його високість принц іще нездужає і неспроможен пригадати, що ваша величність дали йому печатку. Я одразу ж поспішив повідомити про це вашу величність, бо ми б тільки прогаяли дорогоцінний час, якби мали обшукувати нескінченну анфіладу покоїв його королівської висо...
Стогін з уст короля урвав мову лорда Гертфорда. Трохи згодом король промовив з глибоким сумом:
— Не турбуйте більше нещасну дитину. Десниця Господня тяжко лягла на бідолашного, і в мене серце крається з любові та жалю до нього. Як мені боляче, що я не можу взяти його тягар на свої старі, похилені від горя плечі й принести йому спокій.
Король заплющив очі, з хвилину щось про себе мурмотів і раптом зовсім замовк. Незабаром він знову розплющив очі і, повівши навколо безтямним поглядом, угледів перед собою лорда-канцлера, що стояв навколішки. Умить обличчя Генріхове спалахнуло гнівом:
— Як, ти ще тут? Клянуся Богом, якщо ти негайно не покінчиш із зрадником, завтра тобі не буде на що надягти капелюха.
Лорд-канцлер затремтів з жаху й ледве вимовив: — Змилуйтеся, ваша величність! Я ждав печатки.
— Чи ти з глузду з'їхав? Маленька печатка — та, що я звичайно брав із собою в чужі краї, — лежить у моїй скарбниці. Коли велика десь зникла, хіба не досить малої? Ти зовсім з розуму схибнувся. Іди! І не смій вертатися без його голови.
Бідний канцлер не забарився зникнути з очей свого грізного володаря. Комісія теж не гаяла часу й відразу ж закріпила королівським схваленням вирок догідливого парламенту. На ранок призначили страту першого пера Англії, безталанного герцога Норфолькського.
Книга: Марк Твен. ПРИНЦ І ЗЛИДАР
ЗМІСТ
На попередню
|
|
