Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Не помиляється у виборі президента тільки той, хто не брав участі у голосуванні. / Володимир Канівець

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Май Шеваль, Пер Вале Замкнена кімната Переклад Ольги Сенюк


VIII

Ейнар Ренн любив свіже повітря, він і в поліцію пішов тему, що там доводиться багато рухатись і бувати надворі. Та роки й дедалі вище службове становище все більше прив'язували його до письмового столу, а на свіжому повітрі, якщо повітря в Стокгольмі можна назвати свіжим, він бував-рідше й рідше. Для нього стало життєвою потребою проводити щорічну відпустку у своїх рідних диких горах на півночі. Стокгольма він, властиво, не любив і вже в сорок п'ять років почав мріяти про те, як піде на пенсію і назавжди повернеться в Ар'єплуг. [219]

- Наближалася чергова відпустка, і він побоювався, щоб його не попросили відкласти відпочинок, поки не буде розслідувана справа з пограбуванням банку.

І, щоб якось прискорити розслідування, він у понеділок увечері замість їхати додому у Велінгбю, де на нього чекала дружина, надумав податися в Сулентуну й побалакати з одним свідком.

Він не тільки добровільно викликався відвідати свідка, якого за всіма правилами можна було викликати до себе, але й так радо взявся за це, що Гунвальд Ларсон, не здогадуючись про його егоїстичні міркування, спитав, чи, він, бува, не посварився з Ундою.

- Так, не посварився,- відповів Ренн на свій особливий лад.

Ренн мав відвідати того тридцятидвохрічного робітника-металіста, який уже давав свідчення Гунвальдові Ларсону про те, що він бачив біля банку на Горнсгатан.

Звати його було Стен Шегрен, він жив самотою у типовому будиночку на Сонгарвеєн. Він саме поливав кущ троянд у квітнику біля будиночка, коли Ренн вийшов з машини. Відставивши лійку, він кинувся до хвіртки, відчинив її, витер руку об штани, перше ніж подати її, тоді рушив попереду на ґанок і притримав двері, щоб Ренн зайшов.

Будиночок був маленький, унизу - кухня, передпокій і всього лише одна кімната. Двері до неї були прочинені, і Ренн побачив там самі голі стіни. Господар перехопив його погляд.

- Я недавно розлучився з дружиною,- пояснив він.- Вона забрала частину меблів, тому тут не вельми затишно. Ходімо краще нагору.

Нагорі була досить велика кімната з каміном, перед яким стояв низенький білий столик і кілька різних крісел. Ренн сів, а господар стоячи спитав:

- Щось вип'єте? Я можу заварити кави, а ще в холодильнику, мабуть, є трохи пива.

- Дякую,- відповів Ренн,- я питиму те, що й ви.

- Тоді я принесу пиво,- сказав господар.

Він побіг сходами вниз і задзеленчав посудом у кухні.

Ренн озирнувся по кімнаті. Меблів виявилось небагато, зате була стереофонічна система й чимало книжок. У кошику біля каміна лежало повно газет і журналів: «Дагенс Нюгетер», «Ві», «Ню даг», «Металарбетарен».

Стен Шегрен повернувся зі склянками та двома баночками пива й поставив їх на білий столик. Він був худий жилавий чол'овік із світлим, рудавим, густим волоссям, як [220] відзначив Ренн, нормальної довжини. Обличчя в ластовинні, весела, відверта усмішка. Він відчинив баночки, налив пива в склянки, сів напроти Ренна, підняв свою склянку за його здоров'я й випив. Ренн ковтнув пива і сказав:

- Я хотів би почути, що ви бачили в п'ятницю на Горнсгатан. Найкраще не відкладати, поки згадка про це не надто потьмяніла.

«Здається, Вийшло гладенько»,- вдоволено подумав він. Господар кивнув головою і відставив склянку.

- Якби ж я був знав, що це пограбування і вбивство, то я докладніше приглянувся б і до тієї дівчини, й до хлопців у машині.

- У кожному, разі, ви поки що наш найкращий свідок,- заохотив його Ренн.- Отже, ви йшли повз банк. А в який бік?

- Я йшов від Слюссена в бік Рінгсвеєн. А та дівчина вискочила з-за моєї спини, турнула мене з поспіху й побігла далі.

- Ви могли б її описати?

- Боюся, що не дуже. Я бачив її тільки зі спини й на коротку мить збоку, як вона сідала в машину. Десь сантиметрів на десять нижча за мене. Мій зріст метр сімдесят вісім. Вік її важко визначити точно, але мені здається, що їй не менше як двадцять п'ять і не більше як тридцять п'ять, десь близько тридцяти років. Вбрана вона була в джинси, такі собі звичайні, сині, і в блакитну блузку чи сорочку навипуск. На взуття я не звернув уваги, але на голові в неї був капелюх, також із джинсової матерії, з широкими крисами. Коси в неї були русяві, рівні й до міри довгі, не такі, як тепер носять багато дівчат. Словом, середньої довжини. На плечі висіла сумка, зелена, американського військового фасону.

Господар витяг з нагрудної кишені спортивної сорочки пачку сигарет, простяг її Peннові, але той похитав головою і спитав:

- Ви не помітили, вона щось несла в руках? Господар підвівся, узяв з каміна сірники й прикурив сигарету.

- Ні, я не певен. Але, може, й несла щось.

- А сама вона яка: худа чи гладка?

- Я сказав би, до міри. В кожному разі, не дуже худа, але й не гладка. Загалом нормальна.

- Отже, обличчя її ви не бачили?

- Бачив тільки на мить, коли вона сідала в машину. Але ж його трохи затуляв капелюх, а трохи великі темні окуляри. [221]

- Ви б її впізнали, якби знов побачили?

- Мабуть, з обличчя ні. І, мабуть, не впізнав би, коли б побачив в іншому одязі, наприклад, у сукні.

Ренн задумливо ковтнув пива, потім спитав:

- Ви цілком певні, що то була жінка?

Господар- вражено глянув на нього, насупився й нерішуче сказав:

- Ну, я вважав, що то жінка. Але тепер... тепер уже не певен. Просто з першого погляду я сприйняв її як дівчину, адже, як правило, завжди відчуваєш, чи перед тобою дівчина, чи хлопець, хоч би й на вигляд вони були однакові. Я вже не можу заприсягтися вам, що то дівчина, наприклад, я не помітив, які в неї були груди.

Він замовк, глянув на Ренна крізь тютюновий дим, тоді повів далі, ніби роздумуючи:

- Так, ваша правда. Чому неодмінно дівчина, міг бути й хлопець. Та й легше повірити в таке, я ще ніколи не чув, щоб дівчата грабували банк і вбивали людей.

- Отже, ви вважаєте, що то міг бути й хлопець? - спитав Ренн.

- Так, після того, як ви звернули мою увагу на це. Авжеж, то мав бути хлопець.

- Ну, а решта двоє? Ви можете їх описати? І машину?

Шегрен востаннє затягнувся сигаретою і кинув її в камін, де вже було чимало недокурків і обпалених сірників.

- Машина була «рено-шістнадцять», це я добре роздивився,- сказав він.- Світло-сіра чи бежева, не знаю, як називається колір, одне слово, майже біла. Цілого номера я не запам'ятав, але пригадую літеру «А» й дві трійки. Може, їх було й три, принаймні не менше, як дві, вони стояли поряд, десь посередині.

- Ви певні, що саме «А»?- спитав Ренн.- Може, «АА», або, наприклад, «АБ»?

- Ні, тільки «А», я добре пам'ятаю. В мене чудова зорова пам'ять.

- Це дуже добре,- сказав Ренн.- Якби в нас були всі такі очевидці.

- Атож. І am a camera. Ви читали? Ішервуда.

- Ні,- відповів Ренн.

Він не сказав, що бачив фільм із такою назвою. Пішов у кіно тільки задля своєї улюбленої акторки Джулії Гар-ріс, але нічого не знав про Ішервуда й про те, що фільм знятий за романом.

- Але фільм ви, звичайно, бачили? - повів далі господар.- Так завжди буває з добрими книжками, коли їх [222] екранізують. Люди подивляться фільм і вже не хочуть братися до книжки. Та цей фільм класний, тільки назва безглузда: «Шалені ночі в Берліні». Правда?

- Авжеж.- Ренн був певен,'що фільм називався «Я - фотоапарат».- Безглузда назва.

Почало смеркати. Шегрен підвівся і ввімкнув торшер за тим кріслом, де сидів Ренн. Коли він знов сів, Ренн сказав:

- Ну,.то підемо далі. Ви мали описати чоловіків у машині.

- Так. А втім, у машині сидів тільки один, коли я їх помітив.

- А другий?

- Другий стояв на тротуарі й тримав напоготові прочинені задні дверці. Великий, вищий за мене, й кремезний. Не гладкий, але міцної будови і на вигляд дужий. Десь мого віку, тобто між тридцятьма й тридцятьма п'ятьма роками, кучерявий, як той актор, Гарпо Маркс, тільки темніший, волосся попелясте. Штани чорні, вгорі тісні, а внизу ширші, сорочка з якоїсь темної блискучої матерії, на грудях розстебнута, і на шиї, здається мені, ланцюжок з якоюсь срібною цяцькою. Пика засмагла чи, може, взагалі червона. Коли та дівка, якщо то дівка, надбігла, він розчахнув дверці, щоб вона могла вскочити; тоді захряснув їх, сам сів спереду, і машина швидко рвонула з місця.

- У який бік? - спитав Рейн.

- Вона розвернулася на вулиці й помчала на Ма-ріїнську площу.

- Ага,- сказав Ренн.- А той другий?

- Другий сидів за кермом, тому я його добре не розглядів. Але. він був молодший, мав десь років двадцять п'ять, хіба, може, трохи більше. І дуже худий та блідий. Біла теніска, а руки тоненькі, мов сірники. Волосся чорне, досить довге й на вигляд брудне. Якесь масне, злипле. Він також був у темних окулярах, і тепер я згадав, що на лівому зап'ястку в нього виднів широкий чорний ремінець годинника.

Шегрен відкинувся на спинку крісла зі склянкою в руках.

- Оце, здається, й усе, що я пам'ятаю,-сказав він.- А може, щось забув?

- Не знаю,- відповів Ренн.- Коли ще щось згадаєте, то повідомте нас. Ви найближчим часом будете вдома?

- На жаль, так,- сказав Шегрен.- Взагалі-то, в мене тепер відпустка, але нема грошей, щоб кудись поїхати. Буду толопкатися вдома. [223]

Ренн допив своє пиво й підвівся.

- От і добре,- сказав він.- Може, нам ще потрібна буде ваша допомога.

Шегрен також підвівся, і вони спустилися вниз.

- Що, мені знов доведеться розповідати? - спитав він.- Чи не краще було б записати все на магнітофоні?

Він відчинив двері, і Ренн вийшов на ґанок.

- Ні, думаю, що ви швидше можете знадобитись нам, щоб упізнати тих типів, коли ми їх спіймаємо. Або ми запросимо вас проглянути деякі фотографії.

Вони потиснули один одному руку, і Ренн додав:

- Одне слово, побачимо. Може, й не доведеться більше турбувати вас. Дякую за пиво.

- Ну що ви. Коли треба, я радо допоможу вам. Поки Ренн ішов до машини, Стен Шегрен стояв нї ґанку, й привітно махав йому рукою.

Книга: Май Шеваль, Пер Вале Замкнена кімната Переклад Ольги Сенюк

ЗМІСТ

1. Май Шеваль, Пер Вале Замкнена кімната Переклад Ольги Сенюк
2. II Гунвальд Ларсон приїхав на місце злочину у своїй суто...
3. III Прокинувшись, він здивувався, що живий. Так...
4. IV Кабінет у буднику поліції на алеї Вестберга свідчив про...
5. VI Мартін Бек надто довго працював у поліції, щоб знати:...
6. VII Мартін Бек знову удався до телефону. Він хотів...
7. VIII Ейнар Ренн любив свіже повітря, він і в поліцію пішов...
8. IX Коли не рахувати службових собак, то професійні бор-'ці...
9. Х Кольберг відкашлявся й пильно глянув на того, хто...
10. XI День заповідався теплий, і Мартін Бек витяг з шафи свій...
11. XII Кеннет Квастму, один із поліцаїв, що виважували двері...
12. XIII У вівторок, коли на аеродромі Арланда сів літак із...
13. XIV Якби хтось мав вагоду порівняти сили поліційної...
14. XV Гоф і Гаузер - два німецькі гангстери, яких Мальмстрем...
15. XVI Давно відомо, що щастя й нещастя врівноважуються, тож...
16. XVII Начальника відділу наркотиків звали Генрік Якобсон....
17. XVIII Якобсон був практичний чоловік. Навіщо дарма псувати...
18. XIX Вранці в четвер шостого липня 1972 року спецгрупа для...
19. XX Кабінет Ейнара Ренна в штабі спецгрупи на...
20. XXI Сірий фургон, зовні без особливих прикмет, крім хіба...
21. XXII Кольберг і Гунвальд Ларсон сиділи замислені один...
22. XXIII На домовлене побачення з Гунвальдом Ларсоном Ле-нарт...
23. XXIV Жінка на ім'я Моніта зустріла Філіппа Труфаста...
24. XXV У п'ятницю сьомого липня Гунвальд Ларсон устав дуже...
25. XXVI Мартін Бек знов їхав верхи на коні. Низько...
26. XXVII Мальмстрем і Мурен пограбували банк у п'ятницю...
27. XXVIII Тієї п'ятниці Мартін Бек за чверть до шостої вже...
28. XXIX В понеділок уранці Мартін Бек прийшов на службу,...
29. XXX Справу Маурітсона розглядали в стокгольмському суді....

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate