Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Фредерік Бегбеде Історійки під екстезі Переклад М. О. Ілляшенка та О. М. Ногіної
Найвидатніший Французький Письменник Сучасності
Париж - велике село, тому я завжди знав, що одного дня зустріну Його. Однак, як і всі довгоочікувані події, моя зустріч з Найвидат-нішим Французьким Письменником Сучасності відбулася геть не так, як я її собі уявляв. Слід сказати, що я ніяк не очікував на зустріч з ним у канаві на вулиці Принцес. Пізніше я зрозумів, що насправді в тому не було нічого дивного, але в ті часи я був дуже наївним та прищавим.
Найвидатніший Французький Письменник Сучасності валявся в струмочку, і, вочевидь, виною тому було вино Руссо. Коли б була потреба визначити винного, то віскі Johnny Walker - кращий кандидат. Сп'яніння [70] Найвидатнішого Французького Письменника Сучасності не було патріотичним. Він щось бурмотів собі у бороду. Я наблизив своє вухо до його рота, і мені здалося, що він хотів пити. Я допоміг йому підвестися. Дякувати Богові, на вулиці Принцес налічувалося безліч питних закладів, які були відкриті і цієї пізньої години.
Всупереч своєму легкому стилю, який є унікальним явищем нашої літератури, Найвидатніший Французький Письменник Сучасності важив кілька тонн. Ми зайшли до Тоні, і він повалився на першу лаву.
На жаль, вона не була вільною, і Тоні довелося втрутитися, аби запобігти справедливій бійці. Я скористався нагодою та замовив йому склянку води та аспірин.
У той час я дуже погано знав письменників. Але, врешті-решт, усі ми вчимося на [71] власних помилках. Тому довелося витиратися після склянки води, яку мені вихлюпнули в обличчя. Я міг би здогадатися, що в кварталі Сен-Жермен-де-Пре посеред ночі не слід удавати з себе лікаря. Поза всякими сумнівами, я переступив межі ввічливості. Я зрозумів, що слово «пити» з вуст Найви-датнішого Французького Письменника Сучасності має конкретний зміст. Аби виправдатися, я вирішив супроводжувати його в подальших пригодах.
І то була прогулянка, яких у мене в житті не було.
Найвидатніший Французький Письменник Сучасності підзаправився анісовою без води у Тоні і втягнув мене у шалену гонку.
Ми систематично відвідували кожен бар на вулицях Гізар і Канет. «Уперед! На абордаж!» - вигукував він, незмінно нагадуючи [72] мені одного з персонажів своїх знаменитих романів. Невдовзі від ночі тільки і залишилось враження невиразних вогнів та віддаленого сміху, які кружляли все швидше й швидше, наче люстри віденських палаців, коли вальсуєш під музику Штрауса і бульки шампанського бризкають тобі в обличчя - сльози про втрачений час, - і ти співаєш і танцюєш ще більше, аби забути про своє кохання і про життя, яке знов наздоганяє тебе.
Зрештою, я втратив здібність чітко бачити.
Ось тоді і відбувся дивний епізод. Найвидатніший Французький Письменник Сучасності кинувся до групи молодих регбістів, які підпирали стійку в барі «Рубенс» на вулиці Мазаріні. Він почав хапати їх за комірці та лаяти. Дуже швидко спортивні [73] здоровані припинили сміятися і почали відштовхувати нашого чолов'ягу. Він упирався і продовжував називати їх підорами, лохами, бичарами, бздунами - від стусанів вони перейшли до ударів кулаками в обличчя, ногами в живіт та пах, головою у ніс.
Я відсиджувався у кутку бара, і мені було добре видно, як регбісти вчотирьох висаджують лобове скло якогось авто за допомогою черепа Найвидатнішого Французького Письменника Сучасності.
Тілько-но бійка скінчилася, я полетів на допомогу. Вони його не пожаліли. Кров текла з обох брів та з носа. Усе його волохате тіло було замочене у крові, і йому бракувало двох зубів. Я запитав у нього, навіщо він причепився до цієї банди кровожерливих покидьків. Замість відповіді він почав блювати на мої штани. Сил у мене більше не [74] залишилося. Тим часом Найвидатніший Французький Письменник Сучасності заснув на моїх колінах.
Я взяв його обома руками і, зібравши всю свою хоробрість, звалив на плечі. Дякувати небесам, аптека у торговому центрі Сен-Жермен ще працювала. Побачивши нас (мене - височезного, худорлявого, синього від пиятики, мої штани, залиті кров'ю та блювотою, та Найвидатнішого Французького Письменника Сучасності на моїх тендітних плечах), дівчина, яка чергувала в аптеці, злостиво осміхнулася/Незважаючи на повну виснаженість, мені вдалося пояснити їй, що цю видатну людину щойно жорстоко побили і йому терміново потрібна невідкладна допомога. Ми поклали його на підлогу, і вона почала протирати його розпухле • обличчя спиртом. [75] Коли Найвидатніший Французький Письменник Сучасності дико закричав, це можна було йому пробачити. Але потім він розхристав на молодій аптекарці блузу і вкусив її за груди. Погодьтесь, дивний спосіб віддячити людині, яка хотіла лише продезінфікувати ваше обличчя.
Я хотів було втрутитися та врятувати молоду дівчину, коли побачив на її вустах посмішку, яка переконувала: їй це подобалося! Дияволиця осідлала Найвидатнішого Французького Письменника Сучасності і почала тертися своєю мушлею по його скривавленому носі (замість того, аби протерти його стерильним тампоном). Я більше нічого не розумів. Я вийшов ковтнути свіжого повітря саме в той момент, коли її блуза пролетіла над касою, аби приземлитися над полицями із зубними щітками. [76]
Коли я повернувся, вони вже курили одну цигарку і вона допомагала йому зав'язувати краватку. Найвидатніший Французький Письменник Сучасності виглядав цілком здоровим. І тільки-но я увійшов, він раптово підвівся і кинувся на мене із криками: «Тримай злодія! Тримай злодія! Він поцупив мій портфель!». Я припустився на всій швидкості, але він встиг схопити мене і почав сміятися, пояснюючи, що він вигадав цю витівку, аби позбутися аптекарки, і що слід продовжити нашу подорож, бо починається ніч.
Щодо мене, то моє серце до цього не лежало, але не кожен день випадає нагода провести ніч із подібним персонажем. Зрештою, я погодився супроводжувати його, пообіцявши собі, що не питиму більше ані краплі алкоголю. [77]
Цього разу наша прогулянка була величною, грандіозною та бурлескною. Найвидат-ніший Французький Письменник Сучасності не припиняв вибухати захоплюючим реготом, і всюди нас вітали, аплодували та цілували. Навіть (і особливо він) Президент Республіки не міг розраховувати на подібний прийом. І ми пустилися в загул по всіх зустрічних барах. Звісно, я відмовився від своєї абсурдної обіцянки і склав компанію цій Видатній Людині в її пиятиках. Але, незважаючи на всю прихильність до нас, ми лишилися звичайними людьми і не втримались від волання пісень, від чого у мене зовсім пересохла горлянка.
Ніщо більше не могло нас зупинити. Ми вилазили на столи і виступали перед натовпом, під овації дарували свої сорочки незнайомцям, обливали дівчат шампанським. [78]
Міняючись, ми по черзі піднімалися одне одному на плечі, шукаючи вдалечині найближчу бухту, наче той черговий на щоглі сп'янілого піратського судна, який вдивляється у горизонт у пошуках жертви. Так воно і було. Ми із Найвидатнішим Французьким Письменником Сучасності складали П'яний корабель.
Після нескінченної гонитви наш П'яний корабель викинуло поблизу Кастеля, щось на кшталт приватної бухти, господар якої скористався нагодою і проявив поблажливість до потерпілих матросів. Склянки не порожніли, незважаючи на нашу завзятість. Мені здається, що в той самий момент я і вирішив увійти в Літературу. Тоді я був молодий і швидко хмелів.
Раптом Найвидатніший Французький Письменник Сучасності засумував. Щойно [79] до бару увійшла його дружина разом із модним молодим автором. Він належав до групи «нових буркунів» - літературно-банкетного товариства, яке зосередилося навколо кількох видавнцтв (Le Recif та La Table d'Hote) та нового журналу Champs-Ely sees). Молодий автор упізнав Найвидатнішого Французького Письменника Сучасності, зблід і простягнув руку. У повітря. Особисто я зніяковів, бо відчув, що наближається нова неприємність. І цього разу передчуття мене не підвели.
«Швидка допомога» відвезла те, що залишилося від молодого автора. Найвидатні-ший Французький Письменник Сучасності танцював із дружиною повільний танок, голубки продовжували дерти одне одному волосся. Я допивав залишки вина у склянках. І намагався привести до ладу свої думки. Усе [80] відбулося так швидко. Невже треба переживати подібні пригоди щовечора, аби бути письменником? Чи можна цього уникнути? Невже акт творення є невід'ємною частиною акту руйнування? І таке інше.
Я заснув.
Через кілька місяців по тому Найвидат-ніший Французький Письменник Сучасності помер, відтоді вже минуло десять років. І донині я запитую себе: як йому вдавалося поєднувати ці дві діяльності - життя та письменництво?
Книга: Фредерік Бегбеде Історійки під екстезі Переклад М. О. Ілляшенка та О. М. Ногіної
ЗМІСТ
На попередню
|
|
