Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Роберт Луїс Стівенсон Викрадений Переклад Івана Коваленка
Роберт Луїс Стівенсон Викрадений Переклад Івана Коваленка
© R.L.Stevenson. Kidnapped: being memoirs of the adventures of David Balfour, 1886
© І.Коваленко (переклад з англійської), Ю.Лісняк (редагування), 1994
Джерело: Р.Л.Стівенсон. Збрання творів у 5 томах. Том 2. К.: Українознавство, 1994. 352 с. - С.: 167-348.
Сканування та коректура: SK, Aerius (ae-lib.org.ua), 2004
ЗмістРозділ І. Я вирушаю в Шооз-гавз
Розділ III. Я знайомлюся зі своїм дядьком
Розділ IV. Я наражаюсь на небезпеку в Шооз-гавзі
Розділ VI. Що сталося в Квінзфері
Розділ VII. Я виходжу в море на "Завіті" з Дайсарта
Розділ IX. Чоловік з чересом, повним золота
Розділ X. Облога кормової рубки
Розділ XI. Капітан іде на поступки
Розділ XII. Я вперше чую про Червоного Лиса
Розділ XV. Хлопець зі срібним ґудзиком. По острову Мулу
Розділ XVI. Хлопець зі срібним Ґудзиком. По Морвену
Розділ XVII. Смерть Червоного Лиса
Розділ XVIII. Розмова з Аланом у Летерморському лісі
Розділ XX. Втеча через вересові зарості. Скелі
Розділ XXI. Втеча. Ущелина Коринакі
Розділ XXII. Втеча вересовищами. Болото
Розділ XXIV. Знов у вересі. Сварка
Розділ XXVI. Кінець утечі. Ми переправляємось через Форт
Розділ XXVII. Я приходжу до містера Ренкейлора
Розділ XXVIII. Я йду шукати свою спадщину
Розділ XXIX. Я вступаю у свої володіння
ПРИСВЯТА
ДОРОГИЙ МІЙ ЧАРЛЗЕ БАКСТЕР!*
Якщо ви коли-небудь прочитаєте цю повість, то, мабуть, поставите собі більше запитань, ніж я хотів би дати відповідей. Так, наприклад, ви можете запитати: яким чином убивство в Аппіні припало на 1751 рік, яким чином Торренські скелі пересунулись так близько до Іррайду або чому опублікований судовий звіт про цю справу обходить мовчанкою все, що стосується Девіда Балфора? Все це мені дуже важко пояснити. Та коли ви запитаєте мене, винен Алан чи ні, тут я певен, що міг би обґрунтувати свою розповідь. Проте ви й сьогодні можете переконатися в тому, що місцева легенда в Аппіні явно висловлюється на користь Алана. Ви навіть почуєте, що нащадки "другого чоловіка", того, хто стріляв, ще й тепер живуть у тій місцевості. Але хоч би скільки ви допитувалися про ім'я цього "другого чоловіка", ви нічого не дізнаєтесь, бо горяни свято зберігають цю таємницю, як і взагалі поважають усякі таємниці. Я міг би виправдати один пункт, визнаючи одночасно, що другого не можна виправдати; краще вже зізнатися в тему, що мене мало цікавить бажання бути точним. Ця книжка написана не для прикраси бібліотеки вченого схоласта, а для читання зимовими вечорами, коли наука в школі вже закінчилась і наближається час лягати спати. І чесний Алан, який був тоді досвідченим дурисвітом, у цьому новому перевтіленні показаний мною не з якимось лихим намислом, а тільки для того, щоб трохи відвернути увагу якого-небудь юного джентльмена від його Овідія*, перенести його на деякий час у гірську Шотландію минулого сторіччя і відпустити в постіль у такому настрої, щоб до його снів приплелися якісь привабливі образи.
Від вас, мій любий Чарлзе, я навіть не можу й вимагати, щоб ця розповідь припала вам до вподоби. Однак вона, можливо, сподобається вашому синові, коли той підросте; йому, напевно, буде приємно натрапити на ім'я свого батька на початку цієї книжки. А тим часом мені приємно вставити його тут на згадку про [168] минулі дні, здебільшого щасливі, хоч іноді й сумні (але зараз приємно згадати і їх).
І коли мені самому так дивно кинути назад погляд через подвійну завісу часу й простору на пригоди нашої юності, то для вас це, мабуть, ще дивніше як для чоловіка, що ходить нині тими самими вулицями й може завтра ж відчинити двері старовинної зали, де ми почали своє знайомство зі Скоттом і Робертом Емметом*, а також з нашим улюбленим, але так мало відомим Макбіном, або пройти в той куточок, де скликалися збори великого товариства L.J.R.*, де ми пили пиво і сиділи на тих місцях, на яких колись сидів Берне зі своїми товаришами. Мені здається, що я бачу, як ви ходите нині знайомими нам вулицями, розглядаючи їх серед білого дня власними очима, тоді як вашому товаришеві все це може тільки привидітися уві сні. Як минуле відгукується луною в нашій пам'яті в хвилини перепочинку між буденними справами! Нехай же ця луна частіше звучить для вас і пробуджує у вас думки про вашого друга.
Р.-Л. С.
Скерривор,
Борнмут.
Книга: Роберт Луїс Стівенсон Викрадений Переклад Івана Коваленка
ЗМІСТ
На попередню
|