Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА. Частина 1. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна

5.5. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПЛАТІЖНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Система електронних міжбанківських розрахунків Національно­го банку України (СЕП) експлуатується з 1993 р. і на сьогодні в ці­лому задовольняє вимоги та потреби банківської системи України. Однак ця система розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, що не відповідає сучасним світовим ста­ндартам для систем подібного класу, а відтак вона не може забезпе­чити в майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та належний рівень захисту інформації.

З огляду на це невідкладним завданням є розроблення проекту нового покоління платіжної системи України, який має враховувати потреби банківської сфери країни, кількісні та якісні перспективи розвитку міжбанківських розрахунків, світовий досвід створення таких систем тощо.

Проект нової платіжної системи має забезпечити єдність, цент-ралізованість та комплексність у підході до розв'язання відповідних завдань, цілеспрямованість дій та концентрацію зусиль для досяг­нення поставленої мети, врахування зарубіжного досвіду та вимог, що зумовлені інтеграцією України до світової ринкової економіки. Проект розроблений у межах загальної стратегії Національного банку України у сфері інформатизації, яка:

— є централізованою, комплексною і єдиною для всього комп­
лексу завдань інформатизації банківської справи України;

— передбачає інтеграцію всіх ключових напрямів завдань інфо­
рматизації та автоматизації банківської діяльності;

— заснована на кращих зразках світового досвіду, на сучасному
технічному обладнанні та засобах розроблення програмного забез­
печення;

— передбачає постійну реструктуризацію та ускладнення інфо­
рмаційної моделі банківської справи України, кількісне та якісне
зростання та зміну семантичного навантаження інформаційних по­
токів у ній;

— розрахована на досить тривалий період часу.

Система електронних міжбанківських розрахунків України — цілісна система, що базується на архітектурі «клієнт — сервер», призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найзруч­нішій для конкретного користувача формі (on-line режим, кліринг тощо) та для моніторингу кореспондентських рахунків банківських установ України.

Основними завданнями системи є:

— удосконалення монетарної політики, яку провадить НБУ, зав­
дяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення
грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

— забезпечення виконання міжбанківського етапу всіх видів
безготівкових розрахунків, передбачених «Інструкцією про безготі­
вкові розрахунки в господарському обороті України»;

— усунення необхідності вести кореспондентські рахунки бан­
ківських установ у кожному регіональному управлінні НБУ;

— скорочення витрат часу на виконання міжбанківських розра­
хунків;

— різке прискорення обертання грошових коштів;

— підвищення рівня безпеки системи міжбанківських розрахунків;

— задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

— розширення спектра послуг для користувачів;

— удосконалення і посилення процедур внутрішнього бухгал­
терського обліку та контролю;

— зменшення вартості банківського посередництва через опти­
мізацію платіжних засобів і раціоналізацію систем;

— організація взаємодії платіжної системи з процесинговими
центрами системи масових електронних платежів, із системою обігу
цінних паперів, з іншими платіжними системами (наприклад,
SWIFT) тощо.

Система складається з таких компонентів:

— система моніторингу рахунків (СМР) — підсистема, яка при­
значена для централізованого ведення і моніторингу кореспондентсь­
ких рахунків комерційних банків у Національному банку України;

— система термінових переказів (СТП) — підсистема для об­
слуговування платежів великими сумами і термінових платежів у
режимі реального часу;

— система клірингових розрахунків (СКР) — підсистема для
здійснення платежів малими сумами в пакетному режимі.

Особливостями цієї системи як програмно-технічного продукту є:

— великі обсяги інформації, що обробляється і зберігається, її
централізоване розміщення;

— організація інтерфейсу між СМР, СТП та СКР у режимі ре­
ального часу;

— організація інтерфейсу між банками — учасниками та підсисте­
мами як у режимі реального часу (для СТП), так і в пакетному ре­
жимі (для СКР);

— високорозвинена мережева телекомунікаційна структура;

— підвищені вимоги до надійності та інформаційної безпеки
програмно-технічного забезпечення і засобів зберігання інформації;

— забезпечення захисту інформації, що обробляється і зберіга­
ється, а також захищених інтерфейсів між підсистемами та банками — учасниками як у режимі реального часу (для СТП), так і в пакетно­
му режимі (для СКР) за допомогою вбудованих апаратних та прог­
рамних засобів захисту інформації;

— експлуатація протягом значного періоду часу (не менше, ніж
10 років);

— підвищені вимоги до гнучкості, можливості надбудови та мо­
дифікації системи з урахуванням потреб банківської системи Украї­
ни в цілому і Національного банку України зокрема, які постійно
змінюються і зростають, удосконалення механізмів та способів між­
банківських розрахунків.

Основними факторами, що визначають потрібні кількісні та які­сні показники системи, є:

— поточна завантаженість СЕП;

— перспективи економічного розвитку України;

— можливість інфляції;

— тенденція переходу від готівкових форм розрахунків до без­
готівкових;

— оцінка досвіду інших країн, що розвиваються, щодо динаміки
розвитку міжбанківських розрахунків.

Основними орієнтовними кількісними показниками системи є:

кількість кореспондентських рахунків в СМР 3 000

кількість абонентів у СТП 1 000

кількість абонентів у СКР 3 000

кількість трансакцій у день у СТП 100 000

кількість трансакцій у день у СКР 1 000 000

Система виконує оброблення всіх видів платіжних документів, міжбанківський обмін якими автоматизований.

Існують обмеження на види платіжних документів, які прий­маються до системи від різних категорій користувачів. Ці обмежен­ня мають на меті забезпечення ліквідності та мінімізацію системно­го ризику.

В основу бухгалтерської моделі покладено принципи:

— централізованого ведення кореспондентських рахунків банків
та їхніх установ;

— здійснення початкових платіжних трансакцій в межах поточ­
ного залишку коштів на кореспондентському рахунку;

— надання різноманітних моделей обслуговування консолідова­
ного кореспондентського рахунку банку та групі його установ.

Надається широкий спектр засобів керування Національним бан­ком України кореспондентськими рахунками банків та їхніх уста­нов, включаючи:

— засоби визначення лімітів овердрафту коррахунку, які варію­
ються стосовно засобу виконання платіжної трансакції (у режимі
реального часу в СТП або в пакетному через СКР), до банківської
установи або групи установ, за якою закріплено кореспондентський
рахунок, тощо;

— засоби інформування Національного банку України про стан
кореспондентських рахунків (у СМР) і про динаміку їхніх змін (за
інформацією як із СТП, так і з СКР);

— засоби надання юридичній особі — учаснику розрахунків
можливостей керувати лімітами виконання розрахунків підпорядко­
ваних їй банківських установ тощо.

Основні принципи організації системи (провідна роль Націо­нального банку України, склад учасників розрахунків, їхні права та обов'язки, організація експлуатації) є продовженням принципів ор­ганізації СЕП.

Функціями системи моніторингу рахунків є:

— централізоване ведення кореспондентських рахунків юридич­
них осіб;

— відображення на кореспондентських рахунках трансакцій, які
виконуються через СТП та СКР;

— централізоване ведення нормативно-довідкової інформації
платіжної системи в цілому;

— надання юридичній особі можливостей керування своїми
філіями;

— здійснення доступу інших підсистем та завдань до інформа­
ції, яка зберігається в СМР;

— довідкові функції.

Ефективність роботи платіжної системи загалом визначається політикою НБУ щодо підтримання резервів і керування ризиком.

Система надає НБУ великий діапазон засобів централізованого ке­рування проведенням розрахунків, основні інструменти якого зосе­реджені в СМР. СМР приймає від уповноважених осіб і надає ін­шим підсистемам розрахунків керівну інформацію для організації проведення розрахунків. Всі механізми локального керування роз­рахунками містять в собі як одну з інформаційних компонентів ін­формацію, отримувану з СМР.

У ролі об'єктів моніторингу розглядаються як кореспондентські (розрахункові) рахунки, так і резервні рахунки комерційних банків. НБУ має засоби для підвищення ефективності використання обмеже­них сальдо при розрахунках, зокрема, існують механізми надання ча­стини резервного фонду для виконання платежів, переміщення коштів між рахунками (субрахунками) для підтримання ліквідності тощо.

Система термінових переказів призначена для виконання пла­тіжних трансакцій банком — відправником у режимі реального часу.

Головні завдання — виконання основної функції розрахунків за умови мінімального системного ризику, швидкість і надійність роз­рахунків.

Система переказів коштів у режимі реального часу виступає кінцевою розрахунковою ланкою для переказування значних сум на великих фінансових ринках, які функціонують у різноманітних валютах.

Система гарантує приймання початкової платіжної трансакції, якщо платіжне доручення відповідає вимогам законності та покри­вається наявним сальдо або кредитом.

Приймання/відхилення платежу у системі здійснюється залежно від такої інформації, що отримується в режимі реального часу з під­системи СМР:

— відсутність заборони на виконання початкових платіжних
трансакцій конкретним банком — відправником;

— наявність достатньої суми коштів на кореспондентському
рахунку;

— виконання обмежень, установлених юридичною особою —
власником коррахунку на початкові платіжні трансакції конкретно­
го відправника.

Функції програмно-технічного комплексу центрального вузла:

— безпосередній зв'язок у режимі реального часу з СМР для
отримання інформації про поточний стан кореспондентських ра­
хунків та для відображення виконуваних трансакцій на відповідних
рахунках;

— ведення баз даних трансакцій;

— довідкова служба.

Функції програмно-технічного комплексу банку учасника:

— емуляція віддаленого терміналу програмного комплексу цен­
трального вузла системи для підготовлення оператором початкових

платіжних трансакцій. Надання інформації, що відповідає проведе­ній трансакції, в ОДБ банку;

— приймання з ОДБ банку початкових платіжних трансакцій
з емуляцією підтвердження для ОДБ про прийняття трансакції до
системи;

— надання відповідних платіжних трансакцій, передавання їх до
ОДБ банку з емуляцією для СТП повідомлення про отримання пев­
ної трансакції банком;

— надання інформації банку про поточний стан його рахунку,
виконані проведення тощо;

— довідкові функції.

Система клірингових розрахунків призначена для виконання великої кількості окремих платежів за певний період часу з ма­лою величиною питомих витрат. Більшість трансакцій не мають термінового характеру. Суми трансакцій відносно невеликі. Ця під­система орієнтована переважно на задоволення платіжних потреб приватних осіб та фірм під час здійснення простих економічних операцій.

СКР проводить періодичний взаємозалік платіжних документів учасників із визначенням чистого сальдо. Система взаємозаліку за­безпечує виконання значного обсягу платежів за відносно низького рівня ліквідності.

Для запобігання затримання платежів, а також з метою усунення необхідності резервувати великі кошти на рахунках у Національно­му банку України, банкам надаються засоби урівноваження між ефективністю розрахунків та ризиком. НБУ сприяє зниженню ризи­ку для клірингової палати, забезпечуючи достатні залишки на ра­хунках учасників, і водночас підвищує ефективність розрахунків, надаючи учасникам тимчасові кредити. Для цього в СКР існує ме­ханізм визначення в квазі-реальному часі додаткових лімітів оверд-рафту технічних рахунків залежно від рівня неплатоспроможності учасників розрахунків та інших обставин, як засобами власне СКР, так і засобами СМР.

Функції програмно-технічного комплексу Центральної розрахун­кової палати:

— обмін контрольною інформацією між СМР та ЦРП;

— звірка та квитовка міжобласних оборотів та контрольної ін­
формації, що знаходиться в ЦРП та СМР;

— організація інформаційно-пошукової системи;

— довідкові функції.

Програмно-технічний комплекс регіональної розрахункової па­лати призначений для посеансного оброблення платіжних доку­ментів у пакетному режимі. Регіональна палата виконує розрахунки між своїми учасниками і здійснює зв'язок з іншими розрахунковими палатами.

Функції програмно-технічного комплексу регіональної розрахун­кової палати:

— організація посеансних клірингових розрахунків;

— посеансний зв'язок із СМР для відображення в СМР проведе­
них розрахунків;

— посеансний зв'язок із СМР для отримання інформації про об­
меження, встановлені для учасників розрахунків, та поточний стан
кореспондентських рахунків;

— довідкова служба.

Початкові платіжні документи надаються учасниками розрахун­ків до регіональної розрахункової палати згідно з місцезнаходжен­ням учасника.

У регіональній розрахунковій палаті передбачається проводити 5 — 20 сеансів протягом банківського операційного дня. Кількість сеансів та періодичність розрахунків залежать від поточних потреб і можуть варіюватися.

Оброблення платежів виконується в порядку надходження, ін­ших пріоритетів немає. Обмеження на приймання початкових пла­тіжних документів від учасників визначаються на підставі інформа­ції, переданої з СМР, і поточного залишку на технічному рахунку, який ведеться в РРП і відображає поточні операції учасника в СКР в режимі реального часу та стан кореспондентського рахунку (суб­рахунку) в СМР на момент останнього сеансу зв'язку з СМР.

За підсумками сеансу виконується багатосторонній взаємний за­лік. Чисте сальдо, визначене за підсумками сеансу для кожного уча­сника розрахунків, відображається в режимі реального часу в СМР.

Відповідні платіжні документи надаються учасникам розрахун­ків за підсумками сеансу в пакетному режимі. Пакети міжобласних платежів у такий самий спосіб транспортуються у відповідні регіо­нальні розрахункові палати.

Створення СКР планується на основі поступового еволюційного перетворення існуючої СЕП.

Системи автоматизації внутрішньобанківської діяльності. Обмін платіжними документами між банківською установою та роз­рахунковою палатою СЕП спроектований та реалізований у такий спосіб, щоб забезпечити повний та прозорий контроль за проход­женням документів, уникнути викривлення та підроблення пла­тіжних документів, тобто забезпечити високий рівень надійності розрахунків. Це висуває певні вимоги до технології оброблення електронних платежів всередині банківської системи та її взаємодії з СЕП. Природно, що технологія проведення електронних платежів всередині банку має узгоджуватися з принципами функціонування СЕП та технологією оброблення платежів у ній.

За станом на 1995 р. в Україні існувало понад 200 різних систем «Операційний день банку». Мало місце використання так званих пі-

ратських (тобто викрадених) копій. Деякі розробники не приділяли належної уваги питанням інформаційної безпеки, надійності сис­теми, дотримання технології роботи в СЕП. Після розроблення та впровадження СЕП як загальнодержавної системи міжбанківських розрахунків стало нагальною потребою підняття загального рівня систем автоматизації внутрішньобанківської діяльності, особливо щодо проведення банком електронних платежів.

Національний банк України висунув ряд вимог до програм авто­матизації роботи банку — учасника СЕП. Дотримання цих вимог має забезпечити:

— систематизацію механізмів обміну платіжними документами
між банками — учасниками СЕП та СЕП;

— цілісність та інформаційну безпеку стикування ОДБ з СЕП;

— надійність сукупного функціонування СЕП та ОДБ;

— усунення небезпеки втручання в систему електронних плате­
жів персоналом банку;

— розширення спектра інформаційних послуг СЕП.
Вимоги до ОДБ розрізняються за такими групами:

1) вимоги щодо технологічної реалізації інтерфейсу ОДБ з
АРМ-3 СЕП;

2) вимоги щодо інформаційної безпеки підготовки міжбанківсь­
ких платежів у середовищі ОДБ;

3) вимоги щодо внутрішньої інформаційної безпеки банку;

4) вимоги щодо інформаційної безпеки системи «клієнт — банк».

З 1 жовтня 1995 р. комісія департаменту інформатизації НБУ ви­конує експертні оцінки програмного забезпечення банків — учасни­ків СЕП з метою встановлення відповідності вимогам Національно­го банку. У комісію входять розробники СЕП, фахівці з питань захисту інформації, представники служби експлуатації. Під час про­ведення експертної оцінки розглядається технологія оброблення платежів всередині банку, організація взаємодії ОДБ із СЕП, аналі­зується рівень захисту платіжних документів від несанкціонованого втручання персоналом банку тощо.

За результатами розгляду банківських систем розробникам на­даються поради щодо їх удосконалення. Системи, що дістали пози­тивну експертну оцінку, мають свідоцтво про відповідність вимогам НБУ. У разі, коли надана на експертну оцінку система не задоволь­няє вимогам НБУ, розробникам надаються конкретні рекомендації щодо її виправлення, і після доопрацювання така система має прой­ти повторну експертну оцінку.

Виконання експертних оцінок значно підвищило загальний рі­вень систем автоматизації банківської діяльності в Україні, стабіль­ність та надійність функціонування банківської системи в цілому. Позитивні наслідки цього відчувають як банки—учасники СЕП, так і Національний банк України.

Основним напрямом подальшого розвитку систем автоматизації діяльності банку є перехід від автоматизації власне бухгалтерського обліку до створення повнофункціональних систем, які охоплюють усі сфери діяльності банку, базуються на сучасних програмно-технічних засобах (професійні системи управління базами даних, засновані на архітектурі «клієнт—сервер») і мають підвищений сту­пінь надійності та безпеки зберігання і захисту інформації.

Система «клієнт—банк» в Україні розглядається як складова програм автоматизації банківської діяльності і, зокрема, як джерело надходження платіжних документів до загальнодержавних систем розрахунків (зокрема, СЕП). Тому до систем «клієнт—банк» вису­вається ряд вимог, визначених Національним банком України, щодо дотримання ними стандартів електронних платіжних документів, сумісних із СЕП, надання мінімального набору послуг, забезпечення певного рівня захисту інформації тощо.

В Україні вже існують системи «клієнт—банк», які є невід'єм­ною складовою програмного комплексу автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дає змогу не тільки повністю автоматизувати бухгалтер­ський облік на підприємстві, а й побудувати єдину технологічну лі­нію виконання всіх фінансових операцій підприємства.

Архітектура кожної конкретної системи «клієнт—банк» та спе­цифіка технології її роботи перебувають у досить широкому діапа­зоні. В Україні, розроблення та впровадження систем «клієнт— банк» тільки починається. Тому в найближчі роки очікується різке зростання як кількості клієнтів, що користуватимуться цим сучас­ним видом послуг, так і рівня програмно-технічних розробок таких систем.

Книга: НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА. Частина 1. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна

ЗМІСТ

1.	НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА. Частина 1. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна
2.	ВСТУП
3.	РОЗДІЛ 1 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ -ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК ДЕРЖАВИ. ЙОГО РОЛЬ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ. 1.1. ВИНИКНЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ЕМІСІЙНИХ БАНКІВ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЇХ СТАТУСУ
4.	1.2. СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ І ЙОГО СТАТУС
5.	1.3. ФУНКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
6.	1.4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
7.	1.5. ФІНАНСИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
8.	РОЗДІЛ 2 ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА. 2.1. СУТЬ ТА РОЛЬ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ
9.	2.2. ІНСТРУМЕНТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ
10.	2.3. ПОЛІТИКА ОБОВ'ЯЗКОВИХ РЕЗЕРВНИХ ВИМОГ
11.	2.4. ПОЛІТИКА РЕФІНАНСУВАННЯ
12.	2.5. ПОЛІТИКА ВІДКРИТОГО РИНКУ
13.	Розділ 3 ОРГАНІЗАЦІЯ ГОТІВКОВОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ. 3.1. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ -ЦЕНТР ГОТІВКОВОГО ОБІГУ
14.	3.2. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ І В ОРГАНІЗАЦІЯХ
15.	3.3. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ В КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ
16.	3.4. ЕМІСІЙНО-КАСОВА РОБОТА УСТАНОВ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
17.	3.5. ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ОБЛІК КАСОВИХ ОБОРОТІВ БАНКІВ
18.	3.6. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНКАСАЦІЇ ГРОШЕЙ ТА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ЦІННОСТЕЙ НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ
19.	РОЗДІЛ 4 КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ МІЖ НБУ І КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ. 4.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ КРЕДИТІВ, ЩО НАДАЮТЬСЯ ЦЕНТРАЛЬНИМИ БАНКАМИ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКАМ
20.	4.2. ЕВОЛЮЦІЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НБУ З КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ
21.	4.3. РЕФІНАНСУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ З ДОПОМОГОЮ ПРОВЕДЕННЯ КРЕДИТНИХ АУКЦІОНІВ
22.	4.4. РЕФІНАНСУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ПІД ЗАСТАВУ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
23.	4.5. ДОСВІД ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН З КРЕДИТУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
24.	РОЗДІЛ 5 ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ. 5.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ І НЕОБХІДНІСТЬ МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ
25.	5.2 КЛАСИФІКАЦІЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ
26.	5.3. ЕВОЛЮЦІЯ МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ В УКРАЇНІ
27.	5.4. СИСТЕМА ЕЛЕКТРОННИХ ПЛАТЕЖІВ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
28.	5.5. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПЛАТІЖНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
29.	РОЗДІЛ 6 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ -ФІНАНСОВИЙ АГЕНТ УРЯДУ. 6.1. ОБСЛУГОВУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
30.	6.2. ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ
31.	6.3. КАСОВЕ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
32.	РОЗДІЛ 7 ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ. 7. 1. ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА ЯК ОСНОВА ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І КОНТРОЛЮ
33.	7. 2. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ
34.	7. 3. КЛАСИФІКАЦІЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
35.	7. 4. КУРСОВА ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
36.	7. 5. ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЗОЛОТОВАЛЮТНИМ РЕЗЕРВОМ КРАЇНИ
37.	7. 6. РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ ПОТОЧНИХ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ
38.	7. 7. РЕГУЛЮВАННЯ НБУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ, ПОВ'ЯЗАНИХ З РУХОМ КАПІТАЛУ
39.	7. 7. РЕГУЛЮВАННЯ НБУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ, ПОВ'ЯЗАНИХ З РУХОМ КАПІТАЛУ
40.	7. 8. ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ У СФЕРІ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate