Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Я знаю грамоту свободи – її підписують мечі! / Ліна КОСТЕНКО

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан Переклад Петра Соколовського


Розділ IX КАЗОНДЕ

26 травня караван невільників прибув до Казонде. Половина бранців загинули в дорозі. І все ж работорговці сподівалися на неабиякий зиск: попит .на рабів не меншав, ціни на невільничих ринках Африки були високі.

Ангола провадила широку торгівлю неграми. Португальські власті в Сан-Паулу-ді-Луанда й Бенгелі не могли їй перешкодити, бо работорговці гнали каравани внутрішніми областями африканського материка - глухими і майже недоступними.

Бараки на узбережжі були напхом напхані невільниками. Ті кілька суден, яким щастило прослизнути повз патрульні кораблі, не могли забрати відразу весь цей «чорний товар», що його мали вивозити до іспанських колоній.

Місто Казонде, розташоване за триста миль від гирла Кванзи, було одним з головних невільничих ринків Анголи -«лаконі». Торгівля людьми провадилась на чітоці» - майдані в центрі міста. Тут «товар» виставлявся на продаж. Звідси каравани вирушали до Великих Озер.

Казонде, як і всі великі міста Центральної Африки, ділилося на дві частини. В торговій частині жили португальські, арабські й тубільні купці; тут же вони збудували бараки для невільників. В другій частині містилася «резиденція» тубільного володаря. Звичайно це був жорстокий титулований п'яниця, що правив своїми підданцями, наганяючи на них страх усіма можливими засобами, а жив за рахунок щедрих дарунків работорговців.

В Казонде весь торговий квартал належав Жозе-Ан-тоніу Алвішу - тому самому работорговцю, в якого Гарріс і Негору служили агентами. Саме тут була головна контора Алвіша, а філії її - в Біе та Кассанго. Через кілька років після описаних тут подій Камерон побував у кассанзькій філії контори Алвіша.

На головній вулиці торгового кварталу стояли одноповерхові будиночки з пласкими дахами-«тембе». В квадратних, обгороджених глиняними стінами двориках тримали худобу. Вулиця виходила на «чітоку», оточену невільничими бараками. Над будинками височіли пишні крони велетенських смоковниць. Уздовж вулиць росли віялові пальми, схожі на мітли, встромлені держаками в землю. У вуличній пилюці греблися стерв'ятники - санітари міста. [220]Неподалік текла річка Луї. Це ще недосліджена річка, яка є, мабуть, однією з численних приток великої ріки Кванго, що впадав в Конго.

Резиденція» казондського володаря, яка межувала з торговим кварталом, була скупченням злиденних халуп, що розкинулись мало не на квадратну милю. Одні халупи обгороджені очеретом, інші - живоплотом з молодих смоковниць. Деякі зовсім не мали огорож. Серед плантацій маніоку, обсаджені папірусом, стояли хижки, де жили раби володаря, хижки його дружин,"і «тембе», трохи просторіший і вищий за інші будівлі.

Муані-Лунга, володарю Казонде, було років п'ятдесят. Володіння, що дістались йому в спадок, вже добряче розорені попередниками, при ньому геть змарнувалися. Його армія складалася тільки з чотирьох тисяч солдатів, тимчасом як у португальських рабовласників їх було до двадцяти тисяч. Він уже не міг, як за добрих старих часів, приносити в жертву богам щодня по двадцять п'ять - тридцять рабів.

Розпуста та пияцтво передчасно зістарили Муані-Лунга, перетворили його в жорстокого маніяка. Він з власної примхи калічив рабів, воєначальників і міністрів: кому відріже носа, кому вухо, кому руку чи ногу. Підданці нетерпляче чекали його смерті. Тільки один чоловік на все Казонде журився б, якби Муані-Лунга помер: Жозе-Антоніу Алвіш. Він був у приязних, майже приятельських взаєминах із старим п'яницею, тож порядкував на його землях як хотів. Після смерті Муані-Лунга престол мав би перейти до його першої дружини Муани. Однак Алвіш побоювався, що підданці не визнають її і один з претендентів, володар сусідньої області Укусу, нападе на землі Муані-Лунга. Молодий, завзятий, цей володар уже раніше захопив кілька сіл поблизу Казонде, а до того ж вів справи з іншим работорговцем, конкурентом Алвіша, чорним арабом Тіпо-Тіпо, який, до речі, навідував Камерона в Ньянгве.

