Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Фредерік Бегбеде Історійки під екстезі Переклад М. О. Ілляшенка та О. М. Ногіної
Найбридкіша історійка цієї збірки
Попередження: деякі пасажі цього тексту можуть ранити почуття деяких особливо романтичних читачів.
Я відчуваю, що розридаюся, згадуючи цю історію. Але я мушу її розповісти: можливо, є люди, яким знадобиться мій досвід. У мене хоча б з'явиться ілюзія, що я недарма зруйнував найпрекраснішу історію кохання свого життя.
Усе почалося із жарту. Пам'ятаю все так, наче це відбувалося вчора. Я запитав її, на що вона готова піти, аби довести мені своє кохання. Вона відповіла, що ладна на все. Отже, я посміхнувся, і вона також. Навіжені. [82] Це і стало початком кінця. До цього ми безперервно кохалися і ні про що інше навіть не думали. Інших доказів нашого кохання ми не потребували. Це було як випити склянку води - хіба що смачніше, та й спрага нас мучила постійно. Було досить одного її погляду - і мій прутень уже стояв. Вона відкривала рот; я наближав свої губи; її язик облизував мої ясна, у нього був смак полуниці; я встромляв свої пальці в її запашне волосся; вона просувала руку під мою сорочку і пестила мою шкіру; наше дихання частішало; я розстібав її чорний ажурний бюстгальтер і звільняв її перса, вони мали смак вершкової карамелі; її тіло було наче кондитерська; супермаркет; фаст-фуд, в якому мені подобалося гаяти час; прогулюватися; робити вибір між вологими трусиками та грудьми (два в одному); і коли ми заводили- [83] ся, нас завжди підхоплював стрімкий потік; злети-падіння; злети-падіння; кінчаючи, я кричав її ім'я; вона - моє.
Крапка з комою - дуже еротична штука.
Ми були просто парочкою закоханих. Усе змінилося, коли ми вирішили, що кохання вимагає доказів. Наче просто займатися цим було замало.
Спочатку були дурниці. Вона просила мене затримати дихання на хвилину. Якщо я зможу, це свідчитиме про моє кохання. Це було нескладно. Після цього вона на декілька днів залишила мене у спокої. Але прийшла моя черга.
- Якщо ти кохаєш мене, тримай палець у полум'ї свічки, доки я не дозволю тобі прибрати.
Вона кохала мене, це точно. Ми добре насміялися, коли лікували пухир на її вказівному [84] альці. Ми ще не знали, що встромили палец у пекельну шестерню.
Ми фантазували по черзі. Вимоги зростали. Аби довести своє кохання, я мав зробити таке:
- облизати унітаз;
- випити свою сечу;
- з початку до кінця прочитати роман Клер Шазал;
- продемонструвати свої яйця на діловій вечері;
- дати їй сто тисяч франків без права торкатися її;
- отримати від неї два ляпаси прямо посеред кафе «Марлі» і не виказати протесту;
- десять годин просидіти зачиненим у коморі із віниками;
- носити прищіпки-«крокодильчики» на сосках; [85]
- перевдягнутися у жінку і прислужувати на вечері для її подруг.
Зі свого боку, аби пересвідчитись у її коханні, я примусив її:
- з'їсти собаче лайно на вулиці;
- проходити три дні зі штучним хроном у дулі і не робити кака;
- передивитися до кінця останній фільм Лелуша;
- зробити пірсинг на кліторі без анестезії;
- піти зі мною на вечірку і спокійно дивитися, як я залицяюся до її подруг;
- віддатися собаці, лайно якого вона з'їла;
- протягом дня залишатися в одній білизні прив'язаною до світлофора;
- вирядитися собакою на свій день народження і зустрічати гостей гавкотом; [86]
- піти зі мною до ресторану «Режін» на повід ку.
Це точно: війну було оголошено. Але це були квіточки. Бо за спільною згодою було вирішено, що віднині до наших випробувань ми залучатимемо інших людей.
Одного вечора я привів її до моїх друзів садистів. Очі її були зав'язані, на руках - наручники. Перш ніж подзвонити у двері, я нагадав їй правила гри:
- Якщо ти попросиш зупинитися, це значитиме, що ти мене більше не кохаєш.
Але то було зайве - вона їх добре знала.
Троє моїх друзів почали з того, що ножицями розрізали на ній одяг. Один тримав її руки за спиною, а двоє різали сукню, ліфчик та панчохи. Вона тремтіла від відчуття невідомості та торкання холодного металу до шкіри. Коли вона залишилася голою, вони [87] почали її ласкати: груди, живіт, попку, мушлю, стегна, потім утрьох проникли в неї пальцями, потім по-справжньому. Спочатку по черзі, а потім разом (один у рот, другий в щілину, третій в анус - це в них було добре організовано). Вони усі разом спустили і перейшли до серйозних справ. їй прив'язали руки над головою до кільця, вбудованого у мур. їй зняли пов'язку, аби вона могла побачити батіг, хлист та пугу, потім її ноги прив'язали до стіни мотузками і знов зав'язали очі. Ми пороли її вчотирьох хвилин двадцять. Наприкінці цієї вправи було важко визначити, хто більше втомився, жертва, виснажена криками та стогонами, чи кати, вимучені маханням хлистами. Але вона трималася, а значить кохала мене.
Аби відсвяткувати це, ми залишили на її правій сідниці слід розпеченим залізом. [88]
І тепер настала моя черга. Через те, що я кохав її, був змушений погодитися на все. Зуб за зуб.
Вона взяла мене із собою на вечерю зі своїм «колишнім» - тобто з типом, якого я ненавидів. Після обіду вона промовила до НЬОГО:
- Моє кохання, я тебе не забула. Кивнула у мій бік і продовжила:
- Цей покидьок ніколи не зможе замінити тебе. Утім, він такий слизняк, що дивитиметься на те, як ми займаємося коханням, і навіть нічого не скаже.
Я залишався сидіти на своєму місці, коли вона сіла зверху на мого попередника та найгіршого ворога. Вона поцілувала його взасос, пестячи його член. Він дивився на мене, приголомшений. Але я не реагував, і він перестав звертати на мене увагу. І тоді [89] вона сіла на його хрін. Ніколи в своєму житті я так не страждав. Я волів померти просто на місці. Але я весь час повторював собі, що це страждання - доказ мого кохання. Коли вони разом досягли оргазму, вона повернулася до мене, уся така спітніла, і попросила мене піти, бо їй хотілося повторити це наодинці. І я розревівся від люті та відчаю. Я благав її:
- Змилуйся, краще попроси мене відрізати палець, але тільки не це!
Вона зловила мене на слові Мій суперник відрізав мені фалангу мого лівого мізинця. Це було жахливо, але залишити їх наодинці було ще гірше. І зрештою: поступитися можливістю чухати вухо - менша жертва, ніж отримати роги від покидька.
Відтоді наше кохання почало вимагати все більших доказів. [90]
Я примусив її віддатися моєму ВІЛ-ін-фікованому другу без презерватива (під час однієї груповухи).
Вона попросила мене відсмоктати у її батька.
Я примусив її працювати повією на авеню Фош: її забрали менти, а потім група жандармів з кількома жебраками зґвалтували її, і я навіть пальцем не поворухнув, бо вона ж сама його мені відрізала. Вона встромила мені розп'яття в дулу під час поховання моєї сестри, з трупом якої я перепих-нувся.
Я відтрахав усіх її кращих подруг на її очах.
Вона примусила мене бути свідком на її весіллі із сином багатого біржового маклера.
Я зачинив її голою у печері, повній пацюків та павуків-птахоїдів. [91]
Ніколи не забуду найгірше: вона до того дійшла в своїх збоченнях, що примусила мене повечеряти сам на сам із Романою Бо-ренже.
За рік ми спробували все. ВСЕ. І ми майже вичерпали всі ідеї.
І потім, одного дня, коли настала моя черга її випробовувати, я нарешті вигадав єдиний СПРАВЖНІЙ доказ. Такий, що доводив її кохання до мене назавжди.
Ні, я не вбив її. Це було б надто легко. Я хотів, аби вона страждала все життя, аби доводити мені своє абсолютне кохання щосекунди, до самої смерті. Ось чому я її покинув.
Ось чому вона більше ніколи мене не бачила.
З кожним днем ми страждаємо все більше. Упродовж багатьох років ми плачемо. [92]
Але вона знає, так само як і я, що інакше не може бути.
Наш найкращий доказ кохання - ніколи більше не бачитися.
Книга: Фредерік Бегбеде Історійки під екстезі Переклад М. О. Ілляшенка та О. М. Ногіної
ЗМІСТ
На попередню
|
|
