Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: В.А. Моторний Слов'янські літератури епохи Відродження (1982)
8.2. Гуманізм і Реформація в Чехії. Ян Гус. Ян Амос Коменєький
Ідеї гуманізму проникли в Чехію в другій половині XIV ст. Цьому сприяли високий рівень політичного, економічного та культурного розвитку країни, заснування в Празі першого у Середній Європі університету (1348), діяльність чеських гуманістів, що навчались в університетах Європи і передусім в Італії.
Між гуманістами Чехії та інших країн існували тісні зв'язки. У 1356 р. у Празі побував Ф. Петрарка, який знайшов тут однодумців і друзів, а потім листувався з деякими з них (наприклад, з Яном зі Стршеди 1310-1380). Автор відомої, написаної [389] по-латинськи «Чеської історії» (1458) італійський гуманіст Енеас Сільвіус Пікколоміні (1405-1464) приїздив у Чехію з дипломатичною місією і мав тут друзів серед культурних діячів. Чеський гуманіст Ржегорж Грубий (помер близько 1514 р.) переклав чеською мовою «Похвальне слово Глупоті» Еразма Роттердамського, а його син Зігмунд Грубий з Єлені (1497-1554) підтримував зв'язки з великим голландським гуманістом. Твори окремих італійських гуманістів користувалися популярністю в Чехії, чеському читачеві відомі були «Божественна комедія» Данте, «Декамерон» Боккаччо та ін.
Особливого поширення гуманістична освіта та ідеали ренесансного гуманізму набули в чеській літературі та мистецтві з кінця XV ст. Великий відгомін у Чехії, як і в Німеччині, знайшли ідеали західноєвропейського гуманізму, пов'язані з Реформацією. Ця особливість суспільного і культурного процесу в Чехії позначилась і на чеській літературі цього періоду - увесь літературний процес в країні перебував під впливом видатного чеського патріота і ідеолога Реформації Яна Гуса.
Ян Гус. Народився Ян Гус (1371 -1415) на півдні Чехії, в селі Гусинець, у селянській родині. Освіту здобув у Кардовому університеті у Празі. Завдяки таланту, пильності, наполегливості він зумів перебороти труднощі напівголодного існування і здобути ступінь магістра. Згодом Ян Гус став професором, обирався ректором університету. З викладацькою діяльністю пов'язані й перші твори Яна Гуса, написані латинською мовою і присвячені теологічним питанням.
Визначну роль у діяльності Яна Гуса відіграло призначення його у 1402 р. проповідником Вифлеємської каплиці у Празі. На проповіді Гуса, які виголошувались [390] чеською мовою, збиралась масова аудиторія - селяни, ремісники, шляхта. Спілкування з широкими верствами міського і сільського населення дало змогу Яну Гусу не лише пізнавати соціальні проблеми оточуючого життя, а й впливати на нього своїми проповідями, в яких він викривав пороки католицького духовенства, вимагав корінної реформи церкви, виступав проти німецького засилля в Чехії.
Ідеї Гуса, які носили радикальний, революційний характер, через його проповіді проникали у свідомість простого народу. Ця обставина особливо непокоїла католицьку церкву, яка вбачала в діяльності Гуса, в розповсюдженні його вчення загрозу пануючим порядкам, феодально-католицькій ідеології, церковним устоям.
Незважаючи на переслідування з боку верхівки католицького духовенства, Гус продовжував відстоювати свої ідеї. Він не побоявся стати на захист вчення англійського реформатора Джона Уїкліфа, твори якого, за розпорядженням празького архієпископа, були спалені як єретичні. Він викривав лихварство, розпусту і зажерливість католицьких священиків [391] та монахів, які здирали останню сорочку з простолюдина. «Покайтеся, грабіжники бідних людей, вбивці, злодії, святотатці,- говорив Ян Гус, звертаючись до католицького кліру,- Той, хто обманює бідняка,- кривава людина, хто забирає хліб, добутий в поті чола, винний стільки, скільки вбивця ближнього свого».
Ян Гус посягнув і-на авторитет самого папи римського, критикуючи практику продажі за гроші церковних посад. Гостро виступав Ян Гус проти великих земельних володінь католицької церкви, яка перетворилася на феодала, перестала бути духовним пастирем, її ієрархи піклувалися лише про свій гаманець. «Звичайно корінь всього зла,- говорив Ян Гус,- любов до грошей. Церковні пастирі замість того, щоб оберігати свої стада, «безбожно стрижуть вовну» з християнських овець».
В очах католицького духовенства Ян Гус перетворився в небезпечного ворога, і в 1410 р. його було відлучено від церкви. У 1412 р. після публічного виступу Гуса з гострою критикою на адресу римського папи і високих церковних ієрархів у Чехії, які через своїх агентів почали продажу індульгенцій на відпущення гріхів, папа римський прокляв його. Мислитель змушений був покинути Прагу. У 1412- 1414 pp. він перебуває в Південній Чехії, де продовжує літературну і проповідницьку діяльність.
Восени 1414 р. Ян Гус поїхав у Констанцу, де на соборі католицької церкви сподівався захистити своє вчення.
Нескореність Яна Гуса, непохитність його віри у справедливість своїх ідей викликала ненависть і страх отців собору. Усі їхні спроби схилити Гуса до зречення від свого вчення закінчилися поразкою. Незважаючи на охоронну грамоту імператора Сигізмунда І, Гус був ув'язнений і засуджений собором як єретик. Всі твори мислителя були спалені на його очах, а 6 липня 1415 р. сам він загинув на вогнищі папської інквізиції.
Незабутній образ Яна Гуса, який мужньо відстоював справу свого життя перед верхівкою католицького духовенства на соборі, створив у своїй поемі «Єретик» Т. Г. Шевченко:
...Мов кедр серед поля
Ливанського,- у кайданах
Стояв Гус перед ними!
І окинув нечестивих
Орліма очима.
Затрусились, побіліли,
Мовчки озирали
Мученика... [392]
Літературна спадщина Яна Гуса тісно пов'язана з його діяльністю як професора університету і проповідника. Вона складається з релігійно-філософських трактатів, дидактичних праць, перекладів, епістолярної спадщини та ін. Серед творів мислителя, написаних латинською мовою, важливе місце займає полемічна праця «Про церкву» (1413), в якій викладені основні ідеї Гуса-реформатора. В трактаті «Про правопис чеський» Ян Гус виступає як тонкий знавець мови, окремі спостереження над чеською мовою не втратили свого значення і сьогодні. Серед чесько-мовних праць ученого особливе місце займає збірник проповідей «Постіла» (1413), в якому Ян Гус піднімає багато злободенних питань. З листів мислителя до друзів і однодумців перед нами постає мужня і незламна людина, захисник «національних і народних прав» (К. Маркс). Літературна і громадська діяльність ідеолога чеської Реформації, його гостра критика феодальних і церковних порядків мали великий вплив на формування духовного життя в Чехії, підготувала грунт для сприйняття ідеалів гуманізму.
Образ Яна Гуса втілили у своїй творчості Т. Г. Шевченко, Ф. І. Тютчев, радянська письменниця М. В. Ямщикова (псевдонім Ал. Алтаєв), чеські письменники М.-В. Кратохвіл, В. Капліцький та багато інших.
Ідеї Яна Гуса, його літературна діяльність залишили помітний слід у чеському літературному процесі, сприяли демократизації літератури. Католицька церква, знищивши Яна Гуса фізично, добивалася, щоб навіки були забуті його ідеї і його ім'я. Але іскри констанцського багаття запалили в Чехії велике вогнище національно-визвольної боротьби, антифеодального і антикатолицького руху, відомого під назвою гуситські війни. За словами Ф. Енгельса, це була «національно-чеська селянська війна проти німецького дворянства і верховної влади німецького імператора, яка мала релігійне забарвлення» (1). На боротьбу проти німецько-католицького засилля піднявся увесь народ - селяни, ремісники, дрібна шляхта. Повстанці палили монастирі, усували від влади у містах німецький патриціат, захоплювали церковні землі. Народні проповідники, в дусі гусівських заповітів, закликали до перебудови суспільного життя.
(1) Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 6, с. 175-176.
Папа і німецький імператор підняли проти гуситів, за визначенням К. Маркса, всю феодальну європейську реакцію. Однак усі п'ять хрестових [393] походів, скерованих проти гуситської Чехії, були розгромлені військами повстанців, на чолі яких стояли прославлені полководці Ян Жижка, Ян Рогач та ін. В результаті гуситських воєн послабилось засилля німецько-католицької реакції в країні і підготувався грунт для культурного відродження чеського народу.
Література періоду гуситського революційного руху (1419-1437) представлена гострими, полемічними творами, духовними піснями, хроніками тощо. Особливо поширеним був жанр хроніки. Хроністи, описуючи події, часто вступали в полеміку з представниками інших політичних таборів. Одним із найцікавіших творів цього жанру була «Гуситська хроніка» Вавржинця з Бржезове (1370-1436), в якій детально розповідається про події 1414- 1421 pp. Близькою до цієї хроніки є «Пісня про перемогу біля Домажлиць» - віршована розповідь того ж автора про перемогу гуситів над хрестоносцями у 1431 р. У ній прозвучав пристрасний заклик автора до мирного життя: [394]
...Ми викуєм плуги з мечів,
Зі списа серп,
Як бог велів,
І дзвони знову возвестять,
Що наступила благодать.
Народ не піде на народ -
Сусідський нищити город.
Бо явить мир свою красу
І людям возвістить ясу.
(Переклад В. Лучука)
Жанр духовної пісні набув великої популярності в той період. До пісні з великою прихильністю ставився ще Ян Гус, який добре розумів її емоційну і виховну роль. Гуситська література дала прекрасні взірці бойової пісні, («Хто ж ви, божії бійці», «Повстань, повстань, велике місто празьке» та ін.).
Помітною постаттю в гуситській літературі був Петр Хельчицький (близько 1390-1460). Народився на півдні Чехії в селі Хельчиці, де і прожив майже все своє життя. Добре був обізнаний з вітчизняною і перекладною літературою, зокрема з творами Я. Гуса, Т. Штітного, Д. Уїкліфа. Писати почав у 20-ті роки XV ст. Погляди П. Хельчицького не вирізняються чіткістю і послідовністю, але його твори дають багатий матеріал для пізнання тієї бурхливої доби, в яку він жив і творив.
У трактаті «Про три стани в людському суспільстві» П. Хельчицький гостро виступив проти соціальної нерівності, яка існувала в сучасному йому суспільстві. Ці ідеї знаходимо і в збірнику проповідей «Постіла» (1441), і особливо в найбільш відомому його творі «Сіть правої віри» (40-ві роки XV ст.). Характеризуючи становище в суспільстві, П. Хельчицький писав: «Усі хочуть бути феодалами, панами, солдатами. Бо легко їздити на гладких конях, погрожувати і пихато, з погордою розмовляти, легко лаяти простих людей, називати їх «холопами»..., здирствувати над ними, рубати їм голови. Легко бути паном: завжди добре їсти і пити, нічого не робити, бути трутнем, вештатись з місця на місце, без користі говорити всілякі дурниці і без сорому робити різні гріхи. Дуже багато розвелось по замках і містах таких насильників, котрі, або, користуючись владою, чинять насильства простому люду, або, беручи гроші з селян, бенкетують і ведуть привільне життя. Та ж причина привела до того, що розмножились в багатогранній строкатості ченці, каноніки, хрестоносці, орденські брати і всілякі інші священики, їх багато саме тому, що вони, як пани, розкішно їдять і п'ють, одягаються в різні дорогі одяги, будують [395] великі доми з чистими покоями. І все це вони роблять за рахунок крові робочих людей».
Твори П. Хельчицького були популярні, а окремі його моральні засади привертали увагу філософів і літераторів XIX ст., зокрема, філософією П. Хельчицького цікавився Л. М. Толстой.
Вчення П. Хельчицького стало ідеологічною основою діяльності «Громади чеських братів», члени якої багато зробили для розвитку освіти і шкільної справи у Чехії і за її межами (Я- Благослав, Я. А. Коменський та ін.).
Гуманістичний рух у Чехії особливо пожвавився наприкінці XV- в XVI ст. у зв'язку з виникненням і розвитком книгодрукування (перша друкована чеська книга - «Троянська хроніка» - вийшла у Плзні в 1470 p.). Ідеями гуманізму були наповнені художні, філософсько-дидактичні, наукові твори, які друкувалися по всій Чехії.
Серед чеських письменників-гуманістів, які писали латинською мовою, відзначається Богуслав Гасіштейнський з Лобковиць (1461 - 1510), чиї твори є значним досягненням чеської ренесансної літератури. Богуслав Гасіштейнський отримав освіту в Італії, писав вірші, філософську прозу, його поезія тематично різноманітна (лірика, твори на історичні теми тощо). В «Жалобі на мораль в Чехії» (1489) він викривав падіння моралі, марнотратство шляхти тощо. У філософських трактатах «Про скупця», «Про людське нещастя» та ін. письменник звернув увагу на важливі суспільні і громадські проблеми. Богуслав Гасіштейнський зібрав велику бібліотеку унікальних рукописів, листувався з вітчизняними і зарубіжними гуманістами.
Чеською мовою писали ряд визначних гуманістів. Широковідомим у той час був Вікторин Корнел з Вшегрд (1460-1520), який багато зробив для перекладу чеською мовою латинсько-мовних творів, зокрема філософських і дидактичних. Він був також автором юридичного трактату «Дев'ять книг про право, суддів і табелі землі чеської» (1508). Історичну літературу в цей період представляє ілюстрована «Чеська хроніка» Вацлава Гайка з Лібочан (помер у 1558 p.), яка довгий час була улюбленою книжкою широких читацьких кіл. Низка пам'яток цього періоду присвячена політичним, торговельним питанням. Твори знайомили читачів з досягненнями тодішньої науки, розкривали перед ними природу і географію чужих країн, вабили описами далеких подорожей. Великої популярності набули «Опис комети» (1577) Тадеаша Гайка з Гайку, «Мандри з Праги до Венеції, а звідти по морю до Палестини» (1563) Олдржи-ха Префата Влканова, «Пригоди» Вацлава Братислава з Митровиць (1599) та ін.
Відомим видавцем, літератором і організатором культурного життя в XVI ст. був професор Карлово-го університету Данієль Адам з Велеславина (1546-1599), який у своїй друкарні видавав художні та публіцистичні твори багатьох сучасників, наукову літературу («Календар історичний», «Словник чесько-латинсько-грецько-німецький» та ін.).
У чеській літературі другої половини XVI ст. все частіше з'являються твори, в яких автори намагаються розв'язати загальнолюдські проблеми з позицій гуманістичної ідеології.
Яскравою постаттю в літературі цього періоду був Ян Благослав (1529-1571) - високоосвічений гуманіст, знавець літератури, музичного мистецтва. Освіту Ян Благослав здобув у Німеччині, у Вітенберзі, де познайомився з видатними німецькими гуманістами, зокрема, з визначним діячем німецької Реформації М. Лютером. Діяльність Я- Благослава тісно пов'язана з демократичними традиціями чеського суспільного і культурного життя, з гуманістичними ідеалами. У його творах порушувалися питання історії, філології, теорії віршування, музики, філософії, освіти.
Важливим є трактат Я. Благослава «Про ворогів освіти» (1567), в якому пристрасно відстоюється велике значення освіти в житті людини. Ян Благо; слав і його послідовники протягом десятиріч багато зробили для розвитку шкільної справи.
Про великі теоретичні і практичні знання Яна Благослава в галузі музичної культури свідчить його трактат «Музика» (1558) -він був автором збірок пісень, в одній із них уперше в Чехії надрукований варіант української пісні «Думаю, Дунаю, чому смутен течеш...» Видатною працею Яна Благослава є «Граматика чеська» (1571), в якій з любов'ю описується рідна мова, її милозвучність і багатство, визначаються її великі літературні можливості.
Значне місце у творчості Яна Благослава займає перекладацька діяльність, зокрема, переклад біблійного «Нового завіту» став класичним взірцем чеської літературної мови XVI ст.
Сатиричні риси характерні для творчого доробку чеського поета Микулаша Дачіцького з Геслова (1555-1626). У збірці «Звичайна правда» (1620) він затаврував зловживання, падіння моралі, [397] пихатість і зажерливість багатіїв, діяльність католицького кліру (наприклад, вірш «Лев - знамено чеської землі» та ін.). До збірки ввійшли і патріотичні твори «О Богемія», «Напоминання старого чеха» та ін., ліричні вірші («Трагедія пущення»). Значний інтерес представляють мемуари М. Дачіцького - яскравий і живий документ епохи.
Відомим автором поетичних і прозаїчних творів був Шимон Ломніцький з Будче (1552-1623). Сюжети творів Шимон Ломніцький часто черпав із середньовічної літератури, наближаючи її до читачів своєї епохи. Одні вірші Ш. Ломніцького носять моралізаторсько-дидактичний, інші - сатиричний характер («Миші та штани», «Ласа лисичка»), серед прозаїчних творів виділяються дидактичні книги «Купідонова стріла», «Золота торбинка» та ін.
Слід підкреслити популярність у XVI ст. драматичних творів, які писалися часто у формі жартів, гротесків, пасторалей. Драматургія цього періоду дає яскравий матеріал для пізнання побуту, звичаїв, буденного життя простих людей (переклади драматичних творів античних авторів Плавта, Сенеки та ін., п'єси П. Кирмезера, Т. Моурженіна та ін.).
Помітного розвитку в XV-XVI ст. в Чехії досягла народна література. Як правило, це були збірки невеликих розповідей, об'єднаних одним героєм. Цікавою народною книгою була, наприклад, «Історія про брата Яна Палечка, блазня, короля Іржі», анонімний автор якої черпав розповіді про мудрого блазня з народних джерел. Розумним, веселим, дотепним, правдивим захисником скривджених - таким постає перед нами Ян Палечек. Відомий сучасний чеський письменник Франтішек Кубка (1894- 1969) написав на основі цієї народної книги відомий роман «Посмішка і сльози Яна Палечка». У XV- XVI ст. у Чехії успішно розвивалися також світська любовна лірика, започаткована в XIV ст.
Гніт Габсбурзької монархії, яка панувала в Чехії з XVI ст., негативно позначився на економічному, політичному та культурному житті країни. У ній не вщухали повстання проти гнобителів, особливого розмаху вони набули на початку XVII ст. Після успішних походів повстанці зазнали тяжкої поразки в битві на Білій горі 8 листопада 1620 р. Окрилена перемогою, феодальна і католицька реакція почала широкий наступ на визвольний рух чеського народу. В 1627 р. був виданий статус, яким Чехія оголошувалася спадковим володінням Габсбургів. Все це негативно вплинуло на розвиток чеської літератури [398] і культури. «Катастрофа, яка спіткала чехів на Білій горі і була потім довершена жорстокою католицькою реакцією,- писав Іван Франко,- у великій мірі знищила давні культурні надбання чехів, придушила національне життя, спинила просвіту, підрізала літературу» (1). Тридцятилітня війна (1618-1648) довершила справу занепаду економіки країни: було зруйновано 102 міста, 1146 сіл. Визначні представники чеської культури, зокрема Я- А. Коменський, змушені були емігрувати за кордон.
(1) Франко Іван. Твори, т. 18, с. 274.
Ян Амос Коменський. Ян Амос Коменський - великий чеський гуманіст, найяскравіша постать у культурі, літературі, науці Чехії XVII ст., творчість якого увібрала в себе все те найкраще і найцінніше, що було в чеській культурі XV-XVII ст.
Народився Ян А. Коменський в м. Нівніце, в Південній Моравії. Початкову освіту отримав у братській школі, після цього навчався в латинській школі, завершував освіту у Німеччині в Герборнській академії і Гайдельберзькому університеті. Після повернення в 1614 р. на батьківщину вчителював на півночі Моравії, у м. Фульнеку. Саме тут Я. А. Коменський почав на практиці закладати основи своєї педагогічної системи, тут з'явились і його перші [399] твори. Переслідуваний католицькою реакцією, він змушений був залишити Фульнек, а згодом і батьківщину (1628). У Чехію повернутися він уже не зміг, хоч мріяв про це все життя.
Філософські, педагогічні, літературні твори Я. А. Коменського зробили його ім'я широковідомим. Він був ректором гімназії у м. Лешно в Польщі, його запрошували до Англії, Угорщини, Голландії та інших країн, де приймали з почестями. Всюди Коменський знайомився з видатними представниками європейської літератури і науки.
Останні роки свого життя Я. А. Коменський прожив у Голландії, де і помер.
Літературна спадщина Я. А. Коменського широка і багатогранна (близько 250 праць). Всі його твори пройняті ідеями гуманізму, турботою про виховання людини, глибокими педагогічними ідеями, які відкрили нову епоху в освіті і шкільній справі, за що Я. А. Коменський був названий сучасниками «вчителем народів». Я. А. Коменський писав латинською і чеською мовами, праці великого педагога ще за його життя перекладалися у різних країнах.
Літературну спадщину Я. А. Коменського умовно можна поділити на дві частини: літературні твори і наукові праці.
Серед літературних творів чільне місце посідає трактат «Лабіринт світу і рай серця» (1623), в якому чеський гуманіст ніби охоплює внутрішнім зором навколишній світ, замислюється над його долею, над життям людей, над сучасним і майбутнім людства. Зображуючи навколишній світ, Коменський вдається до алегорії: до міської площі збігаються вулиці, кожна з яких заселена людьми різних професій - ремісниками, воїнами, вченими, священиками, панами та ін. Молодий мандрівник, якого супроводжують інші герої твору, роздумує над своїм майбутнім, шукає свого місця у житті. Він бачить, що світ є справжнім лабіринтом, в якому люди прикриваються масками, щоб приховати свої справжні думки. Життя і праця тих, хто живе в цьому лабіринті, сповнені зла, підступності, неправди: люди утискають одні одних, думають про золото, гроші, зиск, мріють про безтурботне життя. «Я підмітив у людей велику охоту до новизни і перемін в одязі, будівлях, мові, ході та інших речах. Я бачив,- продовжує герой свою розповідь,- що деякі нічого не робили і лише тільки переодягались у все нові і нові шати... У праці хапались то за одне, то за друге і все залишали недовершеним, бо були [400] непослідовні...» Спостерігав мандрівник й інші картини: бідняки «трудились до поту, до устатку, до безтями, до каліцтва і загибелі, а між тим вони... ледве могли забезпечити собі шматок хліба. Правда, попадались мені і такі, які краще харчувались, але знову - чим легшим, прибутковішим був заробіток, чим менше було праці, тим більше було неправди і різних хитрощів». Розчарувавшись у житті, мандрівник мріє покинути такий світ і замкнутися в самому собі.
Автор добре бачить все те, що заважає людям бути щасливими, радісними, добрими. Трактат, у якому гостро, дотепно, реалістично, правдиво критикується існуюче суспільство, переростає в сатиру на оточуючу дійсність. Незважаючи на певну песимістичність висновків, які робить герой твору (і сам автор), не бачачи шляхів, якими можна змінити світ, твір Я- А. Коменського і сьогодні привертає увагу глибокою реалістичністю, правдивістю і точністю картини суспільного розвитку, барвистістю розповіді, глибоким і щирим гуманізмом. Мова твору багата, яскрава і образна.
«Лабіринт» ще за життя Я. А. Коменського користувався великою популярністю у читачів, перекладався багатьма мовами народів світу.
У 20-ті роки XVII ст. Я- А. Коменський писав віршовані твори, більшість з яких створена на запозичені сюжети (часто автор робив це для шкільного вжитку), займався перекладами, наприклад, з Вергілія.
У ряді наукових праць Я. А. Коменського порушуються проблеми чеської культури, питання історії, літератури, мови чеського народу. На жаль, під час пожежі згинув багатющий матеріал, який Я- А. Коменський збирав протягом майже десяти років до праці про чеську мову - «Скарби мови чеської». Записав учений близько 2,5 тисяч прислів'їв і приказок, які планував видати окремою книжкою. Цікава праця Я. А. Коменського про теоретичні засади чеської поезії - «Про поезію чеську» - вийшла друком лише в 1955 р. Він був автором історичних розвідок про стародавню історію рідної Моравії, склав її карту у 1627 р.
Окрему групу творів Я. А. Коменського становлять педагогічні праці, шкільні підручники тощо (наприклад, «Астрономія» (1632), «Фізика» (1633); праобраз нашого букваря «Світ у малюнках» (1658) та ін.). Основним педагогічним твором Я- А. Коменського є фундаментальна «Велика дидактика, що [401] містить універсальну теорію вчити всіх всьому...» (1633-1638). У цій праці сконцентровані основні принципи прогресивної, передової гуманістичної педагогічної думки. Близькою до «Дидактики» є «Материнська школа» (1630) -перше в історії керівництво з дошкільного виховання та ін. Я- А. Коменському належить ідея створення загальної енциклопедії знань: «...Я задумав,- писав він амстердамському друкарю П. Монтану в 1661 p., приступити до ґрунтовного твору, в якому б всі речі були б представлені таким чином, що наші люди завжди, коли будуть потребувати відомості про якийсь предмет, можуть дома мати потрібну довідку, маючи таку скорочену бібліотеку».
Життя і діяльність Я. А. Коменського - взірець великої і чистої любові до батьківщини, високої віри у безмежні можливості людини, глибокого гуманізму. Я. А. Коменський мріяв про те, щоб «усі народи боролись за загальне благо, щоб шукали мир, правду...» Ідеї Я. А. Коменського ще за його життя ширилися по світу і знаменували перемогу гуманізму над силами темноти і схоластики.
Образ полум'яного патріота і великого вченого-гуманіста втілили у своїх творах сучасні чеські письменники Ф. Кожик у романі «Світло у пітьмі», М.-В. Кратохвіл у романі «Ян Амос» та ін.
Культура Чехії XV-початку XVII ст. відіграла значну роль у розвитку культурного прецесу у слов'янських країнах цього періоду: в Карловому університеті здобували освіту студенти з різних слов'янських країн, у Празі працював Ф. Скорина (1490-1540)-один із першодрукарів східних слов'ян; гуситські ідеї проникали в Польщу, на Русь, позначились вони й на духовному житті інших європейських народів.
Книга: В.А. Моторний Слов'янські літератури епохи Відродження (1982)
ЗМІСТ
| 1. | В.А. Моторний Слов'янські літератури епохи Відродження (1982) |
| 2. | 8.2. Гуманізм і Реформація в Чехії. Ян Гус. Ян Амос... |
| 3. | 8.3. Література Відродження у Польщі. Міколай Рей. Ян... |
| 4. | 8.4. Відродження в Хорватії (дубровницько-далматинська... |
На попередню
|
|
