Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Тому, хто зневажає своїх Богів, доводиться кланятись чужим. / Валентин Чемерис

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна


2

- Певно, сподіваєшся підчепити там собі якусь кралю? Капітан Бен Майклс поглянув ліворуч. Побачивши широку посмішку на обличчі Діка Чамберса, він докірливо похитав головою.

- Слухайте, майоре, ви коли-небудь думаєте про щось інше; окрім спідниць?

Чамберс засміявся.

- Може, раз або двічі мені спадали й інші думки. - Він стиснув губи з глибокодумним виразом, ніби напружуючи свою пам'ять. - Правда, - провадив він з комічною серйозністю, - мені важко згадати, коли ж це було.

- О Господи!

Господа згадали в них за спиною. Обидва пілоти обернулися до бортінженера. Капітан Майрон Сміт дивився на них з відвертою огидою.

- Шкода, соромітники ви такі, що ви бодай зрідка не дивитеся на себе збоку. Особливо це стосується вас, майоре. Сезон парування, певно, триває для вас цілорічно.

В Чамберса полізли догори брови.

- Ого-го! Приємно послухати мудрі повчання нашого релігійного напутника. - Чамберс штурхнув у бік свого другого пілота і, не обертаючись, показав через плече великим пальцем на Сміта. - Ти все второпав, Бене? Наш праведний бортінженер хоче почитати нам щось із біблії.

Майрон Сміт насупився, навіть зблід зі злості. Він погано зносив відверте глузування екіпажу з його побожності. Дік Чамберс поводився, наче бугай на фермі, яку от-от закриють, а він повинен усе встигнути, його зауваження щодо біблії було якоюсь мірою слушне. Сміт і справді ніколи не розлучався з біблією. І це незмінно втішало його, а надто сьогодні, коли вони летіли з таким вантажем. Глибоко в череві їхнього транспортного С-130 лежали атомні бомби. Він здригнувся і, щоб не думати про них, присилував себе відповісти на глузливий закид командира.

- А хоч би й з біблії? Принаймні це дало б вам більше користі, ніж та макулатура, яку читаєте ви.

Він висловив це з трохи більшим запалом, ніж хотів. Чамберс зареготався: [145]

- Ха-ха, макулатура! Найкращу еротику з усього, що будь» коли видавали, він називає макулатурою! - Чамберс напівповернувся в кріслі й, тицяючи пальцем у Сміта, вів далі: - Послухай-но, моє любе ангелятко. Єдина різниця між тим, що читаю я, і твоєю пошарпаною книжчиною в тому, що моя еротика, в усякому разі, чесна, а твоя біблія все приховує святенницькими добрими намірами. Крім того...

- Облиште, годі! - замахав руками капітан Бен Майклс, намагаючись припинити сварку, яка нічого доброго не віщувала. - Колись іншим разом, гаразд? Невже не можна хоч один політ завершити без цього клятого галасу. У мене від вашого базікання вже вуха в'януть.

Капітан Майрон Сміт тільки зітхнув. Йому не слід було ображатися на цих хлопців. Чудовий екіпаж. Прекрасні люди. Кожен - перевірений у боях ветеран. У кожного - нагороди за мужність і хоробрість у тій бісовій в'єтнамській м'ясорубці.

Щоб летіти з таким завданням, треба заслужити неабияку довіру. Перекинути п'ять атомних бомб із Теннессі до Елмендорфа на Алясці не доручать абикому. Майрон Сміт, як і інші члени екіпажу, відзначився у В'єтнамі. На його рахунку дев'яносто вильотів на старому рипучому С-123, з якого він поливав отруйними дефоліантами джунглі в тих районах, де В'єтконг створював свої бази. Майрон Сміт зітхнув. У всякому разі, це було незрівнянно краще, ніж скидати напалм на села, де жінки й діти марно намагалися сховатись від пекельного вогню з неба. Він постійно думав про ті сталеві циліндри з їхньою жахливою начинкою. Ось вона, ядерна зброя у своїй міцній сталевій оболонці. «Де ж пак, міцна оболонка», - з сумною іронією подумав він. Для цієї зброї нема нічого достатньо міцного. Вона має перебувати в повній бойовій готовності на борту швидкісних бомбардувальників, що базуються серед снігів Аляски, готові в першу-ліпшу мить завдати удару по північних базах росіян.

Майрон Сміт знав: йому, бортінженерові транспортного літака, що перевозить бомби на Аляску, ніхто й ніколи не накаже скинути їх на живих людей. Та він і не зміг би зробити це. Ні з любові до батьківщини, ні заради сім'ї, ні в ім'я якоїсь іншої високої мети. Бо ніщо, зрештою, не може виправдати такого варварства. Він випив каву і подумки вилаявся. Чорт забирай, годі думати про це. Якщо він і далі отак каратиметься, йому доведеться зняти військову форму.

Він хотів би знати, що думають про бомби інші члени екіпажу. Обидва пілоти начебто не переймалися цим. Майор Дік Чамберс та капітан Бен Майклс - досвідчені пілоти й мужні люди - просто не хотіли думати про моральні аспекти атомної зброї та свою можливу роль у її застосуванні.

Майрон Сміт подумав про інше. Онде лейтенант Гес Джонсон, [146] радист. Надто молодий. Він виріс у світі, де атомні й водневі ромби - речі цілком звичайні, так само як реактивні літаки та супутники. Він не має найменшого уявлення про... Майрон Сміт сумно похитав головою, усвідомивши, яка невимовно проста й безконфліктна позиція Джонсона.

Лишилися ще двоє, дуже несхожі люди. Старший сержант Пол Славік був бортмеханік і відповідав за правильне розміщення та кріплення вантажів, йому було байдуже, що саме перевозили в їхньому величезному С-130. Його прозивали «Славним Славіком». Він дбав тільки про свою роботу. Усе, що тягли в літак, мало бути ретельно складене, зв'язане, закріплене. Славік піклувався про вантажі, ніби від цього залежало його життя чи смерть. Втім, подумав Сміт, воно ж бо так і є. Якщо під час бовтанки вантаж зірветься, він потрощить усе всередині, і екіпаж неминуче загине.

Отож Славік дбав про свої вантажі і не зважав ні на що інше.

Келлі - зовсім не така людина. Старший сержант Джо Келлі: Особистий Охоронець Зброї. Доглядач Атома. Незграбне одороб-ло, чоловік, фанатично відданий своєму обов"язку і разом з тим несподівано розумний. «Ось кому добре прочистили мозок», - подумав Сміт. Він летить разом з екіпажем С-130 як охоронець бомб. Його завдання - простежити, щоб з бомбами мали справу тільки певні, допущені до них особи. Келлі прошиє автоматною чергою будь-кого з екіпажу, якщо хтось спробує наблизитися до бомб. Він має при собі список і всі відомості, щоб опізнати офіцерів, яким дозволено одержати ядерну зброю. На кожного, хто не занесений до цього списку, він дивиться зі злісною підозріливістю.

Бомби, що їх вони перевозили, були цілком підготовлені до бойового використання. Вже саме це страхало. Сміт, як і всі його товариші, дізнався з інструктажу, що ні пожежа, ні аварія на борту не можуть спричинитися до вибуху бомб. Екіпажеві належало знати про це. Під час перельоту могли виявитися якісь неполадки в літаку, і штаб Віськово-повітряних сил вважав за краще, щоб екіпаж волів здійснити вимушену посадку, ніж покинути машину з бомбами на борту. Адже при цьому бомби, вартістю у два мільйони доларів кожна, зруйнувалися б. Штаб не хотів, щоб екіпаж літака пустив за вітром такі гроші. Тому їх проінструктували дуже докладно. Експерти знов і знов запевняли, що ці бомби цілком безпечні. У Майрона Сміта навіть з'явилося неприємне відчуття, що за тими надмірними запевненнями ховається якась облуда.

Могло, проте, здатися, що до перевезення п'яти атомних бомб із Теннессі на Аляску поставилися не досить серйозно. Сержант Келлі був озброєний пістолетом і постійним своїм су» [147] путником - автоматом. Решта членів екіпажу мали пістолети калібру 0,38. Майрон Сміт не міг уявити собі, що він робив би з цим пугачем у випадку якоїсь небезпеки. У кого стріляти? А кому взагалі потрібні ті жахливі бомби, що лежать у літаку? Хіба тільки правителям, які день і ніч вигадують найжахливіші засоби знищення всього живого. Майрон Сміт страшенно втомився, постійно живучи з атомними бомбами під боком. Він підрахував, що як бортінженер уже супроводжував близько чотирьохсот тих пекельних іграшок. їхній екіпаж побував з ними на чотирьох континентах. Ці «іграшки» зовсім не схожі на величезні водневі бомби, якими озброюють літаки стратегічної авіації. Коли не знати, що заховано в звичайних металевих циліндрах на дні вантажного відсіку С-130, ніколи не здогадаєшся, що це й є атомна зброя. Подумки уявивши атомну бомбу, Сміт відчув напад нудоти. Кожна така бомба має тільки півметра завдовжки та близько тридцяти сантиметрів у діаметрі. Однак такі малі розміри не завадять їм вибухнути з потужністю трьохсот тисяч тонн звичайної вибухівки. Триста кілотонн! Він подумав про Хіросіму, про перший у світі атомний гриб, - а кожна бомба в їхньому літаку була ж у п'ятнадцять разів потужніша за хіросімську... І таких бомб вони везуть аж п'ять.

Він подивився вперед крізь вітрове скло, потім глянув ліворуч, повз Діка Чамберса, в бічні ілюмінатори. Хоч вони й летіли на висоті семи з половиною тисяч метрів, землю було видно дуже чітко. Повітря над пустелею було зовсім прозоре і давало змогу бачити дуже далеко. Йому закортіло подивитися з височини на Моньюмент-Веллі. Величезні кам'яні контрфорси та густо-червоний колір цієї долини, що перекинулася через кордон між штатами Юта й Арізона, завжди сповнювали його почуттям шанобливого подиву. «Таке може бути лише творінням Бога», - думав він, Сміт поглянув на годинник. Скоро вони будуть якраз над долиною. Ковзнув поглядом по панелі з приладами. За кілька хвилин Майклс настроїть свій радіосигнал на хвилю найближчої радіолокаційної станції.

Вони, певно, трохи відхилились від курсу, і Моньюмент-Веллі має з'явитися ліворуч. Майрон Сміт попустив ремені і підсунувся в кріслі ближче до вікна, щоб краще бачити. Позаду бортінженера радист Гес Джонсон почав передавати в ефір свої координати для станції стеження.

Індикатор радіолокації раптом погас.

- Що за чортівня?

Це вигукнув Бен Майклс. Він покрутив ручку настройки в один бік і в другий. Дарма.

- Слухай, Гесе, ти вже зловив станцію Моньюмент-Веллі? Радист заперечливо похитав головою.

- Не можу знайти їх. Схоже на те, що вони не працюють. [148]

- Завжди з цією проклятущою станцією щось коїться, - буркотів Дік Чамберс. - Мабуть, повпивалися там з нудьги. - Він поглянув на карту і звернувся до радиста: - Гесе, коли ми почуємо наступну станцію?

Джонсон відповів одразу:

- Ми увійдемо в її зону хвилин за тридцять, майоре.

- Нічого страшного, - пробурмотів Чамберс. Радіолокаційні станції нерідко виходили з ладу. То механічні пошкодження, то несправності в електроніці. Отже, вийшло так, що близько тридцяти хвилин вони летітимуть, не маючи зв'язку з наземними станціями. Чамберс подумав, що на землі, певне, зараз почувають розгубленість. Коли перевозиш такий вантаж, само собою зрозуміло, що тебе весь час мають вести наземні радіолокаційні станції. І ось вони раптом зникли - ну й біс із ними. Під літаком пустеля і голе каміння. «Така вже робота, - подумав Чамберс. - Нехай трохи похвилюються». Він поглянув на годинник. 15 годин 14 хвилин за місцевим. Він зробив собі позначку в записнику. Просто так, для пам'яті.

- Гляньте, майоре!

Чамберс здригнувся від несподіваного різкого оклику.

- Це я, Славік, сер. Подивіться ліворуч. Градусів на сто двадцять. Щоб я пропав, коли це не «п'ятдесят перші»!

Чамберс припав до бічного ілюмінатора. Він не вірив власним очам, але Славік мав рацію: два довгоносі обтічні винищувачі П-51 прилаштувалися до їхнього курсу.

- Оце дивина, аж ніяк не думав, що ми досі тримаємо «п'ятдесят перші», - сказав Чамберс другому пілотові.

- Не знаю, - озвався Майклс і з сумнівом у голосі додав: - Можливо, десь у Флоріді їх узяли на озброєння десантники.

Чамберс пильно розглядав винищувачі, що повільно наближалися до них.

- У них на хвостах літери ДПО, - зауважив він. Майрон Сміт нахилився до вікна.

- Це, напевне, розшифровується як Державна повітряна охорона. :

- Гм, можливо, - замислено відповів Чамберс. Він досі нікого не міг зрозуміти. - Але що їм тут робити, посеред... Ти чуєш, Гесе, він просить настроїтися на зв'язок. Простеж по діапазонах, може, й піймаєш.

Чамберс мав рацію. Майклс уже надів навушники, Чамберс і Сміт ухопили свої.

- ...Екстрене розпорядження. Повторюю, екстрене. Наказуємо вам негайно сісти. За двадцять миль прямо по курсу посадочна смуга. Починайте зниження негайно. Прийом.

- Екстрене розпорядження? Негайно сісти? Якась чортівня!

- Нічого не розумію, - зараз же озвався другий пілот, - та [149] все це мені зовсім не подобається. Щось тут не те, Діку. Ніхто не стане посилати за нами літаки повітряної охорони. І не підніме в повітря «п'ятдесят перші», це вже точно.

- Авжеж не підніме! - гарикнув Чамберс. Він підніс до рота свій мікрофон. - Дев'ять-вісім-два викликає «мустанга» зліва по нашому борту. Не знаю, чого ви хочете, але я в цю гру не граю. Я не збираюся приземлятись, і мені нічого не відомо про щось екстрене. Як зрозуміли? Прийом.

- Починайте зниження негайно. Це наказ. Повторюю, це наказ.

- Іди ти зі своїм наказом!.. - огризнувся Чамберс. - Ми не збираємося... а чорт, що це він робить?!

Блискучий пунктир перетнув повітря перед транспортним літаком.

- Трасуючі! Цей сучий син б'є по нас трасуючими! - заволав Славік із вантажного відсіка.

- Гесе, дай сигнал про допомогу! - закричав Чамберс радистові. - Передай хоч будь-кому, що тут діється! - Він на мить замовк. - Славіку!

- Слухаю, сер!

- Де другий винищувач?

- Сидить у нас на хвості праворуч, сер. Трохи вище. Це він стріляв.

- Гаразд, - урвав його Чамберс. - Тільки не спускай його з очей. Гесе, ти зв'язався з ким-небудь?

- Ні, сер, - відгукнувся радист. - Найближча станція мовчить, а з іншими зв'язку немає.

Ця думка прийшла до них одночасно. Вони були поза межами зони радіозв'язку, та коли повернути назад, за кілька хвилин зв'язок відновиться. Проклинаючи все на світі, Чамберс відключив автопілот і вхопився за важелі.

Але не встиг він повернути й на тридцять градусів, як не більш ніж за метр від кабіни повітря прошила друга черга трасуючих куль. Чамберс знову повернув величезний транспорт по курсу.

Голос льотчика лівого винищувача пролунав у навушниках спокійно і впевнено.

- Посадочна смуга за пятнадцять миль прямо по курсу. Дев'ять-вісім-два, починайте зниження. І накажіть своєму хлопцеві, щоб даремно не грався з рацією.

Вони очманіло перезирнулися, не вірячи власним очам і вухам.

- Даю вам десять секунд. Наступна черга буде по кабіні. [150]

Книга: Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна

ЗМІСТ

1. Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна
2. 2 - Певно, сподіваєшся підчепити там собі якусь кралю?...
3. 3 Підполковник Пол Бейєрсдорф дивився у вікно на шерегу...
4. 4 Управитель будинку, сидячи за своєю конторкою, щось...
5. 5 Боб Вінсент тихо вилаявся. Нічого приємного в тому, що...
6. 6 Лью Кербі зняв з живота запобіжний ремінь і потягся....
7. 7 Льотчикові в цій кімнаті, мабуть, стає не по собі. Та й...
8. 8 - Ви замовляли номер? Худий, сутулий чоловік...
9. 9 - Я уже сказав вам... Сілбер відчув гострий біль...
10. 10 Генерал Артур Шерідан, убігши до кабінету, побачив...
11. 11 Аллен Кларк милувався яскравим багатоцвіттям вогнів...
12. 12 Президент Даулінг зайняв місце за столом. Він терпляче...
13. 13 «Не забувай, ані на мить не забувай, що десь є три...
14. 14 Година за годиною вони ледь просувалися, буфер до...
15. 15 Двоє чоловіків, одягнені в роби портових вантажників,...
16. 16 - Гей, Альберто! Той, що співав, підвів...
17. 17 - Містер Вінсент?.. Говорить місіс Сімпсон. Генерал...
18. 18 Генерал Шерідан звернувся до митного урядовця: -...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate