Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Фредерік Бегбеде Історійки під екстезі Переклад М. О. Ілляшенка та О. М. Ногіної
Чоловік, який задивлявся на жінок, 1
Гімн пляжів, як на мене, - це не «Sea, Sex, Sun» Сержа Гінзбура, а, швидше, «Люблю дивитись на дівчат» Патріка Кутена.
Це надзвичайна пісня. «Люблю дивитись на дівчат, які прийшли на пляж. Вони знімають одяг і вдягають свій цнотливий камуфляж».
Щоразу, коли я розлягаюся на піску, то чую цю оду сексуальній невдоволеності, цю апологію курортного вуаєризму. Я думаю про тисячі болісних післяобідніх годин, які я провів у Бідарі, Біарицці чи Сен-Тропе, спостерігаючи за засмаглими кралями у малесеньких купальних трусиках. Я переконаний, що саме оці численні години сором'яз- [59] ливого споглядання зробили з мене мерзенного сексуального збочення, яким я став.
«їхні грудки палають від жаги до життя, їхні очі наче питають: яке воно, це хлопча?»
У цій пісні Кутена є міцне крещендо, яке чудово передає розпачливе безсилля гете-росексуального курортника, розчавленого спекою, оточеного безмежністю жорстокої краси. Дівчата скачуть, підіймають хвилі розпеченого піску, вигукують імена хлопців, які ще більш засмаглі за них. Вони виходять із води з ліловими сосками, мокрі купальні трусики облипають їхні стрижені кицьки. Вони цілуються з австралійськими серфінгістами чи камергерськими ді-джеями. Вони не звертають уваги на зелених та хирлявих хлопців, які читають книжки, із прутнями, прихованими під махровими рушниками. Вони навіть не помічають цих паралізованих [60] залицяльників, дірок від бубликів, німих закоханих, лютих романтиків. Подяка Куте-нові за те, що він віддав належне цим мовчазним літнім стражданням.
І чому шістнадцятирічним дівчатам дозволяють вільно вештатися по узбережжю? їхні довгі шиї, випуклі сідниці, губи, що з насолодою обсмоктують полуничне ескімо, шовкові спини, тендітні ключиці, мокре волосся, зуби, білі наче морська піна, вузенькі розкішниці, свіжі язички, біла смужечка від купальника, маленькі ступні із пофарбованими нігтиками, грудки, які легко вмістяться у моїй долоні....
Мені подобається писати про дівчат. Що робити, коли закохуєшся у сотню дівчат одночасно? їхні пупки наче басейни наповнені олією для загару. Мені було шістнадцять, коли це почалося. Наразі мені вдвічі [61] більше, і нічого не змінилося. Я пишу це у Форментера, в червні 1997, моя наречена поряд зі мною, однак це прокляття триває: все життя я буду уважно придивлятися до параду жорстокої цноти.
Сьогодні, коли я став відомим письменником, якого видають десятитисячними накладами, я не забув, що ви розбили моє серце, зграя маленьких негідниць.
Як стати кимось
Моє життя - лайно, настав час покінчити з ним. Досить з мене возити бовдурів, від яких тхне кремом після гоління і залишається кокаїновий порошок на задньому сидінні. Я набанячився анісовою та прозаком і срав на їхні напомаджені голови з бразильських серіалів. Як я до цього приплив? Я не знаю. Коли я був маленьким, то думав, що життя попереду. Тепер я здоровий бик, працюю водієм на замовлення у Парижі та передмісті, і піді мною стелеться вулиця Ріволі. Я їду вздовж розкішних апартаментів із видом на Тюїльрі, де повно фарбованих цип, які злягаються із ведучими телебачення на диванах «Ромео». Позаду мене заходиться від сміху [63] клієнтка, я вже не знаю, які дурощі їй оповідає цей смаглявий молодик: «Кохана, я купив новий гвинтокрил для нашого катера, чи катер для гвинтокрила? Чи літак для того, аби кататися на джипі по басейну?». Я срав на тебе, пан Мудило. Я примушу тебе вссатися. Я в обуренні тисну гашетку газу і розглядаю в дзеркало заднього виду її на-штукатурений носик, напомаджене волосся, золотий ланцюжок. Чи скоро вона припинить скалити зуби? Я гадав, що життя дасть мені шанс, що для мене заготовлено декілька сюрпризів. Та де, фіг там. Сюрпризи для багатіїв. Життя бідних прораховується, його можна передбачити заздалегідь. Майбутнє обійшло мене. Я страшненький, погано вдягнутий, вони бачать мою товсту потилицю, мою бичу шию. Вони гарні, добре пахнуть, вони нехтують мною. Вони сміються наді [64] мною, це точно, але я покладу цьому край. Площа Злагоди? Нічний Париж - це краса! Чекайте, але ж і це не для мене!
Я бідний чоловік, а значить бідолаха. Я той, з ким ніхто не хоче бути. Той, кого звуть на ім'я, додаючи «мсьє» попереду, наче якогось холуя. Ніколи моя доля не була схожою на площу Злагоди - сліпучу, сяючу, - прикметники, які можна вжити по відношенню до інших, але не до мене. Я п'ю, аби забути про те, що мене забули. Моє життя позбавлене сенсу. Я тисну на газ, бо мені набридло жити на узбіччі. О ні, не може бути, вона розстебнула ширінку арабу, вона бере у рота, присягаюся, я бачу їх у дзеркалі, це, мабуть, збуджує їх, бо вони знають, що я можу їх побачити, вона смокче його ковба-сину, поки він заправляється кокаїном. Щоб вони здохли, я більше не можу. І що вонанайшла в ньому, окрім драхм? Чому, бор-дельна лярво, ніхто ніколи не лизав мої шари на задньому сидінні лімузина? Чому ця наштукатурена і напарфумована до блювоти лахудра дивиться на мене із співчуттям? Я ненавиджу ввічливість багатіїв, іхні посмішки, які означають «пішов геть», наче я прошу милостиню. При цьому я відчуваю себе таким недолюдком і потворою.
По радіо звучить Viva Forever від Spice Girls. Я роблю голосніше. Я - найменш цікава річ у цій машині. Вийшов з нікуди, аби повернутися у ніщо. Я повертаю на набережну. Цей остогидлий поц стогне, наче актор порнофільму. Вийшов з нікуди, аби повернутися в ніщо. Я також трахаю жінок, але вони негарні, і зі мною їм нудно. Я не можу їх здивувати. Вони шкодують, що були зі мною. Ніхто ніколи не схотів зустрінути ста- [66] рість зі мною. (Навіть я сам.) Я ніколи не закохувався і нікому не приніс задоволення. Кохання коштує надто дорого, у мене бракує цих коштів. Я смердючий воділа, який своїми товстими волохатими пальцями стискає баранку цієї чортопхайки. Мій батько весь час удовбував мені, що я ні на що не придатний, і я зробив усе, аби виправдати його сподівання. Я ніде не вчився - був надто зайнятий переглядом ящика, п'янками та ледарюванням. Єдиний екзамен, який я склав, - на водійські права (і то лише завдяки службі в армії).
Навіщо такі люди, як я? Ми марні та зайві на цій планеті. Про нас не пишуть в «Афіші». Натовп не збереться на наш похорон. Боже мій, якщо ти є, поясни мені, чому я завжди так погано вдягнений? О, нарешті він кінчив їй у рота, погань. Вона спльовує сперму в [67] серветку. Чого ж не ковтаєш? Звісно, це тобі не іранський кав'яр. Як продавати свій зад, так можеш, а ковтнути арабської спускачки зась, моя лярво? Подивіться на них, які вони щасливі. Прямо хоч на фото. Ви мені заплатите. Стовбичив собі спокійнісінько у барі «Забуття», нажлуктувався анісовою, вів собі расистські балачки з іншим непотребом, і тут дзвонить цей мобільник, слід підібрати клієнтів, і ось тепер вони тикають своїм безхмарним щастям у мою посередню мармизу, і ще чекають на подяку?
Метис запустив свої наманікюрені пальці у волосся білявки. Viva Forever. Можна подумати, їх попустить, коли в їхні янгольські обличчя влетять уламки захисного скла. Колись же має прийти наш час. До цього дня у мене його не було. Сьогодні - останній день мого життя. Мене звільнили звідусюди,- [68] але тепер усе під моїм контролем. Уперше в житті я хочу чогось досягти: якщо життя не вдалося, то слід насолодитися смертю.
- Mister Paul, you're driving too fast (1)!
(1) Пане Пол, ви їдете надто швидко! (англ.)
Нарешті. Принцеса затремтіла. Але я не збираюся втрачати свій шанс. Тунель Альма наближається, ми влітаємо у нього на швидкості 200 км за годину. Алє-оп! Поворот керма, втрачати нема чого, - і ми врізаємося в стіну. Пішли ви всі під три чорти! Про мене дізнається весь світ.
Смерть, розкішна, як готель Ritz.
Хто знає, може, я буду знаменитий і у 2000 році.
Книга: Фредерік Бегбеде Історійки під екстезі Переклад М. О. Ілляшенка та О. М. Ногіної
ЗМІСТ
На попередню
|
|
