Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Комедія помилок Переклад Ірини Стешенко
ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Майдан Входять 2-й купець, Анджело та стражник. 2-Й КУПЕЦЬ Цю суму винні ви з зелених свят, І я відтоді вас не турбував; Цього я не робив би і тепер, Але до Персії я мушу їхать І потребую грошей. Через те Прошу мені негайно все сплатити, А ні - то стражник ось вас арештує. АНДЖЕЛО Достоту стільки, скільки винен вам, Від Антіфола маю я одержать; Я перед цим, як мав зустріться з вами, Віддав йому ланцюг; о п'ятій нині Мені він має заплатить за нього. Як ваша ласка, то ходім зі мною До нього в дім, і я вам поверну З подякою мій борг. СТРАЖНИК Вам турбувать Себе не треба: гляньте,- він Іде. Входять Антіфол Ефеський і Дроміо Ефеський. АНТІФОЛ ЕФ. Допоки буду я в золотаря, Ти збігай і купи мені нагай; Я почастую ним жону і слуг За те, що зважились у мій же дім Мене сьогодні не впустить. Стривай! Ось золотар. Отож іди мерщій; Купи нагай і віднеси додому! ДРОМІО ЕФ. Куплю його охоче так* немовби Дістав на тім дві тисячі прибутку. (Виходить) АНТІФОЛ ЕФ. Хто звіриться на вас, той має втіху! Ви ж обіцяли принести ланцюг, А я ні вас, ні ланцюга не бачив. Подумали ви, мабуть: наша приязнь Міцною надто буде, як зв'язати її ще й ланцюгом,- та й не прийшли. АНДЖЕЛО Покиньте жарти ваші; ось рахунок: Стоїть тут - скільки важить ваш ланцюг, Аж до останнього карата; тут І проба золота, й ціна роботи; Вся сума лиш на три дукати більша За ту, що винен я цьому ось пану; Прошу вас, заплатіть йому негайно, Бо він рушає в море й жде тих грошей. АНТІФОЛ ЕФ. Такої суми при мені немає, Крім того, в мене є ще справи в місті. Будь ласка, проведіть до мене в дім Цього добродія, й ланцюг віддайте Моїй дружині, й передайте їй, Щоб заплатила вам усе, що слід; Та й я ще, може, вдома вас застану. АНДЖЕЛО То віддасте ви їй ланцюг самі? АНТІФОЛ ЕФ. Віддайте ви, я можу запізнитись. АНДЖЕЛО Гаразд, мій пане, а ланцюг при вас? АНТІФОЛ ЕФ. Ні, при мені його немає, пане, Я сподіваюсь, він у вас, а ні - То підете додому ви без грошей. АНДЖЕЛО Та годі вам! Прошу вас, пане, дайте Мені ланцюг; ждуть вітер і приплив Цього добродія; а я вже й так Занадто тут його загаяв. АНТІФОЛ ЕФ. Боже! Ви хочете, здається, жартом цим Покрить свою вину, що не прийшли В свій час, як обіцяли, в «Дикобраз»? Я мав би докоряти вам, та ви Напались перші, мов базарна баба. 2-Й КУПЕЦЬ Спливає час; прошу, кінчайте, пане. АНДЖЕЛО Ви чуєте, як він напосідає? Ланцюг... АНТІФОЛ ЕФ. Ви віднесіть моїй дружині й одержите за нього ваші гроші. АНДЖЕЛО Та годі-бо! Ви ж знаєте, що я Віддав його допіру вам; пошліть же Ланцюг їй - чи мене з умовним знаком. АНТІФОЛ ЕФ. Фе! Жарт ваш переходить всякі межі! Де мій ланцюг? Прошу вас, покажіть. 2-Й КУПЕЦЬ Не маю часу я на ваші жарти. Скажіть, мій добрий пане,- згодні ви Мені платить чи ні? Як ні - то я Віддам його дозорцеві негайно. АНТІФОЛ ЕФ. Платити вам? За що ж платить я маю? АНДЖЕЛО За той ланцюг, що ви його взяли. АНТІФОЛ ЕФ. Коли візьму, тоді і винен буду. АНДЖЕЛО Ви ж знаєте й самі про те, що я Вже з півгодини як його віддав вам. АНТІФОЛ ЕФ. Не віддавали ви мені нічого! Такі слова мені тяжка образа! АНДЖЕЛО Ви ображаєте мене ще більше, Як берете мої слова під сумнів,- Тим самим підриваєте кредит мій. 2-Й КУПЕЦЬ Ану, дозорцю, взять його під варту. СТРАЖНИК Я герцога ім'ям вас арештую. АНДЖЕЛО О, це вже зачіпає честь мою! Або платіть мені негайно гроші, Або дозорця зараз попрошу Вас взять під варту. АНТІФОЛ ЕФ. Як? Платить за те, Чого я не одержував ніколи? Що ж, йолопе, бери мене, як смієш! АНДЖЕЛО Дозорче, осьде маєш гроші; ну, Бери ж його мерщій під варту. Я І брата рідного не пожалів би, Коли б сміявсь він з мене так зухвало. СТРАЖНИК Я арештую вас; ви чули скаргу? АНТІФОЛ ЕФ. Корюсь тобі, аж поки не поставлю Поруки я за себе. Начувайтесь, Добродію! Глядіть, щоб вам за жарт Не довелось позбутись і крамниці! АНДЖЕЛО О, я знайду в Ефесі правий суд. Ганьбою він покриє вас, я певен. Входить Дроміо Сіракузький. ДРОМІО СІР. Там корабель із Епідамна є, Який лише на власника чекає, Щоб вирушити в море. Я, мій пане, Вже перевіз на нього наші речі; Купив бальзаму, масла і горілки. На кораблі готово все, й на море Дме з берега веселий вітер; ждуть Лиш власника і вас, мій пане. АНТІФОЛ ЕФ. Що? Чи ти не збожеволів? От баран! Жде корабель? Мене? Із Епідамна? ДРОМІО СІР. Та ви ж мене знайти його послали, Щоб виїхати звідси. АНТІФОЛ ЕФ. П'яний рабе! Я посилав тебе по нагая И сказав тобі, навіщо він потрібен. ДРОМІО СІР. Мене по нагая ви посилали? Мене до гавані послали ви - Знайти вам корабель! АНТІФОЛ ЕФ. Про це з тобою Поговорю пізніше і тебе Навчу, як слухати мене уважніш. Біжи мерщій до Адріани, блазню: Віддай ключа й скажи їй, що у скрині, Яку турецьким килимом покрито, Є гаманець з дукатами: нехай Пришле його; скажи їй, що мене На вулиці під варту взято й гроші Мені потрібні для застави. Ну ж бо! Бі"жи щодуху, рабе; забирайся! Тепер - в тюрму, там будем ждать слугу. 2-й купець, Анджело, стражник та Антіфол Ефеський виходять. ДРОМІО СІР. До Адріани! Це туди, де ми Обідали; де товстелезна краля Мене женити на собі бажає. Та я й не обніму такої туші!.. Не йшов би я,- від неї верне душу; А все ж господарю коритись мушу. (Виходить) СЦЕНА 2 Дім Антіфола Ефеського. Входять Адріана й Люціана. АДРІАНА Він, Люціано, спокушав тебе? Що ти в очах у нього прочитала? Що він те все поважно говорив? Він червонів, чи блідість покривала Йому лице? Веселий був? Смутний? Чи на обличчі не відбився бій Сердечних метеорів? О, їй-богу. ЛЮЦІАНА Він заперечував твої права на нього. АДРІАНА Він жодного мені не хоче дати... ЛЮЦІАНА Що він тут всім чужий, став присягати. АДРІАНА Він не збрехав, хоч клятву і зламав. ЛЮЦІАНА Про тебе мовила... АДРІАНА Що ж він сказав? ЛЮЦІАНА Кохання, що благала я для тебе, У мене став благати він для себе. АДРІАНА А чим тебе хотів він спокусити? ЛЮЦІАНА Словами, що могли б і зворушити, Як чесні; вихваляв красу, розмову... АДРІАНА То ти була ласкава з ним?.. Чудово!.. ЛЮЦІАНА Терпіння май... Прошу тебе пождати... АДРІАНА Не можу я, й не хочу я мовчати! Не серцю, ні,- покірна язикові. Він виродок, нікчема безтолковий, Старе, безпутне, губи пожовтілі,- Душа потворна у потворнім тілі. ЛЮЦІАНА Хто ж може ревнувати до такого? Утратиш скарб такий - і слава богу! АДРІАНА Не вірить серце, що верзе язик,- Так чайки крик відводить від кубельця. Хай буде він лихим в очах чужих... Хоча й кляне язик, та ласки серце просить! Входить Дроміо Сіракузький. ДРОМІО СІР. Скоріш! До скрині! Гаманець шукайте! ЛЮЦІАНА Як ти засапався? ДРОМІО СІР. Бо біг... Давайте! АДРІАНА Де твій господар? Чи здоровий він? ДРОМІО СІР. Він в Тартара безодні, в пеклі він: Його вхопив сам чорт у власні пута, А серце в чорта крицею окуте; Злий демон, дух жорстокий, туполобий; Вовк, справжній біс у буйвола подобі; Зрадливий друг, що руки зненацька накладає На плечі, й скрізь негідник дорогу заступає - В провулках і на площах, по вулицях, кутках; Собака, що знаходить всюди вірний шлях, Хоч бігає й безладно, а все ж таки впіймає,- Отой, що душі в пекло все ж таки вкидає! АДРІАНА Та що там сталось, хлопче? ДРОМІО СІР. Не знаю що, але він під арештом. АДРІАНА Як під арештом? Хто ж тому виною? ДРОМІО СІР. Одне відомо: він в тюрмі закритий; Його взяв біс, що в буйвола зашитий. Скажіть, чи пошлете на викуп гроші? АДРІАНА Дай, сестро, їх.
Люціана виходить. Невже ж то є у нього Борг, про який не знаю я нічого? Скажи, він арештований за вексель? ДРОМІО СІР. Ні, не за вексель,- більше: взятий він За золотий ланцюг; вам чути дзвін? АДРІАНА Дзвенить ланцюг? ДРОМІО СІР. Ні, ні, я мушу йти. Пробило дві, як я його покинув, А щойно дзвін пробив одну годину. АДРІАНА Що, час назад біжить? Оце новини! ДРОМІО СІР. Тікає, бач, як стражника зустріне. АДРІАНА Заборгувавсь? Покинь невчасні жарти! ДРОМІО СІР. Так, час банкрот, він винен більш, ніж вартий. Крім того, він ще й злодій: кожен знає, Що час крадеться, день і ніч тікає. Раз винен він, і краде, і стражника зустріне, То як він не відстане за день хоч на годину? Повертається Л ю ц і а н а з гаманцем. АДРІАНА Ось гроші, Дромйо; заплати хутчій, Щоб випустили пана на поруки.- Тяжкі думки розбили спокій мій, Думки, що тішать і беруть на муки. Виходять. СЦЕНА З Майдан. Входить Антіфол Сіракузький. АНТІФОЛ СІР. Кого б я не зустрів - усі мене Як давнього вітають друга, й кожен Мене тут називає на ім'я. Той пропонує золото мені; Той просить завітати до господи, А той за ласку дякує мені; Той пропонує в себе щось купити. Якийсь кравець мене закликав щойно В свою крамницю й показав шовки, Що він для мене начебто замовив, І мірку з мене зняв. О, слово честі, Я певен, що це чарівницькі штуки, Що діють тут лапландські чаклуни. Входить Дроміо Сіракузький. ДРОМІО СІР. Пане, ось золото, по яке ви мене посилали. О!.. А де ж ви поділи образ старого Адама в новому вбранні? АНТІФОЛ СІР. Що це за золото? Про якого Адама ти говориш? ДРОМІО СІР. Я говорю не про того Адама, котрий стеріг рай, а про того, котрий стереже тюрму: про того, що вбраний у шкуру теляти, зарізаного для блудного сина; про того, що йшов за вами, пане, наче злий дух, і хотів позбавити вас волі. АНТІФОЛ СІР. Я не розумію тебе. ДРОМІО СІР. Не розумієте? Все ж ясно, як божий день. Я кажу про того, що, ніби віола, у шкіряному футлярі ходить; про молодця, пане, який тільки-но де побачить чоловіка, так від- разу й лясне його по плечі та й запроторить у буцегарню на від- починок; про того, пане, що завжди зглянеться на чоловіка, що розорився, і надасть йому довгочасний притулок; про того, що своїм ціпком учиняє більше подвигів, ніж мавр своїм списом, АНТІФОЛ СІР. Що? Ти кажеш про дозорця? ДРОМІО СІР. Атож, пане, про начальника всієї варти; про того, що примушує людей платити борги; про того, який чомусь завжди думає, ніби люди тільки те й роблять, що збираються лягати спати, і через те бажає кожному: «Пошли вам, боже, добрий відпочинок!» АНТІФОЛ СІР. Годі-бо, добродію, нехай відпочинуть і ваші жарти. Ну, що? Чи знайшов ти який корабель, що вирушає звідси вночі? Чи зможемо ми виїхати? ДРОМІО СІР. Ой пане, та я ж уже казав годину тому, що барка «Швидкість» вирушає звідси вночі; але вас затримав до- зорець і примусив чекати на баркасі «Зволікання». Ось ангели, що мають вас урятувати, по них ви мене посилали. АНТІФОЛ СІР. Мій хлопець у нестямі, я - також; Ми тут блукаємо в якійсь омані; О добра сило, винеси нас звідси!
Входить куртизанка. КУРТИЗАНКА Приємна зустріч, пане Антіфоле! Я бачу, ви знайшли золотаря. А де ж ланцюг, який ви обіцяли? АНТІФОЛ СІР. Геть, сатано! Не спокушай мене! ДРОМІО СІР. Господарю, невже ця мадам сатана? ... АНТІФОЛ СІР. Це - диявол. ДРОМІО СІР. Ні, багато гірше: вона - дияволиця і сюди з'яв- ляється в подобі легковійниці; ось чому, коли дівчина скаже: «Хай мене бог покарає!» - то це однаково, що вона просила б у бога, щоб він зробив з неї легковійницю! Адже ж так і записано, що вони завжди з'являються чоловікам, як світлі ангели, а світ- ло буває від вогню, а вогонь пече; ergo * і об легковійницю завжди можна обпектись. Не підходьте близько до неї. КУРТИЗАНКА І ваш слуга, і ви такі веселі... Ходім до мене,- нас там жде вечеря! ДРОМІО СІР. Пане, якщо ви підете з нею, то вам можуть по- дати страву, яку доведеться їсти ложкою, а через те запасіться довгою ложкою. АНТІФОЛ СІР. Навіщо, Дроміо? ДРОМІО СІР. Бо хто їсть з дияволом, той конче мусить мати довгу ложку. Адже так прислів'я каже. АНТІФОЛ СІР. Геть, геть, дияволе! Навіщо ти Мені говориш про вечерю? Ти Така ж, як всі тут в місті, справжня відьма. Облиш мене, тебе я заклинаю. І йди собі! КУРТИЗАНКА Віддайте перстень мій, Що в мене ви взяли, або ланцюг, Що за рубін пообіцяли дати. І я вас більш не буду турбувати. ДРОМІО СІР. Дияволи, буває, вимагають Обрізок нігтя, волосинку, шпильку, Горішок, краплю крові, кістку з вишні,- Якусь дрібничку; а оця жаднюща Націлилась на золотий ланцюг! - Ой, стережіться, пане! Як дасте, То загримить тим ланцюгом диявол І нас обох на смерть перелякає. КУРТИЗАНКА Прошу вас, сер, віддайте перстень мій, Або ланцюг; мене пограбувати Ви ж не збираєтесь, я сподіваюсь? АНТІФОЛ СІР. Геть, відьмо! Дроміо, ходім скоріш. * Отже (лат.). ДРОМІО СІР. Павич кричить: «Від гордощів тікайте!» Ви, панно, теж цього не забувайте! Антіфол Сіракузький і Дроміо Сіракузький виходять. КУРТИЗАНКА Так, справді збожеволів Антіфол, А то б такого не зробив ніколи: Взяв персня він на сорок золотих, За нього обіцяв мені ланцюг, А зараз зовсім не дає нічого. Іще одне про божевілля свідчить: Мені таки ж сьогодні за обідом Безглузду байку розповів про те, Що перед ним замкнули власні двері. Дружині, може, напад той відомий, І, боячись його шаленства, певно, Вона його до себе не впустила. Ой, побіжу, заскочу до господи Та розкажу дружині, як це він У дім мій вдерся в нападі шаленства І силоміць забрав у мене перстень: Це лиш одне, що можу я зробить, Щоб сорок золотих не загубить! (Виходить) СЦЕНА 4 Вулиця. Входять Антіфол Ефеський і стражник, АНТІФОЛ ЕФ. Не бійся, чоловіче, не втечу: Раніше, ніж піти, віддам тобі я Всю суму й викуплю себе з арешту. Моя дружина нині вередує, То чи вона й повірить посланцеві, Що я в Ефесі втрапив під арешт? Ручусь, їй здасться все це неймовірним! Входить Дроміо Ефеський з нагаєм. А ось і мій слуга; я певен, він Несе мені всі гроші. Ну, приніс? ДРОМІО ЕФ. Ось маєте, я вам приніс готівку: Ручуся, цим розплатитесь ви з ними. АНТІФОЛ ЕФ. А де ж поділись гроші? ДРОМІО ЕФ. Таж гроші я віддав за нагая. АНТІФОЛ ЕФ. За нагая п'ятсот дукатів, дурню? ДРОМІО ЕФ. Е ні, мій пане, за п'ятсот дукатів Я вам куплю п'ять сотень нагаїв. АНТІФОЛ ЕФ. По що тебе я посилав додому? ДРОМІО ЕФ. По нагая! Оце ж я і приніс. АНТІФОЛ ЕФ. Ну, то скуштуй того, що сам приніс. (Б'є його) СТРАЖНИК Добродію, заспокойтесь, потерпіть! ДРОМІО ЕФ. Не йому, а мені доводиться терпіти; от вже ж на мені й окошилося! СТРАЖНИК А ти не мели язиком, хлопче! ДРОМІО ЕФ. Еге, ви краще накажіть йому, нехай він не меле руками. АНТІФОЛ ЕФ. Ах ти, лобуряко, безглузда ти колодо! ДРОМІО ЕФ. Еге ж, хотів би я бути колодою, пане, щоб не відчувати ваших стусанів! АНТІФОЛ ЕФ. Та ти, осел, тільки тоді щось і відчуваєш, коли тебе дубасять. ДРОМІО ЕФ. Атож, я таки справжній осел, це доводять мої довгі вуха. Служу йому з дня народження до цієї хвилини і за всю службу ніколи не діставав з його рук нічого, крім стусанів. Коли мені холодно, гріє мене стусанами; коли жарко, прохоло- джує мене стусанами; будить стусанами, коли я засну; підводить стусанами, коли сиджу; виштовхує мене за двері, коли виходжу з дому; вітає мене стусанами, коли повертаюсь; я завжди ношу їх на моїх плечах, як жебрачка носить свого байстрюка; я навіть думаю, що коли він, нарешті, скалічить мене, то мені й справді доведеться ходити з ними попідвіконню. АНТІФОЛ ЕФ. Ходім зі мною, ось моя дружина. Входять Адріана, Люціана, куртизанка та Пінч. ДРОМІО ЕФ. Пані, respice finem, «стережіться кінця»; або, як говорить папуга: «Стережіться кінчика нагайки». АНТІФОЛ ЕФ. Чи ти ще довго будеш тут язиком молоти? (Б'є його) КУРТИЗАНКА Ну що ж, скажіть? Ваш муж не божевільний? АДРІАНА О так, доводить це його брутальність.- О добрий доктор Пінч, ви ж заклинатель. Прошу вас, поверніть здоровий розум Моєму мужу хворому, й тоді Нічого я для вас не пожалкую. ЛЮЦІАНА Які страшні і люті в нього очі! КУРТИЗАНКА Дивіться, як він затремтів від сказу! ПІНЧ Дозвольте вашу руку, пане мій, Ваш пульс помацати я хочу. АНТІФОЛ ЕФ. Ось вам Моя рука; помацати я хочу Спочатку вашу пику. (Б'є його) ПІНЧ Заклинаю Тебе я, сатано, що оселився В оцій людині, вийди, підкорись Моїй святій молитві і негайно Вертайсь в твоє підземне царство тьми. Ім'ям святих тебе я заклинаю! АНТІФОЛ ЕФ. Чаклуне безкебетний, занімій! Я ще не божевільний... АДРІАНА О, коли б Було це й справді так, душе нещаснаі АНТІФОЛ ЕФ. А любонько, то це все ваші друзі? Чи це ота мармиза шафранова Пила й гуляла нині в мене в домі, Тим часом як мої злочинні двері Були для мене замкнені, і я Не зміг ввійти до власної господи? АДРІАНА О муже мій, обідали ви вдома,- Те знає бог. Коли б до цього часу Ви залишились там, то не зазнали б І наклепу, й прилюдної ганьби. АНТІФОЛ ЕФ. Обідав дома? Дроміо, ану Що скажеш ти на це? ДРОМІО ЕФ. По правді, пане, Сьогодні ми обідали не вдома. АНТІФОЛ ЕФ. Дверей не замикали перед нами? Мене не проганяли? ДРОМІО ЕФ. Далебі, І замикали, й проганяли вас. АНТІФОЛ ЕФ. Й вона сама мене там не ганьбила? ДРОМІО ЕФ. Sans fable *, вона сама вас там ганьбила. АНТІФОЛ ЕФ. Мене не ображала куховарка? ДРОМІО ЕФ. Весталка кухні глузувала з вас. АНТІФОЛ ЕФ. Не був я змушений піти відтіль, Розлючений до краю? ДРОМІО ЕФ. О, то правда! Посвідчить можуть це мої кістки, Бо вашу лють вони відчули перші. АДРІАНА Чи ж добре потурать йому в безумстві? ПІНЧ Корисно й те: цей хлопець добре бачить Його жахливий стан і божевілля Вгамовує, погоджуючись з ним. АНТІФОЛ ЕФ. Підбила ти золотаря, щоб він Мене ще й запроторив у в'язницю! АДРІАНА Та я ж послала гроші вам на викуп,- Ось, через Дромйо, що прибіг по них. ДРОМІО ЕФ. Що? Гроші через мене? О, можливо, Бажання добре; тільки ж присягаюсь, Я з грошей не дістав і мідяка. АНТІФОЛ ЕФ. А ти хіба до неї не приходив По гаманець дукатів? АДРІАНА Так, приходив До мене він, і я йому дала. ЛЮЦІАНА А свідок я, що він його одержав. ДРОМІО ЕФ. У свідки зву батіжника і бога, Що посланий я був по нагая! ПІНЧ (до Адріани) Вони обидва бісом одержимі,- Пан і слуга; я бачу це виразно По їх смертельній блідості; їх треба Зв'язати й посадити в темне місце, Шановна пані. * Без брехні (фр.). АНТІФОЛ ЕФ. Ну, кажи! Чому Замкнулась нині ти від мене? Блазню, А ти чого, кажи, надумавсь раптом Від гаманця із грішми відрікатись? АДРІАНА Не замикалась нині я від тебе, Мій любий муже. ДРОМІО ЕФ. О ласкавий пане, А я ніяких грошей не одержав; Проте, я признаюсь: додому нас Сьогодні з вами й справді не впустили. АДРІАНА Шахрай лукавий! Брешеш ти подвійно! АНТІФОЛ ЕФ. Розпуснице лукава, брешеш ти В усьому! Бачу, ти злигалась потай Із бандою проклятою цією, Щоб взять мене на глум гидкий, на посміх! Але оцими нігтями я вирву Твої брехливі очі, щоб вони З ганьби моєї не могли втішатись! Пінч та його слуги намагаються зв'язати Антіфола Ефеського та Дроміо Ефе- ського. АДРІАНА В'яжіть його, в'яжіть! Не підпускайте! ПІНЧ На поміч! В ньому, справді, дужий біс. ЛЮЦІАНА Ох, бідний він,- блідий, і погляд дикий! Входять троє чи четверо слуг і зв'язують Антіфола Ефеського. АНТІФОЛ ЕФ. Ви хочете мене убить, чи що? Дозорцю, я ж твій в'язень, то невже Допустиш ти, щоб вирвали вони Мене у тебе? СТРАЖНИК Геть од нього! Ну! Він в'язень мій, я вам його не дам! ПІНЧ И цього в'яжіть: він також божевільний! АДРІАНА Чого ти хочеш, стражнику безглуздий? Чи весело тобі на те дивитись, Як тут мордується нещасний хворий І сам себе ганьбить? СТРАЖНИК Він в'язень мій; І як його я відпущу, мені ж За нього прийдеться сплатити борг. АДРІАНА Я заплачу за нього борг сама. Веди мене мерщій до кредитора, Довідаюсь я, скільки, й заплачу. Мій добрий пане докторе, прошу вас, Догляньте І безпечно відведіть Його в. мій дім. О, злоповісний день! АНТІФОЛ ЕФ. О злоповісна шльондро! ДРОМІО ЕФ. І я за вас платити мушу, пане. АНТІФОЛ ЕФ. Іди під три чорти! Геть, дурню! Нащо Мене доводиш ти до сказу? ДРОМІО ЕФ. Пане, Невже ж ви хочете, щоб аа ніщо Зв'язали вас? Біснуйтеся ж, кричіть, Мій добрий пане! Всіх чортів скликайте! ЛЮЦІАНА Рятуй їх бідні душі, боже милий! Які страшні слова! АДРІАНА Ведіть же їх. Ходім зі мною, сестро. Пінч і слуги виводять Антіфола Ефеського й Дроміо Ефеського. А тепер Скажи, хто вимагав його арешту? СТРАЖНИК Тут золотар є, Анджело він зветься, Ви знаєте його? АДРІАНА Так, знаю. Скільки ж Заборгував йому мій муж? СТРАЖНИК Дві сотні! Дукатів золотих. АДРІАНА Ну, а за віщо? СТРАЖНИК Та за ланцюг, що взяа ваш муж у нього. АДРІАНА Мій муж для мене замовляв ланцюг^ Але його він не одержав. КУРТИЗАНКА Пані, Коли ваш муж сьогодні, страшно лютий, До мене вдерся в дім, він взяв мій перстень (Той перстень в нього ще й тепер на пальці), А трохи згодом я його зустріла Вже з ланцюгом. АДРІАНА Можливо, а проте Я ланцюга не бачила ніколи.- Тюремнику, веди ж мене до того Золотаря: я хочу знати правду. Входять Антіфол Сіракузький з видобутим мечем і Дроміо Сіра- кузький. ЛЮЦІАНА Рятуй нас, боже! Вирвались вони! АДРІАНА Меча він оголив! Сюди прямує! Скоріш гукай людей на допомогу, Щоб знову їх зв'язали! СТРАЖНИК Утікаймо! Мерщій! Вони уб'ють нас! Стражник, Адріана й Люціана вибігають. АНТІФОЛ СІР. Бачу я, Мечів оголених відьми бояться! ДРОМІО СІР. Та, що хотіла бути вам жоною, Тепер від вас тікає. АНТІФОЛ СІР. Ну, ходім В «Кентавр» по наші речі! Я волів би, Щоб ми сиділи вже на кораблі! ДРОМІО СІР. їй-богу, можна безпечно переночувати тут. Певен, що вони нічого лихого нам не заподіють; адже ви й самі бачите: вони розмовляють з нами привітно, дають нам грошей. Мені здається, тутешні люди такі добрі та милі, що коли б не ота гора скаженого м'яса, яка вимагає, щоб я з нею одружився, я, мабуть, був би не від того, щоб залишитися тут назавжди і навіть обернутися на відьмака. АНТІФОЛ СІР. Я не лишусь - давай хоч ціле місто! Гайда по речі і - на корабель! Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Комедія помилок Переклад Ірини Стешенко
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Комедія помилок Переклад Ірини Стешенко |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Майдан. Входять Адріана й Люціана. АДРІАНА... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Перед домом Антіфола Ефеського. Входять Антіфол... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Майдан Входять 2-й купець, Анджело та... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Вулиця перед абатством. Входять 2-й купець і... |
| 6. | Примітки Написана близько 1592-1593 pp. Вперше... |
На попередню
|
|
