Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Фредерік Бегбеде Історійки під екстезі Переклад М. О. Ілляшенка та О. М. Ногіної
Післясвяткові довби
Я сказав йому: «Усе завжди починається з наступного ранку». Вигляд він мав жахливий. Обличчя вкрите щетиною. Від нас тхнуло перегаром, наближався світанок. Удалині, з вулиці Варен, уже було чутно свистіння сміттєзбірника.
Луї - мій старий приятель, але він надто часто закохується - через це він трохи нудний. «Так, так, а потім ти запевнятимеш, що життя - це пробудження після свята». Він поставив стару платівку Арети Франклін на 45 обертів, а я вижлуктав пляху.
«Ти бачив її очі? Ні, от скажи, ти бачив її ОЧІ?».
Вочевидь, що я бачив її очі, я добре знаю Летицію, як і те, що колись через ці очі я [51] ускочив у подібну халепу. Луї понесло, і Аре-та співала свою тиху молитву за нас...
- Вона обіцяла, що ми невдовзі побачимося.
- У тебе є її номер?
- Є-е-е.
- Моно 43-32.
- Але...
- Ніяких але.
Вона вже прокинулася. Але була не сама, і Луї бігцем повісив слухавку. Тепер я знав, що в нас попереду безсонна ніч.
- Я тебе попереджав, вона така. Щоразу, коли Летиція говорить «привіт», це значить «прощавай».
Але я враз пошкодував про свою брутальність. Я ненавидів заспокоювати Луї, бо це нагадувало мені про мої найгірші дні. У кімнаті повіяло смутком. [52] Якщо комусь потрібна адреса, за якою мешкає смуток, то можна запитати мене. Смуток з'являється у певні години. Його ареал проживання чітко визначений.
Але Луї полюбляв страждати. Він належить до тієї когорти людей, які відмовляться вступати до клубу, в який їх запрошують дійсними членами. Певним чином, я розумів, чому все відбувається саме так У Луї все йшло не так, бо воно і НЕ МОГЛО КУДИСЬ ІТИ.
- Мені все однСґплювати, головне, що я її кохаю, і це єдине, що має значення, на все інше мені наплювати.
- Луї, чи маєш ти Доліпран?
Ми пройшлися пішки. Поснідали в барі «Марше». Не заплатили і пішли звідти. Ми втекли. Зустріли співачку Дані на вулиці Ло-біо. Я стругнув біля бару «Фернандо» Луї нюхнув попперсу біля бару «Гюї». [53]
Усе це відбувається через мене. Це була моя ідея піти туди. Я добре пам'ятав адресу Летиції. Я назвав її шоферу таксі.
- Авеню Веласкес, 8-й округ. Тупик, що виходить на парк Монсо.
Я нічого не забув. Рана ще не загоїлася. В усьому моя провина.
Луї добре затягнувся в обидві ніздрі, потім натиснув на дзвоник. О, Летиціє, миле янголятко, чому ти відкрило так легко? Хіба тебе не навчили, що слід спочатку спитати, перед тим як відчинити ящик Пандори?
- Заткни їй рота рукою, швидко!
Я підкорився. Летиція мене вкусила. Я стиснув кулак і заліпив їй у око. Луї заломив їй руки за спину. У квартирі засмерділо попперсом (входячи, він перекинув пляшку). Батьки Летиції вже пішли на роботу. її тра-халь також. У нас попереду був цілий день. [54]
Ви коли-небудь пробували запхати до дівочого рота тенісний м'яч? Я вас запевняю, що це забирає чимало часу. Але це того варте: тепер Летиція не кричить, чи, точніше, ніхто не чує її крику. Відзначу, що її батьки мають смак: крісла - Людовик XV, диски - Doors, ірландське віскі. Ми по черзі підпалили крісла, подряпали диски та вицмули-ли віскі. Луї ще знайшов різки в кімнаті Летиції (вона їздить на конях). Ми помстилися за її коня.
- Як ти гадаєш, вона могла б мене покохати?
- Облиш це...
- Ми могли б удвох вирушити у подорож... Нас усі б залишили в спокої, ніхто б нам не заважав...
- Луї, я думаю, що нам не слід довго тут затримуватися. [55]
- Вона мені говорила, що ми скоро по- • бачимось...
- О'кей, Луї, але зараз уже трохи запізно мріяти про одруження, мені здається, ми тут трохи наколобродили, і слід ушиватися, поки ніхто не прийшов.
- Петиція... Л.Е. в А.Т.И.Ц.І.Ї (на мелодію Сержа Гінзбура).
- Луї, роби, як знаєш, а я чухаю звідси. Мені в обличчя вдарила хвиля холодного
повітря. Вулиця блищала від дощу. Луї вскочив у халепу. Я почав хапати дрижаки. Він залишився там, разом з непритомною Лети-цією. Непритомною та зв'язаною. Я не міг пригадати всього, але мені здавалося, що Луї таки вскочив у халепу.
Свята схожі на життя: вони народжуються та вмирають, як і людські істоти. Вони мають свої злети та падіння. Вони, як і ми, сяють [56]спочатку, а потім перетворюються на порох. Як і ми, свята не мають наступного дня.
Коли Луї телефонував мені, я не відповів. Автовідповідач усе записав. Я не все розібрав, але загалом, він повідомляв, що нарешті знайшов спільну мову з Летицією. Він запитував мене, чи погоджуся я стати їхнім свідком на весіллі. Просив стати мене хрещеним батьком їхньої дитини. Він плакав, було чутно, як сльози падали на слухавку. У ящику метушилися кралі з Рошфора. Щойно помер Жак Демі. Коли ви вмираєте, то починають крутити ваші фільми. Ось для чого люди знімають кіно. Аби надати своїм життям сенс. Я знову заснув. . Я спав і бачив уві сні світ, сповнений яскравих кольорів, дівчат із ямочками на засмаглих щічках; у моїх занімілих вухах дзюркотіли [57] мелодії мого дитинства; сонце дощило. Мені наснилося, що я іду до тебе і ти береш мене за руку. Мені наснилося, що моє серце почервоніло, що ми біжимо лісом із ненюфарів, а навколо флуоресціюють пташки. Мені наснилося кохання, і.я закохався у цей сон.
Книга: Фредерік Бегбеде Історійки під екстезі Переклад М. О. Ілляшенка та О. М. Ногіної
ЗМІСТ
На попередню
|
|
