Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Колодзінський, Михайло. УКРАЇНСЬКА ВОЄННА ДОКТРИНА.Ч1

Так само не дивізії ген. Галлера побили УГА, але те, що на другий день по перевороті у Львові 1 листопада не збіглося до Львова кілька тисяч українських селян з околиці, а за тиждень кількадесять тисяч з цілої Галичини. Щастя усміхається до людини, а так само до народів дуже рідко й то тільки на коротенький час. Хто вміє його схопити обидвома руками, той переможець, а хто проґавить відповідний момент, пізніше буде виправдувати свою непорадність наріканням на брак зброї, лихі обставини, брак союзників і буде виправдувати свою нездібність тим, що, мовляв, усе було зроблене, все було на найкращій дорозі, але, мабуть, не судилося. Ширення таких поглядів, що все інше було причиною нашої програної, а не ми самі, що все було в нас добре, - тільки демобілізує нас. Треба завжди здавати собі справу, що ми програли минулу війну й що тільки герої, які покрили своїми кістками українську землю, є вільні від підозрінь, негодувань, жалів і критичного ставлення як до осіб, так і до подій. Кожному повинно бути ясно, що українське націоналістичне повстання не задовольниться такими політичними ідеалами, що були за минулої війни. Так само не задовольниться такою армією, якою була УГА і наддніпрянська армія, як теж не знайде місця такий військовий провід і його стратегія, на які здобулася українська армія в минулій війні. Треба забути про давні часи і вчуватися в нові. Всі оцінюють як слід тяжкі обставини, серед яких довелося організувати УГА й командувати нею в бою. Одначе ці обставини, які стоять у нас завжди перед очима, не можуть вистачити щоб УГА і бувший її провід послужили фундаментом при організації української націоналістичної армії.

Від часу, коли в Україні згинув останній воїн бувшої української армії, потекло багато води Дністром, Тисою, Дніпром, Доном і Волгою. Нові часи, нові світогляди, нові пристрасті жадають від нас величезної праці. Не треба лякатися того вулкану, що тепер кипить в Україні. Треба станути в кратері самого вулкану,щоб вибух підніс нас догори й ми могли обняти своїм поглядом, своїми планами, своєю воєнною доктриною цілу стихію. Наша воєнна доктрина мусить бути достосована до тієї вулканічної стихії. Ми не можемо стояти збоку, творити якусь там галицьку чи кубанську армії, снувати плани, які більше надаються для доброго партизанського ватажка, як для армії, і дозволити, щоб вулканічна стихія вибуху націоналістичного повстання розбилася на атоми, а не щоб спрямувалася в одне спільне русло, як це було за часів французької революції, або як це вміли перевести московські большевики.

Українські націоналісти повинні студіювати війни, які вели большевики на Сході Европи й в Азії за панування над шостою частиною земної кулі. В майбутній війні ми будемо мати подібні обставини, як мав їх Ворошилов, Блюхер чи Тухачевський. Це не апотеоза большевицьких маршалів, коли ми студіюємо, яким способом вони виграли війну не тільки з нами, але з десятками інших ворогів. Історія є вчителька життя, а без знання воєнної історії не можемо братися до організації армії й ведення війни. Треба знати, як большевики організували свою армію і чим визначалися їх полководці, бо ж нема де правди діти - ми програли війну, а вони виграли. Коли хтось добачує в студіюванні большевицької війни й большевицьких вождів рекламу для них, то він стягає на себе підозріння, що його побоювання диктує зависть. А втім, большевики - наші смертельні вороги, тому нам треба знати все про них, а не тільки захлороформовувати себе спогадами про "давнє, славне минуле" й співати "Ой та зажурились''. Ми хочемо бути господарями Східної Европи й жити для майбутнього, а не для минулого. Ми беремо з нашої традиції все, що нам придатне, а те, що нам бракує, ми не соромимось навчитися в другого, навіть у ворога. Студіюванням большевицьких війн і їх вождів не робимо реклами большевикам. Той український націоналіст, що такі студії вважає за понижуючі, є подібним до того лінивого студента з Галичини, що не читає "Вогнем і мечем" Сєнкевича з патріотизму.

Не можна поминути нічого, що може збагатити наш практичний досвід при організації армії. Тут не можна кермуватися якимись міркуваннями щодо людей чи певних випадків. Треба починати все наново, бо все, що було, - завело. Треба все достосовувати до націоналістичного світогляду, бо це вихідна точка для всієї роботи при організації армії. Такого універсального ставлення фундаменту при розбудові нашої воєнної доктрини вимагав не тільки дух нашої епохи, але в першій мірі всі герої останньої війни й уже націоналістичної революції. Кості цих героїв не будуть перевертатися у гробі, як вони почують, що ми творимо таку воєнну доктрину, яка дасть змогу організації соборної української націоналістичної армії по цілому світі. Ніхто з цих героїв не буде вважати фантазією наш заамір здобути Схід Европи й перенести війну на ворожі землі. Навпаки, кості героїв з-під Крут, Базару, галицької армії, що згинули від тифу, наддніпрянської по таборах, тих, що замордовані в льохах ГПУ і по польських шибеницях, зможуть спокійно лежати в гробах, як ми в основу організації націоналістичної армії поставимо таку, а не інакшу воєнну доктрину, бо тоді побачать вони, що їхня саможертва не пішла намарно, але що на їхній крові виросло націоналістичне покоління, яке хоче такої України, якої візію мали ці герої, коли вмирали.

В історії українського війська займає багато місця легіон Українських Січових Стрільців. Цьому стягові деякі приписують навіть відродження українського військового духа. Безперечно, УСС мали величезний вплив на Галичину, і якщо не брати під увагу короткотривалого перебування Хмельницького в Галиччині, УСС були для галичан першим військовим стягом від упадку галицько-волинської держави. Поява УСС не була революційна. Старі політики хотіли щось мати на презент для цісаря, а молодь далася полонити козацькій романтиці. А втім, заважила тут багато охота наслідувати поляків. Спочатку всі думали, що УСС будуть вести тільки пропаганду. Війна одначе перекреслила плани галицьких політиків. Австрія озброїла УСС в античні Верндлі й гонведські мундири та кинула їх у бій без потрібного військового вишколу. Що УСС не принесли ганьби нашій військовій традиції, то це треба завдячувати кільком бойовим і ідейним старшинам і молодим стрільцям, які палали жадобою не вести саму пропаганду, але битися з москалями. Політичний провід думав одначе, що УСС згинуть всі, як курята восени. Навіть командант УСС Галущинський пише у своїх споминах, що коли стрільців призначили на стежі в московському запіллі, то він носився з думкою поповнити самогубство, тому що був переконаний, що УСС згинуть на цих стежах. Як бачимо, то УСС не мали рівно ж команданта, бо командант з такою психікою як Галущинський, надавався на команданта товариства голосільниць, а не бойового стягу, який під проводом якогось українського Пілсудського був би надав УСС інше історичне значення, яке вони сьогодні можуть мати в наших очах.

В дійсності ані наш політичний, ані військовий проводи не мали ніякого стратегічного плану щодо вжиття УСС і це різнило їх від Пілсудського, який знав, що легіони є на те, щоб битися з москалями й збудувати самостійну Польщу, хоч би при цьому мали всі втратити голови.

Одинокий поручник Кватернік, родом хорват, зрозумів, що УСС можна вжити до партизанських нападів на задах московської армії. Наші військовики вважали цей план за божевілля. Цікаво знати, як Кватернік здійснив цей план? Невже ж він знав дещо з історії про запорожців і в стягу УСС бачив їх нащадків? Українські історики повинні це розслідити, бо практика показала, що надії Кватерніка не завели зовсім. УСС здобули собі славу, виконуючи тільки частину плану Кватерніка. Навіть тих кілька стеж, що дісталися в московське запілля, зробили велике діло. Про це пише підполк. Олександер Доценко в календарі "Червона Калина" п. н. "Невідома сторінка з легенди про УСС". Стежі УСС занепокоїли московське командування. Воно видавало спеціальні розпорядження й мусило рахуватися з морально-пропагандивним ефектом, який випливав з нападів стеж. Могли УСС багато більше зробити в той час, якщо б вони були мали доброго команданта і свою військову доктрину. Але наш військовий провід мав амбіції "унтерофіцера" австрійської армії. Одночасно брак правильного політичного світогляду й воєнної доктрини не дозволив УСС стати силою, яка могла б розсаджувати морально московські частини, в яких були українці. Політичний провід хотів зробити УСС театральним військом. Факт, що УСС попали в бій, не є заслугою українських політиків і військових командантів, лише простих стрільців, які палали жадобою боротьби з москалями. Щойно серед цих простих стрільців зродилася амбіція бути справжнім українським військом, але аж пізніше в Києві. Серед цих простих стрільців відродився воєнний дух предків, який у сполуці з інстинктом самозбереження давав їм перемоги над москалями й заступав брак військового вишколу й відповідного озброєння. УСС на початку світової війни знайшлися в сліпій вулиці, тому билися так, щоб виграти, а не так, щоб день перебути. І в цих боях виросли такі герої як Черник, Загаєвич, Старух, Турок і багато інших. Все слабе й кволе відлетіло від УСС. Залишилася сталь, яка дала підвалини під організацію СС у Києві. Отже легіон УСС був воєнною школою для старшин, які зужиткували здобутий досвід за три роки війни в Карпатах і на Поділлі при творенні національного українського війська СС. Безперечно, молодь з Галичини ставиться з пієтизмом до Маківки й Лисоні. Але це тільки доказує, що тій молоді імпонують взагалі геройські вчинки і що в ній не згасли бойові прикмети наших прадідів. Одначе УСС не створили нічого, що лягло б в основу воєнної доктрини українських націоналістів. Навіть 1 листопада у Львові не зробили УСС, тільки відділи, зложені з українців зреволюціонізованої австрійської армії. Без порівняння вище стоять ці старі ландштурмісти, що обсадили Львів і тим самим виступили в першій мірі проти Австрії, від УСС, які, бувши вліті на Наддніпрянщині, все ж таки держалися далі Австрії. Переворот у Львові 1 листопада визволив УСС з прикрого положення бути аскарами австрійського цісаря. УСС не вміли здобутися на великий жест, тому не вміли вони витиснути більшого знаку на психіці українського народу поза Галичиною. УСС не мали того впливу на воєнні й політичні події в Галичині під час українсько-польської війни, що СС на Наддніпрянщині. Гарна, сентиментально безжурна романтика лучиться з УСС. Одначе вони не створили соборницького українського військового типу. Тип військовий, наш, чисто український, по-соборницькому закреслений, витворили корпус СС і Запоріжці.

Беручи з політичного боку, УСС були маленьким відділом аскарів біля "найяснішого пана". УСС мусили складати присягу австрійському цісареві за те, що дозволив їм носити жовто-синю кокарду на австрійській шапці.

Треба подивляти стрілецьку масу, що серед таких обставин вона не скомпрометувала українську воєнну традицію. З тодішніми політичними і військовими проводами могли УСС пропасти морально і фізично без будь-якої користі для українського народу. Додаймо ще брак такого командира, як мали польські легіонери й маємо причини, чому УСС помимо свого геройства й ідейності не витворили ніякої військової доктрини.

Початок до відродження правдивої української військової сили дав богданівський полк у Києві. Це був перший український полк, що присягав уже тільки українській владі. УСС не залишили нам нічого для наслідування під оглядом політично-ідеологічним. Безперечно, треба подивляти їх моральну силу, що вони серед таких поганих обставин, які вони мали в австрійській армії, видержали й прославилися геройськими вчинками. Одначе для нас уже не є приємливе становище УСС, коли вони по берестейськім мирі опинилися на Наддніпрянщині. Що тримало їх ще й тоді в рядах австрійської армії, тяжко вияснити. Над Дніпром уже була українська держава й треба було перейти на службу тій державі, а не задовольнятися становищем прибічної гвардії Василя Вишиваного. Намір ужити УСС для перевороту у Львові був нереальний, як це пізніше виявили події. Взагалі УСС повинні були покинути австрійські ряди, коли Центральна Рада проголосила незалежність України. Коли цього не зробили, то їх становище мусило бути трагічно-комічне. Тому УСС багато більші здобутки осягнули в піснях, як у бойовому балансі нашої минулої війни. А і ці стрілецькі пісні є сьогодні заслабі для націоналістів. Воєнна доктрина українських націоналістів вимагає інших пісень - пісень сильних і жагучих, які були б грімким криком нашої молодої душі, і вогнем пристрастей і наших почувань. Такі пісні зродяться, як "Слово о полку Ігореві" і "Гей не дивуйтесь". Майбутній бойовий гімн українських націоналістів зродиться серед розгару боротьби, а не дорогою музичного конкурсу.

К

Додати в закладки

  
Переклад Translate