Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Німеччина та Нідерланди (1982)
4.4. Література Реформації й Великої Селянської війни
Події Реформації та революційної народної боротьби зумовили помітне піднесення в розвитку літератури. Особливо значне місце в ній належить творчості Мартіна Лютера і Томаса Мюнцера.
Мартін Лютер (1483-1546) народився в сім'ї заможного селянина. Освіту одержав в Ерфуртському університеті, де вивчав богословство. Будучи глибоко релігійним, Лютер вступив у монастир августинців. У 1508 р. він став професором богословського факультету Віттенберзького університету. Рано прокинулися у Лютера релігійні сумніви, які з роками посилювалися і зрештою привели його до [219] відкритих виступів проти католицизму. В 1517 р. учений-чернець прибив до дверей церкви у Віттенберзі 95 тез, спрямованих проти католицької церкви. Ці тези лягли в основу його протестантського вчення. В 1519 р. на диспуті у Лейпцігу Лютер заявив, що поділяє вчення чеського реформатора Яна Гуса і йде за ним. Через рік він спалив папську буллу, що засуджувала його книги до спалення, і опублікував відозву, в якій закликав імператора і князів провести реформу церкви в Німеччині і звільнити країну від папської влади. В умовах загального невдоволення католицьким Римом Лютер очолив антикатолицьку опозицію всіх прошарків німецького суспільства. Спочатку він був прихильником рішучих революційних дій проти папського Риму, але з розвитком Реформації, наляканий розмахом революційної боротьби народу, Лютер почав проповідувати поміркованість і мирні форми реформації. Він повністю перейшов на бік феодальної реакції, став ворогом повсталих селян і з люттю писав, що «їх потрібно бити, душити і колоти, таємно й відкрито, так само, як убивають скажених собак».
Літературна спадщина Лютера досить велика. Він писав послання, трактати, памфлети, євангельські пісні і шпрухи, перекладав псалми і Біблію. Особливо цінним є його переклад Біблії. На думку дослідників, цим перекладом було покладено початок розвитку німецької прози. Ф. Енгельс писав: «Лютер вичистив авгійові конюшні не тільки церкви, а й німецької мови, створив сучасну німецьку прозу» (1). У своєму «Посланні про переклад» (1530) Лютер відзначав, що звертається до живої народної мови і звідти черпає словесне багатство. Він закликав вчитися мови «у матері в домі, у дітей на вулиці, у простолюдина на ринку». Мова його перекладу, багата й образна, сприяла утвердженню норм німецької літературної мови.
Поетичні твори Лютера близькі до духовної поезії, однак при написанні їх він спирався і на традиції німецької народної пісні, використовував її будову і образи, його поезіям властиві мелодійність, щирість тону, простота. Деякі з них мають войовничий характер, сповнені заклику до боротьби, наприклад, його переспів псалму 46, який, за висловом Енгельса, «став «Марсельєзою» XVI століття»(2).
(1) Маркс К-, Енгельс Ф. Гвори, т. 20, с. 326.
(2) Там же.
Видатним керівником революційного визвольного руху 1524-1525 pp. був Томас Мюнцер (1490- 1525). На відміну від М. Лютера, який очолив помірковану буржуазну реформацію, Мюнцер [220] відстоював ідею народної реформи. За його переконанням, причиною зла були князі та багатії, які нещадно експлуатували трудовий народ. Мюнцер розумів реформацію як соціальний та політичний переворот, внаслідок якого мало утвердитися суспільство соціальної рівності. У 1521 p., прагнучи ближче познайомитись з революційним вченням таборитів, він побував у Празі. Політична програма Мюнцера, як відзначав Енгельс, «являла собою не стільки зведення вимог тодішніх плебеїв, скільки геніальне передбачення умов визволення пролетарських елементів, які ледве починали тоді розвиватися серед цих плебеїв...»(1).
Т. Мюнцер був непохитним революціонером, якого не лякали ні переслідування, ні погрози. У 1525 р. він став на чолі революційного загону під час повстання у Мюльгаузені. Загін було розбито князями, а Мюнцера взято в полон. В присутності князів його катували, а потім відтяли голову. «На страту він йшов з такою ж мужністю, з якою жив»(2).
Мюнцер був найвидатнішим публіцистом Селянської війни 1524-1525 pp. Усю свою літературну творчість, яка відзначається войовничо-агітаційним характером, він присвятив справі революційної боротьби, йому належать численні проповіді, послання, памфлети, прокламації. Теолог за освітою, Мюнцер користувався богословською фразеологією, але зміст його творів революційний, а послання до народу, особливо написані у 1525 p., сповнені пристрасного заклику піднятися на боротьбу за свою свободу. Використання релігійної образності пояснюється і тим, що на той час, як указує Енгельс, «всякий суспільний і політичний рух змушений був прибирати теологічну форму. Почуття мас живилися виключно релігійною поживою; через це; щоб викликати бурхливий рух, треба було власні інтереси цих мас виставляти їм у релігійному вбранні»(3).
(1) Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 7, с. 353.
(2) Там же, с. 406.
(3) Там же, т. 21, с. 299- 300.
Змістом творів Мюнцера визначено і їхній патетичний стиль, емоційну мову; в них широко вживаються біблійні образи, символи, алегорії, зрозумілі і близькі народові в епоху Реформації. Характеризуючи публіцистику Мюнцера цього періоду, Енгельс писав: «Зовсім зник наївний юнацький гумор передреволюційних памфлетів Мюнцера, не лишилось більше слідів спокійної, розміреної мови мислителя, яка не була чужа йому раніше; Мюнцер тепер весь перевтілився в пророка революції; він безустанно розпалює ненависть до пануюючих класів, пробуджує найбурхливіші пристрасті, вживає [221] лише ті могутні звороти мови, які релігійний і національний екстаз вкладав в уста ветхозавітних пророків»(1) .
Героїчна постать Томаса Мюнцера приваблювала багатьох письменників наступних часів.
Події Великої Селянської війни породили багату народну поезію, однак зразків її збереглося небагато. Основною формою революційного фольклору була пісня, якій властиві емоціональність, бойовий тон. У ній знаходили вираження народний гнів і сум, відбивалися веселість і дотепність. Бунтівним духом, рішучістю відстояти у боротьбі людські права трудового народу пройнята пісня «Бідний Конрад», створена в 1525 р. Зберігся також яскравий зразок революційного фольклору - пісня солдатів одного з найсміливіших загонів Селянської війни - «Чорного загону», очолюваного Флоріаном Гейером. Про трагічну долю міста Мюльгаузен, яке повстало проти князів і було розгромлене їхніми військами, з болем розповідається в «Пісні про усмирення Мюльгаузена».
Значного поширення в той час набули також віршові дотепні висловлювання, заклики, римовані прокламації.
Соціальна боротьба епохи Реформації завершилася перемогою князів, «їм дісталась spolia opima (головна здобич) за рахунок всіх інших станів»(2). Панування самодержавних князів закріпило політичну роздробленість країни, сприяло посиленню феодальної реакції. Така обстановка зумовила кризу і занепад гуманізму, зміну характеру літератури.
Книга: М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Німеччина та Нідерланди (1982)
ЗМІСТ
| 1. | М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Німеччина та Нідерланди (1982) |
| 2. | 4.2. Народні книги Важливий напрям становила демократична... |
| 3. | 4.4. Література Реформації й Великої Селянської війни... |
| 4. | 4.5. Ганс Сакс. Бюргерська література після Реформації... |
На попередню
|
|
