Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Венеціанський купець Переклад Ірина Стешенко
Примітки
Час створення «Венеціанського купця» датується близько 1596-1597 pp. П'єсу було зареєстровано в Палаті торговців папером у липні 1598 р. Вперше видана під назвою «Чудова історія про Венеціанського, купця з. надзвичайною жорстокістю єврея Шейлока стосовно названого купця в якого той хотів вирізати рівно фунт м'яса; із зображенням, домагань рука Порції шляхом вибору а трьох скриньок. Як вона неодноразово виконувалась лорда-камергера слугами; Написана Вільямом Шекспіром». Перевидавалась удруге 1619 р. під тією ж назвою, але без посилання на виставу. І врешті вийшла in folio 1623. р,
Фабула комедії являє собою обробку кількох сюжетних мотивів, Історія з векселем наводиться в збірнику Джованні Фіорентіно «Простак» (вид. 1558 p.). І хоч англійською мовою цю збірку, було перекладено лише в XVIII ст., цілком вірогідно, що існував більш давній, рукописний варіант перекладу. Крім історії з векселем, у збірнику натрапляємо на назву Бельмонт і мотив, персня» Сюжетну лінію сватання з відгадуванням портрета, схованого в одній із скриньок, обіграно в 66-му оповіданні надзвичайно популярного за часів середньовіччя збірника «Римські діяння» (бл. 1400; перекладено англійською мовою 1577 p.). Спроба об'єднання названих сюжетних джерел, можливо, ще передувала Шекспіровій. Так, є згадка про постановку лондонським театром «Бик» загубленої п'єси «Єврей», що за сюжетом нагадує «Венеціанського купця». До подібної ж теми звертається і Деккер у п'єсі «Венеціанський єврей» (дата невідома).
Постановка п'єс із євреєм-лихварем у ролі головного персонажа особливо поширилась після сенсаційного процесу лейб-медика королеви Єлизавети, португальського єврея - Лопеса, звинуваченого у спробі отруїти королеву (страчений в 1594 p.). У той час трупа Хенсло-Алейна поновлює постановку трагедії К. Марло «Мальтійський єврей», а театр Бербеджа звертається до комедії Шекспіра «Венеціанський купець».
Створенням «Венеціанського купця» завершується етап «романтичних» комедій у творчості Шекспіра, який свого часу розпочався написанням п'єси «Два веронці». «Венеціанський, купець» - перша проблемна комедія драматурга, яка охоплює надзвичайно широке коло питань, важливих, для, допитливої думки людини Відродження: держава і закон, правосуддя та милосердя, справедливість і несправедливість,, право людини на вільний вияв ініціативи, тощо. Синтез ліричного й драматичного намічений ранніми творами, Шекспіра, досягає в. історії Шейлока особливого напруження.
Загальнолюдське значення проблем, дотичних до комедії, веде, до заміна пасторальних мотивів («Два веронці», «Сон літньої ночі») мотивами притчі. Умовно-притчевий характер набуває і загадка Порції та» власне, мотив векселя. Шекспір ускладнює обробку використаного сюжетного матеріалу, виключивши всі мотиви, які могли б позбавити дію комедії драматичної єдності. В новелі Фіорентіно молодий венеціанець Джанетто тричі намагається полонити серце молодої вдови, що вимагала від женихів виконання своєрідної умови: оволодіти нею під час першої зустрічі. У Шекспіра Бассаніо підкоряє серце Порції ще до участі у розгадуванні таємниці портрета. Відкинуто і мотив снодійного напою. Сцена зі скриньками набирає, таким чином, особливого емоційного напруження. Від правильного вибору Бассаніо залежить доля обох закоханих. Випадковість виключено. Тема скриньки, що криє в собі істину, набуває самостійного значення.
Зовсім іншу функцію виконує в італійській новелі і тема лихваря: після сцени суду про лихваря просто забувають. У «Венеціанському купці» роль Шейлока в розвитку сюжету постійно зростає. В цьому Шекспір чи не найближчий до «Мальтійского єврея» свого попередника К. Марло, який створив трагічний образ Варавви, по-своєму величного в своїх злодіяннях. Досвіду створення такого характеру Шекспір набув ще в історичних хроніках («Річард III»). Та коли Варавва і Річард III злочинці трагічні, то Шейлок - персонаж трагікомічний.
Образ Шейлока один з найскладніших у комедійній творчості Шекспіра. Багатогранність образу підкреслював ще О. С. Пушкін: «Шейлок скупий, кмітливий, мстивий, чадолюбивий і дотепний». Герої ранніх комедій Шекспіра, позбавлені чітких індивідуальних характеристик, були варіаціями єдиної людської природи, сповненої життєрадісності, грайливого штукарства. З появою образу Шейлока світла ренесансна гармонія комедійного світу розпадається. Видозмінюється і джерело комічного, що утворювалось раніше шляхом кумедного перебільшення здорових природних нахилів людини. Шейлок водночас і кумедний, і драматичний.
Страхітливий Шейлок-лихвар, що складає в мішок червонці і мріє вирізати серце свого ворога. Пристрасть до наживи позбавила його людських почуттів, спотворила його душу. Своєю поведінкою Шейлок, що весь час посилається на Біблію, ненавидить музику, проголошує помірність та бережливість, нагадує буржуа-пуритан XVI-XVII ст. Цим Шейлок смішить, але й водночас жахає.
Важко визначити сценічне амплуа цього героя. Деякі риси наближають Шейлока до традиційного типу Скупого, відомого ще за комедіями Плавта і Теренція. Такий Шейлок, що весь час оберігає своє добро, з острахом закриваючи вікна і двері дому, нарікаючи на невгамовний апетит свого слуги-шахрая Ланчелота тощо. Наявні у змалюванні характеру героя народні фарсові мотиви, що, до речі, підкреслювались акторським виконанням цієї ролі в театрі за часів Шекспіра: руда перука, довгий зелений каптан до п'ят, як невід'ємні атрибути злочинця-лихваря: Навіть знаменитий монолог Шейлока був написаний прозою, а не віршами, тобто призначався не для декламації, а для фарсового читання з усіма необхідними блазенськими витівками. Проте зовнішній комізм контрастує тут із суто драматичним значенням слів героя, що обстоює своє право на людську гідність. Саме так, як контрастують несамовиті прокляття обдуреного батька із спогадом Шейлока про подарований дружиною перстень, що раптово проривається крізь буфонаду.
Образ Шейлока - перший психологічно опрацьований характер у комедійній спадщині Шекспіра. Дослідження глибин людської психології починається зі спроби збагнути джерела лихого в людині. Долаючи певну жанрову обмеженість «романтичної» комедії, Шекспір удається до пошуків нових художніх засобів, синтезує вже вироблені ним в історичних хроніках і ранніх комедіях прийоми, наближаючись до поліфонізму більш пізніх періодів творчості.
Формально антагоністом Шейлока в комедії є Антоніо: конфлікт лихваря і «королівського» купця створює сюжетний кістяк комедії. Шейлок ненавидить Антоніо не лише як християнина. Значно більше дошкуляє йому незбагненна некорисливість купця, який засуджує гроші, відмовляючись від позичкового процента, чим заважає сталому зискові лихваря. Протиставлення Шейлока і Антоніо набуває, таким чином, характеру зіткнення двох ворожих типів світосприйняття.
І в цьому плані багато виразніший контраст між похмурим світом Шейлока і святково-карнавальним світом Бельмонта. Втративши абсолютність (ранні комедії), ренесансна утопія мовби досягає особливої виразності. Авантюрність, життєлюбство, потяг до насолод, любов до жартів, карнавальної гри - всі ці риси концентруються в образі Порції, що втілює центральну ідею драми. Самий вигляд героїні підкреслено святковий: довге золотаве волосся, ясні очі, ніщо не порушує гармонії. Легко й невимушено вступає Порція в боротьбу за людське щастя. Особливо велична героїня в сцені суду. Без ненависті (в цьому вона перевищує Антоніо), спокійно й дотепно бореться Порція з Шейлоком, на боці якого формальні закони Венеції. Віра в ідеали дружби та кохання надихає її, робить мову музикальною, надає думці поетичної образності.
Шекспір, проте, далекий від однобічності. Привабливий, ностальгічно прекрасний світ Бельмонта все ж далеко не ідеальний. Тема видимого і сущого, що стане сценічним нервом шекспірівських трагедій, з'являється вже в «Венеціанському купці». З особливою виразністю відображена вона в темі трьох скриньок, що становить своєрідний філософський лейтмотив твору. Принц Марокканський вибирає золоту скриньку і лишається ошуканим. Далекий від істини і принц Арагон-ський, що надає перевагу сріблу. Здобуває істину лише Бассаніо, обравши свинцеву скриньку. Сувора правда перемагає химерний блиск вимислу.
Далекий від .зовнішньої гармонії і світ Бельмонта. Порція говорить про милосердя, але вимагає смерті Шейлока, Бассаніо думає не лише про красу Порції, але й про її посаг, Джессіка, зоставивши дім Шейлока, забирає з собою його гроші. Ренесансна ідилія чимось починає нагадувати бучний, блискучий, а все ж таки спектакль. Не випадково вже на початку п'єси «сумний філософ» Антоніо скаржиться на те, що життя здається йому лише спектаклем, у якому він отримав сумну роль. Роздуми Антоніо сповнені невиразного передчуття непевності його світу. Гуманістичні уявлення ще перемагають зло, але вирішення конфлікту остаточно не усуває суперечності.
З погляду жанрової специфіки «Венеціанський купець» - п'єса «мішаного» типу. Трагізм виходить за рамки жанру, позбавляє його внутрішньої цілісності. За характером конфлікту комедія значно ближча до творів третього періоду, ніж до святково-карнавальних «Дванадцятої ночі», «Багато галасу з нічого» тощо, які були написані безпосередньо після «Венеціанського купця».
Історія сценічних втілень комедії надзвичайно різноманітна. Англійська сцена першої половини XVIII ст. зображує Шейлока як традиційного комедійного лиходія. Проте поступово утворюється традиція драматизації образу. Першим від зовнішньої комічності персонажа відмовляється актор середини XVIII ст. Маклін (1747), який перетворює Шейлока на трагічного лиходія, який жахає своєю мстивістю. Недоречним стає фарсовий антураж ролі: руда перука, зелений каптан лихваря тощо. Саме Маклін уперше виконує роль Шейлока у звичайному венеціанському головному уборі.
Зовсім по-іншому грає лихваря актор романтичної школи Едмунд Кін, який виступив у цій ролі в 1814 р. Його Шейлок був бунтівливою непересічною особистістю, страждання якої викликали співчуття глядачів. Виконавець кінця XIX ст. Генрі Ірвінг грає трагедію зрадженої батьківської любові На сцені - сивий дід, що безпорадно застиг перед спорожнілою домівкою.
Немало цікавих акторських вирішень дає й російська сцена. Роль Шейлока виконували такі провідні митці, як Брянський (1835), актор каратигінської школи Милославський {1856-1881), Іванов-Козельський, Южин (1889-1899) та ін. «Венеціанський купець» входив до репертуарів Малого театру (вистави 1877 р. з Вільде в ролі Шейлока, Федотовою - Порції, Ленським - Бассаніо), Московського Художнього театру (вистави 1898 p.; постановка Станіславського й Немировича-Данченка з Мейєрхольдом у ролі принца Арагонського) тощо.
Український глядач бачив у ролі Шейлока видатного негритянського трагіка Айру Олдріджа, який під час гастролей 1861-1868 pp. виступав у Києві, Харкові та Одесі. Виконання Олдріджа, який в образі Шейлока побачив трагедію людини, яку принижують, позбавляють власної гідності, було високо оцінено Т. Г. Шевченком. Українською мовою втерте переклад «Венеціанського купця» здійснив І, Франко (завершено переклад 1912 p., опубліковано 1956 p.). Входив «Венеціанський купець» до репертуару «Народного театру» (1918-1922), вистави відбувались під керівництвом видатного актора й режисера П. К. Саксаганського.
С. 479. Дія перша.- У прижиттєвому видаині комедії поділу на дії та сцени не було. Одна частина п'єси відокремлювалась від іншої появою або зникненням персонажів. Поділ на 5 дій з'являється лише у видаииі 1623 р.
С. 481. Дволикий Янус- у давньоіталійській міфології божество входів і виходів. Януса зображували з двома обличчями, усміхненим і похмурим. Переносно: втілення мінливості. Саме тому й клянеться Янусом Салеріо.
Нестор - найстаріший з ахейських вождів під час облоги Трої. Тут: взірець мудрості й серйозності.
Граціано.- Це ім'я належало раніш Докторові, персонажу італійської комедії del arte. Медична лексика присутня часом і в мові друга Бассаніо (І, 1).
С. 482. Назвати дурнями своїх братів.- Жартівливий натяк на Євангеліє від Матфея (V, 22): «Той, хто назве своїх братів дурнями, гідний пекельного вогню».
С. 484. Катона донька, Вродлива Порція - дружина Брута...- дочка римського сенатора Марка Порція Катона (95-46 н. є.) і дружина полководця й державного діяча Марка Юнія Брута (85-42 до н. є.).
В Колхіду, що до неї не один Герой Язон...- Міфологічний сюжет. Мова йде про похід аргонавтів, які на чолі а Ясоном першими а греків здійснили плавання в Колхіду на кораблі «Арго» за золотим руном.
С. 485. Нерісса - ім'я служниці Порції означає «темноволоса» (іт. Nericcia). Образ Нерісси створює контрастну симетрію до образу Порції. До сценічної симетрії в розподілі дійових осіб вдаються автори багатьох романтичних комедій часів Шекспіра. Героя супроводить друг, героїню - подруга тощо.
С. 486. То справжній жеребець...- Неаполітанці в XVI ст. славились як наїзники.
...пфальцграф - певно, натяк на пфальцграфа Альберта-а-Ласко, який в 1583 р. вів у Лондоні розкішне життя, а потім щез, не заплативши боргів.
С. 486-487. ...він не знає ні латини, ні французької... свого камзола купив він в Італії...- Комічний портрет англійського вельможі. Знання іноземних мов вважалось обов'язковим для світської людини, однак англійське дворянство далеко не завжди досягало цього взірця. Висміюється і пристрасть англійських вельмож до іноземних мод, копіювання чужих звичаїв.
С. 487. .„позичив ляпаса в англійця...- натяк на суперечності між Англією та Шотландією. Франція постійно давала обіцянки підтримати Шотландію в цій боротьбі, але майже ніколи їх не виконувала.
...молодий німець, небіж герцога Саксонського...- Можливо, натяк на герцога Баварського, що був одним з претендентів на руку королеви Єлизавети. ...доживши до Сивілиного віку, я помру цнотливою, мов Діана...- Сивіла -в стародавніх греків та римлян легендарна віщунка, що пророкувала майбутнє. Легенда про вік Сивіли, якій дорівнював нібито 700 років, поширилась вже за часів християнства. Діана - римська богиня Місяця й полювання, вважалася втіленням цнотливості.
С. 488. Якщо він має вдачу святого, а обличчя чорта...- Натяк на темну шкіру Марокканського принца.
Шейлок - єврейське ім'я, що зустрічається в Італії у формі Scialocca. Деякі дослідники пов'язують його також з прізвиськом англійських лихварів,- євр. «Шаллах» означає «жадібний, ненажерливий».
С. 489. Ріальто - мармуровий міст у Венеції -в центрі старого ділового кварталу. Місце зустрічі купців.
Щоб їсти те добро, що в нього ваш пророк назаретський загнав диявола...- Шейлок так називає Ісуса Христа, що його не визнає іудаїзм. Далі йде іронічний натяк на епізод з Нового Завіту (Євангеліє від Матфея, гл. VIII), в якому розповідається про те, як Ісус повиганяв дияволів з тіла двох одержимих і вселив їх у стадо свиней.
Митар - так у стародавній Іудеї називались відкупники і збирачі податків, які викликали загальну ненависть у населення.
Таким чином слова Шейлока, звернені до Антоніо, мають подвійний зміст: «християнин» і «купець, що порушує закони торгівлі».
С. 490. Коли Давана вівці Яків пас - Святого Авраама був топ Яків (По волі мудрій матері своєї) Наступник третій.- Іаков -- третій (після' Авраама та Ісаака) з біблійних патріархів. Будучи улюбленцем своєї матері Ре-векки, він хитрістю добився від сліпого батька благословення, хоча й був молодшим з близнят. Уникаючи помсти брата Ісава, поїхав до свого дядька Лавана. (Перша книга Моїсеєва. Буття, гл. XXV, XXVII).
С. 491., Чи срібло й щире золото для вас - Однаково, що барани та вівці? - Ще в середні віки розвивалось канонічне вчення про недозволенність правити позичковий процент; література того часу, переважно богословська, засуджує лихварський капітал, посилаючись на те, що гроші не можуть народжувати нові гроші. В XII-XIII ст. були навіть зроблені марні спроби заборонити проценти під страхом відлучення від церкви.
Які тут можна взять відсотки? - В Венеції дозволений позичковий процент становив 15 %, в той час як в єлизаветинській Англії - лише 10 %.
С. 495. Софі (Сефевіди) - династія перських шахів (1502-1736). Сулейман Кануні, в європейській літературі Сулейман Пишний (1495-1566) - турецький султан у 1520-1560 pp. При ньому Османська імперія досягла найвищої могутності.
Ліхас (Ліх) -супутник і вісник Геракла, учасник його останніх походів.
С. 496. Спочатку в храм...- Порція пропонує дати спочатку в домашній каплиці клятву дотримуватись умов сватання, що їх визначив батько Порції.
Ланчелот Гоббо - образ перехідний від «клоуна» ранніх комедій до «блазня» наступних творів
Прізвище Гоббо зустрічається в Італії, інколи в Англії. Можливо, пов'язане з італійським словом «gobbo» - «горбатий». «Gobbi» («горбані») - це також сценічне амплуа комедії del arte.
С. 498. Ну й бородище відпустив! - Фарсовий епізод. Підсліпуватий старий Гоббо обмацує потилицю сина, вважаючи волосся Ланчелота за бороду.
С. 502. Джессіка - ім'я героїні біблійного походження (Есха). Сюжетна лінія кохання дочки іудея-лихваря до християнина вже зустрічалася в трагедії К. Марло «Мальтійський єврей» (Авігея і Матіас).
G. 505. ...чорного понеділка...- Коли в 1360 р. король Едуард стояв з військом під Парижем, був такий мороз, що багато кіннотників позамерзало.. Цей день дістав назву «чорного понеділка».
С. 506. ...із племені Агарі...- Агар - рабиня єгиптянка, наложниця біблійного патріарха Авраама. Вигнана з дому, вона оселилась разом із сивом;
Ізмаїлом в Аравійській пустелі. Ізмаїл став родоначальником арабських племен, прозваних ізмаїлтянами та агарянами.
С. 507. ...голуби Венери...- Два голуби везли колісницю Венери, римської богині кохання. Вважались символом любострасності.
С. 511. Гірканії пустелі - ландшафт південно-східного узбережжя Каспійського моря. Через свою неприступність і велику кількість хижих звірів Гірканія називалась Вовчою країною.
С. 515. Покрили б голови простоволосії - Натяк на те, що бути в головному уборі в присутності знатних осіб мали право лише представники дворянства.
С. 521. То була моя бірюза...- Згідно з уявленнями давніх часів бірюза має кілька чудесних властивостей. Так, наприклад, вона охороняє лад у сім'ї. Обручку з бірюзою дарували найчастіше під час заручин.
С. 523. ...ніж Алкід, коли Прийшов урятувать троянську діву...- Цей подвиг Геракл здійснює зовсім не заради кохання. Пропливаючи повз Трою, Геракл побачив кинуту на поживу морському чудовиську дочку царя Лаомедон-та Гесіону. Герой пообіцяв врятувати дівчину, зажадавши в винагороду божественних коней.
Жінки-дарданки - тобто троянки. Названі за ім'ям сина Зевса і плеяди Електри - Дардана, першозасновника Трої (грецький міф).
Пісня.- Слова пісні, що її виконують за наказом Порції, повинні допомогти Бассаніо. Тужливі слова про смерть кохання мають звернути його увагу на скриньку із свинцю - металу, що асоціюється зі смертю.
С. 524. Марс -у римській міфології бог війни. Тут: втілення мужності.
Всередині ж у них печінка біла...- Згідно зі стародавніми уявленнями біла печінка- ознака боягузливості.
Принади індіанки ^-іронічне зауваження. Чорне волосся та бронзова шкіра не відповідали ренесансним уявленням про жіночу вроду.
Мідас - цар Фрігії (738-696 до Н. є.). В грецькій міфології з ім'ям Мідаса пов'язана легенда, за якою бог Діоніс наділив царя здатністю перетворювати на золото все, до чого той доторкався. На золото перетворювалась навіть їжа. Дар обернувся в кару.
С. 530. Берберія - загальна географічна назва Північно-Західної Африки від Середземного моря до Сахари, заселеної берберами.
С. 531. ...Антоніо сердешний Поплатиться жорстоко.- Зразок подвійного сценічного часу, Бассаніо проводить у Бельмонті лише декілька днів, для Антоніо ж - завершились три місяці, що їх було зазначено у векселі.
С. 537. Сцілла і Харібда - в давньогрецькій міфології двоє страховищ, які очікували на мореплавців по обидва боки вузької протоки між Італією і Сіцілією. Звідси вираз - «перебувати між Сціллою і Харібдою» - тобто наражатись на небезпеку з різних боків.
С. 544. Піфагор - давньогрецький математик і філософ (VI ст. до н. є.)- Розглядаючи Всесвіт як гармонійну систему чисел та їх відношень, зводив пізнання світу до пізнання чисел. Обстоював догму про безсмертя душі та її перевтілення.
Твій дух похмурий жив У тілі вовка...- натяк на «справу Лопеса». Латинською мовою «вовк» - «lupus», що співзвучне найменню лейб-медика королеви Єлизавети Лопеса.
С. 548. Даниїл - давньоіудейський пророк. Згідно з біблійною легендою, перевершив своїм знанням усіх волхвів і мудреців Вавілонського царства. Даниїл розгадав страшний сон Навуходоносора, врятував від смертного вироку обмовлену старійшинами красуню Сусанну тощо. Біблійна традиція приписує Даниїлові також написання «Книги пророка Даниїла».
С. 550. Варавва - розбійник, якого повинні були стратити разом з Ісусом Христом.
С. 554. Додав би я до них іще десяток...- Натяк на 12 присяжних в тогочасних англійських судах, яких у Англії жартівливо називали хрещеними батьками. Тут означає: виніс би обвинувальний вирок.
С. 558. Троїл і Крессіда - мотив трагічного кохання троянського царевича Троїла до грекині Крессіди, використаний у поемі Чосера і в однойменній трагедії Шекспіра, сягає середньовічного французького рицарського роману «Роман про Трою» Бенуа де Сент-Мора (XII).
Шрам, і Тізба - див. прим, до «Сну літньої ночі».
Еней і Дідона - історія кохання карфагенської цариці Дідони до троянця Енея, який змушений був її покинути з волі богів, відображено в «Енеїді» Вергілія.
Гілка верби - в Англії - символ зрадженого кохання.
С. 559. Полями йшла Медея...- у грецькій міфології чарівниця, дочка колхідського царя Еета. Медея закохалася в Ясона, ватажка аргонавтів і допомогла йому здобути золоте руно. Чарівними зіллями омолодила вона і батька Ясона - старого Езона.
С. 560. ...привіз повний ріг добрих новин.- Натяк на ріг достатку.
...як небосхил Обкладено кружальцями зірок...- Монолог Лоренцо - розгорнута поетична версія теорії піфагорійців про музику небесних сфер. Згідно з цією теорією планети випромінюють особливу музику, що допомагає зберігати лад у всесвіті. Музика сфер - символ високої гармонії, досконалості і краси. С. 561. Збудіть Діану гімном.- Тут Діана - місяць.
Орфей - у грецькій міфології славетний співець і поет із Фракії. Спів Орфея і його гра зачаровували не тільки людей, а й диких звірів і птахів, дерева й каміння.
Людина та, яка в своїй душі Для музики не має зовсім місця... - В словах Лоренцо- типова для епохи Відродження ідея взаємообумовленості музичності та етичних цінностей в людині. Тяжіння гуманістів до гармонії людських взаємин тісно пов'язане з їхніми уявленнями про світову гармонію, про єдині закони, що керують і музикою, і підвалинами людського життя, і рухом планет.
Ереб - у античній міфології уособлення вічного мороку. В Гесіода - син Хаосу та брат Ночі.
С. 562. Глянь, з Ендіміоном спить Селена...- грецький міфологічний сюжет. Селена, богиня Місяця, закохалася в Ендіміона, юнака дивної вроди, якому Зевс, щоб зберегти його красу, подарував вічний сон.
Олена АЛЕКСЄЄНКО
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Вільям Шекспір Венеціанський купець Переклад Ірина Стешенко
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Венеціанський купець Переклад Ірина Стешенко |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Бельмонт. Кімната в домі Порції. Фанфари.... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Венеція. Вулиця. Входять Соланіо й Салеріо.... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Венеція. Зала суду. Входять дож, сенатори,... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Бельмонт. Алея, що веде до дому Порції. Входять... |
| 6. | Примітки Час створення «Венеціанського купця» датується... |
На попередню
|
|
