Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Едгар Аллан По Поліціан Переклад Анатолія Онишка та Михайла Тупайла
ЯВА ДЕВ'ЯТА
Міська околиця. ПОЛІЦІАН на самоті.
ПОЛІЦІАН
Знов почуваюсь кволо. Слабнуть сили.
Боюсь, нездужаю. А не пора
Мені вмирати, власне, ще й не живши!
Стривай-но, Азраелю! Князю Моці [370]
Пітьми й Могил, о, зглянься наді мною!
О, зглянься і не дай тепер загинуть
В цвітінні буйнім райської Надії!
Ще дай мені пожити, ще хоч трохи:
Це я прошу, я, я, хто вимагав
Недавно смерті!.. Що там каже граф?
Входить БАЛТАЗЗАР.
БАЛТАЗЗАР
Що він, не знаючи причини сварки
Поміж Поліціаном і собою,
Ваш виклик відхиляє.
ПОЛІЦІАН
Що ти кажеш?
Який одвіт, Балтаззаре, приніс ти?
Що за духмяний легіт долинає
З отих альтан! Чудовнішого дня,
Більш гідного Італії, здається,
Не бачив смертний. Що там каже граф?
БАЛТАЗЗАР
Що він, граф Кастільйоне, не узнавши
Причини ворожнечі або сварки
Між вашою вельможністю і ним,
Не може виклику прийняти.
ПОЛІЦІАН
Так...
Чи бачив ти, Балтаззаре, в суворій,
Холодній Англії, що ми лишили,
Таке спокійне небо,- ані сліду
Зловісних хмар?.. То що ж він відповів?
БАЛТАЗЗАР
Не більше, пане, ніж я повідомив,-
Граф Кастільйоне битися не стане,
Не знаючи причини.
ПОЛІЦІАН
Так... авжеж...
Балтаззаре, ти друг мій. Я про це
Не забуваю. Ти мені зроби
Одну ще послугу: назад іди [371]
Й скажи йому, що я, Поліціан,
Назвав його мерзотником. Отак
Перекажи, і граф тоді причину
Для сварки матиме.
БАЛТАЗЗАР
Мілорде! Друже!
ПОЛІЦІАН
Це він... іде він сам! (Голосно). Ти маєш слушність.
Я знаю, радиш ти не слати виклик.
Гаразд!.. Я ще подумаю... Не шлю...
Тепер лиши мене. Сюди іде
Одна людина, із якою мушу
Залагодити дуже пильну справу,
Приватну вельми.
БАЛТАЗЗАР
Я пішов. До завтра
У Ватікані?
ПОЛІЦІАН
Так, у Ватікані.
Балтаззар виходить. Входить КАСТІЛЬЙОНЕ.
КАСТІЛЬЙОНЕ
Граф Лестерський! Кого я бачу!
ПОЛІЦІАН
Ну, звісно, я - граф Лестерський, мене
Ти бачиш, чи не так?
КАСТІЛЬЙОНЕ
Мілорде, сталось
Між нами прикре непорозуміння,
Якась помилка - ти переказав,
Мабуть, у гніві, кілька нерозважних
І дивних слів. Мені Балтаззар, герцог
Суррейський, їх приніс. Я, Кастільйоне,
Не відаю нічого, що могло б
Твій вчинок пояснити. Я образи
Тобі не завдавав. Хіба не так?
Ти помилився? Звісно, хто з нас часом
Не хибить! [372]
ПОЛІЦІАН
Меч, мерзотнику, без слів!
КАСТІЛЬЙОНЕ
Ха! Меч? Та ще й мерзотник? Я готовий!
До ваших послуг! (Вихоплює меч).
ПОЛІЦІАН (вихоплюючи меч)
Я тебе віддам
Покутній і дочасній домовиш
В імення Лалаги!
КАСТІЛЬЙОНЕ
(опускаючи меч і відступаючи аж до краю сцени).
Як? Лалаги?!
Твоя рука священна! Відійди!
З тобою я не битимусь... Не смію.
ПОЛІЦІАН
Не битимешся ти, вельможний графе?
Гадаєш, спантеличив? Добре, врешті,
Що хоч признавсь - не смієш. Ха!
КАСТІЛЬЙОНЕ
Не смію...
Не піднімай руки... Ім'я почувши,
Яке бринить і досі, я не можу,
Не смію йти на герць.
ПОЛІЦІАН
Клянусь святими,
Що правду мовиш, боягузе, правду.
КАСТІЛЬЙОНЕ
Що? Боягуз?! Оце вже ні!
(Хапає меч і, заточуючись, іде до Поліціана, але раптом падає перед ним навколішки).
Мілорде!
Це правда... правда. В цьому поєдинку
Я справжній боягуз. О, зглянься, зглянься!
ПОЛІЦІАН (злагіднівши)
О леле! Так!., і справді жаль його! [373]
КАСТІЛЬЙОНЕ
І Лалаги...
ПОЛІЦІАН
Мерзенний! Встань і вмри!
КАСТІЛЬЙОНЕ
Не встану, ні, убий мене, убий
Отак, навколішках, мені годиться
Загинути зневаженим до краю.
Адже не здійметься моя рука
На тебе, графе Лестерський, нізащо!
Так бий же! (Оголює груди). Бий! І меч увійде твій
Без перепон.
ПОЛІЦІАН
Прокляття! Смерть і Пекло!
Чи не важка для мене ця спокуса
Заскочити тебе на слові? Знай же!
Не здумай так відбутися. Готуйсь
Ще до образ на вулицях прилюдно,
При римлянах. Я слідом за тобою
Ходитиму, неначе помсти дух,
Ходитиму до смерті. Перед тими,
Кого ти любиш, перед цілим Римом
Тебе взиватиму я боягузом, чуєш?
Що, і тоді до герцю ти не станеш?
Ні, брешеш! Станеш! (Виходить).
КАСТІЛЬЙОНЕ
Як же справедливо,
Заслужено караєш, мстиве небо!
ЯВА ДЕСЯТА
Зала в палаці ді Брольйо. УГО і САНОЦЦО.
САНОЦЦО
І справді дурнувато!
Так, дурнувато і до біса нудно.
Гей ти, невігласе! Гей! Сто чортів!
Що все це значить? Вирішив ти твердо
Усенький день отак собі лежати?
То хоч скажи принаймні. [374]
УГО
Не скажу
Нічого вам, бо є на те підстави.
По-перше, пане, я не чув ні слова,
Що ваша честь сказали, а по-друге,
Не годен говорити. Та й не дивно:
Хіба не бачите - я мрець!
САНОЦЦО
Не дивно:
Хіба не бачу, що ти мрець? Так-так! (Убік).
Я чув колись, що маячня подібна
На думку спасти може, та не вірив,
Що так буває. Ха-ха-ха! Ось маєш!
До графа хочу - він мене не прийме,
Бо скиснув по пригоді невеличкій
З Поліціаном: той його прилюдно
На вулицях ганьбив за боягузтво.
Його б нам звеселити - хай забуде
Англійця і себе. Ану, підмовлю -
Хай телепень оцей про себе скаже,
Що він помер,- можливо, щось і вийде. (Вголос).
Так-так, ти вмер, еге ж? Ану, мій Уго,
Відкрийсь мені: чи ти оце насправді,
Воістину помер?
УГО
Не зовсім, пане.
Я, так би мовити, лише наклав
На себе руки, і тепер я мрець.
САНОЦЦО
Ах! Я второпав - безперечно, так:
Нещасний, він сконав! Проте, гадаю,
Що мрець - не зовсім точний вираз, Уго,
Для випадку твого. Мабуть, тобі
Слушніше б називатися «небіжчик».
УГО
Так, я небіжчик.
САНОЦЦО
Ах, це дуже добре!
Господарю скажу, що ти небіжчик.
Чи ні. Пристойніше, гадаю, буде, [375]
Коли скажу. «Мосьпане, вірний Уго,
Слуга достойний ваш, ще не помер,
Ще не небіжчик, він ще не сконав,
Але, на лихо, як би вам сказати,
Наклав на себе руки і пішов».
УГО
Так, пане, і скажіть. Поміркувавши,
Я вже гадаю, що пішов з життя.
САНОЦЦО
Авжеж, скажу. Я повідомлю графа.
А втім, стривай. Негарно так, не личить
І зовсім проти правил етикету.
Потрібно ще продумати, мій Уго,
Одну важливу річ. Як ти гадаєш,-
Отут я покладаюся на тебе,-
Як ти гадаєш, може, більше личить,
Пристойніше... ти знаєш... розумієш?
Ну, делікатніше, слушніше тощо,
Щоб ти про цю подію повідомив
Належним чином графа сам. Розчовпав?
Це ліпший план, не так?
УГО
А звісно, так.
САНОЦЦО
Так, безперечно, так,- ти правду кажеш.
Тепер не гайся, швидше підведися!
УГО
Не можу, пане, бо годину цілу
Я вже небіжчик - трохи задубів.
САНОЦЦО
Ах, правда, правда... трохи задубів.
Шкодую щиро, пане... не змогли б ви
Напружитися трохи й ворухнутись?
Допоможу, дозвольте! Ні, не йде!
А може, ви не знаєте, що... що...
Коротше кажучи, надворі спека,
І труп - мізкуєш? - довго не лежить.
У мене витончений нюх,- ви ж просто
Тхнете! Отож не гайте ні хвилини! [376]
А я відповідати не бажаю
За наслідки такого зволікання.
Ви, пане, розкладаєтесь!
УГО
А так!
Подайте ж вашу руку!
САНОЦЦО
Так, гаразд!
Прекрасна спроба! Пане, дуже радий,
Що ви звелись на ноги. Трохи ще
Не розім'ялись, та не так погано,
Не так уже й незграбно як на трупа.
Так, пане, ногу, трохи далі, та-ак!
Чудесно! Дивовижно! Пане, ліву!
З ногами в тебе, Уго, знаменито.
Благаю, далі, ще! Ну, неймовірно!
Оце, я розумію, так хода!
Прекрасно, пане, трохи далі, так!
Вперед! Вперед! Ну, Уго, не забудь,
Як я учив доповідати графу:
Ти вже пішов з життя, помер, небіжчик,
Наклав на себе руки! Ха-ха-ха!
ЯВА ОДИНАДЦЯТА
Всередині Колізею. З глибини сцени виходить ПОЛІЦІАН. Місячно.
ПОЛІЦІАН
Зустрінемося з нею в Колізеї!
Старого Риму символе - гробнице
Високих дум, залишених вікам
Століттями величності і влади!
Нарешті після довгих, довгих днів
Прийшов сюди, утомлений і спраглий,
До джерела притаєних наук.
Стою отут, очищений і скромний,
Між тіней цих, впиваючи жадібно
Душею все: пишноту, славу, смуток.
Вона не йде, і дух оцього місця
Мене гнітить!
Громаддя, вічність, пам'ять давнини, [377]
Спустошення і тиша, темна ніч,
На галереях з'юрмилися тіні.
Я відчуваю непоборну силу
Цієї магії - юдейський цар
Такої не навчав у Гетсимані;
Незвіданих таїн - халдейські маги
Таких не прочитали у зірках!
Вона не йде, а місяць вище й вище!
Де впав герой, руйнується колона!
Де променився золотом орел,
Тепер кажан чатує сірокрилий!
Де вітер пестив римлянкам волосся,
Колишеться осот і очерет;
Отам, де Цезар возсідав колись,
Скрутилася кільцем бридка гадюка,
А де монарх на троні золотому
Недбало ніжився, там, наче тінь
У місячному тьмяному промінні,
Нечутно ящірка прудка ковзне!
Ці мури поруйновані, аркади,
Карнизи вищерблені, ці колони,
Цей ветхий фриз, оця сумна руїна,
Ці камені! Невже вони - то все,
Що залишив від гордого громаддя
Нещадний час майбутньому й мені?
«Не все,- луна озвалася,- не все!
Пророцтва голосного вічні звуки
До мудреців підносяться з руїн -
Так Мемнон зустрічає сонце співом.
Врядуємо жорстоко і всевладно
Ми помислами й душами титанів.
Ні, не знесиліло бліде каміння,
Ні, не розвіялися влада й міць,
І ні урочість голосної слави,
Ні сховані під нами таємниці,
Ні дивовижні чари і легенди,
Ні спогади, які нас угорнули
В нетлінні віковічні пишні шати,
Вагоміші за проминулу славу».
Входить у нестямі ЛАЛАГА.
Вона прийшла. [378]
ЛАЛАГА
Прийшла. Прийшла година,
Година помсти. Іншої не буде.
Священик вже при олтарі, у ризах!
І перед ним... прекрасна... наречена...
В фаті вінчальній! Поруч, біля неї
Жених. Де ж ти?
ПОЛІЦІАН
Це правда, де ж це я?
Не там, де треба? Господи всевладний,
Під час вінчання біля олтаря
Умер жених. (Виходить).
ЛАЛАГА
Іди! Іди! Прощай!
Прощай і Кастільйоне, і прощай,
На Рай надіє! (Виходить).
Примітки
С. 337. «Поліціан» - незавершена драма Едгара По, уривок з якої без цієї назви було надруковано 1835 р. у журналі «Сатерн літерері мессенджер». В основі твору лежить так звана «кентуккська трагедія», події якої перенесено в Рим доби Відродження. Реальна історія була такою. Багатий військовий звів дівчину і покинув її. Згодом дівчина вийшла заміж, узявши з чоловіка обіцянку помститися тому, хто її знеславив. Чоловік виконав присягу і вбив спокусника. Він і його дружина опинилися у в'язниці, жінка в камері наклала на себе руки, а чоловіка стратили. Ця романтична трагедія стала основою багатьох творів американської літератури. П'єса По задумувалась як драматична поема, на сцені її вперше поставлено через сто років після написання.
С. 352. Ейрос, Харміон - такі імена мають у По також учасниці діалогу в оповіданні «Розмова Ейрос і Харміони». Мабуть, їх По запозичив у Шекспіра з «Антонія і Клеопатри».
С. 377. Колізей - що латиною означає «величезний» - амфітеатр у стародавньому Римі, де перед 50 тисячами глядачів відбувалися всілякі видовища: бої гладіаторів, спортивні змагання тощо. Його руїни збереглися й донині.
С. 378. Фриз - частина архітектурного оздоблення верху будівлі, а також зображення чи орнамент нагорі стіни, кайма на килимі тощо.
Мемнон - у грецькій міфології цар Ефіопії, союзник троянців у Троянській війні, загинув від меча Ахілла. Величезна статуя Мемнона, поставлена за часів фараона Аменхотепа III й повалена землетрусом, видавала на світанку звуки, що сприймались як привітання сина Мемнона своїй матері Еос - богині вранішньої зорі
Кіра Шахова
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Едгар Аллан По Поліціан Переклад Анатолія Онишка та Михайла Тупайла
ЗМІСТ
| 1. | Едгар Аллан По Поліціан Переклад Анатолія Онишка та Михайла Тупайла |
| 2. | ЯВА ДРУГА Вітальня Кастільйоне.... |
| 3. | ЯВА ТРЕТЯ Зала в палаці герцога.... |
| 4. | ЯВА П'ЯТА [Кімната в палаці ді Брольйо. ДІ БРОЛЬЙО і... |
| 5. | ЯВА СЬОМА Сад біля палацу. Місячно. ЛАЛАГА і... |
| 6. | ЯВА ДЕВ'ЯТА Міська околиця. ПОЛІЦІАН на... |
На попередню
|
|
