Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Король Генріх VIII Переклад Марії Габлевич

ЕПІЛОГ Б'юсь об заклад, що п'єса ця не всім Припала до смаку - хоча б отим, Що на дозвіллі подрімати хтіли: їх сурми наші, певне, розбудили; Ті, зрозуміло, скажуть: «Ет, пусте!» Та й інші, що приходять лиш на те, Щоб посміятись з каламбурів сласних, Не втішаться. Хто нас зустріне красно -' Це наші м'якосерді жіночки,- Хай лиш всміхнуться, мовлять: «А таки Це - мила річ!».- і, певен я, в ту ж мить Від оплесків театр наш загримить. Бо й справді - чи були б чоловіками Ті, що не плещуть, коли плещуть дами?

Примітки

«Генріх VIII» є не тільки останньою історичною хронікою Шекспіра, але й загалом його останнім драматичним твором. Дослідники висловлюють небезпідставну думку, що ця хроніка була написана драматургом вже після його від'їзду з Лондона в тихий рідний Стретфорд. На такі здогади наводить, зокрема, наявність в її тексті розгорнутих ремарок з постановочними вказівками, яких немає в інших п'єсах Шекспіра; в них не було б необхідності, якби автор весь час був присутній і, за звичаєм того часу, міг давати акторам поради і вказівки. Відома точна дата постановки «Генріха VIII» - 23 червня 1613 року, відома завдяки сумній події: під час постановки згорів театр «Глобус», з яким пов'язана драматургічна й акторська діяльність Шекспіра. Хроні-ка вперше була надрукована 1623 року в знаменитому Folio з гарно підготовленим текстом, який скоріше всього був копією авторського рукопису.

Основним глибинним джерелом для Шекспіра послужила хроніка Полідора Вергілія, яка, на замовлення Генріха VIII, була скомпільована Голіншедом; тексту останнього в даному творі Шекспір дотримувався більшою мірою, ніж в інших своїх історичних драмах. Крім того, він користувався хронікою Голла, а епізоди п'ятої дії драми, пов'язані з архієпископом Кранмером, «святим» англіканської церкви, написані на основі «Книги мучеників» Джона Фокса. Слід тут згадати й п'єсу В. Роулі «Коли ви побачите мене, ви мене впізнаєте», {з'явилася десь в 1587-1592 pp.), в якій виведено Генріха VIII. Але в цій п'єсі, що тоді була дуже популярною, переважали побутово-комедійні сцени й епізоди, зокрема породжувані перевдяганням короля, і Шекспір вступив у полеміку з нею, що проголошується в пролозі до його «Генріха VIII»: «Ми вас не розважатимем сьогодні, А про діла величні, благородні... Повідаєм». Відзначимо, проте, що ця врочиста обіцянка в п'єсі насправді не виконується, бо діяння, про які мовиться, знаменитого в англійській історії короля важко визнати серйозними й благородними.

Опублікована в Folio 1623 року хроніка «Генріх VIII» ні в сучасників Шекс-піра, ні в наступних поколінь не викликала сумнівів щодо її авторства. Це питання стало дискусійним з 1850 року, коли англійські дослідники Д. Спеддінг і С. Хітсон виступили з твердженнями, що «Генріх VIII» написаний двома драматургами - Шекспіром і Флетчером. Згодом висловлювалися й інші гадки, серед «співавторів» Шекспіра називали також Бомонта, Мессінджера, Форда. Cv>t-ніви, всілякі припущення, поділ тексту хроніки між різними «авторами» набули значного поширення в англійському шекспірознавстві. Ніяких документальних доказів прибічники подібного підходу до п'єси привести не могли, висновки їхні випливали виключно із стилістичного аналізу. В стилістиці «Генріха VIII», передусім в системі віршування, вони знайшли елементи, котрі витлумачувались як чужі Шекспірові й характерні для його молодших сучасників-драматургів,- зокрема: відхилення від норми п'ятистопного ямбу, поява безнаголосного складу в кінці рядків, тобто жіночої рими, паузи всередині вірша, часте вживання enjembement. Приводились аргументи й іншого порядку, такі, як одноплановість образів п'єси чи, точніше, їхнє «площинне» зображення, відсутність об'ємності характерів та їхньої поглибленої психологічної розробки, стильової енергії й виразності. Справді-бо, всі оді риси дуже характерні для нового стилю, який прийшов на зміну ренесансному в англійській драматургії під кінець першого десятиліття XVII ст. стилю, видатними представниками якого були Флетчер, Бомонт, Мессінджер та інші драматурги. Але ж і в творчості Шекспіра останнього періоду, представленій в першу чергу романтичними драмами («Цимбелін», «Зимова казка» і «Буря»), досить виразно проступають риси нового стилю, який тяжіє до культури барокко. Все це ускладнює питання про те, чи був «Генріх VIII» повністю написаний самим Шекспіром, чи в співавторстві з Флетчером або якимсь іншим «новим драматургом», і робить неможливою однозначну категоричну відповідь.

