Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Перікл, цар Тірський Переклад Юрія Лісняка
ДІЯ П'ЯТА Входить Г а у є р. Гауер Вдалось ганьби уникнути Маріні І в чесний дім попасти. Там вона Співає і танцює, як богиня, На втіху смертним, чиста і ясна. Учених розумом своїм дивує, А голка у її метких руках, З природою змагаючись, гаптує Бруньки, квітки, пташок на гілочках. Немов живі троянди та суниці Кладе вона на шовк і полотно. їй щедро платять знатні учениці, Та плата йде хазяйці все одно. Лишім її. Хай думка наша лине До батька, до Перікла-бідака. З попутним вітром до тії країни Приплив він, де живе його дочка. Нептунів день тоді справляли в місті; Жалобний стяг на тірському судні Пан Лізімах угледів оком бистрим І враз помчав до нього на човні. Ось корабель скорботного Перікла; Побачите, що діялося там. Доповніть це уявою, як звикли, Уважно тільки треба слухать вам. (Виходить) СЦЕНА 1 Періклів корабель поблизу Мітілени. На палубі - намет, перед ним - запона; в наметі лежить на ложі П є р і к л. До судна пристає чо- вен. Входить Г є л і к а н; за ним двоє моряків - один з тірського корабля, Другий з човна. 1-й моряк (до мітіленського моряка) Де ж Гелікан вельможний? Він на все Вам відповість. А, ось і він. Там, пане мій, із Мітілени човен, На нім правитель міста Лізімах. Чи приймете його на кораблі? Гелікан Аякже! Йди поклич когось із почту. 1-й моряк Панове, гей! Мій пан вас кличе! Входять двоє-троє дворян. 1-й дворянин Ось ми, вельможний пане. Гелікан Панове! Там прибув високий гість, Його достойно треба привітати. Дворяни й моряки виходять і вертаються з Лізі махом та йоги в є л ь м о • ж а ми. 1-й моряк (до Лізімаха) Ось; пане, той, хто все з'ясує вам. Лізімах Вітаю вас, вельмишановний пане! Нехай боги продовжать віку вам. Гелікан А я ще довшого вам зичу - й смерті Такої, як собі. Лізімах Я дуже вдячний. На березі Нептунів день справлявши, Побачив я ваш славний корабель І ось приплив спитати, звідки ви, Гелікан Хто ж ви самі, скажіте? Лізімах Я правитель У місті, до якого припливли ви. Гелікан Вельможний пане, Наш корабель із Тіру, І на ньому Наш цар. Уже три місяці, як він І словом не озвався ні до кого, А їсть і п'є, аби лише продовжить Своє страждання. Лізімах І яка ж причина? Гелікан. Про це занадто довго повідати, Та головна всьому причина - втрата Коханої дружини і дочки. Лізімах А можу я побачити його? Гелікан Та можна, Але до вас він не озветься й словом, Як і до всіх. Лізімах А все ж вволіть моє бажання. Гелікан Прошу. (Відхиляє завісу й відкриває Перікла) Він був вродливий і люб'язний, поки В одну жахливу ніч страшне нещастя Не довело його до цього. Лізімах Вітаю вас, величносте, і зичу, Щоб вам боги послали благоденство. Вітаю вас, великий царю! Гелікан Марно, До вас він не озветься. Один з вельмож Пане мій, Ми маєм дівчину у Мітілені, Ручусь, вона йому уста розв'яже. Лізімах Це добра думка. Так, вона б, напевне, І мовою солодкою, й красою Зуміла розбудить його чуття, Пробитися крізь мур, що ним ваш цар Відгородивсь від світу. Ця красуня, Що їй немає рівної у нас, Тепер гуляє з подругами там, В отім гаю зеленім, що над морем. (Дає наказ одному з вельмож, і той виходить) Гелікан Я знаю, марне все! Та ми нічого Не знехтуємо, що хоч зветься ліком. А вже коли такі ласкаві ви, Ми просимо: продайте нам припасів За золото. У нас ще й давні є, Та вже несвіжі. Лізімах Ну, якби ми в цьому Відмовили, то праведні боги Таку б наслали гусінь на країну, Що все пожерла б. Та дозвольте ще Вас розпитати за причину горя Царя. Гелікан Я все вам зараз розкажу. Ой ні, вже бачу, що не встигну. Входить вельможа з Маріною та її подругою. Лізімах Ось та, що я по неї посилав. Привіт тобі, красуне. Правда, гарна? Гелікан Вродлива панна, Лізімах Така вродлива, що якби я знав Напевне, що вона шляхетна родом, То кращої дружини й не бажав би. Красуне, вся твоя ласкава вдача І чар потрібні хворому царю. Якщо доможешся бодай того, Щоб він озвався на твої слова, Тоді таку дістанеш нагороду, Якої побажаєш. Маріна Я вживу Всього уміння, щоб його зцілити, Аби лише нікого, окрім мене Та подруги моєї, до царя Не допускали. Лізімах Що ж, лишім її, І хай боги великі їй поможуть! Відходять. Маріна співає. Лізімах (підходить) Сподобалось йому? Маріна Не глянув навіть. Лізімах Дивіться: з ним вона заговорила, (Знов відходить) Маріна Величносте! Послухайте мене... Перікл Геть, геть! (Відштовхує її) Маріна О царю, я не прагнула ніколи Z Перед людьми пишатись, і на мене, Мов на комету, люди звіддалік Дивились, Та повір мені, що я Не менше звідала, можливо, горе, Ніж ти,- коли їх зважити як слід, Твоє й моє. Адже Фортуни примха Мене від батька й неньки відірвала, Що родом від царів були не нижчі, А час мій рід з корінням вирвав. Я Тепер рабиня випадку дурного. (Убік) Замовкла б я, та щось мені пече Обличчя і гуде в ушах, мов дзвін: «Не йди, аж поки не озветься він». Перікл «Фортуни примха...», «Від царів не нижчі...», «Не менше горе...». Що це ти сказала? Маріна Сказала, що, якби ти,.царю, знав Якого роду я,- добріший був би, Перікл Навряд, Ану-бо, подивись на мене, Неначе схожа... Ти з якого к-раю? В якій землі родилася? Маріна Ні в якій, Хоча на світ з'явилась так, як будь-хто Зі смертних. Перікл Змагає туга! Зараз я заплачу. Ця діва схожа на мою дружину Кохану, та й дочка була б такою: Ті самі рівні брови, стан той самий, Стрункий, немов тростинка, й срібний голос, І очі-самоцвіти у прекрасній Лиця оправі, і хода Юнони; І мова, що наситить нею слух Ніяк не можна, бо вона лиш будить Жадання слухати.., А де живеш ти? Маріна У тих, кому чужа я. Звідси видно Той дім. Перікл А де виховувалась ти? Де набула таких умінь чудових, Ще й прикрасила їх? Маріна Якби я все про себе розказала, Сказав би ти: «Неправда». Перікл Говори! Не можеш ти сказать неправду. Ти, Мов правосуддя, скромна. Ти - палац, Де мешкає сама цариця Правда. Повірю я тобі, нехай би навіть Ти говорила неймовірні речі, Бо схожа ти на ту, кого любив я. Яких ти друзів мала? Ти сказала, Коли я, вздрівши, відштовхнув тебе, Що рід високий твій? Маріна Я це сказала. Перікл Хто ж батько твій і мати? Ще я чув, Що ти зазнала злигоднів і кривди Й гадаєш, що страждання наші рівні, Як вимірять? Маріна Казала я таке, Бо маю це за найщирішу правду. Перікл Розповідай же. І якщо змогла ти Хоч соту частку витерпіть того, Що я зазнав, тоді - ти справжній муж, А я - дівчисько. Ти ж бо - мов подоба Терпіння, що стоїть на мавзолеях Царів і посміхається зі смерті. Яких ти друзів мала? Як ти їх Утратила? Яке твоє ім'я, Ласкава діво? Все скажи, прошу. Йди сядь ось тут. Маріна Моє ім'я - Маріна. Перікл Який сердитий бог тебе послав Із мене поглумитись? Маріна Заспокойся, А то замовкну. Перікл Я уже спокійний! Тобі не в тямку, як мене вразило Твоє ім'я - Маріна. Маріна Це ім'я Мені дав той, хто мав і силу, й владу,- Мій батько, цар. Перікл Як! Ти дочка царя Й Маріна на ім'я? Маріна Казав ти щойно, Що будеш вірити мені; та я, Аби не хвилювать тебе, на цьому Закінчу. Перікл Ти направду з плоті й крові? І серце б'ється в тебе? Ти не фея? Не привид? Говори! Де ти родилась? Чому тебе Маріною назвали? Маріна Бо в морі народилась я. Перікл у морі? А мати хто? Маріна Також дочка царя. . Вона померла саме в ту хвилину, Як я родилася. Мені не раз Про це ласкава няня Лікоріда Розповідала, плачучи. Перікл Стривай! (Убік) Ще звіку блазень-сон не посилав Таких сновидь глумливих бідним дурням. Не може буть! Моя дочка - в могилі!» А де ж росла ти? Хочу я дослухать, Не переб'ю ні разу. Маріна Смієтесь Ви з мене, тож повірте, буде краще, Як я замовкну. Перікл Ні, я в усе повірю до слівця, Що ти розповіси. Лише скажи: Як ти сюди попала? Й де росла? Маріна Мій батько, цар, лишив мене у Тарсі. Я там жила, покіль Клеон жорстокий З дружиною підступною своєю Надумали звести мене зі світу. Намовлений убивця вже підняв Ножа, коли з'явилися пірати, Мене порятували й завезли Сюди, Але навіщо, царю, ти Мене розпитуєш? Чого ти плачеш? Ти, може, думаєш, що я шахрайка? Ні, справді, я дочка царя Перікла, Як тільки є на світі цар Перікл. Перікл Гей, Гелікане! Гелікан Ви кликали мене, мій царю? Перікл Ти радник мудрий, чесний і поважний, Скажи мені, як можеш: хто ця діва, Що довела мене до сліз, кого Вона тобі нагадує? Гелікан Не знаю, Та ось правитель Мітілени, царю, її хвалив. Лізімах Вона нам не відкрила, З якого роду. А коли спитать - Сидить і тихо плаче, Перікл Шановний Гелікане, вдар мене, Порань ножем, щоб заболіло дуже, Бо зараз море радості нарине, Затопить береги мого життя, І захлинусь в його солодких водах. О, підійди, бо ти життя вернула Тому, хто дав тобі його колись! Ти, в морі зроджена, померла в Тарсі Й віднайдена у морі! Гелікане, Впадімо на коліна і воздаймо Богам хвалу громово. Це Маріна! А як же мати звалася твоя? Скажи, бо правді не буває досить Підтверджень, хай би сумнів навіть спав. Маріна Ні, царю, спершу хочу знать я, хто ти! Перікл Я - цар Перікл із Тіру. Та назви Ім'я моєї вмерлої цариці, У море кинутої, і тоді Довершиш ти божественну картину І трону спадкоємницею станеш, Життя вернувши батькові своєму. Маріна Чи те, що я твоя дочка, не більше Заважить, ніж сказати, що ім'я Моєї матері було Таїса? Так, і вона померла в ту хвилину, Як я родилась, Перікл Благословенна будь, моє дитя! Устань. Скажи, мій вірний Гелікане, Хай подадуть мені нове вбрання. Вона не вмерла в Тарсі, хоч її Клеон жорстокий думав умертвити. Вона сама тобі розкаже все, Тоді ти вклякнеш перед нею й скажеш, Що це твоя царівна... Хто тут ще? Гелікан Владарю, це правитель Мітілени, Почувши про тяжку осмуту вашу, Прибув провідать вас. Перікл Я радий вам. Подайте вбрання. Чом я в цім лахмітті? Боги благословлять тебе, о доню! Та що за звуки?.. О моя Маріно, Упевни Гелікана: він не вірить, Що ти дочка моя... Ох, що за звуки? Гелікан Не чую я нічого, мій владарю! Перікл Не чуєш? Це музика небесних сфер! Маріно, Прислухайся! Лізімах Йому не слід перечить, Перікл Солодкі звуки! Чи ніхто не чує? Лізімах Я чую, царю. Перікл Музика небесна 1 Вона мене вколисує, і сон Мені склепляє очі. Я спочину,,, (Засинає) Лізімах Подушку принесіть! Ходімо всі від нього. Любі друзі, Коли все буде так, як я гадав, Я щедро вам віддячу. Виходять усі, крім Перікла. Періклові вві сні являється Діана. Діана Мій храм в Ефесі. Поспішай туди І жертву на вівтар мій поклади, Як зійдуться мої цнотливі жриці, їм про свою недолю розкажи, Повідай, як дружину в морі втратив, З дочкою й з ними разом потужи, Нехай вони повчаться співчувати. Не зробиш так - кінця не буде мукам, А зробиш - то, своїм клянуся луком, Щасливий будеш. Встань і всім скажи. (Зникає) Перікл Діано, о богине срібнолука! Корюсь тобі, Гей, Гелікане, де ти? Входять Гелікан, Лізімах і Маріна. Гелікан Я тут, владарю! Перікл Збирався я до Тарсу - покарати Клеона негостинного; проте Спочатку інше справимо. Вітрила Надуті до Ефеса поверніть. Я незабаром поясню, навіщо. (До Лізімаха) Чи можна нам, мій пане, покріпитись На вашім березі - і оплатить Червінцями потрібні нам припаси? Лізімах Всім серцем буду радий; тільки, царю, Проситиму... Перікл Просіть чого завгодно* Хоч би й руки моєї доньки, пане: Ви з нею благородно повелись. Лізімах Я поведу вас, царю. Перікл Йдім, Маріно. Виходять. СЦЕНА 2 Входить Г а у є р. Гаувр Ну що ж, кінчається наш час, Забракне скоро слів у нас. Я, з ласки вашої, скажу Ще дещо - й вам допоможу В уяві вашій змалювати Гучне та велелюдне свято, Що Лізімах улаштував На честь Перікла. Що вистав, Що танців, музики та співу! Бо він без міри був щасливий, Що цар Перікл йому Маріну Прирік віддати за дружину. Одначе спершу мусить цар Діані принести свій дар. Як лаштувалися у путь - Це я волію поминуть. Вже туго напнуті вітрила їх до мети несуть, мов крила. Погляньте - ось ефеський храм, Вже цар Перікл із почтом там. Цей довгий путь йому звершить За отаку коротку мить Уява ваша помогла, Й за те велика їй хвала. (Виходить) СЦЕНА З Храм Діани в Ефесі; Т а І с а стоїть біля вівтаря як вер- ховна жриця, обабіч неї - по кілька дівчат. Тут-таки Ц є р і м о н та інші ефесяни. Входять Перікл, Лізімах, Гелікан, Маріна та інші. Перікл Діано, слався! За твоїм велінням Тут оголошую: я, тірський цар, Рятуючись від ворогів, покинув Свій Tip, і доля занесла мене У Пентаполіс. Там я одружився З прекрасною Таїсою. Вона На кораблі померла у пологах, Зоставивши мені дочку Маріну, Яка ще носить твій убір, Діано. Дочку лишив у Тарсі я на догляд Клеонові, і чотирнадцять років Росла Маріна в нього, а тоді Надумався Клеон її убити. Але зоря щаслива привела її до Мітілени, Я так само Туди прибув, її побачив там І, вислухавши розповідь скорботну, її за доньку визнав. Таїса О, цей голос! І це обличчя... Ти... Ти - цар Періклі (Падає зомліла) Перікл Що? Що вона сказала? їй недобре! Панове, поможіть! Церімон О ясний царю, Як правду ти сказав над вівтарем -• То це твоя дружина. Перікл Буть не може! Я сам її у морі поховав. Церімон При наших берегах. Перікл Напевне, так. Церімон Поглянь на неї. Це вона зомліла Від радості. Колись, буремним ранком, її на берег викинули хвилі. Я, скриню відчинивши, там клейноди Знайшов розкішні, відволодав жінку І тут, у храмі, помістив її. Перікл А можна глянути на ті клейноди? Церімон Зайди до мене в дім, великий царю, Й побачиш їх. Диви, Таїса вже Отямилась. Таїса О, дайте глянуть! Як він не муж мій, хай священний сан Мені замкне і серце, й очі, й вуха. О пане мій, невже ви не Перікл? І мова в вас та сама, і подоба! Хіба не говорили ви про бурю, Пологи, смерть? Перікл Це ж достеменно голос Покійної Таїси! Таїса Я ж і є Таїса, визнана колись за мертву І в море кинута. Перікл Діано ясна! Таїса Бачу вже напевне. Ось перстень той, що дав тобі мій батько, Коли ми Пентаполіс покидали. (Показує на перстень у нього на пальці) Перікл Так, так, це він! Вже годі, о боги: Ця щедрість ваша всі мої знегоди Нінащо зводить. О, якби мені, Припавши їй до уст, у ній розтануть! О, йди до мене, дай мені тебе В своїх обіймах ще раз поховати! Маріна А з мене серце рветься в груди їй. (Падає навколішки перед Таїсою) Перікл Поглянь на неї! Це твоя дочка, Що в морі народила ти, й назвали її за те Маріною. Таїса Рідненька! Гелікан Складаю шану вам, моя царице! Таїса А хто ж ви? Перікл Я тобі розповідав, Що, з Тіра утікаючи, лишив За себе там намісника старого. Я часто називав його ім'я, Пригадуєш? Таїса Тоді це Гелікан. Перікл Ізнову доказ! Таїсо, обійми його: це він. Та я жадаю знати, як знайшлась ти, Як урятовано тебе, кому, Окрім богів, за це належить дяка. Таїса Ось він, вельможний Церімон, мій мужу. Це через нього явлена могутність Богів, і він усе тобі розкаже. Перікл Достойний пане! Кращого слуги, Напевне б, не змогли знайти боги. Ви сам богоподібний. Та скоріше Повідайте мені, яким це дивом Моя Таїса ожила. Церімон О царю, Все розповім, та перше вас прошу До себе в дім, де покажу вам речі, Із нею разом знайдені' тоді, І поясню, чому вона в цей храм Попала,- все, усе скажу достоту. Перікл Діано чиста, дякую тобі За те видіння! Уночі прийду, Щоб жертву принести тобі. Таїсо, Оце твоєї доньки наречений, У Пентаполісі звінчаєм їх. А зараз підстрижу я цю прикрасу, Що так змінила образ мій, і те, Чого вже цілих чотирнадцять років Не знала бритва, хочу приоздобить На честь весілля їхнього. Таїса Мій мужу, Пан Церімон одержав певну вість, Що батько мій помер. Перікл Нехай зорею він на небі стане! І все ж, моя царице, їхній шлюб У Пентаполісі справлять ми будем І там-таки життя доживемо, А в Тірі хай царюють наші діти. Тепер, ласкавий Церімоне, йдім Дослухать решту в ваш гостинний дім. Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Перікл, цар Тірський Переклад Юрія Лісняка
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Перікл, цар Тірський Переклад Юрія Лісняка |
| 2. | ДІЯ ДРУГА Входить Г а у є р. Гауер Царя показано вам тут, Що... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ Входить Г а у є р. Гауер Та ось палац в обіймах сну, В... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА Входить Г а у є р. Гауер Перікл до Тіру прибуває,... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА Входить Г а у є р. Гауер Вдалось ганьби уникнути Маріні... |
| 6. | ЕПІЛОГ Гауер Так АнтІоха з донькою спіткала За хіть мерзенну... |
На попередню
|
|
