Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Пер Вале Вбивство на 31-му поверсі Переклад Ольги Сенюк
8
- Ви маєте доповідати мені щоранку до дев'ятої. Письмово. Про все, що вважатимете за важливе.
Начальник патруля кивнув головою і вийшов.
Була середа, дві хвилини на десяту. Комісар Єнсен підійшов до вікна й подивився, як поліцаї в комбінезонах орудують шлангами, поливаючи камери дезинфекційним розчином. [27]
Потім знов повернувся до столу, сів і ще раз прочитав рапорти. Два з них були дуже короткі.
Від поліцая, відрядженого на пошту:
«Листа надіслано з західної частини міста не раніше, як о 21.00 у суботу або не пізніше, як о 10.00 ранку в понеділок».
З лабораторії:
«Зроблено аналіз паперу. Він показав, що папір білий, без домішок, високої якості. На якій фабриці його виготовлено, ще невідомо. Спосіб заклеювання: звичайний канцелярський клей - фотоплівка, розведена ацетоном. Де його виготовлено, визначити неможливо».
Від психолога:
«Цілком припустимо, що особа, яка послала листа, має яскраво виявлену неподатну натуру або ж це людина з пригніченою психікою і, можливо, страждає від настирливих уявлень. Зовсім виключена нестійка психіка В кожному разі можна сказати, що то людина пунктуальна, аж до педантичності чи прискіпливості. Крім того, вона має навичку виступати чи то усно, чи письмово, десь найпевніш письмово, і навичка та набута вже давно. Саме виготовлення листа зраджує надзвичайну пильність - як з технічного боку, так і за змістом: наприклад, добір шрифту (всі літери однакові завбільшки) і майже та сама довжина рядків. Це, як уже сказано, свідчить про неподатну натуру й скуте мислення. Деякі особливості лексики дають підстави вважати, що автор листа - чоловік, мабуть, не дуже молодий і трохи дивакуватий. Жодне з цих міркувань не може бути підставою для остаточних висновків, проте кожен з них може стати вказівкою до дальших пошуків».
Рапорт відтарабанено на машинці недбало, похапцем, із багатьма помилками й закресленнями.
Комісар Єнсен обережно заклав усі три рапорти в пробивач, зробив дірки й сховав їх у зелену теку, що лежала ліворуч на столі.
Потім підвівся, надягнув плащ та капелюх і вийшов з кабінету.
Погода й далі була гарна Сонячне світло аж різало очі, але не пекло, небо вражало блакиттю, і навіть повітря, незважаючи на випари бензину, здавалося чистим і свіжим. Люди на тротуарах наче на хвилинку повиходили зі своїх машин. Вони, як звичайно, були гарно вдягнені й подібні одне до одного. Рухалися квапливо й нервово, ніби прагнули якнайшвидше знов опинитися в машині. За її міцною заслоною вони почували себе в безпеці. Машини бодай відрізнялися кольором, величиною, формою та потужністю, 28
і це надавало їхнім власникам певної індивідуальності. Крім того, складалося враження поділу на групи: люди в однакових машинах мали почуття, що вони належать до одного соціального прошарку, і це почуття було реальніше за приналежність до якогось загального гармонійного суспільства.
Єнсен вичитав ці думки в обіжнику міністерства соціальних проблем. Обіжник склали провідні психологи й розіслали вищим службовцям поліції з позначкою «Секретно».
Вже на південному боці майдану, коло монумента Робітника, Єнсен у дзеркало помітив таку саму машину, як і його. Певне, в ній їхав комісар сусідньої дільниці, може, п'ятнадцятої або сімнадцятої.
Під'їжджаючи до будинку, Єнсен неуважно слухав пищання свого короткохвильового приймача, що через рівні проміжки часу передавав шифровані накази з радіоцентру пікетам і патрульним машинам. Єнсен знав, що репортери можуть легко підслухати ті передачі. Але, за винятком дорожніх випадків, не траплялося майже нічого незвичайного та сенсаційного.
Єнсен заїхав на майданчик і поставив свою машину між чорними автомобілями шефів та білим - видавничого директора
До нього відразу підійшов охоронець у білому кітелі й червоному кашкеті. Єнсен показав свій поліційний знак і зайшов у Дім.
Швидкісний ліфт миттю виніс його на вісімнадцятий поверх, та поки Єнсена запросили ввійти, минуло майже двадцять хвилин. Щоб згаяти час, він роздивлявся на моделі двох пасажирських суден, названих одне на честь прем'єр-міністра, а друге - на честь його величності короля.
Секретарка в зеленій сукні, понуривши очі, попросила його зайти. Кімната була така самісінька, як та, де він був позавчора, хіба що келихи в шафі трохи менші й краєвид з вікна інший.
Перший директор на хвилю перестав полірувати нігті й запросив Єнсена сідати.
- Ну як, справу вже закінчено?
- На жаль, ні.
- Якщо вам потрібна буде допомога чи якась складніша інформація, то мені доручено у всьому вам сприяти. Отже, я до ваших послуг. •
Єнсен кивнув.
- Хоч мушу попередити вас, що я страшенно обтя-жений працею. [29]
Єнсен глянув на келихи й спитав:
- Ви захоплюєтеся спортом?
- Я член товариства аматорів природи. Досі активний. Вітрильний спорт, рибальство, стрільба з лука, гольф... Хоч, звичайно, мені далеко до...
Він соромливо всміхнувся й ледь помітно показав на двері. За кілька секунд кутики вуст йому знову опустилися. Він глянув на свого годинника - великого, елегантного, з широким золотим браслетом.
- Отже, чим можу вам допомогти?
Комісар Єнсен давно вже подумки склав запитання, які хотів поставити.
- Чи були у вас якісь події, що могли б імовірно пояснити вислів «убивство, яке ви вчинили»?
- Певне, що ні.
- Отже, ви не можете пов'язати цього вислову з якимось конкретним випадком?
- Ні, я вже сказав, що ні. Божевільна вигадка. І писав її божевільний - ось єдине ймовірне пояснення.
- А смертельних випадків ніяких не траплялося?
- Принаймні останнім часом ні. Але з цим питанням вам краще звернутися до директора, що завідує кадрами. Я, властиво, журналіст і відповідаю за зміст і оформлення журналів. До того ж...
- Що «до того ж»?
- До того ж ви пішли цілком хибним шляхом. Невже ви самі не бачите, що такий хід думок абсурдний?
- Який?
Чоловік у шовковій краватці непевно глянув на відвідувача
- І ще одне запитання,- мовив Єнсен.- Якщо припустити, що автор листа хотів просто допекти керівникам видавництва або одному з них, то, по-вашому, в яких колах його слід шукати?
- Ну цим нехай сушить собі голову поліція. Врешті, я вже сказав свою думку: серед божевільних.
- Ви допускаєте, що якісь окремі особи чи певні групи людей могли бути невдоволені видавництвом або кимось із керівників?
- Ви знайомі з нашими журналами?
- Я їх читав.
- Тоді ви повинні були збагнути, що наша політика в тому й полягає: не сіяти невдоволення, агресивності, суперечок. Наші журнали здорові й розважальні. Вони найменше здатні ускладнювати читачеві життя чи скаламучу-вати його спокій.- Директор на мить замовк, тоді підсумував: [30]
- Видавництво не має ворогів. І його керівники теж.
Безглуздо навіть думати так.
Комісар Єнсен сидів рівно й нерухомо. Обличчя його нічого не виявляло.
- Можливо, мені доведеться зробити обстеження в самому будинку.
- В такому разі не забувайте про необхідність дотримуватися суворої таємниці,- негайно озвався директор.- Тільки шеф концерну, видавець і я знаємо, що ви тут робите. Ми, звичайно, підемо на все, щоб вам допомогти, але ще раз кажу: ніхто не повинен знати, що поліція цікавиться нашим видавництвом, і насамперед наші службовці.
- Дуже важко вести слідство, не маючи певної волі пересування.
Директор трохи подумав, тоді відповів:
- Я можу дати вам універсальний ключ і перепустку, щоб ви могли заходити у всі відділи.
- Добре.
- Вона., вона, так би мовити, виправдає вашу присутність.
Директор постукав пальцями по краєчку столу, тоді довірливо, по-змовницькому всміхнувся і сказав:
- Мабуть, я сам напишу й оформлю вам перепустку. Так буде краще.
І, ніби мимохіть, натиснув кнопку коло внутрішнього телефону. Відразу ж на бічну приставку зі столу висунулася друкарська машинка Вона мала обтічну форму, блищала хромом та лаком і наче досі не була вживана
Директор видавництва висунув якусь шухляду й дістав невеличку синю картку. Потім пересів на ослінчик, легенько підтяг рукави піджака й рівно заклав картку до машинки. Трохи почаклувавши коло всіляких важільців, він задумливо провів указівним пальцем по носі, перебіг по клавішах і, зсунувши на носа окуляри, подивився, що в нього вийшло. Тоді вийняв картку з машинки, зім'яв її, викинув у кошик і дістаз з шухляди іншу.
Тепер директор друкував повільно й старанно. Після кожного удару він зсував окуляри й дивився, чи гарно вийшло.
Коли він зім'яв і викинув другу картку, усмішка його стала вже не така довірлива
Він дістав ще одну картку, а потім аж п'ять відразу.
Комісар Єнсен сидів просто, незворушно і, здавачося, дивився повз директора на келихи та прапорець.
Зіпсувавши сьому картку, директор перестав усміхатися. Він розстібнув коміра, попустив краватку і, вийнявши з нагрудної [31] кишені чорну авторучку зі срібною монограмою, заходився писати чернетку на аркуші білого паперу зі скромним штампом фірми.
Комісар Єнсен не озивався й так само дивився на шафу.
Крапля поту скотилася директорові по носі й упала на папір.
Він стрепенувся, але й далі писав, шкрябаючи пером. Потім сердито зім'яв папір і шпурнув на стіл. Папір не влучив у кошик, а впав коло самих Єнсенових ніг.
Директор устав, підійшов до вікна, відчинив його й трохи постояв спиною до гостя.
Комісар Єнсен глянув на папір, підняв його й сховав до кишені.
Директор зачинив вікно і, всміхаючись, вернувся до столу. Він застібнув комір, поправив краватку і, натиснувши кнопку, сховав машинку. Тоді ввімкнув внутрішній телефон і сказав:
- Випишіть панові Єнсену перепустку на право вільного доступу до видавництва Він із будівельного нагляду. Зазначте, що перепустка дійсна до неділі включно. Додайте також універсального ключа
Голос був суворий, холодний і владний, але усмішка на обличчі не зникла
Рівно за дев'ятнадцять секунд увійшла жінка в зеленій сукні, несучи перепустку й ключа Директор насупився, критичним оком глянув на перепустку й стенув плечима
- Ну, гаразд, буде й так. Секретарка підвела очі.
- Я ж сказав, що буде й так,- гостро мовив директор.- Можете йти.
Він швидко підписав перепустку, простяг її разом з ключем Єнсенові й сказав:
- Ключ відмикає двері всіх відділів, які вас можуть зацікавити. Звісно, кабінет шефа ви ним не відчините і цих дверей теж.
- Дякую.
- Ви маєте ще якісь запитання? А то...
Він заклопотано позирнув на свого годинника
- Ще тільки одна детаіь,- мовив Єнсен.- Що являє собою спеціальний відділ?
- То проектна група, що працює над проектом нових журналів.
Комісар Єнсен кивнув головою, сховав ключа та перепустку в нагрудну кишеню і вийшов.
Перше ніж увімкнути мотор, він дістав з кишені зім'ятий аркуш, розгладив його й провів по ньому пучками. [32]
Папір був дуже високої якості і начебто незвичайного
формату.
Письмо в директора було неріве, кутасте, як у дитини, але досить чітке. Єнсен прочитав:
«Інспекторові будівельного нагляду цим
Пан Н. Єнсен - уповноважений будівельного нагляду і має право доступу до всіх відділів, за винятком
Н. Єнсен - працівник будівельного нагляду і може заходити
Панові Єнсенові, пред'явникові цієї перепустки, дозволено заходити
Н. Єнсен із будівельного нагляду має особливе право
Комісар комісар
Пан Єнсен ЩОБ ТИ ЗДОХ»
Єнсен склав аркуш і сховав у теку, поверх якої лежав револьвер. Нахилившись до бічного віконця, він подивився на Дім. Погляд його був спокійний і ні про що не говорив.
У нього запекло під грудьми. Він був голодний, але знав, що як тільки з'їсть бодай крихту, йому знову стане погано.
Він увімкнув мотор і поглянув на годинника.
Пів на першу - і вже середа.
Книга: Пер Вале Вбивство на 31-му поверсі Переклад Ольги Сенюк
ЗМІСТ
На попередню
|
|