Ця п'єса стоїть осторонь від основного масиву історичних хронік Шекспіра, досить тісно між собою пов'язаних тематично і навіть сюжетно. Звичайно, і в ній Шекспір ставить проблеми, які перегукуються з основною проблематикою його історичних хронік, але разом з тим впадають у вічі істотні відмінності в трактуванні цих проблем і в поетиці «Генріха VIII».

Від інших хронік «Генріх VIII» відрізняється вже тим, що тут зображується недавнє минуле, яке ще не встигло дистанціюватися, було ще надто зрощене з сучасністю, її політичною та ідеологічною злободенністю. Це п'єса про правління Генріха VIII, батька недавно померлої королеви Єлизавети, якому належить специфічне місце в англійській історії. За правління Генріха VIII абсолютизм в Англії не тільки досягнув повної завершеності, а й почав виявлятися як лихе свавілля самодержця, як політична тиранія. Втім, у хроні'ці Шекспіра відтворюється не все довге правління Генріха VIII (1509-1547), а лише один його період, насичений особливо важливими подіями, переломний у цьому правлінні. Сюжетну основу хроніки становлять події, що відбувалися до 1533 року: розлучення короля з його першою дружиною Катаріною Арагонською і одруження з молодою красунею Анною Болейн, колишньою фрейліною першої дружини, котра народжує йому дочку Єлизавету, майбутню «велику королеву». З цими подіями пов'язане падіння кардинала Вулсі, який перед тим набув великої влади, і розрив Генріха VIII з папським Римом та проголошення англіканської церкви офіційною в Англійському королівстві. Тепер Генріх VIII зосереджує в своїх руках усю повноту влади, і притаманні йому риси жорстокого деспота й підступного «маккіавелліста» отримують простір для свого прояву. Як і в інших хроніках, Шекспір вдається до концентрації історичних подій, включаючи до твору і події, що мали місце раніше, як наприклад, змова проти герцога Бекінгема та його страта, і такі, що відбулися пізніше,- змова проти архієпископа Кранмера. Але ці епізоди теж «спрацьовують» на повніше й переконливіше розкриття центрального образу хроніки.

Хроніка «Генріх VIII» була написана після смерті королеви Єлизавети (1603), за правління Джеймса І Стюарта, сина Марії Стюарт, відправленої Єлизаветою на ешафот. Це була не просто зміна династій, а й зміна курсу внутрішньої і зовнішньої політики. Розпочинався перехідний період від Англії XVI ст., часу розквіту абсолютизму, до Англії XVII ст., коли в країні відбулася буржуазна революція. Проміжок часу між ними - це свого роду смутний період англійської історії, позначений активізацією феодальної й католицької реакції. Все це відчутно позначилось на хроніці «Генріх VIII», написаній після чотирнадцятилітньої перерви в творчості Шекспіра в даному жанрі. А головне, написаній в суспільно-історичній обстановці, що радикально змінилася. Небезпідставно дослідники, аналізуючи зміст цієї хроніки, зазначають розгубленість Шекспіра, його суперечності й вагання в трактуванні політичних та ідеологічних проблем, закидають йому компромісність і лавірування між силами, що діяли тоді на політичній арені.

В «Генріху VIII» Шекспір зобразив знамениту в історії Англії подію - повний розрив з католицизмом і папським Римом, але ж створювалася хроніка у той час, коли король Джеймс І та його прибічники явно співчували католицькій церкві й прагнули до її реставрації. За вдалим визначенням О. А. Анікста, драматург опинився між Сціллою протестантизму, який за вісімдесят років ствердився в англійському народі, і Харібдою прокатолицьких тенденцій короля та його двору (Аникст А. А. Творчество Шекспира.- М., 1963. С. 588). Слід сказати, що Шекспір в «Генріху VIII» не міняє своєї загальної позиції в оцінці конфлікту абсолютистської Англії з папським Римом та католицьким табором, але він змушений іти на поступки королівському двору. Звідси і випливає позитивне зображення королеви Катаріни Арагонської, котра постає завершеним втіленням гідних її сану чеснот, пом'якшене, порівняно з образами папських посланців в інших хроніках, змалювання образу кардинала Кампеюса, і загалом тут відсутня загостреність антикатолицьких тенденцій.

У хроніці показано апогей англійського абсолютизму, але зроблено це вже у той час, коли абсолютизм у Англії переживав гостру кризу і до того ж нова династія не виявляла ніякого пієтету ні до королеви Єлизавети, ні до її батька. Шекспір лишився вірним пам'яті «великої королеви», про що красномовно свідчить епілог хроніки, справжній дифірамб її правлінню, висловлений у формі пророцтва, але по-іншому зображає він образ головного героя. На відміну, скажімо, від Річарда III, Генріх VIII прямо не віднесений до категорії негативних діячів, для змалювання яких існувала особлива поетика з чітко вираженою осудливо-викривальною домінантою. Але, дотримуючись щодо протагоніста п'єси об'єктивної позиції, Шекспір разом з тим розкриває в ньому стільки сумнівних рио і вад, що Генріх VIII, зрештою, сприймається як негативний герой англійської історії, і це відповідає дійсності. Тут слід згадати, що розкриття у вінценосців тіньових сторін, а то й пороків,- це свого роду закономірність для історичних хронік Шекспіра, винятком є лише Генріх V, втілення ідеального образу монарха. Так що в цьому плані образ Генріха VIII можна поставити в один ряд з образами Генріха IV, Генріха VI, Едуарда IV та інших королів.

Але в своєму концепційному змісті образ Генріха VIII істотно відхиляється від названих попередників. У ранніх хроніках, написаних у 90-х pp. XVI ст., образи монархів осмислювалися й створювалися драматургом на основі віри в ідею абсолютизму, на її беззастережному ствердженні. Конкретні її носії могли бути недосконалими, не вільними від слабостей і пороків, але це не кидало тіні на саму ідею і не ставило під сумнів її кінцеве торжество. А це робило також ясною перспективу історії, магістральну лінію її руху, що веде до ствердження державного порядку й справедливого суспільного устрою (як його розуміла доба і разом з нею її драматург). У «Генріху VIII» ця концепційна основа історичних хронік Шекспіра в великій мірі виявляється втраченою. Разом з загальною кризою ренесансного гуманізму, яка знайшла таке глибоке вираження в творчості Шекспіра 600-х pp., похитнулася і його історична концепція, що знаходила опору в ідеї і практиці абсолютизму. В останній хроніці Шекспіра дається взнаки втрата історичної перспективи, яку, зрозуміла річ, не може замінити славослів'я правлінню Єлизавети в епілозі п'єси. І від того в особливо непривабливому вигляді постають в ній сфери, де вершаться долі країн і народів, і самі ці вершителі. Протагоністи попередніх хронік Шекспіра могли помилятися й підпадати пристрасті, несвідомо чи свідомо чинити зло, але діяли вона постійно в полі високої напруги, що створюється вищою, державною необхідністю. В останній хроніці ця напруга дуже послаблюється, внаслідок чого увиразнюються ниці, егоїстичні мотиви дій протагоніста: свавілля деспота, розбещеного владою, його жорстокість і хтивість.

За своєю драматичною структурою «Генріх VIII» теж відхиляється від інших історичних хронік Шекспіра й дещо несподівано наближається до його п'єс останнього періоду,- до романтичних драм. Характерна особливість будови цих драм полягає в тому, що їхній основний конфлікт досягає вищої напруги й вирішується десь в середині твору, після чого драматична напруга спадає і все стає на свої місця відповідно до декларованого задуму. Звичайно, «Генріх VIII» - твір зовсім інший за тематикою і жанровою природою, але цікаво, що Шекспір вдається в ньому до тих же композиційних засобів. На відміну від попередніх хронік, де напружений конфлікт проходить через весь твір, нерідко знаходячи в його фіналі лише відносне вирішення, тут основний конфлікт вичерпується вже в третій дії, коли Генріх VIII розлучається з Катаріною Арагон-ською і віддає розпорядження про коронацію Анни Болейн, водночас наносячи нищівний удар своєму фаворитові кардиналу Вулсі. Весь подальший розвиток хроніки - це, власне, розтягнутий епілог. Цим структурно п'єса теж близька до романтичних драм, з тією лише різницею, що в названих драмах розтягнутий епілог демонструє торжество добра і правди у світі умовно-фантастичному, тоді як в хроніці він розкриває торжество зла в реальному, історичному світі. Хроніка «Генріх VIII» в українському перекладі публікується вперше.

ПРИМІТКИ ДО «ГЕНРІХА VIII»

С. 439. Генріх VIII (1509-1547) -син Генріха VII, другий король з династії Тюдорів, батько королеви Єлизавети. Був жорстоким і свавільним аеспотом. Шість разів одружувався, з чотирма дружинами розлучився, причому другу з них (Анну Болейн) і п'яту (Катаріну Говард) наказав стратити. Розлучення з першою дружиною, Катаріною Арагонською, показане в цій хроніці Шекспіра, призвело до сварки Генріха VIII з папою Клементом VII і до проголошення англіканської церкви офіційною церквою Англійського королівства. Кардинал В у леї (1475-1530)-син різника з лондонського передмістя, який досягнув високого сану. Був фактичним правителем Англії за молодого Генріха VIII. Ініціатор розлучення короля з Катаріною Арагонською. Безпосередньою причиною падіння кардинала Вулсі були його листи до папи Клемен-та VII, в яких він називав себе справжнім володарем Англії. Кардинал Кампе-юс - папський легат в Англії. Капуціус - посол імператора Карла V, небожа Катаріни Арагонської. Прибув до Англії в 1535 p., незадовго до смерті колишньої королеви. Томас Кранмер - архієпископ Кентерберійський. Перший подав думку, що шлюб Генріха VIII з Катаріною Арагонською недійсний. Герцог Норфолк - Томас Говард, син герцога Норфолка, який загинув у битві при Босворті (1585). Очолював партію, що виступила проти герцога Бекінгема. Помер незадовго до падіння кардинала Вулсі. Герцог Бекшгеж-Едвард Стаффорд, син герцога Бекінгема, поплічника Річарда III (див. хроніку «Річард III»). Одна з перших жертв Генріха VIII. Стефен Гардінер - секретар кардинала Вулсі, влагоджував у Римі справу з розлученням короля. Як його фаворит, став єпископом Вінчєстерським, згодом перейшов на бік католицької партії. Томас Кром-вель - секретар кадинала Вулсі, за походженням син коваля. Після смерті Вулсі став одним з найвпливовіших діячів. Разом з Кранмером був ініціатором створення англіканської церкви, незалежної від Риму.

С. 440. Королева Катаріна (1485-1536)-дочка Фердінанда Католика, короля Арагона, дружина принца Артура, старшого брата Генріха Vill, а згодом перша дружина цього короля, який з нею розлучився, щоб одружитися з Ашюю Болейн. Анна Болейн (або Буллен) - дочка Томаса Болейна, графа Уїлтіпірського, придворна дама Катаріни Арагонської, згодом дружина Генріха VIII, мати королеви Єлизавети. Звинувачена в подружній зраді, загинула на ешафоті в 1536 році.

С. 441. Ми вас не розважатимем сьогодні...- Натяк на серйозний характер твору в противагу раніш написаній п'єсі В. Роулі на сюжет з часів правління Генріха VIII, яка містила багато комічних епізодів.

С. 442. Як життя? Як Франція? - Помилка Шекспіра: з таким питанням мав би герцог Норфолк звертатись до Бекінгема, оскільки віеі залишався в Англії під час побачення королів, тоді як Бекінгем супроводжував Генріха VIII. Як зустрічались в Андренській долині Оті два світочі, два сонця слави.- Мається на увазі зустріч Генріха VIII і французького короля Франціс-ка І у 1520 році в Андренській долині (Пікардія) з метою зміцнення союзу між ними. Імператор Карл V щедрими подарунками підкупив кардинала Вулсі, який обіцяв не допустити конкретних спільних дій двох королів.

С. 443. Бевіс - Бевіс із Гемптона (Саутгемптона), легендарний герой середньовічних романів. ...якийсь там кусень сала...- Очевидно, натяк на походження кардинала Вулсі, сина різника.

С. 444. Годі Жахливий був зірвався ураган...- Про бурю під чао зустрічі королів говорить Голіншед.

С. 445. Вчені жебраки Тепер дорожче ціняться від знаті.- Натяк на вченість і низьке походження Вулсі.

С. 454. Що мав на гадці батько мій зробити Із Річардом...- Мається на увазі герцог Бекінгем, помічник Річарда III, який згодом порвав зі своїм сюзереном (див. хроніку «Річард III»).

С. 455. Зо радників Пепіна чи Клотара! - Франкські королі, відповідно VIII і IX ст., тут згадані як символи давності.

С. 457. Сцена 4 може служити за взірець того, як Шекспір, заради драматичного ефекту, концентрує історичні події: герцог Бекінгем був скараний 1521 року, з Ашюю Болейн Генріх VIII зустрівся 1526 року, коли лордом-канц-лером Англії був Сандз.

С. 466. Едвард Бун - один з предків герцога Бекінгема по материній лінії графів Герфордів.

С. 467. / кардинал Кампеюс завітав.-• Та ж драматична концентрація історичних подій. Насправді кардинал Кампеюс прибув до Англії через сім років після страти герцога Бекінгема.

С. 468. Усім, Немов синок Фортуни, заправляє, Не дивлячись, наосліп!- Тобто діє, як богиня долі Фортуна, з зав'язаними очима.

С. 469. Сестру французького монарха.- Вулсі справді підготовлю-вав шлюб Генріха VIII з Маргариток) Ангулемською, сестрою французького короля Франціска 1.

С. 474. То за маленьку Англію пішли б...--Так у розмовній мові називано в той час графство Пемброк. Карнарвончшр - графство в Уельсі з гористим напівпустельним ландшафтом.

С. 482. ...аби домовитись про шлюб Між орлеанським герцогом і Мері, Дочкою нашою.- Тобто про шлюб між другим сином Франціска І, пізнішим французьким королем Генріхом II і Марією, дочкою Генріха VIII й Катаріни Арагонської. Мою дружину наділила лоном, Що, хлопчика виношуючи, здатне Йому снаги вдихнути до життя Не більше, ніж покійнику могила.- Всі діти Генріха VIII і Катаріни повмирали одразу ж після народження, за винятком дочки Марії, згодом королеви Марії Кривавої.

С. 488. Мілорди, я стара...- Катаріна Арагонська була на шість років старша за Генріха VIII.

C. 491. / кардиналові листи до папи Потрапила на очі королю.- Дійсний історичний факт, про який розповідають англійські хроніки.

С. 492. А Катаріну Тепер іменуватимуть «принцеса, Вдова Арту-ра»,- За іменем першого її чоловіка - принца Артура, старшого брата Генріх ха VIІL

С. 493-494. А тут ще знову вигулькнув той Кранмер, Затятий єретик...- Кранмер був одним з провідних ідеологів англіканства - церкви, незалежної від Риму.

С. 500. ...коли вас пестить Ота чорнява краля! - Натяк на розпусту кардинала Вулсі, якась конкретна жінка не мається на увазі.

С. 501. Praemunire - введений Річардом II у 1398 році закон, за яким підлягало конфіскації майно осіб, які вели потаємні переговори з іноземними дворами чи шукали у них допомоги. Найбільш обтяжливими вважалися контакти з папським двором. Назва походить від латинського дієслова praemonere - застерігати.

С. 5Q3-504. За лорда-канцлера - сер Томас Мор. ...Кранмер Приїхав, радо стрінутий і зразу Архієпископом Кентерберійським Поставлений. ...леді Анна... Сьогодні показалася на люди Як королева...- Та ж концентрація подій у п'єсі Шекспіра. Насправді Томас Мор був призначений лордом-канцлером у 1529 році, Кранмер став архієпископом Кентерберійським у 1532 році, а Анна Болейн коронувалася в 1533 році, через три роки після смерті Вулсі.

С. 503. ...хай постане Надгробок із рясних сирітських сліз...- Лорд-канцлер вважався опікуном всіх сиріт Англійського королівства.

С. 508. ...барони П'ятьох портів.- Маються на увазі порти (Довер, Гастінгс та інші) на південному узбережжі Англії, навпроти французького узбережжя.

С. 509. Попрямувала в Иорк-плейс святкувати.-• Після падіння кардинала Вулсі його палац на Иорк-плейс був конфіскований на користь короля і був названий Чайтхолл (не зберігся).

С. 512. Іпсвіч, потім Оксфорд,- Два близнюки наук, що він зростив.- Кардинал Вулсі заснував колегіуми в Іпсвічі, місті свого народження, і при Оксфордському університеті; останній існує й на сьогодні під назвою Кріст-чарч.

С. 526. ...як ото Недавно у сусідів наших, німців.- Натяк на Велику селянську війну в Німеччині 1524-1525 pp., пов'язану з рухом Реформації.

С. 531. Ви можете й не тратитись на ложки...- За звичаєм англійських городян, хрещений батько дарував новонародженому дюжину срібних чи латунних ложок. Більш вишуканим подарунком вважався коштовний келих, який і дарує Кранмер.

С. 532. ...Парафіяльний сад! - Місцевість у Лондоні неподалік від театру «Глобус», в якому травили собаками ведмедів, прив'язаних до стовпів.

С. 533. ...я не Гай, не Кольбранд, не Самсон...- легендарні герої з біблії і лицарських романів, які відзначались великою фізичною силою. Мур-ське поле - місцевість на північ від лондонського Сіті, де відбувались навчання міської міліції, які збирали натовп глядачів. ...по пиці видно, що мідник, бо ніс як те горно розпечене.- Мідники в тогочасній Англії вважалися п'яницями. ...ота її каструля щербата з голови не з'їхала.- Жінки-городянки носили тоді чепці, схожі на каструлі. Це ті самі урвителі, що горланять на виставах і б'ються за недогризки яблук.- В тогочасних лондонських театрах аристократична публіка розважалася тим, що кидала в партер над'їдене яблуко, за яке учинялася там колотнеча між глядачами-простолюдинами. Тауергіллська банда та ще оті виродки з Лаймхауса...- Значення виразу залишається неясним. Деякі шекспірознавці (С. Джонсон) вважають, що маються на увазі зібрання пуритан в Тауергіллі і дім душевнохворих поблизу Лаймгауса. Limbo Patrum - за церковними книгами, місце, де перебували патріархи до прибуття Христа, межа пекла. Вжито в жаргонному значенні - «в'язниця».

С. 534. Маршалсі - відома лондонська в'язниця.

С. 536. При ній Пізнають люди господа...- натяк на завершення Реформації в Англії за правління Єлизавети.

Дмитро НАЛИВАЙКО

© Aerius, 2005

Текст з ae-lib.org.ua

Книга: Вільям Шекспір Король Генріх VIII Переклад Марії Габлевич

ЗМІСТ

1.	Вільям Шекспір Король Генріх VIII Переклад Марії Габлевич
2.	ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Вулиця в Лондоні. З різних боків входять двоє...
3.	ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Лондон. Покої королеви. Входить королева зі...
4.	ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Вулиця у Вестмінстері. Назустріч один одному...
5.	ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Лондон. Галерея в королівському палаці. Входить...
6.	ЕПІЛОГ Б'юсь об заклад, що п'єса ця не всім Припала до смаку -...

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate