Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Одні шукають у шлюбі порятунку від самотності, інші – знаходять її. / Олександр Сухомлин

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 18-32.


§6. Правосуб'єктність фізичних осіб

Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів правовідносин) - це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин.

У міжнародних документах про права людини (ст. 6 Загальної декларації прав людини, ст.16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права) записано, що кожна людина, де б вона не знаходилася, має право на визнання її правосуб'єктності.

В основі визначення природи правосуб'єктності (праводієздат-ності) фізичної особи лежать два критерії:

- вікова характеристика (певний вік);

- зрілість психіки, відсутність психологічних дефектів. Склад правосуб'єктності фізичної особи:

— правоздатність;

— дієздатність;

— деліктоздатність.

Правоздатність - це передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб'єктивні юридичні права і виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правоздатність виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.

Правоздатність - не кількісне вираження прав суб'єкта, а постійний громадянський стан особи; не саме володіння правами, а здатність мати права, набувати суб'єктивних прав.

Вік, психічний і фізичний стан громадянина не впливають на його правоздатність. Правоздатність є рівною для всіх громадян незалежно від статі, національності, походження, майнового стану, місця проживання, причетності до релігії, належності до громадських організацій та ін.

Дієздатність - це передбачена нормами права здатність індивіда самостійно, своїми усвідомленими діями здійснювати (використовувати і виконувати) суб'єктивні юридичні права, обов'язки і нести відповідальність.

Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей людини, що з'являються у неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку.

Повна дієздатність настає з моменту громадянського повноліття, і

Як правило, у більшості галузей права дієздатність і правоздатність збігаються в одній особі, вони нероздільні, крім цивільного (і частково сімейного) права, де недієздатна людина може бути суб'єктом конкретних правовідносин.

У цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності.

Повна дієздатність настає з 18 років.

Неповна (відносна) дієздатність: 14 - 18 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), 15-18 (за чинним законодавством).

Законодавством передбачена можливість оголосити неповнолітнього, який досяг 16 років, повністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором, у тому числі за контрактом, чи займається підприємницькою діяльністю. Оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (акт емансипації) провадиться за рішенням органу опіки і піклування - за згодою батьків, усиновителів або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди - за рішенням суду.

Часткова дієздатність: до 14 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), до 15 років (за чинним законодавством).

Обмежена дієздатність виражається в такому:

— обмеження прав і свобод людини і громадянина законом держави передбачено в тій мірі, в якій це необхідно для захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони і безпеки країни;

— обмеження прав і свобод людини і громадянина можливо за рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.

Абсолютна недієздатність встановлена для осіб, визнаних недієздатними за рішенням суду внаслідок душевної хвороби чи слабоумства.

Ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше як за рішенням суду і відповідно до закону. Відсутність у дітей і психічно хворих власної дієздатності заміняється дієздатністю інших, спеціально визначених осіб - батьків, опікунів або піклувальників. Отже, правосуб'єктність — категорія цільна, і в галузі цивільного права вона також утворює єдність правоздатності і дієздатності: тут замість правоздатної, але недієздатної особи може виступати її законний представник.

Деліктоздатність - це здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. У деяких випадках Деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів вона настає з 14 років (ст. 10 КК України). Варто уваги те, що, не досягши повної дієздатності, ці особи є деліктоздатними.,

Передумовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільне небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Правосуб'єктність фізичних осіб може бути:

загальною

спеціальною

індивідуальною

У конкретних правовідносинах суб'єкт може виступати як носій загальної, спеціальної та індивідуальної правосуб'єктності.

Правосуб'єктність — юридична передумова для визнання особи носієм відповідного правового статусу (див. §"Правовий статус особи").


Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 18-32.

ЗМІСТ

1. Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 18-32.
2. Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ. §1. Поняття та ознаки правовідносин
3. §2. Склад (структура) правовідносин
4. §3. Передумови виникнення правовідносини
5. §4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
6. §5. Суб'єкти правовідносин
7. §6. Правосуб'єктність фізичних осіб
8. §7. Правосуб'єктність юридичних осіб
9. §8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб'єктності
10. §9. Об'єкти правовідносин
11. §10. Види правовідносин
12. §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
13. Глава 18 Правовідносини. Юридичні факти
14. §12. Презумпції
15. §13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків
16. Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ. §1. Правовий статус особи
17. §2. Правовий статус народу
18. §3. Правовий статус держави
19. Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ. §1. Поняття і основні форми реалізації норм права
20. §2. Поняття і ознаки правозастосування
21. §3. Основні стадії застосування норм права
22. §4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
23. §5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
24. §6. Види актів застосування норм права
25. §7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
26. Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА. §1. Поняття тлумачення норм права
27. §2. Способи (методи) тлумачення норм права
28. §3. Види тлумачення норм права за суб'єктами
29. §4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
30. §5. Акт тлумачення норм права
31. Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ. §1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
32. §2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
33. §3. Склад і види правомірної поведінки
34. §4. Поняття і ознаки правопорушення
35. §5. Склад правопорушення
36. §6. Види правопорушень. Правопорушність
37. §7. Зловживання правом
38. Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. §1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
39. §2. Принципи і функції юридичної відповідальності
40. §3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
41. §4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
42. §5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
43. Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК. §1. Поняття законності
44. §2. Принципи законності
45. §3. Вимоги законності
46. §4. Гарантії законності
47. §5. Поняття правопорядку
48. §6. Функції та принципи правопорядку
49. §7. Державна дисципліна
50. Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА. §1. Поняття і структура правосвідомості
51. §2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності
52. §3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
53. §4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури
54. §5. Правова культура суспільства
55. §6. Правова культура особи
56. §7. Професійна правова культура
57. §8. Структура правової культури суспільства
58. §9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
59. Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ. §1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
60. §2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
61. §3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
62. §4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
63. Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА. §1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
64. §2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
65. §3, Види, способи і типи правового регулювання
66. §4. Механізм правового регулювання
67. §5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
68. §6. Стадії механізму правового регулювання
69. §7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
70. §8. Юридична техніка
71. Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО). Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ. §1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
72. §3. Класифікація правових систем світу
73. §4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу
74. §5. Місце правової системи України
75. Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. §1. Поняття романо-германського типу правової системи
76. §2. Формування романо-германського типу правової системи
77. §3. Система права та її структура
78. §4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
79. §5. Делегована правотворчість
80. §6. Правотворчість суб'єктів федерації
81. §7. Правовий звичай
82. §8. Правова доктрина
83. §9. Принципи права
84. §10. Роль судової практики
85. §11. Кодификація
86. Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ. §1. Поняття англо-американського типу правової системи
87. §2. Загальне право Англії
88. §3. Право справедливості
89. §4. Судовий прецедент у системі джерела права
90. §5. Правовий звичай
91. §6. Правова доктрина
92. §7. Принципи права
93. §8. Система англійського права
94. §9. Норма права
95. §10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
96. §11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
97. §12. Делегована правотворчість Англії
98. §13. Юридична термінологія країн загального права
99. §14. Судова система Англії
100. Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США. §1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
101. §2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
102. §3. Судова система США
103. Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ. §1. Своєрідність правової системи Шотландії
104. §2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
105. §3. Основні риси правової системи Канади
106. §4. Особливості правової системи Австралії
107. §5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
108. Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. Частина І. ПІВНІЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. §1. Поняття змішаного типу правової системи
109. §2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
110. §3. Джерела (форми) права скандинавських країн
111. §4. Система права. Кодифікація
112. §5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
113. Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. §1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
114. §2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
115. Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО. §1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
116. §2. Поняття мусульманського права
117. §3. Виникнення і розвиток мусульманського права
118. §4. Джерела мусульманського права
119. §5. Система мусульманського права та її структура
120. §6. Норма мусульманського права
121. §7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
122. §8. Мусульмансько-правова доктрина
123. §9. Принципи права
124. §10. Правовий звичай
125. §11. Закон. Кодифікація
126. §12. Особливості судової системи
127. §1. Поняття індуського права
128. §2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
129. §3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
130. §4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
131. §5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
132. Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО. §1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
133. §2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
134. §3. Джерела права
135. §4. Термін \\"право\\". Ставлення до суб'єктивного права
136. §5. Система права. Норма права
137. §6. Кодифікація
138. 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО. §1. Поняття японського права і особливості його формування
139. §2. Джерела права сучасної Японії
140. §3. Система права сучасної Японії
141. §4. Закон. Кодифікація
142. Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ §1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
143. §2. Основні риси звичаєвого права
144. §3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
145. §4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate