Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Приборкання норовливої Переклад Юрія Лісняка
Примітки
«Приборкання норовливої» - одна з найпопулярніших комедій Шекспіра - за життя автора не була опублікована й до того ж відсутня в переліку Шекспі-рових п'єс в огляді Ф. Мереса «Скарбниця Паллади» (1598). Вперше комедію надруковано in folio 1623 року.
У той же час авторство Шекспіра в цій п'єсі викликало сумніви хіба що в найскептичніших його критиків. Спроби датувати «Приборкання норовливої» приводили дослідників до зіставлення її з п'єсою анонімного автора «Втішна історія під назвою Приборкання однієї норовливої», що вийшла друком 1594 р. й двічі перевидавалася (1596, 1597). Основний зміст і структура конфлікту обох п'єс майже тотожні, хоч дія в п'єсі аноніма відбувається в Афінах, а не в Падуї, Персонажі носять інші імена (Петруччо - Ферандо, Катеріна - Кет, Баптіста - Альфонсо і т. д.) і лише шість рядків цієї п'єси, художній рівень якої загалом дуже низький, повністю збігаються з текстом Шекспіра. На думку одних критиків, шекспірівська комедія написана раніше, близько 1592 p., а анонімний твір - піратське Quarto. Інші шекспірознавці дотримуються думки, що Шекспір написав «Приборкання норовливої» після постановки анонімної п'єси, в 1594-1595 pp. Він кардинально переробив відомий глядачам сюжет і створив яскравий, самобутній зразок ренесансної комедії.
Як у «Комедії помилок» і в «Двох веронцях», в основі композиції «Приборкання норовливої» лежить принцип паралелізму дії. В п'єсі три плани: інтродукція Крістофера Пройда, лінія Петруччо і Катеріни, лінія Люченцо і Б'янки. Кожний із сюжетних планів має власне джерело, але всі вони зв'язані між собою й підпорядковані центральній думці твору - ствердженню гуманістичної моралі. Контрасти між колізіями урізноманітнюють дію, створюють різні емоційні стихії її розвитку.
Вступ до «Приборкання норовливої» готує глядачів до правильного розуміння конфлікту. Сюжетна основа історії Крістофера Пройда має давнє походження: ситуація, в якій людина, прокинувшись, не впізнає свого оточення, зустрічається у фольклорі багатьох народів. Та найістотніше джерело вступу - це популярна в єлйзаветинській Англії «Іспанська трагедія» (1587) Томаса Кіда, представника так званих «університетських умів». У творі Кіда дух убитого героя в супроводі алегоричної фігури Помсти повертається на землю спостерігати за вчинками живих. Шекспір пародіює високу патетику Кіда: в нього п'яний лудильник Пройд, заснувши на землі біля шинку, прокидається в розкішних покоях аристократичного маєтку, де стає «лордом» і глядачем спектаклю. Місце дії вступу - Англія, унаочнена деталями побуту, географічними назвами, навіть іменами реальних осіб,- але перипетії англійського й падуанського конфліктів внутрішньо зв'язані між' собою. Пройдові показують комедію, щоб розважити й «зцілити» його, а в самій комедії «зціляють» Катеріну, повертають їй жіночність, гармонійне ставлення до життя. Як Катеріна, так і Пройд опираються вимушеній терапії. «Вистава знаменита,- бурчить Пройд.- Хоч би вже скоріше кінчалася!»
Існують різні припущення, чому історія Пройда обривається ще в кінці першої сцени: недбале скорочення тексту, загублені сторінки тощо, але так само очевидно, що вступ свою функцію вичерпав - створено атмосферу, придатну для сприйняття фарсу, визначено філософську домінанту - ідею зміни, яка ляже в основу головних характерів. Аналітичне розкриття її відбуватиметься вже в лініях Петруччо - Катеріна та Люченцо - Б'янка. Норовлива жінка як об'єкт комічного з'являлася ще в середньовічних міраклях і численних фабльо. Відтворюючи цю тему в «Приборканні норовливої», Шекспір зазнав також впливу італійської комедії. Це посилило фарсові компоненти в композиції та стилі п'єси: в ній чимало несподіваних сюжетних поворотів, буфонади, комічних образів-масок. Баптіста - це обманутий батько, Гремйо - закоханий старий Панталоне, Траньйо - меткий слуга Брігелла або ж Арлекін з комедії del arte. Втім, образи Петруччо й Катеріни ламають канони традиції. За умовами давніх фарсів, наприклад, у популярній на єлйзаветинській сцені п'єсі «Том Тайлер і його дружина» (1560) єдиним засобом впливу на примхливу героїню й головним комічним прийомом було застосування грубої фізичної сили. Цетруч-. чо, хоч і вдається до суворих форм приборкання, прагне переваги в психологічному двобої. Центральні образи комедії - сильні в своїх пристрастях і уподобаннях, багаті внутрішнім змістом, розумні й життєрадісні,- тому неабиякий азарт, з яким вони віддаються своєму турнірові, охоплює й глядачів.
Погляди на становище жінки в сім'ї наприкінці XVI ст. істотно змінювались. Автори любовних пасторалей оспівували істинне кохання як єдину запоруку подружнього щастя. Моралісти все частіше висловлювались проти примусових шлюбів. Конфлікт між старими й новими моральними принципами став фактом самого життя, і Шекспір ще в «Комедії помилок» показав два погляди на становище жінки: традиційній покірливості Люціани протиставлена думка її сестри Адріани, яка вимагає для жінок більшої рівності в шлюбі.
У «Приборканні норовливої» втілено широкий спектр моральних ідей. Для Баптісти й Гремйо шлюб - це діловий контракт, у якому слід враховувати тільки соціальний стан та матеріальний достаток сторін. Петруччо висловлює бажання «одружитись і на тім розжитись», і навіть Катеріна, ображена на батька за те, що той досі не спромігся знайти їй чоловіка (II, 1), тим самим теж погоджується з існуючими нормами. В лінії Люченцо й Б'янки думками й вчинками персонажів керує тільки любов. Заради цього почуття вдаються до інтриг, втечі, таємного вінчання. Щоправда і Б'янка, намагаючись «відкупитися» від сестри прикрасами, сукнями чи женихами (II, 1), виявляє цим своє повне розуміння життєвих принципів купця Міноли. Але Люченцо виступає справжнім лицарем любовної романтики, він служить створеному ним культові прекрасної дами з безпосередністю, що доходить до наївності.
В лінії Б'янки Шекспір використав матеріал комедії визначного італійського поета Лудовіко Аріосто «Підставні особи» (1509), яка в перекладі Дж. Гаскойна стала 1566 року першою прозовою драмою на англійській сцені. В творі Аріосто відчутний вплив старої римської комедії: юнак прагне одружитися з дівчиною своєї мрії всупереч перешкодам, які чинять їм батьки. Шекспір вільно інтерпре-, тує цю тему. Навіть комічні маски, подібні до Гремйо, не завжди зберігають у його п'єсі одноплановість. Траньйо ж із звичайного комедійного спритника у Шекспіра перетворився на одного з центральних героїв. Здібний, розумний, веселий і добрий Траньйо порядкує домом свого господаря та його життям так вправно, ніби для цього народився. В ньому втілені кращі риси народного характеру. Образи Б'янки та Люченцо драматург також розвинув і психологічно збагатив у порівнянні з сюжетною першоосновою.
Конфлікт «Приборкання норовливої» обумовлений зіткненням двох контрастних поглядів на роль жінки в коханні та шлюбі. Шлях Люченцо та Б'янки до подружнього щастя більш хвилюючий та романтичний, але в результаті сама Б'янка виявиться «підставною особою» для чоловіка: Люченцо не розпізнав її істинної натури. Те, що союз Катеріни й Петруччо обіцяє бути щасливішим, віддає першість прихильникам консервативного підходу до шлюбу. Полеміка з такою розв'язкою почалася ще в часи Шекспіра (їй ми завдячуємо, наприклад, появою комедії Джона Флетчера «Приборканий приборкувач») і триває й донині: адже Шекспіра - співця кохання в 116-му сонеті, творця сміливих та ініціативних героїнь, які, подібно до Джулії, Порції, Віоли, Беатріче, Гелени, відстоюють свої духовні права, самовіддано борються за свої почуття, нелегко ототожнювати з автором ідей фінального монологу Катеріни (V, 2).
А втім, моральний зміст фіналу «Приборкання норовливої» далекий від інерції середньовічної догми. В ренесансній філософії для картини світу характерний не тільки взаємозв'язок явищ - великих і малих, а й сувора ієрархія атрибутів. Шекспір і в «Приборканні норовливої», і далі виходитиме з того, що суспільна гармонія залежить також від того, чи збережено її на найнижчому рівні - в мікросвіті сім'ї. Авторська позиція драматурга історично відповідає засадам народної тогочасної моралі, яка обстоювала внутрішню, практичну рівність чоловіка й жінки у шлюбі, але першість віддавала чоловікові. Порушення сімейної ієрархії рівнозначне порушенню світової гармонії, а як апокаліпсично уявляв собі Шекспір наслідки останнього, видно з відповідних сцен «Троїла і Крессіди» (І, 3), «Макбета» (III, 3, 1) та інших великих трагедій. У «Приборканні норовливої» ця філософська тема знаходить своєрідне вирішення. Петруччо безпідставними примхами провокує безладдя й хаос (IV, 1), чим наочно демонструє Катеріні згубність звичного для неї поводження. Ідеал подружнього життя для Петруччо - «мир, любов і спокій, шаноба, в домі лад, розумний послух» - відповідає принципам світової гармонії, заперечувати переваги яких було б просто нерозумно.
«Приборкання норовливої» - це п'єса з виразними філософськими мотивами. Численні алюзії з поемою Овідія «Метаморфози» не випадковість: жоден з героїв не лишився наприкінці п'єси таким, яким був на початку. Чистому джерелу античної культури й гуманістичній філософії Ренесансу завдячує комедія філософською темою - розвиток є природним законом буття. Саме цей мотив допомагає зрозуміти внутрішній світ героїв і їхній психологічний досвід, надає єдності всім лініям твору.
Театральна історія «Приборкання норовливої» дуже різноманітна. Перші постановники комедії в Росії користувались перекладами, зробленими ще в 40-х роках XIX ст. Перший повний віршований переклад п'єси, який торував шлях і багатьом сучасним перекладачам, зробив видатний російський драматург О. Остров-ський у 1866 р. (друга редакція 1899 p.). Успіх комедії на радянській сцені завжди був пов'язаний з прагненням донести всю глибину шекспірівського задуму. В 1938 р. як перемогу почуття над лицедійством прочитав твір Шекспіра режисер Ю. Завадський в Ростовському драматичному театрі. Ідучи за інтерпретацією видатних майстрів російської сцени XIX ст. О. Ленського та Г. Федотової, глибоко розкрив 1938 р. психологічний підтекст комедії О. Попов у Центральному театрі Червоної Армії (згодом ЦТРА). Цей спектакль лишався класичним зразком для багатьох пізніших постановок у ЦТРА (в ролі Петруччо - А. Попов), для інших театрів і для телеекранізації (1962). Комедію Шекспіра покладено в основу однойменної опери радянського композитора В. Шебаліна (1955).
На Україні ранньою спробою використання мотивів цієї п'єси була переробка її Ю. Федьковичем у одноактний фарс із життя буковинських селян «Як козам роги виправляли» (1872). Такий підхід до драми викликав справедливі нарікання І. Франка. Перший переклад на українську мову зроблений П. Кулішем у 1881 p.; під назвою «Приборкання гострухи» він ввійшов до І тому творів Шекспіра. Окремим виданням переклад П. Куліша вийшов за редакцією та з передмовою І. Франка. В кінці XIX - на початку XX ст. комедія була в репертуарі найбільших на Україні антреприз М. Соловцова в Києві та М. Синельникова в Харкові. Одну з ранніх постановок комедії на українській радянській сцені здійснено в 1922 р. в Київському драматичному театрі.
Яскрава театральність, гострий сюжет, розмаїття характерів привернули до «Приборкання норовливої» і кінематографістів. Сцену сватання Петруччо було екранізовано ще в 1915 р. Кінокомедія, випущена 1928 р.- перша повнометражна звукова картина за п'єсами Шекспіра (США, режисер С. Тейлор, в головних ролях Мері Пікфорд та Дуглас Фербенкс). Серед різних за стилем і мірою художності сучасних західних екранізацій вірністю оригіналові вирізняється робота Ф. Дзефіреллі (Англія - Італія, 1967 p., в головних ролях Елізабет Тейлор та Річард Бартон).
С. 68. Пройд - у англійському тексті Sly (Слай), що означає «хитрий», «пройда».
С. 69. Грумйо - ім'я героя схоже на італійське, але цілком можливо, що це італізоване похідне від англійського слова groom - слуга.
С. 70. Річард Завойовник - Крістофер плутає короля Річарда Левине Серце (1157-1199) з Вільгельмом Завойовником (1028-1087): стара англійська аристократія чванилася своїм походженням від цього нормандського герцога, який підкорив Англію в 1066 p., або від його баронів. Претензії Пройда на аристократичне походження готують його комічне перетворення в сцені 2-й. Paucas palabris - перекручене іспанське pocas palabras, тобто «менше слів». Іспанські елементи в тексті підтверджують зв'язок з «Іспанською трагедією» То-маса Кіда (1558-1594). Називаючи себе «святим Херонімом», п'яний Пройд цитує названий твір Т. Кіда, героя якого звали Херонімо.
С. 73. Сото - персонаж з таким іменем і амплуа є в комедії Джона Флетчера (І579-1625) «Задоволені жінки», але оскільки її написано на тридцять років пізніше від «Приборкання норовливої», очевидно, у вступі йдеться про давніший варіант сюжету в п'єсі невідомого автора.
Достойно й чемно хай себе поводить.- Настанови лорда втілюють той ідеал жіночої покірності, який наслідуватиме Катеріна в кінці комедії.
С. 74. Я Крістофер Пройд, не називайте мене паном.- Комічна домінанта цього образу, або (як ми вже згадували, мовою оригіналу він іменується Sly) - невідповідність його характеру ситуації, в якій він опинився,- привернула увагу К. Маркса, який згадав цього персонажа в критичній статті про реакційного англійського державного діяча лорда Джона Раселла (1792-1878): «хоч доля і зробила його міністром, природа призначила його для ролі бродячого лудильника подібно до Крістофера Слая». (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т.П.с. 402).
Бертон-Гіт - селище в Иоркшірі, де жили Шекспірові родичі, Ламберти.
С. 75. Маріанна Гекіт - шинкарка, реальна особа, родом з Гло-стершіра. Вінкот - селище поблизу Стретфорда, де жив дід Шекспіра з боку матері.
Семіраміда - легендарна цариця Стародавньої Ассірії, уславлена своїм казковим багатством.
Картини любиш? - Важко встановити, чи дальший опис картин на міфологічні сюжети зроблено з реальних полотен чи з поеми Овідія «Метаморфози», яка служила молодому Шекспірові невичерпним джерелом натхнення. За сюжетами й художньою манерою описані картини нагадують справжні твори майстрів італійської школи, зокрема Корреджо (1489-1534) та архітектора й художника Джу-ліо Романо (1492-1546), єдиного художника, ім'я якого згадував Шекспір («Зимова казка», V, 2).
Адоніс і Кіпріда - коханню богині Венери до прекрасного юнака Адоніса Шекспір присвятив поему «Венера і Адоніс» (1593). /о - дочка царя Аргосу, в яку закохався Зевс. Дафна - німфа, яку переслідував своєю любов'ю Аполлон (Феб).
С. 76. ...Слай ... старий Джон Непе із Гріса- Є підстави вважати, що Шекспір називає реальних осіб з рідного йому Уоркшіру, чим посилює англійський колорит зображуваних тут і далі подій.
С. 78. Побачить Падую, наук колиску...- Падуанський університет/заснований у 1228 році, один з найстаріших в Європі.
С. 79. Із філософії частини ті, Котрі навчають, як нажить чесноту...- Люченцо має на увазі «Етику» Арістотеля (384-322 до н. є.), давньогрецького філософа, твори якого мали великий вплив на всю культуру Ренесансу.
Овідій - Публій Овідій Назон (43 до н. є.- 18? н. є.)-римський поет, відомий в шекспірівські часи переважно любовною лірикою. Протиставляючи Овідія Арі-стотелеві, Траньйо радить хазяїнові не забувати за науками про радощі життя.
С. 81. Мінерва - богиня мудрості в римлян.
С. 82. Як Анна у цариці Карфагену...- В «Енеїді» Вергілія Дідова, цариця Карфагену, звіряється в усьому своїй сестрі Анні. Цю сцену англійський глядач тих часів знав також з «Трагедії Дідони» (1594) Крістофера Марло.
С. 83. Redime te captum, quam queas minimo- латинський афоризм з комедії Теренція (195-159 до н. є.) «Євнух» («Викупися з полону за найменшу ціну»).
Агенорова дочка - Європа, в яку закохався Зевс. Шекспір вважав, що Зевс зустрів Європу на Кріті, тоді як, за міфом, він у подобі бика відвіз її на цей острів. С. 86. Ет, що мені з вашої латини! - Те, що Грумйо не відрізняє італійської мови від латини, ще один доказ його суто англійського походження. ; С. 87. Флоренцієва любка.- Флоренцій, герой лицарського роману. Джона Гоуера (1325?-1408) «Confessio Amantis», в основі якого одна з легенд артурівського циклу. Життя героя залежало від того, чи розгадає він, загадку, чого всі жінки найбільше бажають, і він погодився оженитися з бридкою старою бабою, яка пообіцяла йому дати правильну відповідь. Історія описана також у «Кентерберійських оповіданнях» Джеффрі Чосера (1340-1400), в «Розповіді Ткалі з Бату». Сивіла - легендарна пророчиця з міста Куми (Італія), якій Аполлон дозволив прожити стільки років, скільки піщинок уміститься в її долоні. Ксантіппа - дружина давньогрецького філософа Сократа"~ (470) 469- 399 до н. є.), відома своєю сварливою вдачею.
С. 92. Леди красної дочка - прекрасна Єлена, Менелаєва дружина, яку викрав Паріс, син троянського царя Пріама, що стало приводом до Троянської війни.
С. 95. Я ж муситиму танцювати боса...- за звичаєм, неодружена старша сестра мусила танцювати боса на весіллі в молодшої. Камбйо - значуще ім'я; італ. cambio - підміна, заміна.
С. 96. Реймс - місто у Франції, де був університет, заснований 1547 р.
С. 97. Баптіста (переглядаючи книжки) Люченцо звуть вас? - ремарка допомагає зрозуміти, як Баптіста дізнався про ім'я нового поклонника дочки: Люченцо (Траньйо) написав ім'я власника на титулі кожної книжки. Але потрібне спершу головне: Щоб Катеріна полюбила вас.- Тут Шекспір наділяє Баптісту реплікою, яка мало відповідає меркантильному підходові героя до шлюбу, але виражає авторську гуманістичну концепцію.
С. 98. А де два люті стрінуться вогні...- Аналогія Петруччо пояснює, що одна з причин норовливості Катеріни полягає у відсутності достойного її жениха.
С. 102. Бо я зумів красу твою побачить...- Голос глибокого й щирого почуття несподівано проривається в ігровому, фарсовому діалозі. Грізельда - героїня популярної в середні віки історії про жіночу покірність. У «Розповіді студента» з «Кентерберійських оповідань» використав цей образ Дж. Чосер, в останній новелі «Декамерона» - Боккаччо. В часи Шекспіра сюжет цей можна було зустріти в багатьох повістях, баладах та піснях. Лукреція - римлянка, яка вкоротила собі віку після того, як її збезчестив Тарквіній, chfi правителя-тирана Тарквінія Гордого. Шекспір присвятив цій темі поему «Лукре-ція» (1594).
C. 103. Дай руку, Кет.- Церемонію єднання рук при свідках розглядали як офіційні заручини.
С. 104. Тірські килими.- Tip - місто в Сірії, уславлене виробництвом килимів.
С. 105. Галеас - торгове судно.
С. 106. Ніс Wat Simois...- «Ось протікає Сімоїс...»- рядки з «Ге-роїд» Овідія.
С. 107. Еакід - нащадок Еака, Аякс Теламонід, один з героїв ахейців у Троянській війні.
С. 109. Хоча й жартун, та чесний чоловік.- Ця репліка, за логікою образів, має належати Гортензіо, давньому другові Петруччо, а не Траньйо.
С. 113. Гукнув вина.- Молоді, за звичаєм, відразу ж після обряду випивали в церкві кухоль вина.
Печиво на денці.- У вино клали шматочки пряного печива, яке лишалось на дні. С. 114. ...овес поїв їх.- Метонімія означає, що коні з'їли більше вівса, ніж могли, і, значить, готові до подорожі. Можна сприймати і як жартівливе перекручення слів.
С. 115. Не витріщайтеся на мене згорда... не тупайте ногами...- Усі репліки адресовані Катеріні, хоч Петруччо і звертається до натовпу шлюбних гостей.
С. 119. Де воля, воленька моя...- рядок з нині забутої балади, зміст якої відповідає настроєві тільки що одруженого Петруччо. Один чернець кудись там брів...- також рядок із старовинної балади.
С. 122. «Мистецтво кохання».- В поемі Овідія «Ars Amatoria» кохання представлене як наукова теорія.
С. 131. Як сонце чорні хмари прориває, Так честь крізь найбідні-шу одіж сяє.- В монолозі Петруччо відбиваються етичні принципи ренесансного гуманізму.
С. 134. Cum privilegio ad itnprimendum solum - латинський напис на титульній сторінці. Крім того, що цей вираз створює несподіваний ефект від «ученості» Бйонделло, його можна розуміти і як грубуватий каламбур: серед значень англ. «to print» («друкувати») -нагородити жінку дитиною.
С. 135. Думки твої новляться так, як місяць.- Вжитий Катеріною образ переконує глядача в тому, що особистість її не зламана «приборканням». Героїня приймає умови Петруччо, та не втрачає ні почуття гідності, ні гостроти розуму, про що свідчить наступна сцена.
С. 137. Сестру моєї жінки ...Ваш син узяв за себе нещодавно.- Ні Петруччо, ні Гортензіо, який підтвердить новину, не можуть про це знати, тим більше, що весілля ще не відбулося. Гортензіо до того ж упевнений, що «Лю-ченцо» (Траньйо) зрікся свого кохання до Б'янки. Як правило, ці невідповідності проходять непоміченими при постановках п'єси, та наявність їх говорить про те, що до узгодження кількох сюжетних ліній Шекспір ставився байдуже.
С. 140. ...та він шиє вітрила в Бергамо.- Хоч це місто на північний схід від Мілана мало підходить для майстра корабельної справи, воно якнайкраще править за батьківщину для Траньйо, оскільки це рідне місто Арлекіна, спритника з італійської комедії del arte.
С. 141. А поки ви усі тут сперечались...- В оригіналі йдеться про «підставних осіб», що є прямим свідченням залежності цієї лінії п'єси від комедії Л. Аріосто «Підставні особи».
С. 144. Той весь заклад в кишеню покладе.- Ситуація навмисне повертає глядача до меркантильного тону зав'язки (чоловіки закладаються на жінок), що створює виразний контраст моральним ідеям фіналу.
Наталя ЖЛУКТЕНКО
© Aerius, 2004
Книга: Вільям Шекспір Приборкання норовливої Переклад Юрія Лісняка
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Приборкання норовливої Переклад Юрія Лісняка |
| 2. | ДІЯ ПЕРШАСЦЕНА 1Сурми. На сцену виходять Люченцо і його... |
| 3. | ДІЯ ДРУГАСЦЕНА 1Входять Катеріна і Б'янка; у Б'янки... |
| 4. | ДІЯ ТРЕТЯСЦЕНА 1Входять Люченцо в подобі Камбйо, ... |
| 5. | ДІЯ ЧЕТВЕРТАСЦЕНА 1Входить Грумйо.Грумйо Тьху, тьху... |
| 6. | ДІЯ П'ЯТАСЦЕНА 1Входять Бйонделло, Люченцо і Б'янка. ... |
| 7. | Примітки «Приборкання норовливої» - одна з найпопулярніших... |
На попередню
|
|
