Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Перікл, цар Тірський Переклад Юрія Лісняка
ДІЯ ТРЕТЯ Входить Г а у є р. Гауер Та ось палац в обіймах сну, В нім чути музику одну: Хропуть всі гучно з переїду Після весільного обіду. Очима світить кіт старий, Чатуючи біля нори, Цвірчать за піччю цвіркуни: Раюють у теплі вони. Дівоцтва молода збулась, Зате дитина зачалась. Чого не встигнем зобразить, Самі, будь ласка, уявіть. Ось пантоміма перед вами, Я поясню її словами. ПАНТОМІМА Входять одними дверима Перікл і Сімонід із почтом; назустріч їм входить гонець, стає навколішки перед Періклом і вручає йому листа. Перікл показує листа Сімонідові. Вельможі схиляють коліна перед Періклом. Тоді входить вагітна Таїса з мамкою Лікорідою. Цар показує їй листа; вона радіє. Таїса й Перікл прощаються з Сімонідом і ви- ходять з Лікорідою та своїм почтом. Тоді виходять Сімонід і решта. На північ, південь, захід, схід Розшукувать Періклів слід В далеких і глухих краях На конях і на кораблях, Узявши повні гаманці, Із Тіру подались гінці. Розпитуючи там і сям, Вдалось нарешті тим гінцям До Пентаполісу листи Такого змісту довезти: Цар Антіох з дочкою вмер, A Tip бунтується: «Тепер, Ми, Гелікане, оберем Тебе своїм новим царем». Та той народ угамував, Бо так усім пообіцяв: «Іще один чекаймо рік. Як не повернеться Перікл, Прийму корону». І коли До Пентаполісу дійшли Новини ці, усіх згола Велика радість пойняла. В долоні плещуть і кричать: «Царем є й сам наш царський зять! І хто б таке подумать міг!» Проте Перікла часу біг До Тіру квапить. І дружина, Хоча й чекає вже дитини, Плисти з ним хоче. В час такий Хто може заперечить їй? Прощання - ріки сліз, як завше; І, Лікоріду-мамку взявши, На корабель вона сідає. Ось їх уже Нептун гойдає На хвилях легко. Та коли Вони півшляху пропливли, Примхлива доля їм новий Утнула жарт: Борей лихий Ревнув - і підхопив судно. Мов качка, вгору-вниз воно Стриба, пірна, аж страх дивиться. Кричить нажахана цариця, І з переляку у небоги Дочасні почались пологи. Що там робилось, хай без мене Покажуть зараз вам зі сцени. Не хочу я розповідати Про те, що можна показати. От уявіть ту сцену так, Мов палубу, де неборак Перікл у скруті виступає І все про бурю повідає. (Виходить) СЦЕНА 1 Палуба судна в морі. Входить Перікл. Перікл О владарю морський, приборкай хвилі, Що миють небо й пекло. Й ти, що маєш Вітри в обладі, їх відклич із моря И закуй у крицю! Погамуй громи, Що так жахливо гуркотять. Згаси Пекельні блискавки!.. О Лікорідо, Як там цариця?.. Ти, прелюта буре, Все, мабуть, хочеш вивергнуть із себе. У ревищі цьому моряцька дудка - Мов шепіт смерті в вухо, не почутий. О Лікорідо!.. О Луціно ясна, Божественна ласкава повитухо Для тих, що тяжко стогнуть у пологах, Почуй мене і захисти судно, Полегши біль моїй дружині любій, Моїй цариці! Входить Лікоріда з дитям на руках. Що там, Лікорідо? Лікоріда Ось те, що надто юне для страхіть Таких, як ці. Якби вже мало тяму, Воно б померло з жаху - так, як я, Мабуть, помру. Ось, пане мій, візьміть Цю часточку покійниці. Перікл Що, що? Лікоріда Терпіть, бо ж бурі не перекричати. Це все, що в світі з вашої цариці Зосталось - донька. Тож, заради неї, Утіштеся й мужайтесь. Перікл О боги! Навіщо ви дари свої коштовні Відразу й