Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 18-32.

Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО). Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ. §1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.

Порівняльне правознавство, або юридична компаративістика (лат. comparativus - порівняльний), - наука, яка займається дослідженням загальних і специфічних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування сучасних правових систем світу.

Науку порівняльного правознавства слід відрізняти від порівняльно-правового методу. Порівняльно-правовий метод - це зіставлення юридичних понять, явищ, процесів одного порядку і з'ясування подібності та відмінності між ними. Залежно від об'єктів порівняльне-правовий метод застосовується вибірково за обов'язкової умови їх порівняності.

Об'єктивно необхідним є процес пізнання права в загальносвітовому порівняльному аспекті (між різними правовими системами світу), тобто міжнаціональне порівняння, порівняння різних правових систем, існуючих у державах світового співтовариства. В основі такого порівняння лежать процеси, що закономірно відбуваються у світовому співтоваристві - розроблення і формування правових систем молодих держав, розширення і поглиблення зв'язків між державами і групами країн, інтеграція низки країн у єдине ціле. Порівняння уможливлює класифікацію державно-правових явищ, властивих правовим системам різних країн, з'ясування їх історичної послідовності, генетичних зв'язків між ними, ступінь запозичення елементів (норм, принципів, форм права) однієї правової системи в іншої.

У світовому науковому середовищі неоднозначно тлумачаться зміст і призначення юридичної компаративістики. Навіть у найменуванні цієї науки виявляються деякі розбіжності, що пояснюється, крім різних підходів до визначення об'єкта і предмета цієї науки, неоднаковим праворозумінням. У Франції перевага віддається терміну \\"порівняльне право\\", у країнах Латинської

Америки і деяких інших країнах - \\"порівняльному законодавству\\", у Німеччині, Україні, Росії - \\"порівняльному правознавству\\". Проте юристи всіх країн вважають за природне розглядати свої правові системи як із погляду їх внутрішніх рис і особливостей, так і крізь призму інших правових систем.

В основному завершене оформлення порівняльного правознавства як самостійної науки, до складу якої входять: предмет науки -підстави і об'єкти порівняння; методологія (включаючи принципи) науки; система науки - її структурні елементи; функції науки; наукова термінологія і категорії науки - понятійний апарат; бібліографія; історія науки - етапи виникнення, розвитку і затвердження; соціальне призначення.

Предмет порівняльного правознавства - загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових систем світу в їх порівняльному пізнанні. Порівняльне пізнання може походити як мінімум із двох правових систем. Важливо підкреслити, що предмет порівняльного правознавства як самостійної науки не тільки містить у собі процес порівняння окремих нормативно-правових актів, галузей права або інститутів, а й охоплює правові системи в цілому. Порівняння припускає діяльність, у ході якої відповідні елементи порівнюваних правових систем зіставляються для того, щоб визначити наявні між ними подібності і відмінності.

Правові системи, як і право, існують у просторі і часі. Вони мають минуле, теперішнє і майбутнє. Об'єктом порівняння є правові системи світу, які розкриваються через їх компоненти (елементи): праворозуміння, правові норми та їх види, система праву, джерела права, нормативно-правові акти, правозастосо-вні акти, принципи права, юридичну техніку та ін. Ретроспективне порівняння є передумовою адекватного розуміння сучасного функціонування правових систем і прогнозування їх розвитку.

Порівняльне правознавство доцільно розмежовувати на загальне і спеціальне (галузеве і внутрішньогалузеве).

Загальне порівняльне правознавство

Спеціальне (галузеве і внутрішньогалузеве) порівняльне правознавство

- предметом порівняння є правові системи в цілому, загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових явищ (законодавства, системи права, співвідношення права і закону, правовідносин, тлумачення, законодавчої техніки та ін.), тобто все те, що належить до загальнотеоретичного знання правового поля держави

- предметом порівняння є окремі компоненти (елементи) системи права - галузі: цивільне, кримінальне, адміністративне право та ін., інститути права, ї конкретні норми, тобто все те, що належить до спеціального знання галузевої юридичної науки

Важливою особливістю загального порівняльного правознавства є його орієнтація передусім на дослідження стикових проблем, що лежать у площині порівняльного аналізу різних правових систем світу.

Об'єктами загального порівняльного правознавства можуть бути:

1) сучасні типи правових систем (загальне міжтипове порівняння)',

2) правові системи різних типів (окреме міжтипове порівняння);

3) правові системи, що належать до одного типу (внутріш-ньотипове порівняння).

Загальне міжтипове порівняння припускає з'ясування ідентичності і своєрідності прояву їх загальних ознак. На рівні порівняння окремих правових систем (окреме міжтипове порівняння і внутрішньотипове порівняння) виявляється єдність загальних,

особливих і специфічних (таких, що відрізняються) ознак. Все це сприяє їх цілісному сприйняттю.

Наука порівняльного правознавства покликана охопити порівнянням правові системи, виявити сучасну правову карту світу, де, по можливості, право кожної країни віднесено до певного типу (сім'ї) правових систем. Отже, одним з основних завдань науки порівняльного правознавства є наукова класифікація правових систем світу.

§2. Поняття типу (сім'ї) правової системи

Термін "правова система" виражає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємозалежних юридичних засобів і явищ держави. У цьому термині міститься узагальнююча теоретична модель (конструкція) правового змісту, яка функціонує легітимно (див. главу "Правова система суспільства і система права").

Термін "правовий тип (сім'я)" - це узагальнююча теоретична модель правового змісту, яка має штучний характер. Вона є результатом наукової класифікації (типології). Тип (сім'я) правових систем відображає загальні та особливі риси конкретних національних правових систем, подібність і відмінність яких визначаються відповідно до позначених критеріїв.

"Тип правової системи" і "сім'я правових систем" уживаються як тотожні поняття. Слово "сім'я" має більш соціальне, ніж юридичне значення. Термін "тип" адекватно відображує юридичний зміст поняття, позначеного терміном "сім'я". Доцільність його введення обумовлена також необхідністю єдиного підходу до типології як держави, так і її правової системи: класифікація держав дається за типами, а не за "сім'ями".

Тип (сім'я) правової системи - сукупність національних правових систем держав, які мають спільні риси, що проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, домінуючих форм (джерел) і принципів права, систем права і систем законодавства, організації правових установ, насамперед судової системи, подібності правових категорій і понять.

Кожний тип правової системи складається із підтипів - груп правових систем, що характеризуються великою подібністю між собою. Наявність певних рис, які відрізняють одну групу право-

вих систем від іншої у рамках конкретного типу, дозволяє розглядати їх як відносно самостійні.

Встановлення типів правової системи здійснюється шляхом їх класифікації, або типології.

Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 18-32.

ЗМІСТ

1.	Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 18-32.
2.	Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ. §1. Поняття та ознаки правовідносин
3.	§2. Склад (структура) правовідносин
4.	§3. Передумови виникнення правовідносини
5.	§4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
6.	§5. Суб'єкти правовідносин
7.	§6. Правосуб'єктність фізичних осіб
8.	§7. Правосуб'єктність юридичних осіб
9.	§8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб'єктності
10.	§9. Об'єкти правовідносин
11.	§10. Види правовідносин
12.	§11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
13.	Глава 18 Правовідносини. Юридичні факти
14.	§12. Презумпції
15.	§13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків
16.	Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ. §1. Правовий статус особи
17.	§2. Правовий статус народу
18.	§3. Правовий статус держави
19.	Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ. §1. Поняття і основні форми реалізації норм права
20.	§2. Поняття і ознаки правозастосування
21.	§3. Основні стадії застосування норм права
22.	§4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
23.	§5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
24.	§6. Види актів застосування норм права
25.	§7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
26.	Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА. §1. Поняття тлумачення норм права
27.	§2. Способи (методи) тлумачення норм права
28.	§3. Види тлумачення норм права за суб'єктами
29.	§4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
30.	§5. Акт тлумачення норм права
31.	Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ. §1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
32.	§2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
33.	§3. Склад і види правомірної поведінки
34.	§4. Поняття і ознаки правопорушення
35.	§5. Склад правопорушення
36.	§6. Види правопорушень. Правопорушність
37.	§7. Зловживання правом
38.	Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. §1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
39.	§2. Принципи і функції юридичної відповідальності
40.	§3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
41.	§4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
42.	§5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
43.	Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК. §1. Поняття законності
44.	§2. Принципи законності
45.	§3. Вимоги законності
46.	§4. Гарантії законності
47.	§5. Поняття правопорядку
48.	§6. Функції та принципи правопорядку
49.	§7. Державна дисципліна
50.	Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА. §1. Поняття і структура правосвідомості
51.	§2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності
52.	§3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
53.	§4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури
54.	§5. Правова культура суспільства
55.	§6. Правова культура особи
56.	§7. Професійна правова культура
57.	§8. Структура правової культури суспільства
58.	§9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
59.	Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ. §1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
60.	§2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
61.	§3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
62.	§4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
63.	Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА. §1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
64.	§2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
65.	§3, Види, способи і типи правового регулювання
66.	§4. Механізм правового регулювання
67.	§5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
68.	§6. Стадії механізму правового регулювання
69.	§7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
70.	§8. Юридична техніка
71.	Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО). Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ. §1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
72.	§3. Класифікація правових систем світу
73.	§4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу
74.	§5. Місце правової системи України
75.	Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. §1. Поняття романо-германського типу правової системи
76.	§2. Формування романо-германського типу правової системи
77.	§3. Система права та її структура
78.	§4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
79.	§5. Делегована правотворчість
80.	§6. Правотворчість суб'єктів федерації
81.	§7. Правовий звичай
82.	§8. Правова доктрина
83.	§9. Принципи права
84.	§10. Роль судової практики
85.	§11. Кодификація
86.	Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ. §1. Поняття англо-американського типу правової системи
87.	§2. Загальне право Англії
88.	§3. Право справедливості
89.	§4. Судовий прецедент у системі джерела права
90.	§5. Правовий звичай
91.	§6. Правова доктрина
92.	§7. Принципи права
93.	§8. Система англійського права
94.	§9. Норма права
95.	§10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
96.	§11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
97.	§12. Делегована правотворчість Англії
98.	§13. Юридична термінологія країн загального права
99.	§14. Судова система Англії
100.	Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США. §1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
101.	§2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
102.	§3. Судова система США
103.	Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ. §1. Своєрідність правової системи Шотландії
104.	§2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
105.	§3. Основні риси правової системи Канади
106.	§4. Особливості правової системи Австралії
107.	§5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
108.	Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. Частина І. ПІВНІЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. §1. Поняття змішаного типу правової системи
109.	§2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
110.	§3. Джерела (форми) права скандинавських країн
111.	§4. Система права. Кодифікація
112.	§5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
113.	Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. §1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
114.	§2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
115.	Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ. Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО. §1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
116.	§2. Поняття мусульманського права
117.	§3. Виникнення і розвиток мусульманського права
118.	§4. Джерела мусульманського права
119.	§5. Система мусульманського права та її структура
120.	§6. Норма мусульманського права
121.	§7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
122.	§8. Мусульмансько-правова доктрина
123.	§9. Принципи права
124.	§10. Правовий звичай
125.	§11. Закон. Кодифікація
126.	§12. Особливості судової системи
127.	§1. Поняття індуського права
128.	§2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
129.	§3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
130.	§4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
131.	§5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
132.	Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ. 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО. §1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
133.	§2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
134.	§3. Джерела права
135.	§4. Термін \\"право\\". Ставлення до суб'єктивного права
136.	§5. Система права. Норма права
137.	§6. Кодифікація
138.	2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО. §1. Поняття японського права і особливості його формування
139.	§2. Джерела права сучасної Японії
140.	§3. Система права сучасної Японії
141.	§4. Закон. Кодифікація
142.	Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ §1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
143.	§2. Основні риси звичаєвого права
144.	§3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
145.	§4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate