Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Макбет Переклад Бориса Тена
ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Форрес. Кімната в палаці. Входить Банко. Банко Тепер ти все - Гламіс, Кавдор, король,- Все так, як віщі сестри провістили, Хоча, боюся, ти зіграв нечисто. Та трон твій - спадок не твоїх нащадків, Бо я - казали сестри - батько й корінь Майбутніх королів. Коли це правда (Адже з тобою все збулось, Макбете), То чом би і мені не сподіватись На здійснення надій цих гордовитих, Провіщених мені? Та годі, тихше... Сурми. Входять Макбет і леді Макбет у королівському вбранні, Ле- нокс,Росс, лорди, леді і почет. Макбет От найдорожчий гість. Леді Макбет Якби його Забули, зіпсувало б це все свято, І все було б не до ладу. Макбет Сьогодні Ми даємо бенкет і просим вас На нього завітать. Банко Скоряюсь вашій Величності, до вас повік прикутий Обов'язку незламним ланцюгом. Макбет Ви їдете кудись? Банко Так, володарю. Макбет А жаль. Бажали б ми сьогодні в раді Почути вашу думку, завжди мудру І цінну. Що ж, то відкладім до завтра. Далеко їхать вам? Банко Так, володарю. До вечора не повернусь, якщо ж Пристане кінь, тоді й частину ночі Я прихоплю. Макбет Глядіть же, не спізняйтесь. Банко Ні, не спізнюсь, владарю. Макбет Чули ми Про двох братів кривавих, що втекли До Англії й Ірландії. Вони Не визнають провини батьковбивства й чутки безглузді тчуть про людське око, Але про це ми на державній раді Подумаємо завтра. Прощавайте. До вечора. Поїде з вами Флінс? Банко Так, володарю. Нам уже пора. Макбет Бажаю, щоб легкі були на ноги Та бистрі ваші коні. їхнім спинам Ввіряю вас. Щасливої путі. Банко виходить. Ви вільні всі до сьомої години; Нам буде ще приємніше зустрітись, Якщо до вечора побудем ми На самоті. Всі прощавайте! З богом! Усі, крім Макбета і одного слуги, виходять. Гей, ти! Ті люди тут? Слуга Так, володарю, За брамою. Макбет Веди до нас. Слуга виходить. Ніщо - Стать королем, коли не стать ним міцно. Страх перед Банко глибоко гніздиться В моїй душі. В нім є щось королівське, Й воно лякає. Сміливий, одважний, Він має розум, що керує ним. З усіх людей лиш він мені страшний, І знічується перед ним мій геній, Як перед Цезарем колись Антоній. Наганивши сестер, що королівський Мені звістили трон, спитав їх Банко Про себе, й предком королів вони Його назвали у своїх пророцтвах. Мене ж вінцем увінчано безплідним, В руках у мене - берло неплодюче, Не синові дістанеться воно, Чужою вирване рукою. Отже, Згубив я душу для нащадків Банко, Для них убив я доброго Дункана, Для них злоби отруту влив у чашу Свого спокою, вічний скарб спасіння Віддав я ворогу людського роду, Щоб їх вінчать, вінчать нащадків БанкоІ Та ні, з тобою зітнемося, доле, Виходь же на останній бій! Гей, хто там! Повертається сл у г а з двома убивцями. Стій за дверима, поки я покличу. Слуга виходить. Це з вами вчора розмовляв я? 1-й убивця Так, Із нами, володарю. Макбет Добре ж ви Слова мої обміркували? Знайте, Не я, як ви вважали,- винен він В нещастях ваших. Я той раз довів вам, Як ошукали вас, до рук прибрали І хто призвів до цього. Безголовий Недоумок, і той би зрозумів,- Це справа Банко. 1-й убивця Так, ви це казали. Макбет Отож. Та я на цім не зупинився й покликав вас для другої розмови. Чи в вас терпіння стільки, що готові Терпіти далі, чи такі побожні, Що молитесь за нього з цілим родом, Хоч він грабує вас і ваших ближніх Та в яму заганяє? 1-й убивця Ні, владарю, Ми тільки люди. Макбет Числитесь людьми ви В загальнім списку. Гончих, вовкодавів, Хортів, дворняг і пуделів зовуть Усіх собаками, та розрізняють Лінивих, бистрих, хатніх і мисливських, Ласкавих, злих - в залежності від тих Властивостей, що їм дала природа. До родового імені - собака - Додаємо ми ще й окремі назви. Так і з людьми. Якщо в тім списку ви Щодо відваги не були останні,- Скажіть мені, і я вам спосіб дам, Як над проклятим ворогом помститись, А цим і нашу ласку заслужить. Бо сам я - хворий, поки він живий, Лиш смерть його мені здоров'я верне. 2-й убивця Я так багато, володарю мій. Зазнав на цьому світі, що готовий На все, аби лиш людям відомстити. 1-й убивця Я теж од кривд стомився і недолі І без вагань життя на карту ставлю - Чи виграю, чи втрачу я його. Макбет То знайте ж, Банко - ворог вам обом. Обидва убивці Так, володарю. Макбет І мені він - ворог. Запеклий ворог, так що кожна мить Його життя загрожує моєму. Я б міг змести його з лиця землі, Аби лиш забажав, але не варто,- Ми друзів спільних маємо, й тоді Я втрачу їхню ласку, доведеться Того оплакувать, кого згублю я. Отож, причини маючи поважні Це приховати від людських очей, По вашу вдавсь я допомогу. 2-й убивця Все, Владарю, зробимо. 1-й убивця Хоч би й ціною Життя... Макбет Рішучість вашу бачу я. Не більш як за годину повідомлю, Коли і де у засідку вам сісти І як підстерегти його найкраще. Зробити треба це вночі сьогодні, Від замку якнайдалі... Хоч би що, Я маю чистим бути... Ще одне,- Щоб не лишати в ділі недоробок,- З ним разом їде Флінс, його синок, Чиєї смерті я не менш жадаю, Ніж батькової. Хай його у пітьмі Спітка та сама доля. Поміркуйте І зважуйтесь. Обидва убивці Ми зважились, владарю. Макбет То зачекайте. Зараз вас покличу. Убивці виходять. Гаразд. Якщо до раю в Банко путь, Його туди сьогодні ж проведуть. (Виходить) СЦЕНА 2 Там же. Інша кімната. Входять леді Макбет і слуга. Леді Макбет Поїхав Банко? Слуга Так, поїхав, пані, І вернеться аж на ніч. Леді Макбет Передай його величності, що хочу з ним Поговорить. Слуга ІДУ- (Виходить) Леді Макбет Усе дарма, Жертв більшає, а втіхи нам нема. Самому краще у труну лягти, Ніж потерпать, дійшовши до мети. Входить М а к б є т. Ну, що, мій друже? Знову ти самотній У товаристві роздумів сумних. Нехай вони загинуть, як і ті, Кого стосуються. Чи варто нам Журитись тим, чого вже не повернеш? Що зроблено, те зроблено! Макбет Ми тільки Поранили змію, але не вбили. Нікчемній злобі нашій тим же зубом Вона грозитиме. Ні, краще хай Речей основи розпадуться, хай Світи зруйнуються обидва разом,- Ніж я зі страхом їстиму свій хліб І спатиму під гнітом снів жахливих. Ні, краще буть в труні, як той, хто став Небіжчиком для нашого спокою, Аніж довіку корчитись на дибі Душевних мук. Лежить Дункан в могилі, Пропасниці позбувшись життьової. Своє зробила зрада: сталь, отрута, Чи заколот, чи напад чужоземний Для нього не страшні вже. Леді Макбет Заспокойся, Мій друже, брів не суп, глянь веселіше, Гостей зустрінь увечері привітно! Макбет Гаразд. Та будь так само й ти весела, Найбільше ж Банко приділи уваги, Голуб його і поглядом, і словом. Бо поки ми в собі не певні, мусим В потоках лестощів високий сан Свій обмивати й машкару носити, Щоб те, що в серці, приховать під нею. Леді Макбет Забудь про все. Макбет Дружинонько, не можу. Мій мозок знову жалять скорпіони. Ти ж знаєш, досі Банко й Флінс живі. Леді Макбет Але ж вони не вічні. Макбет Так, на щастя, Тіла їх уразливі. То радій же! Раніше, ніж кажан нічний злетить З-під арок монастирських і на поклик Гекати чорної полине жук, Б'ючи гудінням сонним в ночі дзвони, Жахливе діло скоїться. Леді Макбет Що саме? Макбет В невіданні безвиннім будь, голубко, Лиш зроблене вітай. Сновійна ноче, Дню благосному очі зав'яжи й кривавою, незримою рукою Скинь і порви дощенту ланцюги, Що в'яжуть дух мій. День погас, і крук Летить у повну гайвороння пущу. Сон кволить денні добрі поривання, Злі сили ночі йдуть на полювання. Тобі це дивно? Та побудьмо тихо; Хто злом почав, той кличе й далі лихо. Ходім, мій друже. Виходять. СЦЕНА З Парк. Дорога, що веде до палацу. Входять троє убивць. 1-й убивця А хто тебе прислав до нас? 3-й убивця Макбет. 2-й убивця Нема підстав йому не довіряти. Все, що зробити треба нам, він знає Докладно. 1-й убивця Ну, тоді лишайся з нами. На заході згасають рештки дня. До заїзду спізнілий подорожній Жене коня, і недалеко той, На кого ми ждемо. 3-й убивця Ти чуєш тупіт? Банко (за сценою) Гей, гей, вогню! 2-й убивця Оце напевно він. Всі, до бенкету кликані, давно У замку. 1-й убивця Чуєш, коні вбік звертають. 3-й убивця їх повели в обхід. Там буде з милю. А він пішов до хвіртки пішки,- тут Усі так ходять. Входять Банко і Флінс із смолоскипом. 2-й убивця Світло! 3-й убивця Так, це він! 1-й убивця Дружніше! 'Банко Буде дощ вночі. 1-й убивця Вже йде! Утрьох кидаються на Банко. Банко Тут підступ! Флінсе, утікай, рятуйся. Тікай і відомсти! О раб мерзенний! (Умирає) Флінс тікає. 3-й убивця Хто смолоскип згасив? 1-й убивця Навіщо він? 3-й убивця Тут лиш один лежить. А син утік. 2-й убивця Зробили діло лиш наполовину. 1-й убивця Ходімо, скажем, що могли - зробили. Виходять. СЦЕНА 4 Тронний зал у палаці. Накритий стіл. Входять Макбет, леді Макбет, Росе, Ленокс, лорди Л почет. Макбет Прошу за стіл сідати. Незалежно Від ваших титулів, ми раді вам. Лорди Величності ми вашій вдячні всі. Макбет Між вас я сяду, як господар скромний, Наблизившись до вас. А господиня, Що зайняла своє почесне місце, Нас в добрий час привітом обдарує. Леді Макбет Прошу вас і за мене, володарю, Сердечним словом друзів привітати. 1-й убивця показується в дверях. Макбет Вони всім серцем дякують тобі, Всі по обидва боки посідали. Я ж сяду тут. І хай кружляє чара Довкіл стола. (Підходить до дверей) Твоє в крові обличчя. Убивця Це Банко кров. Макбет їй краще на тобі, Аніж у ньому. Ну, готово все? Убивця Так, володарю. Сам йому горлянку Я перетнув. Макбет Ти гарний горлоріз. Незгірш і той, хто Флінса порішив. Якщо це ти - тобі немає рівних. Убивця Владарю, Флінс утік і врятувався. Макбет (убік) Я хворий знов... Я був цілком здоровий, Твердий, як мармур, як скала незрушний, Нестримний, вільний, як у полі вітер. Тепер же сумнівами й ницим страхом Пригнічений і скутий. Банко мертвий? Убивця Так, володарю; у рову лежить він. На голові у нього двадцять ран, Найменша з них смертельна. Макбет (убік) Що ж, спасибі. Так, гад поліг, гадюченя ж втекло. Й воно отрути з часом набереться, Хоч ще беззубе. (До вбивці) Що ж, іди. Ми завтра Ще поговоримо. Убивця виходить. Леді Макбет Мій володарю, Ви неуважні до гостей. Коли ж Господар непривітний, то й бенкет На страву схожий, куплену за гроші. Наїстись можна й дома, а в гостях Припрошення - найкраща із приправ. Без цього прісне все. Макбет Докір приємний. (До гостей) Всі призволяйтесь, друзі, на здоров'я. Леноко Величність ваша чи не зволить сісти? 8'являеться дух Банко і сідає на місці, призначенім для Макбета. Макбет Тут був би зібраний весь цвіт країни, Якби наш славний Банко не спізнився. Коли б виною тут лише нечемність, А не біда в дорозі! Росе Негаразд Він учинив, зламавши слЬво. Просим Нас вшанувать, владарю, сівши з нами. Макбет Немає ж місця... Лвноке Ось, владарю, вільне. Макбет Та де ж? Леноко Ось тут. І що вас так хвилює? Макбет Хто це вчинив? Ленокс Що саме, наш королю? Макбет Що винен я, не можеш ти сказати, Чого ж киваєш чубом ти кривавим? Росе Його величності недобре. Встаньмо Й ходімо звідси. Леді Макбет Не турбуйтесь, друзі. Це змалку в нього. Та прошу, сідайте. Усе минеться за хвилину, й він Отямиться. Уваги не звертайте, Щоб довше напад'не тривав. Самі Без нього бенкетуйте. (До Макбета) й ти - мужчина? Макбет Так, і безстрашний, бо дивитись можу На те, чого жахнувся б сам диявол. Леді Макбет Дурниці все! То страху плід уявний, Як той примарний ніж, що до Дункана Водив тебе. Холодний піт, тремтіння - Ця страху справжнього подоба - личить Жінкам лиш, що узимку при каміні Від бабських вигадок аж полотніють. Ганьба! Та на тобі лиця немає! То ж ти порожнього злякався крісла! Макбет Поглянь, поглянь! Що бачиш ти? (До духа Банко) Що скажеш? Ти знов киваєш? Краще говори. Якщо могили й склепи нам вертають Похованих, хай цвинтарем нам будуть Утроби коршаків. Дух зникає. Леді Макбет Ти збожеволів. Макбет Клянусь, його я бачив! Леді Макбет Посоромся! Макбет Кров і раніш лили, в старому світі, Коли законів люди ще не знали; Були й пізніше вбивства, про які Згадати страшно. Та, було, розколють Людині черепа, вона помре - Тут і кінець всьому. Тепер же, мавши Аж двадцять ран смертельних на чолі, Встає з труни й зганяє нас із крісла. А це страшніше за саме убивство. Леді Макбет Владарю, гості ждуть. Макбет Пробачте, друзі, Задумавсь трохи я. Ви не дивуйте З моєї хворості. До неї звикли Мої найближчі. Перше ніж сідати, За всіх я вип'ю. Наливайте вщерть. П'ю за здоров'я цілого стола І Банко, друга нашого. Як жаль, Що тут його нема! За вас усіх! За нього і за всіх! Лорди Здоров'я ваше! Дух повертається. Макбет Згинь? Щезни із очей! Вернися в землю! Застигла кров твоя, без мозку кості, Незрячий погляд твій, якого з мене Не зводиш ти. Леді Макбет Прошу пробачить, пери,- Звинайний знову напад, більш нічого, Та жаль, що зіпсував нам святкування. Макбет Я все посмію, що людина сміє. З'явись, як скошланий ведмідь російський, Як грізний носоріг, гірканський тигр Чи в іншім вигляді,- не затремтить У мене жоден нерв. Чи стань живий І виклич на двобій,- якщо я зблідну, Тоді мене дівчиськом назови. Геть звідси, привиде жахливий, геть! Згинь, пропади, смішна примаро! Дух зникає. Зник він, І знов - людина я. Сідайте, лорди. Леді Макбет Але своїм поводженням чудним Збентежили ви наш бенкет веселий. Макбет Та це ж не в небі літньому хмарини, Щоб їх побачить і не дивуватись! Мене вражає інше - як це ви На явища ці дивитесь спокійно И рум'янці з ваших щік не сходять, я ж Від жаху блідну весь. Росе Які, владарю, То явища? Леді Макбет Не розмовляйте з ним, Бо гіршає йому. Ці запитання його дратують. Отже, на добраніч. Розходьтеся без чиношанування. Ленокс Бажаємо здоров'я й на добраніч Його величності. Леді Макбет Всім на добраніч. Виходять усі, крім Макбета і леді Макбет. Макбет Він прагне крові... Адже кров - за кров! Колись, бувало, рухалось каміння, Дерева розмовляли й віщунам Круки, сороки, галки викривали Прихованих убивць... Котра година? Леді Макбет Із ніччю вже змагається світанок. Макбет Ну, що ти скажеш? Той Макдуф посмів До мене не прийти. Леді Макбет Ти посилав По нього? Макбет Ще пошлю. Та дещо чув я - В усіх домах є в мене серед слуг Підкуплені. Отож подамся вранці До віщих я сестер- хай скажуть більше. Довідаюсь про все, вже будь що буде - Всі засоби однакові для мене. Готовий до найгіршого я нині, Адже давно в крові я по коліна. Вперед по цій дорозі легше йти, Ніж поворотну путь собі знайти. Ще тільки плани мозок мій складає, А вже рука здійснити їх жадає. Леді Макбет Забув ти сон - всього живого втіху. Макбет Ходімо спати. Всі мої тривоги - Лиш новака розгублення убоге. Нам досвіду бракує в цих ділах. Виходять. СЦЕНА 5 Пустир. Гримить грім. Входять три відьми і назустріч їм Г є к а т а. 1-а відьма Що сталось? Ти розгнівана, Гекато? Геката Відьми! Та як не гніватись, коли, Бундючні й легковажні, ви змогли Так повестися, що Макбет Став смерті осягать секрет? А я, цариця всіх примар І господиня ваших чар, . . Вигадниця гріхів і зла, При тім присутня не була! Найгірше, що- робота ця Не для такого молодця,- Забуде все і буде йти Лише до власної мети. Та годі. Йдіть. Біля печер, Де тьмяно Ахерон тече, Зустріньмось вранці. Він прийде Дізнатися, що далі жде. Вам зілля слід приготувать І все, що треба для заклять. Я ж до зорі лечу в пітьму, Щоб лихо чаклувать йому. Скінчімо зрання всі дива. Хай з рога місяця сплива Росинка- я спіймаю вмить, Ще й до землі не долетить; Перетворю я на льоту В магічних духів краплю ту,- Оманливі, вони зростуть, Зухвальцю вкажуть згубну путь. Він знехтує і долю, й страх, Надмір зросте в своїх очах; А самовпевненість завжди Призводить смертних до біди. Музика і спів за сценою. Мій дух-маля мене гукає нині. Дивіться - ген чекає на хмарині. (Зникає) 1-а відьма Вона повернеться невдовзі, квапмось. Виходять. СЦЕНА 6 Форрес. Кімната в палаці. Входять Ленокс та інший лорд. Ленокс Суть слів моїх би зрозуміли, далі Самі вже збагнете. Скажу лише - Це дивні речі. Був Дункан величний Оплаканий Макбетом, як помер... Відважний Банко надто пізно йшов,- Його, сказати можна, Флінс убив, Бо Флінс утік. Не слід ходити пізно. Хто не вважатиме жахливим вчинок Малкольм-а й Дональбайна, що убити Посміли короля? Ганьба! Як це Макбета засмутило! Він В святому гніві вбив двох слуг негідних, Невільників пияцтва, сну рабів. Хіба не благородно це, не мудро? Вони ж бо відмагатись почали б І всіх обурили б. Так, до ладу Все вийшло в нього; і якби вдалось, Якби - не приведи господь! -спіймати Дунканових синів, вони узнали б, Як батька убивать; і Фліис - також. Але тихіш, бо за слова сміливі І за відмову бути на бенкеті Макдуф опальним став. Де він тепер, Не знаєте? Лорд Дунканів син, в якого Тиран родинне право відібрав, Вже при англійському дворі; до нього Так доброзичливо Едвард поставивсь, Мов не позбавила його недоля Високого становища. Макдуф Подавсь туди ж, до короля святого Просити, щоб Нортемберленд і Сівард, До битв охочий, при благословенні Всевишнього дали нам змогу знов Спокійно їсти м'ясо, мирно спати, В свята й під час бенкетів не боятись Ножів кривавих, почуватись гідно, Чого ми так жадаємо. Ця звістка Макбета розгнівила так, що він Став напад готувать. Ленокс Але Макдуфа Він кликав? Лорд Так. Та той сказав: «Нізащо!» Гонець лице понуро відвернув І пробурчав щось на зразок: «Про це Іще ти пошкодуєш». Ленокс Так, Макдуфу Остерігатись треба, обережно Поводитись. Нехай же ангел божий Веде його до Англії, щоб швидше Благословенним краєм знову стала Земля стражденна, що її рука Лиха гнітить. Лорд Моя молитва з ним. Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Макбет Переклад Бориса Тена
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Макбет Переклад Бориса Тена |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Інвернес. Подвір'я в замку Макбета. Входить... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Форрес. Кімната в палаці. Входить Банко. Банко... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА І Печера. Посередині кипить казан. Лунає грім.... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Дунсінан. Передпокій у замку. Входять лікар і... |
| 6. | Примітки Четверта з великих трагедій Шекспіра була... |
На попередню
|
|
