Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Артур Конан Дойл Пригоди Шерлока Холмса Переклад Миколи Дмитренка
конфедератів4 після громадянської війни, швидко виникли його місцеві відділення в різних частинах країни, головним чином у штатах Теннессі, Луїзіана, в обох Каролінах, в Джорджії і Флоріді. Свою силу це товариство використовувало в політичних цілях, в основному для того, щоб тероризувати виборців-негрів, а також для вбивства або вигнання з країни тих, хто чинив опір його поглядам. Його протизаконним діям, як правило, передувало попередження, що надсилалося наміченій людині в якій-небудь фантастичній, але загальновідомій формі: в деяких місцях це була гілочка дубового листя, в інших — насіння дині або зернята апельсина. Одержавши таке попередження, жертва могла або привселюдно відмовитися від своїх поглядів, або втекти з країни. Якщо ж вона не звертала на попередження уваги, то її неодмінно спостигала смерть, завжди дивна й непередбачувана. Товариство було організовано так досконало, а його методи відзначалися такою довершеністю, що навряд чи відомий хоч один випадок, коли людина кидала йому виклик безкарно або коли по слідах його злочинів виходили на тах, хто їх чинив. Протягом кількох років це товариство процвітало, незважаючи на всі зусилля як уряду Сполучених Штатів, так і кращих прошарків суспільства на Півдні країни. Кінець кінцем у тисяча вісімсот шістдесят дев'ятому році цей рух досить несподівано припинився, хоч і після цього траплялися окремі вибухи такого ж гатунку». Зверніть увагу,— сказав Холмс, відкладаючи том енциклопедії,— що раптове припинення діяльності товариства збігається в часі з від'їздом з Америки Опеншо, який прихопив в Англію його папери. У цьому, мабуть, і причина, і наслідок усього, що трапилося. Не дивно, що полковника і його родичів переслідували найбезжальніші нишпорки. Ви розумієте, що той реєстр і щоденник можуть кинути тінь на перших осіб Півдня і що є чимало людей, яким погано спатиметься доти, поки вони не одержать ці документи.
— Отже, сторінка, яку ми бачили...
— Така, як і можна було чекати. Якщо мені не зраджує пам'ять, там було написано: «послано зернята А.Б.В.» — тобто їм було надіслано попередження. Потім один за одним ідуть записи, що А і Б забралися геть, тобто покинули країну, і, нарешті, що відвідали В — боюсь, це для нього погано скінчилося. Отож я й думаю, докторе, що ми можемо пролити трохи світла на це темне діло, а тим часом для молодого Опеншо єдина можливість урятуватися, здається мені,— повестися так, як я йому порадив. Ну, а більше сьогодні ні сказати, ні зробити не можна, тому передайте мені мою скрипку, і давайте хоч на півгодини забудемо і про гидку погоду, і про ще гидкіші вчинки людей.
Над ранок небо прояснішало, крізь туманний серпанок, що завжди висить над Лондоном, неяскраво світило сонце. Коли я спустився вниз, Шерлок Холмс уже сидів за cніданком.
— Пробачте, будь ласка, що я вас не почекав,— сказав він,— бо на мене чекає справа молодого Опеншо і день у мене, відчуваю, буде важкий.
— А що конкретно ви маєте намір зробити? — спитав я.
— Це великою мірою залежатиме від наслідків мого першого розслідування. Не виключено, що кінець кінцем доведеться їхати в Хоршем.
— Ви не збираєтеся перш за все поїхати туди?
— Ні, я почну з Сіті. Подзвоніть, служниця принесе вам каву.
Чекаючи кави, я взяв зі столу ще не розгорнуту газету і мигцем глянув на неї. Мій погляд зупинився на заголовку, від якого в мене мороз пішов поза шкірою.
— Холмсе,— вигукнув я,— ви запізнилися!
— Ах! — сказав він, ставлячи чашку на стіл.— Саме цього я й боявся. Як це трапилося? — Він говорив спокійно, але я бачив, що він глибоко схвильований.
— Мені впало в око прізвище Опеншо і заголовок «Трагедія біля мосту Ватерлоо». Ось що тут написано: «Вчора між дев'ятою і десятою годиною вечора поліцейський констебль Кук з округу Н., який чергував біля мосту Ватерлоо, почув крик «рятуйте» і сплеск води. Але ніч була темна, лив дощ, тому, незважаючи на допомогу кількох перехожих, врятувати потерпілого виявилося неможливим. Та все ж таки тривогу було знято, і кінець кінцем річкова поліція знайшла мертве тіло. Це був молодий джентльмен на ім'я, як видно з конверта, що лежав у нього в кишені, Джон Опеншо, який проживав біля Хоршема. Припускають, що він, очевидно, поспішав на один з останніх поїздів, які відходять з вокзалу Ватерлоо, а це, та ще й неймовірна темрява, спричинилися до того, що він збився з дороги й ступив на край одного з річкових причалів. На тілі немає ніяких слідів насильства, отож не викликає сумніву, що покійний став жертвою нещасного випадку, і це повинно привернути увагу міської влади до стану річкових причалів».
Кілька хвилин ми сиділи мовчки. Я ще ніколи не бачив Холмса таким пригніченим і приголомшеним.
— Це ображає мою гідність,— сказав він нарешті.— Звичайно, це дріб'язкове почуття, але мою гідність ображено. Тепер справа Опеншо стає моєю особистою справою, і якщо Бог пошле мені здоров'я, вся ця банда буде в моїх руках. Подумати тільки, він прийшов до мене по допомогу, а я послав його на смерть!
Він схопився з крісла і схвильовано заходив по кімнаті — на його блідих щоках горіли рум'янці, пальці рук, довгі й тонкі, нервово стискалися і розтискалися.
— Це хитрі дияволи! — вигукнув він нарешті.— I як тільки їм вдалося заманити його туди? Набережна не лежить на прямому шляху до вокзалу. На мосту, безумовно, навіть у таку препогану погоду було багатолюдно, отож здійснити там свій задум вони не могли. Що ж, Вотсоне, подивимося, хто в кінцевому підсумку переможе. Ну, я пішов.
— У поліцію?
— Ні, я сам буду поліцією. Нехай вона підбирає мух після того, як я сплету павутиння, але не раніше.
Цілий день я був заклопотаний своєю лікарською роботою і повернувся на Бейкер-стріт тільки пізно ввечері. Холмс ще не прийшов. Була майже десята година, коли він, блідий і зморений, переступив поріг своєї квартири. Підійшовши до буфета, він відломив шмат хліба і жадібно з'їв його, запиваючи великими ковтками води.
— Ви хочете їсти,— зауважив я.
— Просто вмираю з голоду. Зовсім забув про їжу. Після сніданку у мене в роті й ріски не було.
— Нічого не їли?
— Анічогісінько. Про обід ніколи було й думати.
— А як успіхи?
— Непогано.
— Маєте ключ?
— Вони у мене в руках. За смерть молодого Опеншо скоро буде відплачено. Давайте, Вотсоне, поставимо на них їхнє власне диявольське тавро. Непогано придумано, га?
— Що ви маєте на увазі?
Холмс узяв з буфета апельсин, розломив його на часточки і видушив з них на стіл зернята. З них він відібрав п'ять і поклав їх у.конверт. Зсередини клапана він написав: «Ш.Х. за Д.О.». Потім заклеїв конверт і вказав адресу: «Капітану Джеймсу Келхуну, барк «Самотня зірка», місто Саванна, штат Джорджія».
— Лист уже чекатиме цього Келхуна, коли він увійде в порт,— сказав Холмс, стиха підсміюючись.— Це забезпечить йому безсонну ніч. Він переконається, що провісник його долі такий же точний, як і у випадку з останнім Опеншо..
— А хто цей капітан Келхун?
— Ватажок банди. Я доберуся до всіх, але він буде перший.
— А як ви вистежили цю банду?
Холмс видобув з кишені величезний аркуш паперу, всуціль помережаний датами і прізвищами.
— Я провів цілий день,— відповів він,— за реєстрами
Книга: Артур Конан Дойл Пригоди Шерлока Холмса Переклад Миколи Дмитренка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
