Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Іспанія та Португалія (1982)
М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Іспанія та Португалія (1982)
© М.С.Шаповалова, 1982
Джерело: Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження. Львів: "Вища школа", 1982. 440 с. - С.: 276-319 (Розділ 6).
Сканування та коректура: SK, Aerius (ae-lib.org.ua), 2004
Зміст6. 2. Література раннього Відродження
6.3. Література зрілого і пізнього Відродження
6.1. Загальна характеристика
Література Відродження в Іспанії, а також в Португалії, тісно пов'язаній своєю культурою з Іспанією і підвладній їй з 1581 по 1640 рік, розвивалася в складних і своєрідних суспільно-політичних умовах. Глибокий аналіз національної специфічності цих умов дав К- Маркс у праці «Революційна Іспанія». Від самого початку формування іспанського королівства в країні існували обставини, що сприяли обмеженню королівської влади. Передовсім країна була роздріблена на окремі королівства, які створювалися в різний час у міру відвоювання іспанської території від маврів. У ході реконкісти складалися й утверджувалися народні закони і звичаї, посилювалася могутність дворянства, і це послаблювало владу короля.
Обмежували королівську владу і міста, які відігравали велику роль у боротьбі з маврами, мали незалежність і значні права. Особливо розвинутими були торговельні міста на узбережжі Іспанії, оскільки вони підтримували тісні зв'язки з Італією. Уже в XVI ст. представники міст становили наймогутнішу частину кортесів - дорадчого органу, що створився в Іспанії ще в XI ст. і складався з представників дворянства, міст і духівництва. Спроби посилення королівської влади у XV ст. викликали опір аристократії, який в середині XV ст. виливається у повстання проти короля Хуана II і його фаворитів, а згодом проти короля Енріке IV.
Серйозним кроком на шляху до централізації країни було об'єднання в другій половині XV ст. Кастілії і Арагона внаслідок шлюбу Ізабелли Кастільської і принца Арагона Фердінанда (1469). Фердінанд спирався на міста і міських представників кортесів, що посилило антагонізм між дворянами і городянами. К. Маркс відзначав, що об'єднання Арагона і Кастілії під владою Фердінанда і Ізабелли створило сильну матеріальну основу іспанської монархії.
На початку XVI ст. рішучу спробу централізувати країну і замінити феодальну монархію абсолютною здійснив Карл І. Спочатку він повів наступ на кортеси, що викликало численні повстання, *а в 1520 р.- війну Священної ліги - об'єднання повсталих [276] кастільських міст. Війну невдовзі підтримали міські низи і селянство, і вона набула грізного антифеодального характеру. Незважаючи на це, королівській владі за допомогою дворянства вдалося розгромити повстання міст і скасувати їхні старовинні вільності, обмежити муніципальні привілеї. Міста втратили вплив у кортесах, розвиток їхній різко загальмувався.
Розправившись з містами, король повів наступ на дворянство, а у відповідь на його опір розпустив кортеси. В Іспанії остаточно утвердилася королівська влада.
Духівництво, що становило третю складову частину кортесів, відразу приєдналося до абсолютистської влади, і церква завдяки інквізиції «перетворилася в зовсім незламне знаряддя абсолютизму»(1).
Ліквідація королівською владою древніх вільностей збігалася зі зростанням зовнішньої могутності Іспанії, яка згодом стала першою колоніальною державою, найбільш впливовою країною Європи. «Це були часи, коли Васко Нуньєс Бальбоа підніс прапор Кастілії на берегах Дар'єна, Кортес - у Мексіці, Пісарро - в Перу; це були часи, коли вплив Іспанії неподільно панував у Європі, коли палку уяву іберійців засліплювали блискучі видіння Ельдорадо, рицарських подвигів і всесвітньої монархії. От саме тоді зникли іспанські вільності під брязкіт мечів, в потоках золота і в зловісній заграві вогнищ інквізиції»(2).
(1) Маркс К., Енгельс Ф Твори, т. 10, с. 409.
(2) Там же.
Проте справжньої державної єдності іспанський абсолютизм не здійснив і не міг надійно забезпечити могутність країни. Ні пограбування колоній, ні потік золота з Америки монархія не зуміла використати для розвитку національної економіки, яка неухильно занепадала. Товарів у країні виготовляли мало, бо їх переважно ввозили; у зв'язку з цим занепали промисловість, землеробство, тваринництво, відбувалось масове зруйнування й зубожіння селянства, дрібного дворянства (ідальгії).
Головною опорою абсолютизму були армія і католицька церква. Сотні тисяч священиків і ченців боролися з усіма проявами свободи і вірно служили інтересам монархії. Іспанія стала батьківщиною єзуїтів, країною найжорстокішої інквізиції, найповнішим на той час втіленням католицької реакції.
Авантюрна зовнішня політика абсолютизму розбещувала населення, відвертала увагу від плідної праці всередині країни і вселяла надію на легке [277] збагачення в колоніях і підлеглих європейських країнах (Фландрії, Італії) шляхом військової служби. «Всі енергійні люди цілої нації присвячували свої сили виключно війні, здобуваючи собі засоби до життя і почесне місце в суспільстві мечем, а не мирними промислами» (1).
(1) Черньішевский Н. Г. Полн. собр. соч.: В 15-ти Т^М- ГИХЛ, 1948, т. 4, с. 232.
Хиткість основ іспанської монархії проявилася уже в кінці XVI ст. Саме в цей час біля берегів Англії було розгромлено іспанський флот «Непереможну Армаду» (1588), вибороли свою свободу Нідерланди, припинився потік золота з Америки. Національна економіка до того часу була вже зруйнована, народ зубожів, посилилася реакція. Іспанія втратила свою могутність.
Такі соціально-історичні процеси і визначали характер розвитку гуманізму в Іспанії і особливості літератури.
Перехід від Середніх віків до Відродження охоплює в Іспанії кінець XIV- перші три чверті XV ст. У цей час інтенсивно розвиваються народна поетична творчість і придворна аристократична література. В народній поезії XV ст. провідна роль належить романсу. Це ліричний або ліро-епічний вірш, який розвинувся переважно на грунті реконкісти і пройнятий духом патріотизму і незалежності. Згодом романс засвоюється також аристократичною поезією, йому належатиме помітна роль у розвитку літератури Відродження.
У XV ст. Іспанія була тісно пов'язана з Італією і досить добре ознайомлена з її культурою. Досвід італійської літератури, особливо творчість Данте, Петрарки і Боккаччо, засвоюється придворною літературою. Під сильним впливом Петрарки створюється в цей час в Іспанії сонет (маркіз де Сантільяна), з'являються в аристократичній літературі дидактичні поезії, алегоричні твори, епічні поеми, твори сатиричного характеру.
Наприкінці XV ст. іспанська література вступила в період Відродження. В своєму розвитку вона спиралася як на досвід античної і гуманістичної літератури європейських країн, особливо Італії, так і на національну літературну традицію і народну творчість. Від самого початку в ній визначилися два напрями: один із них основувався на традиціях народної літератури, а другий, «учений» - на використанні античності. Перший напрям був провідним, у ньому найповніше проявився характер ренесансної літератури, визначений тими силами, що існували в іспанському народі і були [278] породжені його героїчною історією. Багатовікова боротьба проти арабського загарбання, завойована ще в середні віки незалежність міст, селянські повстання, розмах військових і політичних дій держави, далекі морські подорожі - все це визначило високий рівень народної свідомості, виховувало почуття гідності й честі, відвагу, допитливий розум. Звідси й характерні риси іспанської літератури: демократизм, багата уява, пристрасність, органічне засвоєння й збереження народних поетичних форм. Водночас у своєрідних обставинах країни рано визначився розрив між ідеями Відродження і реальністю, що зумовило й раннє розчарування в гуманістичних ідеалах, і гострокритичне зображення реальної дійсності в літературі.
Раннє Відродження в Іспанії припадає на кінець XV- першу половину XVI ст., зріле і пізнє Відродження охоплює другу половину XVI- перші десятиліття XVII ст.
Книга: М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Іспанія та Португалія (1982)
ЗМІСТ
На попередню
|
|