віднімаєте? Ні, ми Тут, на землі, дарів своїх назад Не забираєм - ми за вас чесніші. Лікоріда Дитини ради, пане мій, терпіть. Перікл Нехай спокійно вік твій промине, Бо ще в таких тривогах не родилось Дитя. О так, живи спокійно й мирно, Бо світ іще так грізно не вітав Дитини царської. Живичдасливо! Вода, вогонь, повітря і земля Тебе із лона матернього ревом Жахливим кликали, сердешна кришко. У першу мить ти позбулась того, Чого усе життя не відшкодує. Тож хай боги найласкавішим оком На тебе глянуть. Входять двоє моряків. 1-й моряк Не страхайтеся, царю, з вами бог! Перікл Я не страхаюсь. Що мені стихії? Жахливішого вже не заподіють. Задля дитини тільки, оцієї Малої крихітки, що в першу мить Свого життя вже стала мореплавцем, Благаю я богів: утиште бурю! 1-й моряк Попусти-но шкоти! Гей, чуєш ти чи ні? Та во- рушися там! 2-й моряк Якби це чисте море, то хай буруни хоч місяця Дістають, мені дарма. 1-й моряк Владарю, царицю треба поховати в морі. Буря лютує, хвилі он які, і вони не вгамуються, поки на кораблі є мерт- ве тіло. Перікл Це у вас забобон. 1-й моряк Ви, владарю, не гнівайтесь, але такий у нас на морі звичай, а в звичаях ми тверді. Тому хутчій віддайте нам тіло: його треба скинути за борт незагайно. Перікл Робіть, як знаєте! Моя сердешна! Лікоріда Владарю, ось вона. Перікл Жахливі мала ти пологи, люба: Ні світла, ні вогню... Стихії люті Тебе забули, й я не маю змоги Тебе достойно поховать, а мушу, Заледве до труни поклавши, кинуть У море, де ні з мармуру гробниці Не буде, ні незгасної лампади, Де серед простих скойок ти спочинеш Під шум води, в тіні китів-огромів. (До Лікоріди) Скажи, хай Нестор принесе паперу, Й перо, й чорнило, й скриньку, де клейноди. Нікандрові звели, хай знайде скриню, Оббиту шовком. Поклади дитя На подушку. Поквапся, поки я Обряд останній справлю. Ну, хутчіше! Лікоріда виходить. 2-й моряк Царю, в нас тут у трюмі є така скриня, вже про- конопачена й просмолена. Перікл Спасибі, друже. А скажи мені, Де ми тепер? 2-й моряк Десь недалеко від Тарсу. Перікл Туди й правуй. Не в Tip, а в Tape. Коли допливемо? 2-й моряк Удосвіта, тільки буря притихне. Перікл Правуй на Tape! Клеона там провідаю й дитя йому лишу на догляд, бо воно Навряд чи витримає путь до Тіру. Роби своє, моряче. Тіло зараз Я винесу. (Виходить з моряками) СЦЕНА 2 Дім Церімона в Ефесі. Входить Церімон зі слугою та людьми, врятованими з розбитого ко- рабля. Церімон Гей, Філемоне! Входить Ф і л є м о н. Філемон Ви кликали, мій пане? Церімон Зігрій та нагодуй цих бідолах. Філемон виходить. Яка-бо ніч буремна і тривожна! Слуга Чимало бур я звідав, та як ця - Такої не зазнав іще ні разу. Церімон Вже не застанеш пана ти живим: його ніщо порятувать не може. (До іншого) Ці ліки ти в аптекаря візьми; Чи помогли - мені розкажеш потім. Усі, крім Церімона,) виходять. Входять двоє дворян. 1-й дворянин Добридень вашій милості. 2-й дворянин Добридень, Вельможний пане. Церімон Ну, панове любі, Чого так рано встали ви? 1-й дворянин Ох, пане, Оселі наші, що стоять над морем, Тряслися, наче в землетрус. Немовби Уже й дахи з будинків позривало. І страх, і подив гнали нас із дому. 2-й дворянин Тому й потурбували вас ми зрана, А не з завзяття. Церімон Дякую за правду. 1-й дворянин А я дивуюсь, нащо ваша милість, Хоч живете в розкошах і в безпеці, Так рано сон солодкий_ відігнали. Це дивне діло - клопоту шукати Без жодної спонуки. Церімон Завжди я Вважав чесноту й розум більшим благом, Аніж багатство й знатність. Спадкоємці Недбалі можуть змарнувать багатство Й'заплямувати знатність; та чеснота І розум нас рівняють із богами Безсмертними. Збагнувши це, я здавна Вивчав мистецтво лікарське таємне, Читавши мудрі твори, та й на ділі Все випробовуючи, осягав Властивості отих цілющих первнів, Що містяться в рослинах, у металах, В камінні. Все я знаю про недуга Природні та про лік на них, і це Дає мені утіху більшу й глибшу, Аніж минущих почестей жадоба Чи напихання гаманів шовкових На радість дурням та кощавій смерті. 2-й дворянин Ви весь Ефес своєю добротою Вщедряєте. Вас сотні називають Своїм творцем - ви їм життя вернули. Не тільки ваша вченість та труди, А й гаманець, для всіх відкритий, ваше Ім'я між нас уславили навіки. Входять двоє чи троє слуг зі скринею. Слуга Поставмо тут. Церімон Це що? Слуга Та це, мій пане, На берег море викинуло щойно З якогось, певно, корабля. Церімон Погляньмо. 2-й дворянин Немов труна. Церімон Важке навдивовижу. Ану, відкрийте. Мабуть, справді море Об'їлось золотом, і ось Фортуна, До нас зичлива, змусила його Частинку цю нам в руки відригнути. 2-й дворянин Так, правда. Церімон Бач, і клоччям, і смолою Ущільнено ретельно. Кажеш, море Цю скриню викинуло? Слуга Так, мій пане. Страшний бурун її жбурнув - такого Я зроду ще не бачив. Церімон Ну, розкрий. Та легше! Чую пахощі солодкі. 2-й дворянин Приємний запах. Церімон Кращого не чув я. Ну, відкривайте. Що це? О боги Могутні! Труп? 2-й дворянин Оце-то дивина! Церімон В покрови пишні вгорнений, мастями Намащений, пахучим зіллям весь Обкладений! І лист якийсь при ньому! О, проясни мій розум, Аполлоне! (Читає з сувою) «Хто виловить цю скриню з вод, Хай знає: в ній лежить клейнод Царя Перікла. Як жона, За всі скарби йому вона Була дорожча. Як царицю Й дочку царя, її годиться Достойно поховать, а в плату Оце ось золото узяти, Та й у босів це добре діло Благословення б заслужило». Як ти живий, Перікле, серце в тебе Від горя рветься. Сю ніч лихо сталось? 2-й дворянин Здається, пане мій. Церімон Таки напевне! Вона ж немов жива. Яке страхіття, Що в море кинули її. Вогонь Тут розпаліть - та принесіть усі Скриньки з моєї шафи. Один слуга виходить. Часом смерть Годин вже кілька тілом володіє, І все ж у ньому іскорка життя Іще не згасла, може розгорітись. Я чув, в Єгипті був мерлець один Оживлений за дев'ять аж годин. Входить слуга зі скриньками, рушниками й вогнем. О, добре. Є й вогонь, і рушники. Нехай музики грають тихо й сумно. Подай отой он слоїк. Швидше, бевзю! Музики, грайте! Та впустіть повітря! Панове, ця нещасна оживе: Природа в ній вже будить теплий віддих. Годин на п'ять лише вона обмерла, Погляньте, як життя в ній розквітає! 1-й дворянин Це небо Нам через вас явило диво дивне На вічну славу вам. Церімон Вона жива! Повіки, що небесні самоцвіти, Утрачені Періклом, прикривають, Вже розтулили золоту торочку, І найчистішої води алмази Між них явилися, щоб світ удвоє Багатшим став. Живи, прекрасна жінко, І про свою нам долю розкажи Сумну й предивну. Таїса ворушиться. Таїса О ясна Діано, Де я? Де владар мій? Який це світ? 2-й дворянин Ну й диво! 1-й дворянин Неймовірне, Церімон Тихо, тихо, Сусіди любі. Поможіть мені Перенести її в покій суміжний. Стеліте ліжко. Догляд їй потрібен, Бо вдруге не врятую вже її. Під Ескулапа проводом - ходімо! Вони виносять Таку. Всі виходять. СЦЕНА З Дім Клеона в Тарсі. Входять Перікл із Клеоном та Діонізою й Лікоріда з Ма- рі н о ю на руках. Перікл Шановний мій Клеоне, час мені Пливти додому. Термін той річний Уже скінчивсь, і в Тірі неспокійно. Прийміть мою щонайщирішу дяку, А решту вам з дружиною нехай Пошлють боги. Клеон Тяжкі удари долі, Що зранили вас прикро, завдали Й нам болю. Діоніза Ох, цариця ваша бідна! Чому сувора доля не дала И мені потішитись її красою! Перікл Ми мусимо коритись вищим силам, Нехай би я ревів і навіснів, Як море, де лежить вона,- чого Досяг би тим? Оце моя Маріна - Я так назвав її, бо народилась Вона у морі,- нині в ваші руки Віддам її, щоб ви про неї дбали, її виховували, як царівну. Клеон О, не турбуйтесь, царю: пригадайте, Що ви своїм зерном порятували Народ мій, Як за вас молився він, Так і за неї буде. Хай би навіть Я занедбав обов'язок священний,-> Мій вами урятований народ Мені про нього зразу нагадає. Але, якщо я дам для цього привід, Нехай боги карають і мене, І весь мій рід віднині і довіку! Перікл Я вірю вам: за це ручиться й честь, І добрість ваша, тож присяг не треба. А вам, ласкава пані, я клянусь Діаною ясною, що її Ми всі шануємо: допоки донька Не виросте й собі не знайде мужа,- Не стригтись, не голитись, хай би я Й бридким здавався людям. Ну, прощайте. Ласкава пані, одного прошу: Зростіть моє дитя. Діоніза Маріну вашу Я від своєї рідної дочки Не менш любитиму. Перікл Я вдячний вам. Клеон Тепер ми вас проведемо на пристань І вручимо спокійному Нептуну Й вітрам попутним. Перікл Радий буду я. Ходім же, люба пані. Лікорідо! Не треба сліз! Дбай про свою маленьку господиню, То в неї ласки заживеш. Ходімо ж! Виходять. СЦЕНА 4 Дім Церімона в Ефесі. Входять Церімон і Таїса. Церімон Цей лист і ці коштовності, царице, Лежали з вами у труні. Вони Належать вам. А вам письмо знайоме? Таїса Це муж писав. Я добре пам'ятаю, Як ми пливли по морю, як у мене Пологи почались, та чим скінчились, Не знаю, далебі. Але, напевне, Свойого мужа, любого Перікла, Я більше не побачу, а тому Убір весталки надягну й ніколи Вже втіхи не зазнаю. Церімон Коли наважились ви так, царице,- То храм Діани недалеко звідси, І там ви жити можете довіку. Як благоволите, моя небога Вам слугувати буде, Таїса Я можу тільки «дякую» сказати, Та щира, хоч мала, моя відплата. Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Перікл, цар Тірський Переклад Юрія Лісняка
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Перікл, цар Тірський Переклад Юрія Лісняка |
| 2. | ДІЯ ДРУГА Входить Г а у є р. Гауер Царя показано вам тут, Що... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ Входить Г а у є р. Гауер Та ось палац в обіймах сну, В... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА Входить Г а у є р. Гауер Перікл до Тіру прибуває,... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА Входить Г а у є р. Гауер Вдалось ганьби уникнути Маріні... |
| 6. | ЕПІЛОГ Гауер Так АнтІоха з донькою спіткала За хіть мерзенну... |
На попередню
|
|
