Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Венеціанський купець Переклад Ірина Стешенко
ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Бельмонт. Кімната в домі Порції. Фанфари. Входять принц Марокканський та його почет, Пор- ц і я, Н е р і с с а та і н ш і ї ї с л у г и. Принц Марок, Не зневажай мене за чорну шкіру, Адже ліврея чорна ця - з вини Мого найближчого сусіда - сонця, В чиїм промінні я зростав. Нехай За всіх людей, що їх родила північ У тих країнах, де прозору кригу І Феба жар не може розтопити, Один з найкращих з'явиться сюди. З любові хай до тебе - я і він Розріжемо собі ми власне тіло - Побачиш, в кого червоніша кров! Повір мені, мого обличчя, панно, Боялись і відважні, а проте - Коханням присягаюся своїм - В країні рідній на моє лице Дивилася з любов'ю не одна Красуня. Чорний колір свій міняти Не хочу я, хіба лише тоді, Коли б мені украсти пощастило Твої чуття, ласкава королево! Порція У виборі я маю керуватись , Не тільки радою очей дівочих. В руках у лотереї мій талан, І вибирати я не маю права. Якби лиш воля батькова суворо Мені віддать себе не наказала Тому, хто сам собі мене здобуде, Обравши влучно скриньку, запевняю, Мій славний принце, для моїх очей Ви б не здавалися від тих чорнішим, Кого я тут раніше зустрічала. Принц Марок. Спасибі і на тім. Тепер же я Прошу вас провести мене до скриньок: Побачимо, що доля скаже нам. Я шаблею цією присягаюсь, Що Софі ранила на смерть, і принца Убила перського, і здобула Три славні перемоги Сулейману! Я поглядом щонайгрізніші очі Здолав би вмить і серце найпалкіше З усіх на світі подолать готовий; І ведмежат від матерніх грудей Геть відірвати, глузувати навіть Із лева, що ричить, голодний, лютий. Лише б тебе здобуть. Але тим часом, Як Геркулес і Ліхас грають в кості, Щоб вирішить, хто дужчий з них обох,- Враз може трапитись таке нещастя, Що слабшого рука влучніше кине Ті кості, й вийде так, що паж нікчемний Алкіда подолає! Так і я: Керований фортуною сліпою, Утратить можу все, чим інший хтось, Достойний менш, ніж я, заволодіє, А я помру від горя! Порція Ви повинні Скоритися умові! Чи відмовтесь Від вибору назавжди, чи, раніш Ніж починати, присягніться тут, Що ви ніколи з жодною з дівчат Не будете про шлюб вести розмови. Подумайте раніш. Принц Марок. Я йду на все! Ведіть, я хочу спробувати щастя! ПощІії Спочатку в храм, а потім, по обіді, Попробуєте щастя. Принц Марок. Хай і так! Фйнфари. ; О'доле приязна, веди за руку У вічний рай або на вічну муку. СЦЕНА 2 Венеція. Вулиця. Входить Ланчелот. Ланчелот Безперечно, моє сумління дозволить мені втекти від цього єврея, мого господаря. Нечистий так і смикає мене за лікоть, так і спокушає; каже: «Гоббо, Ланчелоте Гоббо, добрий Ланчелоте», або: «Добрий Гоббо», або «Добрий Ланчелоте Гоббо, скористайсь своїми ногами, накивай п'ятами, тікай геть». А сум- ління каже: «Ні, стережися, чесний Ланчелоте, стережися, чесний Гоббо»; або як зазначено вище: «Чесний Ланчелоте Гоббо, не тікай, дай спокій своїм п'ятам». Гаразд; проте нечистий чіпляється й наказує мені пакуватися. «Via!» * - каже нечистий; «Забирай- ся!» - каже нечистий; «Заради неба, наберися відваги,- каже не- чистий,- і тікай!» Гаразд; а моє сумління кидається моєму серцю на шию і мудро промовляє до мене: «Мій чесний друже Ланчело- те, через те, що ти син чесного чоловіка...» -• або, краще сказа- ти,- син чесної жінки, бо, правду кажучи, батько мій любив іноді погуляти, мав до того неабиякий смак. Гаразд; сумління каже мені: «Ланчелоте, стій!» - «Тікай!»-: каже нечистий. «Стій!» - твердить моє сумління. «Сумління,-кажу я,-твоя порада хоро- ша! Нечистий,- кажу я,- твоя порада хороша!» Якщо я послу- хаюся свого сумління, мені доведеться залишатися в єврея, мого господаря, а він (хай бог мені простить!) теж з диявольського кодла; коли ж я втечу від єврея, то послухаюся нечистого, а той, пробачте на слові, вже справжнісінький диявол. Безперечно, цей єврей - утілений диявол, і, відверто кажучи, моє сумління - то жорстоке сумління, коли радить мені залишитися в цього єврея. Нечистий подає мені більш дружню пораду; я таки втечу, нечи- стий! Мої п'яти до твоїх послуг; я втечу! * Геть! (7г.) Входить с т ар и й Гоббо з кошиком. Гоббо Молодий синьйоре! Будьте ласкаві, скажіть мені, як тут пройти до пана єврея? Ланчелот (убік) О небо, це ж мій ріднесенький батько! Він не те що підсліпуватий, він просто зовсім сліпий і тому не впізнає мене. Ану, я пожартую з нього. Гоббо Шляхетний паничику, будьте ласкаві, скажіть мені, як тут пройти до пана єврея? Ланчелот На першому розі беріть праворуч, а на другому поверніть ліворуч; та глядіть, на дальшому розі не беріть ні ліво- руч, ані праворуч, а поверніть просто вниз, до будинку єврея. Гоббо Боже милостивий, таку дорогу знайти нелегко. Чи не можете ви мені сказати: Ланчелот, що живе в нього, живе він у нього чи ні? Ланчелот Ви говорите про молодого синьйора Ланчелота? (Убік) Увага! Ось зараз я задам! (До старого) Ви говорите про молодого синьйора Ланчелота? Гоббо Про якого там синьйора, синьйоре, про сина бідної людини. Його батько, хоч це й кажу я,- чесна й дуже бід- на людина, проте, хвала богові, живе собі на здоров'я. Ланчелот То й добре! Хай його батько буде собі хто хоче, ми розмовляємо про молодого синьйора Ланчелота. Гоббо Про Ланчелота, синьйоре, якщо ваша ласка. Ланчелот Ergo, прошу вас, старий чоловіче, ergo, благаю вас; ви говорите про молодого синьйора Ланчелота? Гоббо Про Ланчелота, якщо дозволить ваша милість. Ланчелот Ага, виходить, про синьйора Ланчелота? Не го- воріть про синьйора Ланчелота, батьку, бо цей молодий синьйор (з ласки фатуму й долі і, кажучи іншими такими мудрими слова- ми,- волею трьох сестер та інших галузей науки) справді й без- перечно помер, або, як би ви сказали без зайвої балаканини, чкурнув на небо. Гоббо Ой, хай бог боронить! Адже хлопець був єдиний костур мого похилого віку, єдина підпора моя. Ланчелот Та хіба ж я подібний до дрючка, чи до колоди, чи до посоха, а чи до підпірки? Чи знаєте ви мене, батеньку? Гоббо Ой, ні! Я не знаю вас, молодий синьйоре. Але, прошу рас, скажіть мені: хлопець мій (царство йому небесне!) живий чи помер? Ланчелот Ви не впізнаєте мене, батьку? Гоббо Біда мені, синьйоре! Миготить мені перед очима, я вас не знаю. Ланчелот А й справді! Хоч би ви й не були сліпі, ви 6, мабуть, і тоді мене не впізнали. То мудрий батько, що впізнає свою власну дитину. Гаразд, старий чоловіче, я розкажу вам но- вини про вашого сина. (Падає навколішки) Благословіть мене! Правди не сховаєш: убивства не можна довго таїти. Хто чий син - це сховати можна, але правда мусить, на- решті, виявитись. Гоббо Прошу вас, синьйоре, підведіться; я перекона- ний, що ви не Ланчелот, не мій хлопець. Ланчелот Прошу вас, киньте жарти й дайте мені ваше благословення! Я - Ланчелот, ваш маленький хлопчик колись, ваш дорослий син тепер і ваше дитя навіки. Гоббо Я не можу собі уявити, що ви - мій син. Ланчелот Не знаю, що я маю собі уявляти; але я - Лан- челот, служу в єврея, і я певен, що Марджері, ваша дружина, це моя мати. Гоббо А й справді, її звати Марджері. І я ладен за- присягтися, що коли ти Ланчелот - то ти моя плоть і кров. Хвала тобі, боже! Ну й бородище відпустив! У тебе на підборідді більше волосся, ніж у мого корінника Доббіна в хвості. Ланчелот Виходить, що хвіст Доббіна росте всередину: коли я бачив його востаннє, у нього в хвості було більше волосся, ніж у мене на обличчі. Гоббо Боже, як же ти змінився! То як же ти живеш? Чи ладнаєш зі своїм хазяїном? Я приніс йому гостинця. Як ви тепер з ним, чи у добрій злагоді живете? Ланчелот Нічого, добре. Але щодо мене, то я твердо вирі- шив від нього втікати, а через те й не зупинюся доти, доки не вте- чу якнайдалі. Мій хазяїн - справжнісінький єврей. Йому гостин- ця? Подаруйте йому краще мотузку! Я гину з голоду в нього на службі; я так схуд, що ви можете кожен палець моїми ребрами порахувати. Батьку, я радий, що ви приїхали. Віддайте ваш гости- нець Бассаніо - той справді дає чудові нові лівреї своїм слугам. Якщо мені не пощастить стати до нього на службу, то я забіжу десь аж на край божого світу. О, небувале щастя! Він сам їде сюди. Мерщій до нього, батьку, бо я зроблюсь євреєм, якщо в єврея служитиму довше. Входить Бассаніо з Леонардо та іншими слугами. Бассаніо Ви можете зробити й так, але поспішайте: ве- черя - найпізніше о п'ятій годині. Порозсилайте ці листи за адре- сами; замовте лівреї й перекажіть Граціано, що я прошу його зараз же прийти до мене. Один із слуг виходить. Ланчелот До нього, батьку! Гоббо Хай бог благословить вашу милість! Бассаніо Спасибі. Тобі чогось від мене треба? Гоббо Ось мій син, синьйоре, бідний хлопець... Ланчелот Не бідний хлопець, синьйоре, а багатого єврея наймит, що хотів би, синьйоре, як вам пояснить мій батько... Гоббо Синьйоре, він має палке бажання, як то кажуть, вам служити... Ланчелот Авжеж; одне слово, я служу євреєві і маю ба- жання, як вам пояснить мій батько... Гоббо Його хазяїн і він, не у гнів вашій милості ска- зати, живуть, як кицька з собакою... Ланчелот Коротше кажучи, справа, бачте, така, що немає мені життя в того єврея; саме це й змушує мене, як зараз батько мій, стара вже людина, докладно розповість вам... Гоббо Ось тут у мене страва з голубів, що нею бажав би я вашу милість ушанувати; а прохання моє таке... Ланчелот Щоб не витрачати даремно слів, прохання моє дуже мене цікавить, як ваша милість довідаються про це від цього чесного старого чоловіка... бо... хоч я сам це кажу, хоч він і стара людина, проте він бідна людина і мій батько. Бассаніо Хай хтось один говорить. Чого вам треба? Ланчелот Служити вам, синьйоре. Гоббо Так, саме це і мали ми сказати. Бассаніо Тебе я знаю добре. Що ти хтів - Здійснилося, бо твій господар Шейлок Зі мною ще сьогодні розмовляв І на твоє підвищення дав згоду. Як можна це підвищенням назвати - В багатого єврея службу кинуть І стати до роботи в бідняка. Ланчелот Стару приказку добре поділено між моїм хазяї- ном Шейлбком і вами, синьйоре: ви маєте ласку божу, а він має достатки. Бассаніо Дотепно сказано. Ну, йдіть обидва, З господарем колишнім попрощавшись, Приходь до мене. (До своїх слуг) Видайте ліврею Йому ошатнішу, ніж в інших слуг. Глядіть же, щоб усе було як слід! Ланчелот Рушаймо, батьку! То я незугарний стати до ро- боти? То я не маю язика? Гаразд! (Дивиться на свою долоню) Чи є в Італії людина, яка б змогла, приносячи присягу, покласти на біблію долоню кращу, ніж оця? О, я знаю, мені всміхнеться доля! Гляньте на цю просту лінію життя! Скільки ж воно жінок визначено для мене? На жаль, усього п'ятнадцять! Це ж на один зуб! Одинадцять удовиць і ще дев'ятеро дівчат - ледь-ледь ви- стачить на одного! А ось троїста лінія! Тричі пощастить мені вря- туватися від небезпеки потонути. А ось знак, що вказує на смер- тельну небезпеку, яка загрожує мені на краєчку пухової перини! Ну, якщо фортуна - жінка, то вона - хороше дівча, коли обдаро- вує мене такими хорошими речами. Ходімо, батьку; мені попро- щатися з євреєм,як оком змигнути. Ланчелот і старий Гоббо виходять. Бассаніо Прошу тебе, мій добрий Леонардо, Купи усе, зроби усе як слід; Коли ж ти покінчиш нагальні справи, Вертайсь мерщій додому, бо надвечір Почастувати хочу я найближчих, Найкращих друзів. Не барись! Леонардо Всіх сил Я докладу, шановний мій синьйоре. Входить Г р а ц і а н о. Граціано Де твій господар? Леонардо Ось він, синьйоре, прогулюється. (Виходить) Граціано Синьйоре Бассаніо... Бассаніо Граціано! Граціано Я маю до вас прохання... Бассаніо Я вже виконав його. Граціано Ви не повинні мені відмовити: я мушу їхати з вами до Бельмонта. Бассаніо Якщо ти мусиш - їдьмо. Тільки слухай: Ти грубий і зухвалий на язик. І надто запальний. Проте ці риси Хоч і пристали до твоєї вдачі І хоч вони не вадять, як на мене, Але для тих, кому ще не знайомий, Ти можеш здатися занадто смілим. А через те, прошу, себе присилуй І в свій розбурханий, гарячий дух Додай помірності холодних крапель, Бо тим поводженням несамовитим Ти там мені нашкодиш, і мої Зруйнуєш всі найкращі сподівання. Граціано Якщо, Бассаніо, не приберу я Подоби найскромнішої, не втраплю Поштиво розмовлять, вдаватись рідко До лайки,з молитовником ходити, Дивитися сумирно, при столі ж Під час молитви потай позіхати І промовлять «амінь», триматись пильно Всіх приписів пристойності й звичаю, Як ті, хто на догоду власній бабці, Весь час вдають святенників із себе,- Тоді ніколи більш мені не вірте. Бассаніо Побачимо, чи стане вам терпіння. Граціано Зроблю я виняток на цю лиш ніч; Сьогодні ввечері мене судить Не треба. Бассаніо Ні, було б то дуже шкода! Просив би я, щоб, навпаки, були ви Веселі, сміливі й дотепні нині, Бо всі ми зберемось лише для того, Щоб добре погуляти й посміятись. Однак прощайте! Маю пильні справи. Граціано А я подамся до Лоренцо й інших - І ввечері ми знову ваші гості. Виходять. СЦЕНА З Там само. Кімната в домі Шейлока. Входять Джессіка й Лавчелот. Джессіка Мені так шкода, що ти йдеш від батька. Наш дім - це пекло, ти ж - веселий чорт, Що намагавсь у нас нудьгу розвіять. Ну що ж, прощай! Ось маєш золотого! Ох, Ланчелот, побачиш скоро ти Лоренцо на вечері. Там він буде, Бо твій господар запросив його До столу. Дай йому цього листа - Та тільки щоб того ніхто не бачив. Прощай же. Я не хочу, щоб мій батько Застав мене отут з тобою разом. Ланчелот Adieu! Сльози заміняють мені язик. О найчарів- ніша язичнице! О найсолодша жидівочко! Коли якийсь християнин не пуститься на шахрайство й не заволодіє тобою - то я дуже по- милюся. Проте бувайте здорові!.. Ці дурні сльози поволі затоплю- ють мій мужній дух. Adieu! (Виходить) Джессіка Прощай, прощай, мій добрий Ланчелоте! О боже мій, які думки пекельні, Який то гріх, що я соромлюсь бути Дитям свойого батька. Я дочка Йому по крові лиш, а не душею. Обітницю, Лоренцо мій, дотримай,- А християнською жоною ставши, Тобі я буду вірною назавше. (Виходить) СЦЕНА 4 Там само. Вулиця. Входять Граціано, Лоренцо, Салеріо й С о • л а н і о. Лоренцо Ми підемо з вечері тайкома До мене в дім, щоб там надіти маски І за годину повернутись. Граціано Ні, До цього ми ще зовсім не готові. Салеріо І смолоскипників не найняли. Соланіо Коли цього не зробимо як слід, По-моєму, вже краще і не братись. Лоренцо Тепер четверта тільки - нам лишилось Ще дві години, щоб приготуватись. Входить Ланчелот з листом. Які новини, друже Ланчелоте? Ланчелот Якщо ви зробите ласку й розпечатаєте цього листа, то, мабуть, він вам розповість новини. Лоренцо Рука знайома - і, признаюсь вам, Чудова рученька; вона біліша, Ніж цей папір, який вона списала. Граціано Іду в заклад, що лист отой - любовний. Ланчелот Так, синьйоре, з вашої ласки. Лоренцо Куди ти йдеш? Ланчелот Іду, синьйоре, запрошувати свого колишнього господаря єврея на вечерю до мого нового господаря християнина. Лоренцо На ось, візьми! І Джессіці шляхетній Скажи тихенько: слова я додержу. Іди! Ланчелот виходить. Бажаєте приготуватись На маскарад? Вже й смолоскипник є. Салеріо Гаразд, знайду і я. Соланіо Я теж знайду. Лоренцо Мене і Граціано за годину Застанете ви в нього. Ми на вас Чекаємо. Салеріо Не будемо баритись. Салеріо й Соланіо виходять. Граціано Від Джессіки чарівної той лист? Лоренцо Тобі відкриюсь я. Еге ж, від неї. Вона тут пише, як мені найкраще Забрать її із батьківського дому Та скільки має золота вона Й коштовних самоцвітів - і про те, Що здобула собі убрання пажа. Якщо єврею, батькові її, Потрапити на небо пощастить, То певен будь, що в рай його спровадить Рука дочки. Година нещаслива Не стане їй на життьовім шляху Повік - хіба що тільки через те, Що батько в неї - той єврей невірний. Ходім зі мною; по дорозі сам Листа читатимеш. Мій смолоскип Моя кохана Джессіка нестиме. Виходять. СЦЕНА 5 Там само. Перед домом Шейлока. Входять Шейлок та Ланчелот. Шейлок Авжеж! Побачиш ти на власні очі Різницю поміж Шейлоком й Бассаньйо. Гов, Джессіко! Не будеш обжиратись... Гов, Джессіко!.. Як обжирався в мене. І не хроптимеш на весь дім ночами. Не будеш переводити одежі. Гов, Джессіко! Та де ж вона поділась? Ланчелот Гов, Джессіко! Шейлок А ти чого кричиш? Адже тобі я не велів гукати! Ланчелот Ваша милість завжди гримали на мене за те, що я нічого не вмію зробити сам, доки мені не звелять. Входить Джессіка. Джессіка Ви кликали? Чого вам треба, тату? Шейлок Ось, Джессіко, мої ключі. Я йду - Запрошений я нині на вечерю... Хоча навіщо йти? Вони лукаві; Звичайно, не з любові запросили. А я піду і їстиму на зло. Хай витрачається цей марнотрат. Християнин цей! Джессіко, дитино, Доглянь господи. Десь якесь нещастя Порушить має нагло спокій мій... У сні мішки я бачив, повні грошей... Ланчелот Благаю вас, синьйоре, ходімо; мій молодий гос- подар чекає на вас. Шейлок Так, як і я чекаю на побачення з ним. Ланчелот Вони всі там щось затівають: я не кажу прямо, що ви побачите маскарад; проте, якщо це трапиться, виходить, недарма останнього чорного понеділка о шостій годині ранку мені йшла носом кров; а перед тим останнього разу вона йшла рівно чотири роки тому, в середу на першому тижні посту, по обіді. Шейлок Що? Маскарад там буде, кажеш ти? Дитино, двері всі позамикай! Якщо почуєш гуркіт барабана Чи, може, флейти скигління огидне, Не зважуйся вилазити на вікна, На вулицю виходити не смій,- Ти чуєш? Милуватися не смій На християн фарбованих, безумних! Позатикай скрізь вуха у будинку,- Я, звісно, вікна маю на увазі,- Щоб у мою шановану домівку Гармидер легковажний не проник. Священним Якова жезлом клянуся! Бенкетувати нині поза домом Не маю я бажання. А проте Піду. Гей, ти, мерщій біжи вперед І сповісти, що я прибуду. Ланчелот Пане, Я вже лечу вперед. Синьйоро мила! Ви все-таки в віконце подивіться: Християнин прийде - не жарти: Євреєчки він ока вартий! (Виходить) Шейлок Що блазень цей із племені Агарі Сказав тобі? Джессіка «Синьйоро, прощавайте»,- А більш нічого. Шейлок Добре він хлоп'я! Але він їсть надміру і в роботі Все бариться, немов отой слимак, І цілоденно спить, мов кіт ледачий, До вулика свого впускати трутнів Не хочеться, того-бо й відпустив РІого я до Бассаніо охоче. Хай допоможе він йому гаман Позичений спустошить якнайкраще. Тож, Джессіко, вертай мерщій додому! Можливо, незабаром я вернусь. Зроби все так, як я сказав. Замкни Всі двері. Як ощадні люди кажуть: «В'яжи міцніше, то знайдеш певніше!» Ту мудру приказку ти пам'ятай І всі замки дбайливо замикай! (Виходить) Джессіка Прощай! Як щастя ухоплю в долоню, Я батька втрачу, ти ж - єдину доню? (Виходить) СЦЕНА 6 Там само. Входять Граціано й Салеріо в масках. Граціано Ось те піддашшя, що під ним Лоренцо Призначив нам побачення. Салеріо його Година вже ось-ось минає. Граціано Дивно, Що він спізнився; швидше, ніж годинник, Біжать коханці. Салеріо О, разів у десять Прудкіш літають голуби Венери, Коли любовну спілку укладуть, Аніж тоді, коли додержать мусять Присяги, що дали вони колись! Граціано Це завжди так: бо хто з нас на бенкеті З-за столу підведеться з апетитом Тим, що спочатку був? Нема ніде Коня, який би поспішав назад З таким вогнем, як рвався він вперед. Ми лиш тоді полюємо завзято За всім на світі, як іще до дна Не випили всієї насолоди. На панича або на марнотрата Скидається той корабель ошатний, Що з рідної затоки випливає, Коли його цілує і голубить Солодкий, похітливий вітерець! І як скидається на марнотрата Той корабель, коли уже додому З пом'ятими вертається боками, З пошарпаним вітрилом, помарнілий, Обірваний, знесилений украй Своїм зальотником несталим, вітром! Входить Лоренцо. Салеріо Ось і Лоренцо. Потім поговорим. Лоренцо Ласкаві друзі, я прошу, даруйте Мені таке запізнення. Не я, А справи в тому винні. Як і вам Спаде на думку викрадать дружину, Ладен я стільки ж зачекати й вас. Наблизьтесь. Тут живе єврей, мій тесть. Гей, хто там є? У вікні з'являється Джесеіка в хлопчачій одежі. Джессіка А ви хто? Озовіться, Щоб краще я упевнитись могла, Хоч я готова присягнуть, що ваш Впізнала голос. Лоренцо Я це, твій Лоренцо І твій коханий. Джессіка Так, Лоренцо! Він Коханий мій і справді. Більш за все Люблю Лоренцо я! Чи ж, окрім вас, Ще знає хтось про те, що й ви мене Кохаєте так само? Лоренцо Небеса, Та й ти сама, любов мою посвідчать! Джессіка Ловіть цю скриньку! Скринька того варта. Я рада, що вже ніч, мене не видно. А я соромлюся свого убрання. Але любов сліпа, і той, хто любить, Не бачить жартів чарівних своїх, Бо. з сорому згорів би Купідон, Мене побачивши в хлоп'ячім вбранні. Лоренцо Зійди униз - ти візьмеш смолоскип І понесеш вперед. Джессіка Як! Мушу я Сама освітлювать свій власний сором? Адже і так занадто він ясний! Таж ця умова викаже мене, А я ховатись мушу... Лоренцо О кохана! Твоє убрання чарівне хлопчаче Й без того вже твою ховає вроду. Скоріш іди сюди! Бо ніч коротка Так швидко пролетить, а нас чекає Бассаніо на бенкет. Джессіка Двері всі Позамикаю я й озолочу Себе дукатами: тоді -• до вас. (Зникає з вікна) Граціано Клянуся каптуром, що не єврейка Вона, а чарівне дівчатко! Лоренцо Хай! Господь мене поб'є, коли її Я не люблю. Якщо судити можу,- Розумна Джессіка і чарівна, Коли мене не дурять власні очі; І віддана - це щойно довела Вона сама. І через те назавжди Зостанеться вона в моїй душі, Бо віддана, розумна і прекрасна! Джессіка сходить униз. Ти вже прийшла? Ходімо ж, саме час. Давно чекають маски вже на нас! Виходить разом з Джессікою та Салеріо. Входить А н т о н і о. Антонів Хто тут? Граціано Синьйор Антоніо? Антонів Ну й ну! А де ж поділась решта, Граціано? Минуло дев'ять, вас чекають друзі. Не буде маскараду, бо дмухнув Погожий вітер, тож Бассаньйо нині Лаштується в дорогу. Посланців Я двадцять розіслав, щоб вас найти. Граціано Гаразд! Мене по-справжньому втішає, Що нині корабель наш відпливає! Виходять. СЦЕНА 7 Бельмонт. Кімната в домі Порції. Фанфари. Входять Порція, принц Марокканський та їхній почет. Порція Ну ж, розгорніть завісу, всі скриньки Шляхетному ви принцові одкрийте. Тепер ви можете почати вибір. Принц Марок. Ось перша, золота, і напис тут: «Хто вибере мене, той все здобуде, Чого бажає більшість із людей». А друга - срібна. Друга обіцяє: «Хто вибере мене, той буде мати Все те, на що він заслужив». А третя Свинцева вся, похмура і тяжка, Як напис той, що я на ній читаю: «Хто вибере мене, повинен той Віддати все й рискнути всім, що має». Як я довідаюсь, чи вибрав ту, Що саме треба? Порція Мій портрет лежить В одній з тих скриньок, і коли її Ви відгадаєте, я буду ваша. Принц Марок. Хай вибір мій скеровують боги! Побачимо... Проте я хочу ще раз Всі написи удруге прочитати. Що каже нам оця свинцева скринька? «Хто вибере мене, повинен той Віддати все й рискнути всім, що має». Віддати все... За що? За той свинець? Задля нікчемного свинцю рискнути? Загрожує ця скринька! Чоловік, Що віддає на риск своє останнє, Надію має на значний бариш; Та глузду золотого не спокусить Метал нікчемний. Отже, за свинець Я не рискну і не віддам нічого. Що срібло це сказати нам бажає Своїм цнотливим відтінком шляхетним? «Хто вибере мене, той буде мати Все те, на що він заслужив». Стривай! Шляхетний марокканцю, безсторонньо Спочатку зваж, чого ти вартий сам. Якщо я маю сам себе цінити, То вартий я багато. А проте, Можливо, ще не стільки, щоб дістати Цю дівчину. Але свою достойність Принижувати перед нею теж Не маю я причини. Це була б Ганебна малодушність. То чого ж Я вартий?.. Ах, та Порції ж, звичайно! Я заслужив походженням її, Багатством, вродою і вихованням, А більш за все - моїм палким коханням! То чи не взяти скриньку цю відразу? Ні, гляну я раніш на золоту: «Хто вибере мене, той все здобуде, Чого бажає більшість із людей». Це - Порція! її бажають; рветься До неї цілий світ! Із чотирьох Кінців землі до неї лине кожен - Припасти, мов до образа святого... Гірканії пустелі й аравійські Піщані простори відлюдні стали Шляхами проїзними для вельможців, Що квапляться до Порції-красуні! І царство хвиль, що згорда так плюють Своїм верхів'ям небесам в обличчя, Не може зупинити чужоземців; О ні, безстрашно всі сюди пливуть, Немов через струмок, щоб подивитись На Порцію! В одній з оцих трьох скриньок - Портрет її небесний! Та невже В свинцевій він? Ні, то ганебна думка! Нікчемний і похмурий цей метал Негідний навіть савана її Вміщати! Може, я повинен думать - Портрет її лежить у сріблі? Ні! Адже у десять раз метал оцей За золото бідніший! Це жорстоко! Це грішна думка! Самоцвіт такий Оправи гідний тільки золотої. Є в Англії монета золота - Лик ангела зображено на ній, Та викарбувано його лиш зовні. А тут - лежить всередині цей ангел, Немов на золотому ложі... Дайте Мені ключа; я вибираю цю - Хай буде те, що буде! Порція Ось він, принце. Якщо портрет мій там - тоді я ваша. Принц Марок. {відмикає золоту скриньку) О пекло! Що це? Голий череп! Щось Устромлено йому в порожнє око! Якась записка... Що в ній? Прочитаю: «Не все те злото, що блищить,- Не забувай того й на мить! На думці в багатьох одне - Щоб лиш побачити мене. У домовині золотій Лиш хробаки, огидний гній. Коли б ти розум мав старий, Хоч ти ще й тілом молодий, Ти б марно часу не губив І влучно б вибір свій зробив! Тебе б не ждав такий привіт, Щасливий був би на весь світ. Прощай, твій запал молодий,- Його поб'є мороз лихий!» Який же це привіт холодний,- Прощай, мій запал молодий! Скорився дух мій благородний, Привіт тобі, мороз лихий! Прощайте, йду! Мене мороз скував... Так від'їздить лиш той, хто все програв! (Виходить) Порція Чудово! Приберіть! Того ж без краю Всім женихам таким, як він, бажаю! (Виходить) СЦЕНА 8 Венеція. Вулиця. Входять Салеріо й Соланіо. Салеріо Бассаніо - я, друже, бачив сам Вітрила розгорнув, і Граціано Одчалив з ним; але там не було Лоренцо. Соланіо Той єврей-шахрай зняв гамір, І дож пішов на корабель з ним разом, Щоб там усе оглянуть. Салеріо Запізнивсь він, Бо розпустив уже той корабель Вітрила. Дожеві, проте, сказали, Що бачили і Джессіку, й Лоренцо В гондолі разом. Слово честі дав Антоніо у тому, що напевне їх не було на кораблі Бассаньйо. Соланіо Я пристрасті такої ще не бачив, Не чув, щоб хто так лютував скажено, Щоб хто по вулицях так голосив, Як той єврей, собака: «О дочка! Мої дукати! О моя дочка! Втекла з християнином! О дукати! У християн я їх здобув! О право! Закон! Закон! Моя дочка й дукати! Один мішок... Ні, два мішки зашитих! На них моя печатка,- то подвійні Дукати там! Дочка моя украла! Там самоцвіти! Камені коштовні! Два камені моя дочка украла! Знайди мені дочку, о правосуддя! Каміння в неї і мої дукати!» Салеріо Хлопчиська із Венеції всієї, Старого доганяючи, кричали: «Де самоцвіти, де дочка, дукати?» Соланіо Хоча б віддав Антоніо завчасно йому свій борг - інакше за усе Поплатиться він дорого. , Салеріо До речі, Я вчора бачив одного француза. Який мені сказав, що у протоці Між Англією й Францією ніби Втонув венеціанський корабель. З багатим вантажем. Почув про це, І думка про Антоніо майнула: Хоча б той корабель був не його! Соланіо Про новину Антоніо сказати б Лиш натяком, щоб тим його не вбить. Салеріо Добрішої нема людини в світі. Я бачив, як прощався він з Бассаньйо; Той обіцяв йому не гаять часу І швидко повернутись. «Ні! - сказав Антоніо.- Не квапся і спокійно Свою закінчуй справу. Дочекайся, Коли вона сама дозріє з часом. Що ж до єврея і мойого боргу, То не турбуйся, друже мій, про це І клопоту не завдавай своєму Закоханому серцю. Будь привітний, Веселий, чемний; думай лиш про те, Щоб якнайкраще - гідно і пристойно - Ти досягнув мети». А потім він Потиснув міцно на прощання руку І відвернув лице своє, щоб сліз Бассаніо не бачив; так вони Розстались. Соланіо Думаю, що цілий свіг Лиш для свого Бассаніо він любить. Ходімо ж пошукаєм, де він. Треба Веселим чимсь розвіять йому тугу. Салеріо Авжеж, ходім. Виходять. СЦЕНА 9 Бельмонт. Кімната в домі Порції. Входить Нерісса зі слугою. Нерісса Мерщій, мерщій завісу відхили. Принц Арагонський вже присягу склав І йде сюди, щоб розпочати вибір. Фанфари. Входять принц Арагонський, Порція та їхній почет. Порція Шляхетний принце, ось стоять три скриньки. Якщо ви виберете ту, з портретом,- Відразу ж відсвяткуємо весілля. Коли ж вам вибрати не пощастить - Повинні виїхати звідси ви Негайно. Принц Араг. Виконати я поклявсь Важливі три умови: перша з них - Мовчать про те, яку я вибрав скриньку; А друга: як невдалий вибір буде, Не свататися більше ні до кого І, зрештою, якщо фортуна зрадить, Вас залишити й відси геть податись. Порція Клянеться в цьому кожен, хто рискує Для мене, для нікчемної особи. Принц Араг. Я йду на це. Фортуно, поможи, Нехай мої здійсняться сподівання! Тут - злото, срібло і свинець нікчемний: «Хто вибере мене, повинен той Віддати все й рискнути всім, що має». Зробися спершу ти принадним сам, Щоб зваживсь я за тебе все віддати. Що каже скринька золота? Ну, що там? «Хто вибере мене, той все здобуде, Чого бажає більшість із людей». Чого бажає більшість? Більшість! Може, Це кожного тут мають на увазі З юрби дурної? Вибира вона Лиш те, що зовні має гарний вигляд. І те лиш знає, що їй каже око Засліплене; так, це ота юрба, Яка не дивиться ніколи вглиб, Але, мов ластівка, своє гніздо Будує зовні на поверхні мурів. Не думає про те, що злі стихії її гніздечко зруйнувати можуть. О, я того не виберу, чого Бажає більшість! Ні, не хочу я З юрбою неуків таких змішатись І стати поруч дурнів та нікчем! До тебе, срібний охоронцю скарбу, Я знов звертаю погляд! Повтори, Що обіцяє напис твій обранцю: «Хто вибере мене, той буде мати Все те, на що він заслужив». Чудові Твої слова! Не можемо ми й справді Чекати від фортуни нагороди, Якщо самі її не заслужили! Ні, ні! Не слід нікому з нас себе Звеличувать не по заслузі! О, Коли б посади всі почесні, всі Звання і титули не роздавались Шляхом нечесним! Щоб це все змогли Ми справжніми заслугами здобути! О, скільки б серед нас тоді людей, Які стоять тепер, зігнувши спини, Покрили б голови простоволосі! О, скільки тих, що віддають накази, Самі виконували б їх! О, скільки Негідного змогли б ми стрінуть там, Де сподіваємось лиш честь зустріти, І скільки б честі світлої знайшлося У смітті часу й заблищало б нині! Гаразд! Я хочу розпочати вибір! «Хто вибере мене, той буде мати Все те, на що він заслужив». Отож І я собі бажаю лиш того, На що я заслужив. Прошу ключа, І хай мені відкриється удача! (Відмикає срібну скриньку) Порція (убік) Аж надто слів для знахідки такої. Принц Араг. Що тут? Мені якась потворна пика, З гримасою, дає оцю записку? Дозволь, я прочитаю. Не подібна До Порції ти зовсім! І так само Ця пика осоружна не подібна До сподівань моїх і до заслуг! «Хто вибере мене, той буде мати Все те, на що він заслужив». Невже Не заслужив я кращого нічого, Як тільки голову оцю потворну? Невже така мені ціна? Невже Мої заслуги більшого не варті? Порція Судить суддю засуджений не може - І функції, й права в них різні. Принц Араг. Що тут? «Пройшло я через сім вогнів; Ти ж мусиш зважить сім разів, Як щось обрати захотів. Не піддавайся й поготів Хисткому впливу почуттів. За щастям марно б ти летів. Тобі час скроні посріблив. У постіль жінку покладеш, Мою личину прибереш. Покінчено з тобою теж!» Я голову свою дурну Приніс сюди лише одну, А дві нестиму, далебі, Такі ж, як і була, тупі. Пробач, обранице моя. Прощай! Скоряюсь клятві я. Принц Арагонський і його почет виходять. Порція Міль крильця на вогні собі спалила... Мудрують бевзі з усієї сили! Коли вже вибирать вони візьмуться, То потім помилок не обберуться! Нерісса Прислів'я є: «Від долі не втечеш - В петлі загинеш чи жону знайдеш». Порція (до Нерісси) Запни завісу і ходім, Неріссо. Входить посланець. Посланець Синьйора тут? Порція Що скажете, синьйоре? Посланець До брами нашої, синьйоро, щойно Якийсь венеціанець прискакав, І каже він, що вслід за ним сюди Його господар поспішає. Він Привіз, окрім солодких привітань, І силу подарунків вам коштовних. Я й разу ще не бачив чарівних Таких послів кохання, як оцей. Квітневий день ніколи ще не був Такий погожий, несучи з собою Про літо втішну вість, мов той юнак, Котрий оповістив про те, що їде Сюди його хазяїн. Порція Годі, годі! Боюсь, що скажеш - родич він тобі, Бо по-святковому, занадто щедро Ум розсипаєш, щоб хвалить чужинця! Ходім. Побачить хочу я, на кого ж Отой гінець від Купідона схожий. Нерісса Хай буде то Бассаньйо, милий боже! Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Венеціанський купець Переклад Ірина Стешенко
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Венеціанський купець Переклад Ірина Стешенко |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Бельмонт. Кімната в домі Порції. Фанфари.... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Венеція. Вулиця. Входять Соланіо й Салеріо.... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Венеція. Зала суду. Входять дож, сенатори,... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Бельмонт. Алея, що веде до дому Порції. Входять... |
| 6. | Примітки Час створення «Венеціанського купця» датується... |
На попередню
|
|
