Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА. Частина 1. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна

7. 7. РЕГУЛЮВАННЯ НБУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ, ПОВ'ЯЗАНИХ З РУХОМ КАПІТАЛУ

В Україні досі відсутнє спеціальне законодавство, що регулює здійснення резидентами капітальних операцій за кордоном (на від­міну від здійснення нерезидентами інвестицій в Україну, що регу­люється Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 25 березня 1996 р. ). Також у законодавчих актах України не дається визначення самого поняття «операції, пов'язані з рухом капіталу».

За відсутності законодавчих актів прямої дії, Національний банк України своїми нормативними документами встановив, що до ва­лютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, належать:

а) здійснення прямих інвестицій у вигляді валютних цінностей
нерезидентами в Україну або резидентами за кордон, включаючи
участь в акціонерному капіталі, реінвестування доходів, інші форми
довгострокового (на строк понад один рік) та короткострокового (на
строк не більше від одного року) вкладення капіталу, пов'язані з на­
буттям контролю над підприємствами чи компаніями або придбан­
ням права власності на будівлі, споруди, природні ресурси та інше
нерухоме майно;

б) здійснення портфельних інвестицій нерезидентами в Україну
або резидентами за кордон;

в) розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках і
вкладах за межами України;

г) одержання резидентами фінансових кредитів від іноземних
міжнародних фінансових організацій та інших кредиторів.

Оскільки в Україні існує режим валютного контролю, окремі операції, зазначені у цьому переліку, можуть відбутися за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Не потре­бують одержання ліцензій НБУ інвестиції нерезидентів в Україну, що здійснюються відповідно до Закону України «Про режим іно­земного інвестування». Операції резидентів, зазначені у пункті г), потребують не одержання індивідуальної ліцензії, а реєстрації у На­ціональному банку України кредитів, отриманих від іноземних кре­диторів з видачею відповідного реєстраційного свідоцтва.

Операції резидентів, зазначені у пунктах а), б), в), потребують попереднього одержання разових індивідуальних ліцензій Націо­нального банку України.

Для з'ясування політики Національного банку України під час регулювання капітальних операцій розглянемо зміст цих операцій.

Інвестиції нерезидентів в Україну. Одним із пріоритетних нап­рямів загальнодержавної політики є сприяння залученню в Україну іноземних інвестицій. За даними експертів ООН, потреба України в іноземних капіталовкладеннях становить близько 40 млрд дол. США за річної потреби 7-8 млрд дол. США. За обсягами залучення інвестицій у розрахунку на душу населення Україна посідає одне з останніх місць серед країн з перехідною економікою — 28 дол. США, водночас в Угорщині цей показник дорівнює 1107 дол., в Чеській Республіці — 575 дол., в Естонії — 420 дол., Латвії — 227 дол., в Словенії— 132 дол.

Для поліпшення ситуації в Україні здійснюється комплекс за­ходів, спрямованих на створення іноземним інвесторам сприятливо­го інвестиційного клімату. Зокрема, створення при Президентові України Консультативної Ради з питань іноземних інвестицій, до складу якої входять керівники української держави та представники всесвітньовідомих міжнародних банків та корпорацій.

З метою запобігання спорам між іноземними інвесторами та орга­нами виконавчої влади і місцевого самоврядування, сприяння їх опе­ративному позасудовому врегулюванню при Президентові України також створена Палата незалежних експертів з іноземних інвестицій.

Національний банк України відповідно до своїх функцій регулює приплив іноземних інвестицій у банківську систему України. Основ­ним нормативним документом з цього питання є «Положення про порядок видачі ліцензій на створення комерційних банків за участю іноземних юридичних та фізичних осіб», затверджене постановою Правління НБУ від 7 лютого 1994 р. (відповідні зміни та доповнен­ня внесені постановами Правління НБУ від 17 червня 1995 р. та від 20 червня 1997 р. ). Цими документами передбачено, що в Україні можуть створюватися комерційні банки як із 100-відсотковою учас­тю іноземного капіталу, так і з частковою участю іноземних юри­дичних та фізичних осіб.

Засновниками банків за участю іноземного капіталу можуть бути суб'єкти підприємництва (за винятком офшорних компаній і бан­ків). Іноземні засновники новостворених банків мусять сплатити свою частку статутного фонду у вільно конвертованій валюті.

Під час розгляду установчих документів засновників (учасників) комерційного банку за участю іноземного капіталу Національний банк України керується «Принципами нагляду за іноземними філія­ми банків», розробленими у 1992 р. Базельським комітетом з бан­ківського нагляду, серед яких обов'язковими є:

— наявність попередньої згоди центрального банку країни, де
зареєстрований іноземний учасник або звідки залучається іноземний
капітал, на відкриття банків з українським капіталом;

— повна «прозорість» усіх засновників іноземних банків чи бан­
ків за участю іноземного капіталу з погляду їхньої фінансової на-

дійності, ділової репутації та запобігання можливим спробам відми­вання «брудних грошей»;

— наявність повідомлення керівництва центрального банку іно­
земної держави або його уповноваженого органу про належний кон­
троль за діяльністю своїх комерційних банків—засновників (акціо­
нерів) українського банку за участю іноземного капіталу.

Національний банк України видає ліцензію на створення банку за участю іноземного капіталу, враховуючи:

— фінансове становище засновників та результати їхньої фінан­
сово-економічної діяльності протягом останніх п'яти років;

— наявність в іноземних засновників гарантій відносно їхньої
платоспроможності;

— наявність угод між Національним банком України та цент­
ральними банками інших держав щодо можливості здійснення бан­
ківського нагляду;

— участь громадян України в керівних органах банку та його
підрозділів.

Станом на 1 серпня 1998 р. в Україні функціонували 27 комер­ційних банків з участю іноземного капіталу.

Нормативними документами Національного банку України регу­люються також і питання придбання нерезидентами цінних паперів, що емітовані в Україні (зокрема, облігацій внутрішньої державної позики — ОВДП). Операції з ОВДП на договірній основі з нерези­дентами проводять тільки уповноважені банки-резиденти, які укла­ли відповідні договори з Національним банком України. Уповнова­жені банки за дорученням нерезидентів можуть здійснювати:

— придбання облігацій на аукціонах, що проводяться Національ­
ним банком України, і грошові розрахунки за їхніми результатами;

— операції з купівлі та продажу облігацій на вторинному ринку;

— депозитарний облік облігацій, що перебувають у власності
нерезидентів;

— платежі за облігаціями під час їх погашення та виплати доходу.
Ведення реєстрів нерезидентів, які проводять операції на ринку

облігацій, здійснюється Національним банком України.

Інвестиції резидентів за кордоном. Слід наголосити, що такі операції потребують підвищеного контролю з боку НБУ, нагляду за ефективним використанням коштів.

Традиційно метою інвестицій резидентів за кордоном є створен­ня спільних підприємств чи підприємств, що повністю належать ук­раїнським резидентам, участь у розробленні та експлуатації за кор­доном сировинних родовищ для одержання необхідної Україні сировини, придбання високоліквідних цінних паперів, майна, прав інтелектуальної власності тощо.

Джерелами коштів, за рахунок яких резиденти можуть здійсню­вати інвестиції за кордон, можуть бути обліковані у балансі їхні

власні кошти. При цьому необхідно пам'ятати, що здійснення інвес­тицій за кордон за рахунок бюджетних коштів дозволяється лише на підставі відповідної постанови Верховної Ради України. Забороня­ється здійснення інвестицій за рахунок кредитів, одержаних від упов­новажених та іноземних банків, інших резидентів і нерезидентів.

На здійснення інвестиції за кордон, а також на реінвестування отриманих доходів та дивідендів НБУ видає резидентам України — юридичним особам, а також фізичним особам, які зареєстровані як підприємці згідно із Законом України «Про підприємництво», разові індивідуальні ліцензії.

Усі види інвестицій у грошовій формі за кордон мають здійсню­ватися резидентами у безготівковій формі лише через кореспондент­ські рахунки уповноважених банків у банках країни інвестицій.

Усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті, одер­жані від здійснення інвестиційної діяльності за межами України, зараховуються на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках після сплати податків та інших зборів, передбачених законо­давством іноземної держави. Резиденти повинні подати до уповно­важеного банку та податкової адміністрації офіційне підтвердження відповідного органу країни інвестицій про суми сплачених податків та інших зборів.

Одержання резидентами за кордоном дивідендів (прибутків) у будь-якій майновій формі, а також прав інтелектуальної власності, потребує їх обов'язкового декларування згідно з установленим по­рядком.

Як зазначалося вище, на здійснення інвестиції за кордон резиде­нти мусять отримати в Національному банку України разову індиві­дуальну ліцензію. Однак під час розгляду у Національному банку України клопотань резидентів можуть виникнути обставини, коли НБУ має право відмовити заявнику у виданні згаданої ліцензії. Та­кими обставинами можуть бути:

— незадовільний фінансовий стан резидента-заявника;

— наявність висновку державних органів (міністерств закордон­
них справ, економіки, зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі то­
що) про неможливість або економічну чи геополітичну недоціль­
ність здійснення інвестицій резидентами у конкретну країну;

— відсутність у законодавстві країни інвестицій правових гаран­
тій щодо недоторканності іноземних інвестицій, безперешкодної їх
репатріації тощо.

Відкриття резидентами рахунків за кордоном. Згідно з україн­ським законодавством, розрахунки між суб'єктами господарської діяльності (резидентами та нерезидентами) здійснюються тільки че­рез кореспондентські рахунки уповноважених банків.

Однак при цьому слід враховувати два важливі аспекти, які фак­тично є винятками із загального правила.

1. Законодавства окремих країн, валюта яких є «замкнутою»,
тобто обмежено конвертованою, і які відчувають нестачу вільно
конвертованої валюти (насамперед це Індія, Єгипет, В'єтнам та ін. ),
передбачають особливі механізми розрахунків своїх резидентів з
нерезидентами-експортерами (у тому числі українськими). Суть
цього механізму полягає в тому, що під час поставок товарів (робіт,
послуг) до цих країн експортери зобов'язані відкрити у їхніх банках
так звані «ескроу-рахунки» лише у місцевій валюті, користуючись
якими вони можуть придбавати товари (переважно місцевого вироб­
ництва і за обмеженим переліком) та вивозити їх за межі цих країн.
При цьому конвертація цих коштів у вільно конвертовану валюту
або заборонена, або здійснюється з суттєвими обмеженнями.

2. Другий аспект полягає в необхідності забезпечення українсь-.
кими транспортними організаціями (пароплавствами, авіакомпанія­
ми, автотранспортними підприємствами тощо) своєчасних розрахун­
ків з іноземними постачальниками в іноземних портах, аеропортах,
вантажних терміналах, куди постійно здійснюються рейси українсь­
кими перевізниками.

Це обумовлюється, по-перше, короткотерміновим перебуванням українських транспортних засобів за кордоном, по-друге, відсутніс­тю, у деяких випадках, можливостей українських банків установити прямі кореспондентські відносини з банківськими установами тієї чи іншої країни. У зв'язку з цим і виникає необхідність відкриття транспортними організаціями власних рахунків в іноземних банках, з яких і забезпечується оплата послуг нерезидентів.

В обох випадках відкриття окремих рахунків за кордоном здійс­нюється на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка надається згідно з «Порядком надання індивідуальних ліцензій на відкриття резидентами рахунків в іноземних банках», за­твердженим постановою правління НБУ від 29 грудня 1995 р.

Регулювання залучення іноземних кредитів. З метою здійс­нення контролю за рухом коштів, що надходять в Україну у вигляді кредитів в іноземній валюті, Національний банк України здійснює реєстрацію одержання юридичними особами-резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів.

Кредити в іноземній валюті від нерезидентів отримуються рези­дентами в безготівковій формі для забезпечення діяльності, перед­баченої їхніми статутними документами. Такі кредити залучаються резидентами як через уповноважені банки, так і через інші фінансо­во-кредитні установи. Одержання та погашення кредитних коштів має проводитися через систему відкритих уповноваженими банками кореспондентських рахунків у закордонних банках.

Погашення резидентами отриманих від нерезидентів кредитів здійснюється за рахунок валютних надходжень від усіх видів зов­нішньоекономічної діяльності, резиденти для погашення кредитів

можуть використовувати також іноземну валюту, придбану на між­банківському валютному ринку.

Національний банк України здійснює реєстрацію усіх кредитів в іноземній валюті, що їх резиденти отримують від нерезидентів, і ви­дає резидентам реєстраційні свідоцтва встановленої форми. При цьому резидент-позичальник має одержати реєстраційне свідоцтво після підписання кредитної угоди з банком-кредитором, але до фак­тичного отримання коштів за кредитом.

Уповноважений банк у межах отриманої ним ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями може залучати креди­тні ресурси від іноземних банків-кореспондентів на термін до одно­го року (з урахуванням можливої пролонгації кредиту) без одер­жання реєстраційного свідоцтва Національного банку України. Для залучення кредитних ресурсів на термін понад один рік уповнова­жений банк мусить одержати реєстраційне свідоцтво.

Національний банк України не здійснює реєстрацію таких опе­рацій, як одержання резидентом від нерезидента (компанії, фірми) кредиту у формі відстрочення платежу за реалізовані товари, вико­нані роботи, надані послуги. Вказані операції регулюються чинним законодавством України та міжнародними угодами.

Додати в закладки

  
Переклад Translate