Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Генріх VI : Частина друга Переклад Віктора Гуменюка
Вільям Шекспір Генріх VI : Частина друга Переклад Віктора Гуменюка
© William Shakespeare, The Second Part of King Henry VI, 1590 (p. 1594)
© В.Гуменюк (переклад з англійської), 1986
Джерело: Вільям Шекспір. Зібрання творів у 6-ти томах. Том 1. К.: Дніпро, 1986. 536 с. - С.: 129-222.
Сканування і коректура: SK, Aerius (ae-lib.org.ua), 2004.
Зміст
ДІЙОВІ ОСОБИ Король Генріх VI. Гемфрі, герцог Глостер, його дядько. Кардинал Бофорт, єпископ Вінчестерський, двоюрідний дід короля. Річард Плантагенет, герцог Йорк. Едвард > його сини. Річард Герцог Сомерсет Герцог Сеффолк Герцог Бекінгем > прибічники «рроля. Лорд Томас Кліффорд Джон Кліффорд, його син Граф Салвбері > прибічники Йорка. Граф Уорік Лорд Скелс, комендант Тауера, Лорд Сей. Сер Гемфрі Стаффорд. Вільям Стиффорд, його брат. Сер Джон Стенлі. Вокс. Метью Гофф. Капітан корабля. Шкіпер. Штурман. Водді Вітмор, Двоє дворян, взятих у, полон разом із Сеффолком. Юм та Саутвел, священики. Болінгброк, чаклун. Дух, викликаний Болінгброком. Томас Горнер, зброяр. Пітер, його підмайстер. Писар із Чатема. Мер Сент-Олбенса. Сімпкокс, шахрай. Двоє вбивць. Д'жек Кед, бунтівник. Джордж Бевіс Джон Голленд Дік, різник - прибічники- Кеда. Сміт, ткач Майкл Александер Айден, кентський дворянин. Королева Маргарита, дружина Генріха VI. Елеонора, герцогиня Глостереька. Марджері Джорден, відьма. Дружина Сімпкокса. Лорди, леді, слуги, прошчі, міські старшини, герольд, кат, шериф і сторожа, городяни, підмайстри, сокольники, варта, солдати, гінці та інші. Місце дії - Англія. ДІЯ ПЕРША СЦЕНА 1 Лондон. Тронна зала в королівському палаці. Фанфари, потім гобої. З одного боку входять король Генріх, герцог Глостер, Солсбе- рі, Уорік та кардинал Бофорт, з другого - королева Марга- рита, Сеффелк, Йорк, Сомерсет, Бекінгем та інші. Сеффолк Владарю! Я, за повелінням вашим, У Франції принцесу Маргариту Як ваш повірений вам за дружину Узяв; у Турі, місті древнім, славнім, При королях Французькім, Сіцілійськім, При герцогах Бретонськім, Калабрійськім, І Алансонськім, й Орлеанськім; графах (їх сім було), дванадцятьох баронах І двадцятьох єпископах для вас Узяв я шлюб. Схиляюся смиренно, Хай бачать Англія й поважні пери - Передаю права на королеву До рук щонайдостойніших того, Чию велику тінь я зображав. Де дарував васал дарунок кращий? Де кращу королеву брав король? Генріх Встань, Сеффолку. Вітаю, королево! Найкраще виявлю свою любов Цілунком ніжним. Господи, що дав Мені життя, дай серцю щиру вдячність! В обличчі цім чарівнім ти явив Моїй душі земних розкошів світ; Нехай же нас кохання поєднає. Маргарита Великий Англії королю, славний Владарю, повелителю мій любий! Вдень і вночі, у снах і наяву, В оточенні вельможнім і при чотках Вела я з вами подумки розмову, Що надала одваги вас вітати Нехитрими словами - скласти їх Допомогло уму щасливе серце. Генріх Яка краса!.. Одначе обернула Ця мила мова, мудра і велична, Захоплення на. радість, що до сліз Розчулює. І серце повне втіхи! Тож привітайте всі мою любов. Всі Живи, владарко, славна Маргарито! Маргарита Ми вдячні всім. Фанфари. Сеффолк Протекторе шановний, зачитайте Усі статті угоди ось цієї, Що поміж нашим королем і Карлом Засновує півторарічний мир. Глостер (читає) По-перше, погоджено між королем Французьким Карлом та Вільямом Де-Ла-Пулем, маркізом Сеффолком, послом Генріха, короля Англійського, що згаданий Генріх бере за дру- жину принцесу Маргариту, дочку Рене, короля Неаполя, Сіцілії і Єрусалиму, і вінчає її королевою Англії не пізніше тридцятого цього травня. Далі, герцогство Анжу і графство Мен будуть звіль- нені від військ і передані королю, батькові її... Генріх Що сталось, дядьку? Глостер Вибачте, владарю,- Біль серце стис мені і потьмяніло В очах... Не можу я читати далі. Генріх Ви, дядьку Вінчестер, читайте далі. Кардинал (читає) Далі, між ними домовлено, що герцогство Анжу і графство Мен будуть звільнені від військ і передані королю, батькові її, а вона буде «припроваджена власним коштом короля Англії, без посагу». Генріх Ми згодні. Стань, маркізе, на коліна; Ти перший герцог Сеффолк відтепер. Прийми цей меч. А вас, кузене Йорк, Від регентства французького звільняєм На строк, в угоді вказаний. Ми вдячні Вам, дядьку Вінчестер, вам, лорди Глостер, йорк, Бекінгем, Уорік, Сомерсет І Солсбері, і всім, що як належить Ви вшанували нашу королеву. Ходім же. Все зробіть, щоб якнайшвидше її коронування відбулось. Король Генріх, королева Маргарита і Сеффолк виходять, Глостер Хоробрі пери, Англії опора, Вам герцог Гемфрі виповість свій жаль, Бо й ваш це жаль, і Англії всієї. Хіба не змарнував брат Генріх юність, Одвагу, гроші і людей на війни? Хіба не ночував у чистім полі, В зимову холоднечу й літню спеку, Щоб Францію відстояти - свій спадок? Чи не напружував брат Бедфорд розум, Щоб хитрістю здобуте вберегти? Й самі ви, Сомерсет і Бекінгем, Йорк мужній, Солсбері, герой Уорік, У Франції й Нормандії замало Отримали рубців? А дядько Бофорт І сам я з вченими людьми держави Не засідали з рання і до ночі, Не думали-гадали, не старались, Щоб завжди нам французи підкорялись? Чи не вінчали ще малям в Парижі Його величність ворогам на зло?.. О пери Англії, цей шлюб - ганьба! Знеславить вас одруження фатальне, З книг пам'яті наймення постира, Щоб не лишилося про вас і згадки, Спотворить свідчення звитяг, усе Зруйнує, мов нічого й не було. Кардинал Мій небоже, чому така тривога І велемовність? Франція ще наша, Й ніколи ми її не віддамо. Глостер Не віддамо - якщо зумієм, дядьку, Але замало в нас на це надій. Всім заправляє герцог-новачок: Віддав маєтності Анжу і Меи Вія бідняку Рене, чий пишний сан Не в'яжеться з порожнім гаманцем. Солсбері Клянуся тим, хто смерть прийняв за всіх, Ті землі - від Нормандії ключі. Чому Уорік, син мій мужній, плаче? Уорік 3 жалю, що втрачено ключі тепер. Коли б надію мав їх повернути, Не сльози ллялися б, а вража кров. Анжу і Мен! Я землі ці здобув, Руками власними завоювавши, Й міста, що коштували ран мені, Зі словом миру віддано назад! Mort dieu! * Иорк Хай все лихе пізнає Сеффолк цей, . Що войовничий острів наш знеславив! Я б радше серце ворогам дав вирвать, Аніж на преганебну спілку цю Погодився. Англійські королі Без золота, без посагу дружин Не брали. Генріх же віддав своє Гз безприданницею одружився. Глостер А хто й коли подібні жарти чув: П'ятнадцяту частину хоче Сеффолк За те, що клопотавсь і віз її! У Франції нехай би й далі скніла, Аніж... Кардинал Ви надто розпалились, лорде Глостер,- Адже була це воля королева. Глостер Мій лорде Вінчестер, що в вас на думці, Я знаю. Вас не так мої слова Тривожать, як моя присутність тут. Злість визира, святеннику пихатий, Гнів на твоїм обличчі! Як лишуся Ще трохи, давню сварку знов почнем. Прощайте, лорди. Втратимо, кажу, Всю Францію, не тільки Мен й Анжу. (Виходить) Кардинал Який розлючений пішов протектор! Ви добре знаєте - він ворог мій, Та що там мій - він спільний ворог наш І королю, боюсь, не щирий друг. * Клянуся смертю господа (фр.). Міркуйте, лорди,- він найближчий кревний, Англійської корони спадкоємець. Якби імперію взяв Генріх з віном, Всі західні багаті королівства, Лорд був би невдоволений і цим. Все зважте, хай улесливі слова Сердець вам не вчарують, не присплять Вам розум. Хоч простолюд любить Гемфрі І зве його: «Наш добрий герцог Ґлостер!» В долоні плеще й голосно гукає: «Хай вашу світлість береже господь! Благословен будь, Гемфрі, герцог наш!» Все ж, незважаючи на цей єлей, Боюся, він протектор небезпечний. Бекінгем Та й зрештою, чого це він протектор? Король не хлопчик - може править сам. Кузене Сомерсет, прошу підтримки, До нас пристане герцог Сеффолк - швидко Ми висадимо Глостера з сідла. Кардинал Важлива справа зволікань не терпить, Тож я - до лорда Сеффолка мерщій. (Виходить) Сомерсет Кузене Бекінгем, хоч нас не тішать Погорда і поважний титул Гемфрі, Пихатого пильнуймо кардинала, Адже це найнестерпніший зухвалець Серед усіх вельмож у королівстві; Не Глостер буде правити, то він. Бекінгем Протектором ти будеш, Сомерсете, Чи я, на злість і Гемфрі, й кардиналу. Бекінгем і Сомерсет виходять. Солсбері Пішла пиха, за нею - честолюбство. В той час, як дбають про своє вони, Нам про державу дбати слід. Ніколи Не бачив я, щоб Гемфрі, герцог Глостер, Поводивсь, як не личить можновладцю. Та бачив, що пихатий кардинал Скоріше мов солдат, а не церковник, Неначе всім він пан, зарозуміло, По-розбишацьки лаявся, нічим Не схожий був на діяча держави. Уоріку, ти, втіхо літ моїх! Твої діяння, прямота, гостинність Тобі загальну здобули любов,'- Хіба що герцог Гемфрі в більшій шані. Мій брате Йорк, за те, що ти навів Належний лад в Ірландії, а ще За подвиги (як регент короля Ти їх у серці Франції здійснив) Тебе боїться і шанує люд. Єднаймось для загального добра! Гординю Сеффолка і кардинала Впокоримо, придушимо; пиху Вкоротим Сомерсету й Бекінгему. Сприяймо якомога справам Гемфрі, Добробут краю - ось його мета. Уорік Уорік богом свідчиться: добробут Вітчизни любої - для нього все! Иорк Те саме каже Йорк, (убік) і з більшим правом. Солсбері Спішімо та про головне подбаймо! Уорік О батьку, головне - це Мен, здобутий Моєю головою і руками; Його б я тільки з подихом останнім Віддав. Говорите про слушну мить, А я - про Мен; не поверну - не жить. Уорік і Солсбері виходять. Йорк Французам віддано Анжу і Мен, Париж утрачено, і через те Й Нормандія на волосинці висить. Уклав угоду Сеффолк, і її На радість Генріху схвалили пери. Два герцогства віддати за принцесу! Докори марні - що до цього їм? Адже вони не власне віддають. Так не цінують здобичі пірати, Повіям роздають, купують друзів, Як лорди, бенкетують, поки все Не спустять, а господар бідолашний Оплакує добро, ламає руки, Хитає головою і тремтить: Грабують, ділять все, а він свого, Рокований на голод, не торкнеться. І Йорк страждає так, язик кусає - Його земля з торгів іде. Англійське, Французьке та Ірландське королівства Так увійшли у плоть мою і кров, Як той вогонь Алфеї, що, поліно Пожерши, з'їв і серце Мелеагра. Французам віддано Анжу і Мен! Це вість гірка - на Францію надіявсь, Як на англійську землю благодатну. Час прийде - йорк доможеться свого. До Невілів пристану і любов До Гемфрі зображу, а при нагоді Й корони добиватимусь. Давно Націливсь я на золоту мішень! Ланкастер прав моїх не загребе, Не вдержить скіпетра в руці дитячій, Не зносить діадеми на чолі, Він не володар швидше, а церковник. Тож, Йорку, крийсь до певної пори, Стеж і пильнуй, коли всі інші сплять, В державні таємниці проникай; Коли ж насититься любов'ю Генріх З дружиною занадто дорогою, А Гемфрі з перами у чвари вгрузнуть,- Молочно-білу підніму троянду, Яка повітря пахощами сповнить, Герб Йорка на знамені понесу, З Ланкастерами у бою зітнуся І змушу Генріха віддать вінець! В його правлінні - Англії кінець. (Виходить) СЦЕНА 2 Кімната в домі герцога Глостера. Входять Гемфрі І його дружина Елеонора, герцогиня Глостерська. Герцогиня Чом голову схилив мій муж, мов колос Під щедрим тягарем Церери? Чом Не радий світові і супить брови Великий герцог Гемфрі? І чого Вп'яв сумно очі в землю й зосередивсь На тім, що наче тьмарить зір йому? Що бачиш? Генріхову діадему В оправі найпочеснішій у світі? Ну, хмурся, голову схиляй - вінець Сам з'явиться у тебе на чолі. Ти до корони руку простягни. Що, закоротка? Простягну й свою, Вдвох знімемо оздобу золоту, Зведем до неба очі і ніколи Додолу не опустимо, землі Найменшим поглядом не удостоїм. Глостер О Нелл, чарівна Нелл! Як любиш мужа, Черву думок пихатих прожени; Як Генріхові я лихе намислю, Племіннику й володарю моєму, Нехай із думкою цією прийде У І смерть. Який-бо сон лихий я бачив! Герцогиня Сон? Розкажи, і я розвію смуток, Свій вранішній приємний сон згадавши. Глостер Немов цей жезл, ознаку влади, хтось Переламав (не пам'ятаю, хто, Але, гадаю, був то кардинал), : І голови стирчали на уламках г- Збулись їх герцог Едмунд Сомерсет І герцог Сеффолк, Вільям Де-Ла-Пуль. Бог відає, що сон такий віщує... Герцогиня Облиш! Він означає тільки те, Що як в гаю твоїм хтось зломить прутик, То збудеться, зухвалець, голови. Тепер послухай, герцогу мій любий; Мені ж наснилось, наче я сиділа На троні у Вестмінстерському храмі, Де королів і королев вінчають, І Генріх з Маргаритою уклінно Мені вінець поклали на чоло. Глостер Елеоноро, висварити мушу Тебе, зарозумілу ще й лиху; Чи ти не друга дама в королівстві 1 не протектора дружина люба? Чи не для тебе всі утіхи світу, Аби ти тільки здумала про них? І хочеться тобі кувати зраду, Щоб чоловіка скинути й себе З вершини до ганебного підніжжя? Іди собі, не хочу далі слухать. Герцогиня За що, мій лорде? Через сон якийсь Так гнівитеся на Елеонору? Що ж, сни таїтиму в собі й не буду Насварена. Глостер Ну, не гнівись,- я знов полагіднів. Входить гонець. Гонець Протекторе шановний, наш владар Вас бачити в Сент-Олбенсі хотів би,- Там буде полювання королівське. Глостер Іду. Ходімо, Нелл. Чи ти за нами? Герцогиня Так, любий, я слідом за вами їду. Глостер і гонець виходять. Йти мушу не попереду - слідом, Коли такі думки нікчемні в Гемфрі. Та бувши королю найближчим кревним, Я спотикання камені змела б І шлях по обезглавлених тілах Проклала б. Жінка я, та не слабка, Щоб роль зіграти на кону Фортуни. Гей, де ти там? Сер Джон! Та не лякайсь, Ми наодинці тут, лиш ти і я. Входить Ю м. Юм Хай береже господь величність вашу! Герцогиня Що кажеш ти? Величність? Я - лиш милість. Юм Та милість бога і поради Юма Підвищать, ваша милість, титул ваш. Герцогиня Що кажеш, чоловіче? Радивсь ти З Марджері Джорден, відьмою старою, Та Болінгброком, першим чаклуном? І згодились вони допомогти? Юм Так, обіцяли показати вам Із-під землі покликаного духа, Він відповість на всі ті запитання, Які йому поставить ваша милість. Герцогиня Гаразд, я запитання обміркую. Приїдемо з Сент-Олбенса й тоді Побачимо, як здійсниться це все. Ось, Юме, нагорода - на, розважся Зі спільниками в справі цій важливій. Герцогиня виходить. Юм Повеселюсь на гроші герцогині, Ще й як! Але... Стривай-но, сер Джон Юм. Стули уста й ні слова, тільки - цить! Все вимагає тиші, таїни. Елеонора золото за відьму Дала - його ж я взяв би і за чорта. Та золото пливе ще й з інших рук. Сказати страшно - все ж хоч сам собі По щирості признаюсь: кардинал І Сеффолк, новоспечений наш герцог, Пиху Елеонори врахувавши, Мене її підбити найняли На чародійство це, для неї згубне. Хоч кажуть: «Шахраю навіщо й маклер?» - Я Сеффолків і кардиналів маклер. Цить, Юме, цить, бо ти ще скажеш: «Сеффолк І кардинал - два спритні шахраї». А втім - це правда. Ох, боюсь, що врешті Крутійство Юма згубить герцогиню, А через неї й герцог упаде. Мене ж за все винагорода жде. (Виходить) СЦЕНА З Лондон. Кімната в палаці. Входять прохачі, серед них Пітер, підмайстер зброяра. 1-й прохач Панове, станьмо ближче. Лорд-протектор от-от має тут пройти; тоді ми й подамо йому наші супліки. 2-й прохач Нехай же бог його боронить, добродійника! Хай господь його благословить! Входять Сеффолк і королева Маргарита. 1-й прохач Це, здається, він, і королева з ним. Підійду перший. 2-й прохач Назад, дурню! Це ж герцог Сеффолк, а зовсім не лорд-протектор. Сеффолк Що, друже, ти чогось від мене хочеш? 1-й прохач Перепрошую, мілорде, я подумав, що ви - лорд-протектор. Маргарита (читає) «Лорду-протектору». То у вас прохання до його милості? Дай-но гляну. Ти про що? 1-й прохач У мене, якщо ваша ласка, скарга на Джона Гудмена, слугу пана кардинала; він забрав у мене будинок, і зем- лі, й жінку - все. Сеффолк І жінку? Це й справді прикро. А ти про що? Що тут? (Читає) «На герцога Сеффолка, що обгородив громадські вигони в Мел- форді». Що це означає, шановний пройдисвіте? 2-й прохач Ох, пане, я лише бідний прохач від усього нашого міста. Пітер (подаючи скаргу) Скарга на господаря мого, Томаса Горнера, що сказав, буцімто герцог Йорк - законний спадкоємець корони. Маргарита Що таке? Герцог Иорк сказав, ніби він закон- ний спадкоємець корони? Пітер Хто? Мій господар? Ні, далебі, ні. Мій господар сказав, буцімто герцог Иорк - спадкоємець, а король - загарбник престолу. Сеффолк Гей, хто там? Входять слуги. Візьміть цього молодця і негайно приведіть під вартою його господаря. (До Пітера) Розкажеш усе докладно при королі. Слуги з Пітером виходять. Маргарита А щодо вас, любителів протекцій І захисту протекторових крил,- Ідіть і знов пишіть йому супліки. (Рве петиції) Негідники! Геть! Сеффолку, женіть їх. Всі Ходім, ходім відціль. Прохачі виходять. Маргарита Мій лорде Сеффолк, що це за манери И звичаї при англійському дворі? Так правлять на Британських островах І поважають владу короля? Що, й далі Генріх буде підопічним, А кермуватиме понурий Глостер? Я, титулом і правом королева, Коритись маю герцогові? Ні! Знай, герцогу: як ти у славнім Турі Бивсь на турнірі за мою любов І полонив серця французьких дам, Гадала я, що Генріх теж, як ти,- Відважний, і галантний, і ставний. Та він до святості душею прагне, Відлічує на чотках молитви, його бійці - апостоли й пророки, А зброя - вислови з духовних книг. Його арена - келія затишна, Його любов -- ікони. Як на мене, його б годилось папою обрати, До Рима відпровадити мерщій Та увінчать чоло вінцем потрійним - Було б це святості його достойно. ' Сеффолк Потерпіть, володарко. Я сюди Привіз вас, тож і докладу зусиль, Щоб в Англії вам радісно жилося. Маргарита Тут, крім протектора, ще Бофорт - владний Церковник; Сомерсет і Бекінгем, Йорк буркотливий. І найменший з них Сильніший в Англії від короля. , Сеффолк Та з них найдужчий має менше сили, Ніж мають Невіли в країні цій. Уорік, Солсбері - не прості пери. Маргарита Але мене дратує більш за всіх Протектора дружина гордовита. Так лине між придворних дам, немов Імператриця, а не герцогиня; Чужинці дивляться на неї, мов' На королеву; носить иа собі Усі прибутки Гемфрі, зневажає За бідність нас,- і як їй не помститись? Глумлива ця негідниця безрідна Якось хвалилась між своїх лакуз, Що шлейф її найгіршого вбрання Дорожчий був за ціле королівство Рене, мого татуся, поки Сеффолк Не дав йому два графства за дочку. Сеффолк Владарко, я зловлю її на клей: Зібрав такий знадливий хор пташок, Що прилетить вона пісень послухать І вже не зніметься тривожить вас. її облиште, слухайте мене - Наважуюсь вам радити. Хоч ми І недолюблюємо кардинала, Все ж мусим з ним і з лордами єднатись, Аж поки герцог Гемфрі не впаде. А щодо Йорка, то недавня скарга Навряд щоб користь принесла йому. Так викорінимо по черзі всіх, І владно станете ви до керма. Входять король Генріх та Йоркі Сомерсет, розмовляючи між со- бою, а також герцог Глостер із герцогинею, кардинал Б о - форт, Бекінгем, Солсбері, Уорік. Генріх Однаково, чи Йорк, чи Сомерсет,- І той, і той мене задовольняє. Йорк Як Йорк у Франції погано правив, Нехай відмовлять в регентстві йому. Сомерсет Коли того не гідний Сомерсет, йорк буде регентом - я поступлюсь. Уорік Якщо, можливо, й гідна ваша милість, Все ж безсумнівно, що гідніший Йорк. Кардинал Помовч, Уоріку, хай вищі скажуть! Уорік В бою за мене кардинал не вищий. Бекінгем Уоріку, тут всі за тебе вищі. Уорік Але Уорік може стать найвищим. Солсбері Спокійно, сину! Лорде Бекінгем, У чому ж перевага Сомерсета? Маргарита У тім, що так завгодно королю. Глостер Владарко, виріс вже король і може Судити сам. Це не жіноча справа. Маргарита Як виріс він, що змушує вас бути Протектором величності його? Глостер Володарко, протектор я країни; Звелить король - і я лишу посаду. Сеффолк Лиши, а ще свого зухвальства збудься. Відколи ти король (хіба ж не правда?), Країна до загину йде щодня, Дофін за морем нас перемагає, Всі пери й знатні люди королівства, Немов раби, у тебе під п'ятою. Кардинал Ти виснажив простолюд і несито Всі скрині духівництва обібрав. Сомерсет Твої палаци, шати герцогині Немало коштують скарбниці нашій. Бекінгем Твоя жорстокість при каранні винних, Що міру перевищила закону, Передає тебе у власть закону. Маргарита Ти торгував у Франції містами Й посадами; підтвердиться підозра - Тоді покрутишся без голови. Глостер виходить. (Впускає віяло) Дай віяло! Що, кралечко, не можеш? (Дає герцогині ляпаса) Ох, вибачте, мадам. Це ви були? Герцогиня Так, я! Якби, чужинко гордовита, Я нігтями лиця твого дістала, Там написала б заповідей десять! Генріх Це ж мимохіть вона, тітусю люба! Герцогиня Еге ж!.. Королю, зваж; тебе сповиє Вона, щоб бавитись, немов дитям. Але дарма: хоч править тут спідниця, Мене ніхто безкарно не образить. (Виходить) Бекінгем Я слідом, пане кардинал. Простежу, Що робить Гемфрі. Збуджена вона, І гнів її острог не потребує, Сама примчить галопом до загину. (Виходить) Повертається Глостер. Глостер Тепер, як, прогулявшись у дворі, Свій гаів пвгамувае я, то вернувся Вести розмову про державні справи. А щодо ваших звинувачень аліси«х, їх доведіть - і я скорюсь закону; Хай бог т»к береже мене, як вірно Люблю країну нашу й короля! Але вернімося до наших справ. Отож кажу я: краще, мій владарю, Щоб регентом у Франції був йорк. Сеффолк Дозвольте, перше ніж робить нам вибір, Я наведу вам докази вагомі Того, що йорк буть регентом не гідний. Йорк Я, Сеффодау, скажу, у чім вришпа: По-перше, я пихи тобі не тішу, А ще, коля призначити мене, То .Сомерсет мене не иустить звідси, Ні грошей, ні спорядження не давши, Покіль дофін всю Фірашшю *ге візьме. Вже танцював я щд йгато дуду, І відняли Париж у нас французи. Уорік Я це засвідчую - останній зрадник Не брав на себе більшої ганьби. Сеффолк Вгамуйсь, Уоріку затятатЙ Уорік Взірцю пихи! Чого мене гамуєш? Слуги Сеффолка вводять Горн*р,а і Піте;р-а. Сеффолк Бо тут є звинувачений у зраді. Дай боже виправдатись лорду Йорку! Йорк Це хто ж тут Йорка в зраді звинуватив? Генріх Про що ти, Сеффолку? Це хто такі? Сеффолк Ось, владарю: господаря свого Цей чоловік у зраді звинуватив. Казав той: Річард, герцог Йорк,- то справжній Англійської корони спадкоємець, А вас загарбником назвав, королю. Генріх Скажи, ти говорив таке? Горнер З дозволу вашої величності, я зроду не казав і не думав нічого такого. Бог свідок, цей негідник несправедливо звинуватив мене. Пітер (виставляючи долоні) Присягаюся, лорди, всіма своїми пальцями, він казав це мені якось увечері на горищі, коли ми чистили лати лор- да йорка. Йорк Паскудний, ниций гнойовик! Лайдак! Таж голову зніму за цю намову! Прошу я вас, володарю, піддати Його усій суворості закону. Го-рнер Ох, володарю, повісьте меие, якщо я коли казав таке! Мене звинувачує мій підмайстер. Днями я покарав його за провину, і він навколішки поклявся сквитатися зі мною. У мене є тому певні свідки, тож благаю вашу величність: не губіть чесної людини, яку марно звинувачує негідникГ Генріх Що, дядечку, нам тут закон підкаже? Глостер Я розсудив би так: Коли підозра падає на Йорка, Буть Сомерсету регентом французьким; Цим двом нехай призначать день двобою В належнім місці - маємо ж підозру, Що все це - лиш слуги лиха намова. Такі закон і Глостерова думка. Генріх Хай буде так. Мілорде Сомерсет, Вас регентом французьким призначаєм. Сомерсет Я вам уклінно дякую, владарю. Горнер А я охоче стану на двобій. Пітер Змилудагеся, мілорде, я не можу битись! Заради бога, зжальтесь! Людська злоба мете долає. О боже," помилуй мене! Я не спроможний завдати- жодного удару. О боже, мені погано! Глостер Не будеш битися - тебе повісять. Генріх Гетьу до в'язниці їх.! h поєдинок - В наступнім місяці, в останній день. Проведемо тебе ми, Сомерсете. Фанфари. Виходять. СЦЕНА 4 Сад герцога Глостера. Входять Марджері Д ж орден, Юм, Саутвел таБолінгброк. Юм Ходімо, панове! Герцогиня, кажу вам, хоче по- бачити, як ви здійсните ваші обіцянки. Болінгброк У нас, пане Юм, усе готове. То її милість зво- лить чути й бачити наші заклинання? Юм Авжеж! Не бійтесь, вона відважна. Болінгброк Я чував, що вона жінка незламного духу, та все-таки краще, пане Юм, щоб ви були при ній нагорі, поки ми клопотатимемось унизу. Отож прошу, йдіть із богом, залиште нас. Юм виходить. Матінко Джорден, припади до землі. А ти, Джоне Саутвел, при- готуйся; будемо починати. Нагорі входить герцогиня Глостерська, за нею Юм. Герцогиня Чудово, мої, шановні! Ласкаво прошу. Починай- те- що швидше, то краще. Болінгброк Стривайте! Чаклуни свій знають час. Глибока ніч, ніч темна, тиха ніч,- Спалили Трою о такій порі, Коли сова кричить і виє пес, Витають духи, потойбічні тіні Встають з могил,- оця пора для нас. Сидіть спокійно; той, кого прикличем, У зачарованому буде колі. Вони виконують належні обряди, креслять коло. Болінгброк чи Саутвел читає «Conjuro te» * тощо. Страшенно гримить і блискає. Врешті постає Дух. Дух Adsum**. Марджері Аснато! В ім'я господнє (змушує тремтіти Тебе могуть його) відповідай. Ти підеш звідси, як усе розкажеш. * Заклинаю тебе (лат.), ** Я тут (лат.). Дух Питай, що хочеш, тільки відпусти! Болінгброк (читає з паперу) «Найперш про короля. Що буде з ним?» Дух Живий той герцог, що державця скине, Одначе він переживе його І від насильної загине смерті. Поки Дух говорить, Саутвел записує його відповіді. Болінгброк «Що Сеффолку в майбутньому судилось?» Дух Йому погибель води принесуть. Болінгброк «Що герцога спіткає Сомерсета?» Дух Хай уникає замків. Йому безпечніш буде на рівнинах, Ніж там, де замки височать. Закінчуй, бо несила вже терпіти. Болінгброк Геть! В морок, у геєну вогняну Щезай, нечистий! Грім і блискавка. Дух щезає. Швидко входять Иорк та Бекінгем із вартою. Йорк Схопіть цих зрадників і їх начиння. Таки застукали тебе ми, відьмо! Ви, леді, тут? Король і вся держава Вам зобов'язані за ці старання; Без сумніву, вшанує гідно вас За послуги ці славні лорд-протектор. Герцогиня Таж послуги шкідливіші твої Для короля, наклепнику. Пусті Твої погрози. Бекінгем Як пусті? А це? (Показує їй папери) Геть виведіть і міцно їх замкніть, Тримайте нарізно. Ви з нами, леді. Гей, Стаффорде, бери її! Герцогиня і Юм під вартою виходять. Покажем ваші іграшки судді. Всі - геть! Варта з Саутвелом, Болінгброком та іншими виходить. йорк її ви, лорде, вистежили справно, Цей випадок якраз до речі нам. Погляньмо на диявольське ндонння... Що маєм тут? «Живий той герцог, щ© державця скине, Одначе він переживе його І від «асильмої загине смерті». Це так, немов: Аіо te, Aeacida, Romanes vincere posse *. Ну, а далі? «Що Сеффолку в майбутньому судилось? - Йому щогибеяь води принесуть.- Що лердола спіткає Сомерсетя? - Хай уникає замків. Йому безпечніш буде на рівнинах, Ніж там, де замки височать». Ну, ну, мілорди! Нелегко віщування ці здобуто Й .нелегко їх збагнути. Король тепер прямує на Сенх-Олбенс, З ним чоловік цієї леді. Вість Домчить туди із швидкістю шня Й протектору сніданок зіпсує. Бекінгем Прошу я вашу милість, лорде Йорк, Мене пошліть - ну ж нагороду дасть. Иорк Будь ласка, лорде. Хто там €? Входить слуга. Проси до мене на вечерю завтра Уоріка та Солсбері. Ходімо. Виходять. * Див. переклад у коментарях, с. S16.
Книга: Вільям Шекспір Генріх VI : Частина друга Переклад Віктора Гуменюка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