Власне, Жозе-Антоніу Алвіш правив державою цього володаря, що геть розпився і вижив з розуму; потураючи вадам Муані-Лунга, Алвіш використовував їх для своєї вигоди. [221]Жозе-Антоніу Алвіш, уже досить літній чоловік, не був, як дехто може подумати, «мсунгу» - тобто білим. Тільки ім'я він мав португальське - безперечно, взяв його з комерційних міркувань; Алвіш був чистокровний негр; звали його Кенделе. Родом із Донду, на березі Кванзи, він почав свою кар'єру звичайним агентом у работорговця. Врешті-решт цей негідник став одним із найбільших торговців неграми.

Лейтенант Камерон зустрів Алвіша наприкінці 1874 року в Кілембо - столиці Кассанго. Приставши до його каравану, Камерон пройшов з ним аж до Біе - понад сімсот миль.

Отже, невільничий караван прибув до Казонде 26 травня. Розрахунки Діка Сенда підтвердилися. Перехід від берега Кванзи тривав тридцять вісім днів. П'ять тижнів страшних поневірянь і нелюдських мук!

До міста вступили ополудні. Били барабани, хрипко гули роги, раз у раз лунали постріли з рушниць. Охоронці каравану стріляли в повітря; солдати гарнізону Жозе-Антоніу Алвіша радо їм відповідали. Бандити тішилися, зустрівшися після чотиримісячної розлуки. Адже попереду - довгожданий відпочинок; можна віддатися розпусті й пиятикам.

До Казонде дійшло всього двісті п'ятдесят знеможе-них невільників. Мов той гурт худоби, прогнали їх головною вулицею до «чітоки» й позамикали в бараки, що їх добрі хазяї не взяли б навіть під хліви. Там уже сиділи тисячі півтори рабів, чекаючи ярмарку, що мав зібратись через два дні.

В бараках стало зовсім тісно. З невільників, що прибули, познімали важкі колодки, але ланцюги позалишали.

Пагази зупинились на «чітоці» й поклали долі свій вантаж, чекаючи, поки його заберуть казондські купці. Потім, діставши в плату по кілька ярдів (10)° коленкору чи якогось іншого краму, вони підуть шукати новий караван.

Старий Том і його товариші збулися колодок, в яких мучились п'ять тижнів. Бет урешті обійняв свого батька. Товариші потисли один одному руки. Але говорили вони між собою дуже мало. Та й про що говори-

(100) Ярд - англійська міра довжини (91,5 см). [222]

ти - про свою лиху долю? Бет, Актеон і Остін - троє дужих молодих людей, звиклих до важкої праці,- витримали цю страшну подорож, але старий Том украй знесилів. Якби перехід тривав ще кілька днів, труп Тома дістався б на з*їжу диким звірам., як і труп старої Нен.

Тома, Бета, Актеона і Остіна загнали в тісний барак, замкнувши за ними двері. Трохи попоївши, вони стали чекати, доки прийде головний работорговець. Всі щиро сподівалися: той звільнить їх, дізнавшись, що вони - американські громадяни.

Діка Сенда залишили на «чітоці» під наглядом хавільдара.

Нарешті він у Казонде! Юнак майже не сумнівався, що місіс Уелдон, малий Джек і кузен Бенедікт уже десь тут. Ідучи в каравані по Казонде, він видивлявся їх на всіх вулицях, заглядав у «тембе», а тепер роззирався по «чітоці».

Місіс Уелдон ніде не було!

«Може, її сюди не приводили? - питав себе подум-ки Дік Сенд.- Тоді де ж вона? Ні, Геркулес написав те, що знав напевне. Хоч хай які заміри в Гарріса й Негору, однак вони мусили доправити її сюди. До речі, їх теж щось не видно...»

Дік Сенд перейнявся гострою тривогою. Зрештою, те, що він досі не побачив місіс Уелдон, можна пояснити: скорше за все її тримають під замком. Але ж Гарріс і Негору - особливо Негору! - не забарилися б зустрітись з молодим капітаном, щоб потішитись своєю перемогою, познущатися з нього, взяти його на муки - одне слово, дометатися йому сповна. То невже вони не пішли в Казонде, а доправили місіс Уелдон до якогось іншого місця Центральної Африки? Хоч хай поява Гарріса й Негору загрожує йому, Дікові, смертю - він все одно жадає їх бачити. Якщо Гарріс і Негору тут, у Казонде, то й місіс Уелдон та її син тут!

Далі Дік Сенд подумав, що Дінго більше не з'являвся. Юнак написав Геркулесові записку, але послати її було ніяк. Він просив негра, щоб той не губив місіс Уелдон з очей і, якщо це можливо, розповідав їй усе як є. Дінго вже раз пробрався в табір невільників - то чому б Геркулесові не послати його вдруге? А може, вірний собака загинув? Чи, може, місіс Уелдон повели далі в глиб лісистого плато до якоїсь глухої факторії [223] і Геркулес,- так зробив би на його місці і він, Дік,- подався з Дінго назирці?

Такі думки снувалися в голові Діка Сенда. Він так сподівався побачити місіс Уелдон у Казонде, що тепер розгубився, ба навіть впав у розпач. «Навіщо жити, коли не можеш нічим стати в пригоді тим, кого любиш? Чи не краще вмерти, поклавши край цьому непотрібному животінню?» Але Дік Сенд недооцінював свою вдачу. Після тяжких випробувань цей п'ятнадцятирічний хлопець став дорослим. Розпач був тільки тимчасовим проявом людської слабості.

Аж тут залунали фанфари, розляглися голосні крики. Дік Сенд, що сидів похнюпившись, підхопився на ноги. Кожна нова подія могла навести його на слід місіс Уелдон! Юнак відчув: він знову сповнений завзят-"тя і готовий до дій.

- Алвіш! Алвіш! - кричали тубільці й солдати, що гунули на майдан. Нарешті з'явиться той чоловік, від якого залежить доля стількох безталанних людей! Можливо, Гарріс і Негору теж із ним.

Дік Сенд стояв і чекав, дивлячись перед себе широко розплющеними очима. Що ж, він, п'ятнадцятирічний капітан «Пілігрима», не здригнеться перед колишнім коком!

Із-за рогу головної вулиці винесли кітанду, покриту подертою запоною. З кітанди зліз старий негр.

Це й був работорговець Жозе-Антоніу Алвіш.

Кілька слуг із почту підбігли до нього, раз у раз згинаючись у низьких поклонах.

Услід за Алвішем з'явився і його приятель Коїмбра, син правителя Біе. Як писав лейтенант Камерон, Коїмбра був наймерзенніший негідник у цих краях. Булькатий здоровило, з жовтим обличчям, із густою закуст-райою чуприною. Брудний, неохайний, у драній сорочці й сплетеній з трави спідничці, в обтріпаному солом'яному брилі, він скидався на потворну стару відьму. Цей Коїмбра був Алвішів довірник, організатор набігів на мирні селища й гідний отаман ватаги розбишак, які вірою й правдою служили работорговцеві.

Сам Алвіш, не такий мацапура й обідранець, як його сердечний друзяка, виглядав трохи пристойніше в своєму ніби карнавальному вбранні - турецькій фесці, накидці, шароварах та капцях. Проте, подивившись на нього, аж ніяк не можна було скласти собі високої [224] думки про власників факторій, що провадили торгівлю рабами.

На превелике розчарування Діка Сенда, ні Гарріса, ні Негору в почті Алвіша не було. Невже немає й надії зустріти їх у Казонде?

Тим часом начальник каравану, араб Ібн-Хаміс, потиснув руки Алвішеві та Коїмбрі. Ті привітали його з успіхом. Щоправда, дізнавшись про загибель двохсот п'ятдесяти невільників, Алвіш скривився. І все ж його справи були непогані. Оцього та того «чорного товару», що в бараках, вистачить для внутрішнього ринку. Алвіш утішився, подумавши, що матиме неабиякий зиск, обмінявши рабів на слонову кістку та мідь, яку вивозять до Центральної Африки.

Хавільдари теж удостоїлись похвали й подяки, а потім работорговець наказав розплатитися з пагазами.

Жозе-Антоніу Алвіш і Коїмбра розмовляли якимсь португальсько-африканським жаргоном, що його уродженець Лісабона навряд чи зрозумів би. Дік Сенд, звичайно, не розумів, про що саме говорили ці «негоціанти». Проте він здогадувався: мова йде про нього й його товаришів. Юнак переконався в цьому, коли на знак Ібн-Хаміса один із хавільдарів попрямував до барака, де були замкнені Том, Остін, Бет і Актеон.

Чотирьох негрів підвели до Алвіша.

Дік Сенд підступився ближче, щоб краще чути й бачити.

Обличчя Жозе-Антоніу Алвіша засяяло від утіхи, коли він побачив дужих негрів. Відпочинок і гарний харч швидко повернуть їм сили. На Тома він глянув мигцем: за такого старого багато не візьмеш. А трьох молодих можна вигідно продати на ярмарку.

Пригадавши кілька англійських слів, що їх навчився від Гарріса, кривляючись, мов та мавпа, Алвіш іронічно привітав своїх нових невільників із щасливим прибуттям.

Том підійшов до Алвіша й, показуючи на своїх товаришів і на себе самого, мовив:

- Ми вільні люди. Громадяни Сполучених Штатів! Алвіш, певно, його зрозумів, бо, киваючи головою

й усміхаючись, відказав:

- Так... так... Американці! Ласкаво просимо! Ласкаво просимо!

- Ласкаво просимо! - повторив Коїмбра. [225]Він підійшов до Остіна і, ніби той баришник, що купує на ярмарку коня, став мацати йому груди, плечі, м'язи. Та коли- він був спробував розтулити Остінові рота, щоб подивитися в зуби, то дістав такий удар кулаком, якого ще не удостоювався жоден правителів син!

Алвішів довірник одлетів кроків на десять. Кілька солдатів кинулись до Остіна, і він був би дорого заплатив за свій гнівний порив, якби Алвіш жестом не спинив їх. Работорговець не міг дозволити, щоб йому зіпсували такий дорогий товар!

До того ж, Алвіш од душі розсміявся, коли побачив, що в його любого друга Коїмбри з шести цілих зубів залишилось тільки два. Алвіш давно вже так не сміявся. Він був чоловік веселої вдачі.

Работорговець заспокоїв розлюченого Коїмбру, і той, звівшись на ноги, знов став біля нього, насварившися кулаком на Остіна.

Хавільдар підштовхнув до Алвіша Діка Сенда.

Алвіш, мабуть, знав, хто цей юнак, яким побитом опинився в Анголі та як потрапив до каравану Ібн-Хаміса.

Зиркнувши на Діка Сенда досить лихим поглядом, Алвіш кинув по-англійськи:

- А-а, маленький янкі!

- Так, янкі! - відповів Дік Сенд.-- Скажіть, що ви зробите з моїми товаришами й зі мною?

- Янкі! Янкі! Маленький янкі! - повторював Алвіш.

Він або не розумів, або не хотів розуміти Дікового запитання.

Дік Сенд вдруге спитав його про те саме. А що Алвіш не відповідав, то юнак звернувся до Коїмбри, в якому, незважаючи на його спотворене пияцтвом обличчя, вгадувався європеєць. Та Коїмбра тільки замахнувся кулаком і теж нічого не відповів.

Тим часом Алвіш зайшов у жваву розмову з Ібн-Ха-місом. Певно, вони говорили про Діка Сенда та його товаришів. Мабуть, зараз їх знов разлучать, і хтозна, чи ще трапиться коли-небудь нагода обмінятися бодай кількома словами.

- Друзі мої,- мовив Дік Сенд упівголоса, ніби розмовляючи сам із собою,- слухайте, що я вам скажу! Геркулес прислав до мене Дінго з запискою. Він ішов назирці за караваном. Гарріс і Негору забрали [226] місіс Уелдон, Джека і містера Бенедікта, але куди - не знаю. Можливо, вони в Казонде. Не занепадайте духом і будьте готові скористатися з першої-ліпшої нагоди, щоб утекти.

- А Нен? - спитав старий Том.

- Нен померла!

- Перша жертва.

- І остання,- сказав Дік Сенд.- Бо ми ще зуміємо...

Цієї миті важка рука лягла йому на плече, і він почув аж надто добре знайомий голос:

- О! Якщо я не помиляюсь, це ви, мій юний друже? Я невимовно радий бачити вас!

Дік Сенд рвучко обернувся. Перед ним стояв Гарріс.

- Де місіс Уелдон? - вигукнув Дік Сенд, підступаючи до американця.

- Гай-гай! - відповів Гарріс удавано сумним голосом.- Бідна мати! Хіба вона могла пережити...

- То вона померла? А її син?

- Бідний хлопчик! - так само журливо провадив Гарріс.- Де вже йому було вижити в таких тяжких умовах!.. Сконав, звичайно!

Отже, всіх тих, кого так любив Дік Сенд, немає серед живих! Годі уявити, що відчував юнак у цю мить. Охоплений нестямним гнівом.і невситимою жадобою помсти, він підскочив до Гарріса, вихопив у нього з-за пояса ніж і вгородив йому в груди по самісіньку ручку.

- Прокляття!..- тільки й встиг вигукнути Гарріс і впав мертвий.

Книга: Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан Переклад Петра Соколовського

ЗМІСТ

1. Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан Переклад Петра Соколовського
2. Розділ II ДІК СЕНД Погода стояла гарна, і, якщо не...
3. Розділ III НАПІВЗАТОПЛЕНЕ СУДНО Вигук Діка Сенда підняв...
4. Розділ IV ПОРЯТОВАНІ З «ВАЛЬДЕКА» Торгівля рабами все ще...
5. Розділ V «С. В.» «Пілігрим» зову рушив у путь,...
6. Розділ VI КИТ НА ОБРІЇ Зрозуміла річ, міс Уелдон, капітан...
7. Розділ VII ПРИГОТУВАННЯ Зрозуміло, чому поява цього кита...
8. Розділ VIII СМУГАЧ Досвідчений китобій, капіта Халл...
9. Розділ IX КАПІТАН СЕНД Скорбота і жах - такі почуття...
10. Розділ X НАСТУПНІ ЧОТИРИ ДНІ Отже, Дік Сенд став...
11. Розділ XI БУРЯ Протягом наступого тижня, від 14 по 21...
12. Розділ XII ОСТРІВ НА ОБРІЇ Того дня буря перетворилася на...
13. Розділ XIII «ЗЕМЛЯ! ЗЕМЛЯ!» Сподіванням Діка Сенда...
14. Розділ XIV ЩО РОБИТИ? Отак після подорожі, що тривала...
15. Розділ XV ГАРРІС Вранці 7 квітня Остін, який стояв на...
16. Розділ XVI У ДОРОЗІ Пройшовши кроків триста берегом...
17. Розділ XVII СТО МИЛЬ ЗА ДЕСЯТЬ ДНІВ Мандрівників або...
18. Розділ XVIII СТРАШНЕ СЛОВО Вже час би дістатись до...
19. ЧАСТИНА ДРУГА Розділ І...
20. Розділ II ГАРРІС І НЕГОРУ Другого дня, після того як Дік...
21. Розділ III У ДОРОГУ... Африка! Не Америка - Африка! Це...
22. Розділ IV ВАЖКИМИ ДОРОГАМИ АНГОЛИ Малий Джек прокинувся і...
23. Розділ V ЛЕКЦІЯ ПРО ТЕРМІТІВ У ТЕРМІТНИКУ Через кілька...
24. Розділ VI ВОДОЛАЗНИЙ ДЗВІН Дікові Сенду з несподіванки...
25. Розділ VII ТАБІР НА БЕРЕЗІ КВАНЗИ Після повені, що...
26. Розділ VIII ІЗ ЗАПИСНИКА ДІКА СЕНДА Хоч гроза й перейшла,...
27. Розділ IX КАЗОНДЕ 26 травня караван невільників прибув до...
28. Розділ X ЯРМАРОК Дік Сенд кинувся на Гарріса так...
29. Розділ XI ПУНШ ЙОГО ВЕЛИЧНОСТІ Близько четвертої години...
30. Розділ XII ПОХОРОН МУАНІ-ЛУНГА Назавтра, 29 травня, місто...
31. Розділ XIII У ФАКТОРІЇ Гарріс і Негору брехали, кажучи,...
32. Розділ XIV ВІСТІ ПРО ДОКТОРА ЛІВІНГСТОНА Місіс Уелдон...
33. Розділ XV КУДИ МОЖЕ ЗАВЕСТИ МАНТІКОРА Утопаючий і за...
34. Розділ XVI МГАННГА Коли кузен Бенедікт не повернувся в...
35. Розділ XVII УНИЗ ЗА ТЕЧІЄЮ Ці слова мовив Геркулес, якого...
36. Розділ XVIII РІЗНІ ПОДІЇ Протягом наступного тижня пірога...
37. Розділ XIX «С. В.» Геркулес дужим змахом весла повернув...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate