Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Зимова казка Переклад Віктора Коптілова
ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Входить Час у ролі Хору. Час Не всякому я люб, та всіх держу: Захочу - знищу, схочу - збережу. Для добрих і лихих - печаль і втіха, І виплоджу, і розвінчаю лихо. Я - Час, несу веселі і скорботні дні, Хай буде тут дозволено мені На всю потужність розгорнути крила. Не дорікайте, що могутня сила Тих крил перенести спроможна враз Вперед аж на шістнадцять років вас. Я маю владу - можу за годину Життя людей змінити докорінно, Одним лиш доторком крила зламавши Закони, дані начебто назавше. Я бачив у віків прадавній млі Закон, що встановився на Землі, Змело його в одвічну чорну яму - І з нинішнім те станеться так само. Притьмарю я сучасності свічадо - Роботу цю роблю я завжди радо. Тепер годинник я переверну, І ви, немов прокинувшись зі сну, Побачите Богемію навкруг (Тим часом, як Леонт, наш давній друг, Відлюдником з тяжкого лиха став). Згадайте принца - я його назвав Раніше. Флорізель його ім'я. Утрата ж, маю вам сказати я, Вже виросла і стала дуже гарна. Що з нею буде,- не питайте марно. Мені не вільно вам про те сказати: Вузли мені належить розв'язати. Тож будьте, як довірливе дитя, А ми вам тут покажемо життя. (Виходить) СЦЕНА 2 Богемія. Палац Поліксена. Входять Поліксені Камілло. Поліксен Прошу тебе, мій добрий Камілло, не вимагай цього від мене. Якщо я не виконаю твого прохання, то захворію. А коли виконаю, то помру. Камілло Вже п'ятнадцять років, як я не бачив батьків- щини. І хоч я увесь цей час дихав повітрям чужини, я бажаю скласти мої кістки в рідному краю. До того ж мій володар, ко- роль, охоплений каяттям, просить мене повернутись, і я, хоч це, може, звучить похвальбою, можливо, зняв би з нього частину тягаря його скорботи. І це так само спонукає мене до від'їзду. Поліксен Якщо ти мене любиш, Камілло, не відмовляй мені в усіх твоїх послугах. Мене вабить до тебе насамперед твоя доброта. Краще було б ніколи не знати тебе, ніж раптом утратити. Ти опікувався багатьма моїми справами, і тільки ти був здатен добре ними порядкувати. Отже, слід було б тобі лишитися, щоб їх завершити, інакше ти забереш із собою навіть ті послуги, що ти вже мені зробив. Якщо я не винагороджував їх так, як вони того заслуговували (бо це таки було неможливо), то тепер поста- раюся краще виявляти тобі мою вдячність, маючи від цього як чистий прибуток твою дружбу. О, не кажи мені нічого про оту фатальну країну Сіцілію, прошу тебе. Для мене мов кара вже сама її назва, бо нагадує мені про нещасного короля, брата мого, що нині кається, як ти кажеш, і хоче помиритися зі мною. Він і досі оплакує втрату дорогої королеви й дітей. Скажи-но, коли ти востаннє бачив принца Флорізеля, мого сина? Королі так само не- щасні, коли мають невдячних дітей, як і тоді, коли вони втрачають дітей, гідних усіх похвал. Камілло Володарю, я не бачив принца вже три дні. Не знаю, яким утішним справам він віддається, але я з жалем спосте- рігаю, як уже віддавна його часто не видно на двірських церемо- ніях, і він приділяє менше уваги обов'язкам принца, ніж раніше. Поліксен Я так само помітив це, Камілло, і його поведін- ка непокоїть мене настільки, що я доручив наглядачам з'ясувати, чому відсутній він. Я дізнався, що він часто відвідує хатину про- стого пастуха. А цей пастух, як розповідають сусіди, навдивовижу розбагатів, не мавши колись нічого. Камілло Я дещо чув, пане, про такого чоловіка: він ще має доньку, наділену рідкісними чеснотами. Чутки про неї ро- зійшлися дуже далеко, уславлюючи ту звичайну хатину. Поліксен Мене так само повідомили про те, і я боюся, що саме тут і криється принада, яка вабить нашого сина. Ходімо туди, ти мене супроводитимеш, але не виявляймо, хто ми насправ- ді- Побалакаймо трохи з тим пастухом. Він чоловік простий, і, я гадаю, нам буде не важко дізнатися, чому саме мій син унадився тУДи. Допоможи мені, благаю, в цій справі й не думай більше про Сіцілію. Камілло Охоче скоряюсь вашому наказу. Поліксен Найдорожчий мій Камілло! Ходімо перевдягне- мось. Виходять. СЦЕНА З Дорога поблизу хатини пастуха. Входить Автолік співаючи. Автолік Розквітли проліски в гаю, Гей, дівко-весно, йди сюди, Зігрій замерзлу кров мою, Врятуй від зимньої біди. Вже тане сніг і легше йти, Чом, пташко, не співаєш ти? Свербить рука щось потягти, Ще й кухоль пива піднести. Ось жайвір десь у вишині, Гей заспівав свої пісні, З дівками весело мені На сіні в рідній стороні. Був колись гарний час, коли я слугував принцові Флорізелю в оксамиті ходив. Але нині - що маю робити? Сум не для мене, доле, знай! Вже ясен місяць світить путь. Шукаєш ти пригод? Рушай, Вперед, а там вже будь-що-будь. Всі мають право на життя, То що? В найгіршім разі Складу свій звіт без каяття І дуба дам в тюрязі. Моє ремесло - білизна: коли коршак будує собі гніздо, не спуЩ кайте з ока навіть хустинки. Батько назвав мене Автоліком. Він| як і я сам, народився під знаком Меркурія. Він любив жити з| чужий рахунок і завжди тяг до себе бездоглядні дрібнички. Я гра^ у кості, а ще грався з дівками, тому й маю тепер оцей обладунок, а живу з простої крадіжки. Шибениця й стусан царюють на бнтиі шляхах: щоб мене побили або повісили! Що ж до вічного життя* то я жену геть навіть думку про це. А ось і здобич! Здобич! ', Входить йлазень. і Блазень Підрахуймо. Одинадцять баранів дають пакуі Кожна пака дасть мені фунт і кілька шилінгів. А коли зняти вові$ з півтора тисяч овець, який зиск я з неї матиму? ; Автолік (убік) Настав сильце, сиди та жди, Бо пташці не минуть біди. Блазень Без рахівника я не впораюсь. Погляньмо, що мені треба купити для нашого свята овечих стрижіїв? Три фунти цукру, п'ять фунтів коринки, рису,- навіщо їй заманулося того рису, моїй сестричці? Але батько призначив її господинею свята, і вона дуже з того радіє! Вона приготувала двадцять чотири букети для стрижіїв, для троїстих співаків,- усіх таких гарних! Але чи не всі вони тенори та баси - тільки один пуританин серед них, так той співає псалми і тоді, коли вшкварять веселої. Треба буде при- хопити шафрану, щоб підкрасити пироги з грушами, взяти мускат- них горіхів, фініків,- ні, їх нема в моєму списку,- сім горіхів, один чи два корінці імбиру,- але це треба буде в кого-небудь позичити, чотири фунти слив і стільки ж родзинок... Автолік (лежачи на землі) Ой лишенько, навіщо я на світ народився? Блазень В ім'я моє... Автолік Пробі, пробі! Зніміть з мене це лахміття, і я помру, помру, помру! Блазень Бідолашний, замість знімати це лахміття, тобі треба було б чогось додати. Автолік О пане, його бруд гнітить мене більше, ніж усі стусани, яких я нахапався, а вони були дошкульні, і як почати їх рахувати, то й мільйонів не вистачить! Блазень О бідолахо, мільйони стусанів - це неабищо! Автолік Мене обікрадено, добродію, ще й побито. Роз- бійники забрали в мене гроші та одяг, мені ж лишили це мерзен- не ганчір'я. Блазень І хто ж то був, вершник чи піший? Автолік Піший, мій добрий пане, піший. Блазень Певна річ, судячи з одягу, що він тобі лишив, :о був піший. Якби це був плащ вершника, він би тобі ліпше при- служився. Дай-но мені руку, я допоможу тобі. Дай руку й ходімо Разом. (Допомагає Автоліку підвестися) Автолік Ой мій добрий пане, ой! Помалу, благаю вас! Блазень Бідолашний ти мій! Автолік О пане, помалу, добрий мій пане! Я боюся, тц мені викручено руку. Блазень Погляньмо! Ти можеш її піднести? Автолік Помалу, мій добрий пане. (Витягує в нього гаманець) 1 Пане мій добрий, помалу! О, як ви мені милої сердно допомогли! 5 Блазень Тобі потрібні гроші? Я можу тобі дати трохі Автолік Ні, дорогий мій, найдорожчий пане, ні, блага* вас. Мій родич живе за три чверті милі звідси, я піду до ньогя Він дасть мені і грошей, і всього, що мені заманеться. Не пропо нуйте мені грошей, заклинаю вас: ви раните мені серце. Блазень А як виглядав той чолов'яга, що так вас зс бидив? Автолік Цей чолов'яга йшов дорогою з візочком, колис я знав його, він служив у принца. Не знаю, за що саме його про гнали з палацу, але, напевно, за одну з його чеснот. І Блазень За одну з вад, хочете ви сказати? Бо за чесноті з палацу не виганяють. Чесноти плекають, щоб вони лишилися та* назавжди. Але вони зупиняються там лише тимчасово. Автолік Так, пане,' я саме й хотів сказати «вад». Тог< чолов'ягу я знав досить добре. Коли його вигнали, він ходив і мавпою по ярмарках, потім був судовим виконавцем; згодом вії придбав лялькову виставу про блудного сина, одружився з удовок лудильника десь за милю від мого помешкання. Нарешті, помі нявши хтозна-скільки шахрайських занять, він обрав собі ремесл злодія. Дехто кличе його Автоліком. І Блазень Чума б його задавила! То таки злодій, слов честі, справжній злодій. Він вештається по ярмарках, по свята та по ведмедячих боях. і Автолік Правда ваша, пане. Він такий, саме такий, ме{ зотник, він нап'яв на мене це лахміття. Блазень Більшого злодія та боягуза нема на всю Бон мію. Ви б тільки глянули на нього згорда і сплюнули, то він б й накивав п'ятами. Автолік Мушу признатись вам, пане, з мене боєць н який. Мені бракує для цього мужності, а він знав це, присягаюс вам. Блазень А як ви тепер почуваєтесь? ~\ Автолік Набагато краще, мій добрий пане: я вже можу триматись на ногах і навіть іти. Я можу навіть покинути вас і піти потихеньку до того мого родича. Блазень Хочете, я проведу вас трохи? Автолік Ні, мій любий пане: не треба, добрий мій пане. Блазень Гаразд, тоді щасливої дороги. Мені треба піти купити приправ для свята овечих стрижіїв. Автолік Хай вам щастить, мій добрий пане. Блазень виходить. Як для приправ, то твій гаманець не такий уже й гарячий. Я там теж буду, на вашому овечому святі. І коли це шахрайство не при- веде за собою ще одного та коли стрижії самі не будуть постри- жені, то нехай мене викреслять зі списків злодіїв і запишуть моє ім'я до Книги Чеснот. (Співає) Вперед-бо, в добрий час - у путь, Хапай усе, що вдасться! Веселі довго проживуть, Сумних же візьме трясця! (Виходить) СЦЕНА 4 Перед хатиною пастуха. Входять Флорізель і Утрата. Флорізель Прикраси незвичайні вам дають Нове життя: тепер ви не пастушка, Ви - Флора на порозі квітня. Це Стрижійське свято - наче асамблея Малих богів, ви ж - їхня королева. Утрата Великодушний пане мій, мені Так важко докоряти вам безумством: Пробачте, що сказала я це слово! Ви, благородний і достойний принц, На кого дивиться уся країна, Воліли ви сільське вбрання вдягти, Мене ж, селянку бідну, повеліли Убрати, як богиню. Всім відомо: Немає свята без дурниць, а то Я спаленіла б, вас уздрівши тут, Подумала б, що ви заприсяглись Мені люстерко піднести. Флорізель А я Благословляю той щасливий день, Коли мій добрий сокіл залетів На землі батечка твого. Утрата Нехай Юпітер вашу радість береже. Боюсь я дуже відстані між нами, А вам становище не дозволяє Боятися. Тремчу я й нині: що, Як випадково пройде батько ваш Повз нас? О доле! Що б подумав він, Коли б побачив свій найліпший твір В такій оправі вбогій? Що б сказав? І як би в цій позиченій красі Я стерпіла його суворий погляд? Флорізель Чекайте тільки радості. Боги, Схиляючись перед коханням, навіть З'являлись у тваринячих подобах: Юпітер став биком, ревів, як бик, Нептун зеленочубий цапом став І мекав; Аполлон в плащі вогненнім, Бог золотий, став бідним селянином, Як нині я. Та їх метаморфози Не мали на меті краси такої, Такої чистоти. Мої бажання Не йдуть попереду моєї честі, І не палкіші прагнення мої, Ніж віра. Утрата Тільки ваша воля, пане, Не зможе опиратись владі батька, Коли вони зіткнуться неминуче, Тоді відмовитись вам доведеться Від намірів своїх- або мені Відмовитися від життя. Флорізель f Утрато, Прошу, не тьмар печальними думками Ти свята нашого. Красо моя, Знай: як не буду твій, тим більш не буду Я батькові належати. Бо я Не стану нічиїм, та й сам собою Не зможу бути. Все, усе я зважив, Хай доля каже «ні!» - кажу я «так!». Розвеселися, люба, віджени Думки сумні, дивись: надходять гості, Осяй нас личком, наче вже сьогодні Весілля ми святкуємо. Згадай: Заприсяглися ми його діждатись. Утрата О добра доле, захисти нас! Флорізель Глянь, Вже гості наближаються. Тобі Належить весело їх привітати,- Хай наші щоки радістю пашіють. Входить пастух, блазень, Мопса, Доркас та інші, поміж них і перевдягнені Поліксен та Камілло. Пастух Тобі не сором, доню? Як була Моя стара жива, то в день такий Встигала скрізь: нарізати тут хліба, Горілки принести, чогось зварити, Подати, зрештою, піти в танець І заспівати пісню, тут і там, То біля одного, а то вже з другим, З обличчям розпашілим від роботи. А щоб вогонь той трохи пригасити, Пила із кожним за його здоров'я. А ти відсторонилась від усього, Неначе гостя, а не господиня На святі. Привітай, прошу тебе, Ти друзів невідомих, запроси До столу їх, і здружимось ми з ними Ще так, що ти й не розіллєш водою. Тож не соромся, а берись до діла: Запрошуй всіх на свято й побажай, Щоб наші вівці та були здорові. Утрата (до Поліксена) Ласкаво просимо на свято, пане! Мій тато побажав, щоб я була Сьогодні господинею. (До Камілло) І вас Ми просимо також. Подай, Доркасе, Мені ці квіти. Розмарин і руту Візьміть, панове. Цілу довгу зиму Ці квіти запах збережуть і колір. Тож просимо ласкаво - і нехай Найкращі спогади у вас про свято Залишаться. Поліксен Пастушко люба, ти Гаразд відзначила старий наш вік Зимовими квітками. Утрата О панове! Коли старіє, хилиться вже рік, Коли не вмерло літо, а зима У дрижаках іще не народилась, Тоді найліпші квіти - це гвоздики И левкої - буцім покручі природи. Та в нашому садочку їх немає, Бо їх розводить я не хочу. Поліксен Я Хотів би знати, звідки ця зневага До них у тебе? Утрата Таж строкатість їхня, Як кажуть люди, йде не від природи Великої, а більше від мистецтва. Поліксен Хай так. Та всякий засіб, що природу Поліпшує, сама природа й творить; Тож над мистецтвом, що скраша її, Стоїть мистецтво, що вона створила. Дівчатко любе, уяви собі, Як до якогось дикого пенька Та прищепили пагін благородний, І вже дає простісінька рослина Прекрасний плід. Оце і є мистецтво, Яке природу направля - чи радше Лиш змінює, але саме воно, Оте мистецтво, є також природа. Утрата Це так. Поліксен То розведіть і ви левкої У вашому садку й не називайте їх покручами. Утрата Витрачать не стану На це я сил. Так само, як не хочу, Аби мене юнак цей похвалив, Що добре я себе підмалювала, 1 тільки через це одне він хоче Мене пошлюбити. Ось ваші квіти: Чебрець, лаванда, м'ята, майоран, Іще й нагідки - з сонцем засинають І прокидаються, як сонце встане, В сльозах. Пасують літні квіти людям У полудневім віці. Вас ласкаво Запрошую на свято. Камілло От коли б Попав до вас в отару я - не пасся б, А тільки б вас очима пас. Утрата Бідаха! Ви схудли б так, що сніговії січня Вас продували б наскрізь! (До Флорїзеля) А для вас Хотіла б мати трохи інші квіти,- Весняні. Пасували б вам вони. (До пастушок) І вам так само. На гілках дівочих Незайманість розквітла б. Прозерпіно! Якби я мала квіти ті, що ти, Настрашена, зронила з колісниці Плутона! Ті нарциси, що приходять На землю бавитися з березневим Холодним вітром (навіть ластівки На це насмілитись не можуть). Ще Хотіла б мати я фіалки темні, Гарніші за Юнонині повіки Й Венерин подих. Примулу бліду, Що помирає, шлюбу не діждавшись, Міцних обіймів Феба не зазнавши,- Таку біду дівчата часто мають. Іще б мені півонії препишні, Лілеї та красолі! З них сплела б Гірлянди вам усім, а вас, мій друже, Я квітами засипала б! Флорізель Невже? Як мертве тіло? Утрата Ні, як любий згірок Для гри кохання та для відпочинку, Не мертве тіло, що земля укриє, Але живе, що крию я сама Цілунками. Візьміть ці квіти. Я ж Неначе граю роль у пасторалі, Яку показують на трійцю. Певно, Мій одяг думку цю мені навіяв. Флорізель Утрато, знай, хоч би ти що робила, Все робиш якнайліпше. А коли Говориш, слухав би тебе весь вік, А як співаєш ти, то я б хотів, Щоб ти усе співаючи робила: Молилась, купувала, продавала, Наказувала навіть. А коли Танцюєш ти, бажаю, щоб ти стала Морською хвилею,- і тільки нею! Щоб ти була у русі повсякчас. Твоя найменша дія враз вінчає Всі попередні, хоч усі вони Достоту королівські. Утрата О Дорікле, Ви хвалите надміру. Ваша юність І відданість, що промовляють щиро Із вашого обличчя,- запорука, Що ви - незаплямований пастух. А то б я думала, що ви звести На хибний шлях мене б хотіли. Флорізель Люба, Ти не страшись мене, як я не хочу Тебе лякати. Ну, тепер мерщій До танцю! Руку дай, Утрато мила. Отак паруються голубка й голуб, Аби ніколи вже не розлучатись. Утрата Я радо в тім заприсягтись могла б. Поліксен 3 усіх сільських дівчат, що ряст оцей Топтали будь-коли, оця - найкраща. Поводження й постава промовляють Про благородну вищість над усім, Що тут її оточує. Камілло Він каже їй щось таке, що кров до щік її Аж кинулась. Вона і справді є Від ніг до голови мов королева. Блазень Ходімо, гей, де ж музика? Доркас Хай Мопса До пари з вами стане. Часнику Наїстися вам слід, щоб заглушити її цілунки запашні. Мопса Зажди, Тобі віддячу я. Блазень Ні слова більше! Музики, грайте! Музика. Пастухи танцюють з пастушками. Поліксен Господарю, скажіть, хто той пастух, Що вашу доньку танцювать повів? Пастух Доріклом зветься - хвалиться, що має Прегарне пасовисько. Чув про те Лише від нього я, та вірю хлопцю. Так само вірю, що дочку він любить Мою: адже ніколи ясен місяць У вод свічадо так не зазирав, Як задивляється оцей юнак У зір її, читаючи, мов книгу, Усе, що там написано. Не знаю, Хто з них сильніше любить, та різниця Не перевищить півцілунка. Поліксен Гарно Вона танцює. Пастух Гарно й робить все. Коли із нею молодий Дорікл Одружиться, дістане дар такий Від неї, що й не снивсь йому. Входить слуга. Слуга О пане, якби ви тільки послухали бродячого торговця там, за дверима! Ви більше ніколи не захочете танцюва- ти під сурму та барабан; та й козиця вам нічого вже не скаже; той хлопець ушкварить вам усяких пісень швидше, ніж ви від- рахуєте йому гроші; співи вискакують йому з рота, наче він перед тим наковтався балад, а вуха в слухачів витягуються, щоб краще чути його пісні. Блазень Він прийшов дуже до речі. Хай заходить. Я люблю балади, а надто коли яку-небудь сумну історію розпові- дають весело або ж коли щось сміховинне співають, мов голосять. Слуга Він має пісні для чоловіків, для жінок, одне слово, на всі смаки. Має кращий вибір товару, ніж рукавичник. Найліпші любовні пісеньки для дівчат,- і ні слова сороміцького, аж дивно. З такими ніжними приспівами--«розгойдав її», «по- плескав її»; який-небудь чубатий телепень з нечестивими думками ревів би про щось стидке, а в цього хлопця дівчина відповідає: «Не завдай же лиха!» Вона відштовхує, відтручує отим «Лиха не завдай!» Поліксен Оце так молодець! Блазень Ти кажеш нам справді про надзвичайного чоло- . віка. Він має свіжий товар? Слуга Там у нього є бинди всіх кольорів веселки, біль- ше всякої всячини, ніж могли б охопити вченим поглядом усі богемські судовики, хоч купив їх він гуртом: ремінці, шитво, гап- тування, батист. І він вам показує всі ті товари голісінькими, наче богів чи богинь; ви можете повірити, ніби сорочка - то янголиця, такі псалми співає він її рукавам та вставкам. Блазень Приведи його, прошу тебе, і хай він зайде сюди співаючи. Утрата Але попроси його, щоб не вживав грубих слів у своїх піснях. Слуга виходить. Блазень Трапляються серед цих мандрівних торговців люди такі гідні, що ви б і не подумали, сестричко. Утрата А я й не подумаю, братику. Входить А в т о л і к співаючи: Батист біленький, наче сніг, А креп, як ворон,»- чорний. До рукавичок до моїх Трояндний дух нас горне. Є й маски для усіх носів, Браслети й персні в парі, Парфуми із чужих країв Для дамських будуарів,- Усе, що хлопці дарувать Своїм коханим хочуть. Ідіть до мене купувать, А ні, то плакать і ридать Коханим аж до ночі. Блазень Якби я не закохався в Мопсу, то ти б із мене не витяг жодної монетки. Але вона зробила мене своїм рабом, і я мушу відробляти це рабство стрічками та рукавичками. Мопса Усе те мені було обіцяно до свята, але й тепер не пізно. Доркас Він обіцяв тобі дещо більше за це, або ж люди брешуть несосвітенно. Мопса Усе, що він тобі обіцяв, він уже виплатив. А може, ще й з гаком. Тобі буде дуже соромно повертати йому борг. Блазень І хто тільки виховує нині дівчат? Чи вам поза- в'язувати спідниці на головах? Чи ви не встигаєте попліткувати, коли доїте корів, чи перед сном, чи як підкидаєте дрова в піч? А то теревените безперестанку. Добре, хоч потихеньку. Ану, по- прив'язуйте ваші дзвони - й ні слова більше! Мопса А я нічого й не кажу. Ходімо, ти мені обіцяв гарне намисто та напахчені рукавички. Блазень Чи ж я не казав тобі, що зустрів розбійника на дорозі й він забрав у мене всі гроші? Автолік Ваша правда, пане. Розбійників на дорогах ви- стачає. Тому й належить людям стерегтися. Блазень Не бійся, чоловіче. Тут у тебе не заберуть ні- чого. Автолік Сподіваюсь, пане. Бо маю таки дещо коштовне поміж моїх товарів. Блазень Що саме? Балади? Мопса Купіть мені одну, прошу вас. Понад усе на світі хотіла б мати друковану баладу: для певності, що все в ній - Щира правда. Автолік Ось вам одна, що її співають дуже жалісно. Як лихварева жінка заразом народила двадцять мішків золота, і як вона хотіла наїстися зміїних голів та смажених риб. Мопса І ви гадаєте, що все це - правда? Автолік Свята правда, а віку їй - місяць. Доркас Боронь мене боже одружитися з лихварем! Автолік Ось тут і повитуху названо - пані Брехлінс, а були при тому п'ять чи шість поважних жінок. Невже ж я став би поширювати вигадки? Мопса Ой, прошу вас, купіть її для мене. Блазень Гаразд, відкладіть її набік і гляньмо спочатку На інші балади; зараз ми купимо щось інше. Автолік А ось іще одна: про рибину, що з'явилась наш берегом у середу вісімдесятого квітня на вишині сорок тисяч саж-1 нів над водою і проспівала цю баладу про жорстокосердих дівчаті Усі подумали, що то жінка, яку зачарували в холодну рибину, бо| вона не хотіла віддатися тому, хто її кохав. Ця балада так самої жалісна, як і правдива. ] Доркас То ви вважаєте, що й це правда? ; Автолік її підписали п'ятеро міських радників і так ба- гато свідків, що в моїй скрині забракло місця для їхніх підписів.; Блазень Відкладіть її так само набік. Ще одну! : Автолік Ось весела балада, але дуже гарна. Мопса Візьмімо й веселу. Автолік Оця найвеселіша й співається на голос: «Дві дівчини до хлопця залицялись». На Заході всі дівчата співають її, вона дуже модна, запевняю вас. Мопса Ми можемо заспівати її удвох: вибирай собі партію, бо вона співається на три голоси. Доркас Ми вже співали такої місяць тому. Автолік Я виконуватиму свою партію. Адже це моє ре- месло. Починаймо. ПІСНЯ Автолік Прощайте, я ж піду туди - Ніхто не знатиме, куди. Доркас Куди? Мопса Скажи! Доркас Благаю. Мопса Від мене,- присягався ти,- Секретів більш не берегти. Доркас Візьми мене, мій раю! Мопса Куди ж? На хутір? До млина? Доркас Чи там, чи тут,- біда одна! Автолік Я, може, й сам не знаю. Доркас Ти обіцяв мене кохать. Мопса Хотів мене за любку мать: Ти йдеш, а я конаю. Блазень Пора нам кінчати цю пісню. Мін тато й ті двоє панів мають поважну розмову, тож не треба їм заважати. (Автолікові) Пди-но за мною зі своєю скринькою. Я куплю подарунків обом вам, красуні мої. Ми беремо тільки щонайліпше, хлопче. Йдіть за мною, дівчатка. (Із Доркасом та Мопсою виходить) Автолік І ти за них дорого заплатиш. (Йде за ними співаючи) Мереживо чи до смаку? Прикрасу хочеш ти яку? Моя ти пташко мила! Чи шовку хочеш, чи ниток? Не бійся, підійди на крок, Глянь: гарних перснів сила! До продавця ти поспішай, У всьому гроші, так і знай, Бо їм до всього діло! (Виходить) Входить слуга. Слуга Пане, там троє колісників, та ще троє пастухів, та троє погоничів, та троє свинарів, усі вони перевдяглися в за- рослих шерстю хлопців, назвалися «затирами», витанцьовують таке, що дівки звуть усе те стрибаниною, бо їх до того танцю не беруть. Але вони думають усе ж таки, що тим, хто вміє лише грати в кулі, такі танці можуть страшенно сподобатися. Пастух Досить! Цього нам не треба: вже й так маємо тих усіх сільських дурниць по саму зав'язку. Я певен, що ми вас знудимо, панове. Поліксен Ви знуджуєте лише тих, хто нас розважає. По- гляньмо, прошу, на ці чотири тріо пастухів. Слуга Одне з тих тріо, кажуть, танцювало перед ко- ролем; найкращий з трьох підстрибує точнісінько на двадцять з половиною футів. Пастух Досить балачок. Як уже ці добрі панове так хо- чуть, то нехай увійдуть танцюристи. Але швиденько! Слуга Гаразд, вони вже коло дверей, пане. (Впускає пастухів, що виконують танець сатирів і виходять) Поліксен (до пастуха) О діду, ви багато ще новин Почуєте невдовзі. (До Камілло) Чи не надто Далеко це зайшло? Вже час настав їх розлучити. Надто він наївний 1 звик багато говорити. (До Флорізеля) Друже! Ви щось на серці маєте важке, й воно вам заважає веселитись. Коли я юним був і так тримав Любов за руку, я вкривав її Прикрасами, всі скрині торговців Спустошуючи. Чом же ви нічого їй не купили? Начувайтесь, друже: Красуня ваша міркувать почне, Приписуючи неуважність вашу Чи скнарості, чи бракові любові, Й вам нічого відповісти їй буде, А ви ж хотіли б, щоб вона була Щасливою. Флорізель Мій добрий пане, я Чудово знаю, що вона байдужа До тих дрібниць. А щодо подарунків Моїх, то ними серце в мене повне, І я вже всі віддав їй, хоч нічого З них вибирати не пропонував. О, як хотів би висловити душу Оцьому пану літньому. Здається, Колись кохав і він! Подай же руку, Немов голубки пір'я, ніжну й білу, Як зуби ефіопа чи як сніг, Що двічі пересіяли його Північні бурі. Поліксен Що ж то буде далі? Як спритно миє юний пастушок Цю руку, що й без того надто біла. Але урвав я вашу мову. Далі, Послухаймо заяву вашу. Флорізель Так, Послухайте і будьте свідком. Поліксен Добре, І приятель мій також? Флорізель Він, і всі, І люди, і земля, і небеса: Якби мене короною вінчали Монарха наймогутнішого в світі, Якби я гідний був цього вінця, Якби я був найкращим з юнаків, Мені байдуже все було б оте, Коли б вона мене не покохала. Бо тільки їй служити прагну я Усім, що маю. А без неї хай Те все загине! Поліксен Сказано прекрасно. Камілло Це свідчить про глибоке почуття. Пастух А ти йому, дитино, все те скажеш? Утрата Не вмію я так гарно говорити І навіть думати, але я маю Канву думок своїх і вже по ній Гаптую чистоту його думок. Пастух Рука в руці - і ділу вже кінець! Незнані друзі будуть нам за свідків. Я доньку віддаю йому - і посаг Однаковий із тим, що має хлопець. Флорізель Той посаг - доньки вашої цнотливість. Бо хтось помре - і матиму я більше, Ніж ви собі спроможні уявити. Ото здивуються усі навколо! Тепер же перед свідками з'єднайте Ви наші руки! Пастух Дай свою І ти, моє дитя. Поліксен Заждіть, юначе, Ви батька маєте? Флорізель То й що, як маю? Поліксен Чи знає він про це? Флорізель О ні, й ніколи Він не дізнається. Поліксен А я гадаю, Що батько на заручинах у сина Найпершим гостем бути б мав. Невже Він до важливих справ уже нездатний? Чи він від старості уже здитинів І від подагри рухатись не може? Чи він іще говорить? Розрізняти Людей ще може? Радитись із ними? Лишаючись у ліжку, чи спроможний Утриматись від того, що дитина Робити звикла? Флорізвль Ні, мій добрий пане, Здоров'я має він ще навіть краще, Ніж інші люди у його літах. Поліксен Я ладен присягтися сивиною Моєї бороди: несправедливо Ви чините, не по-синівськи, справді. Хай син мій сам для себе вибирає Дружину,- це розумно. Тільки ж батько, Що мріє бавити своїх онуків, Повинен мати право на пораду В такому ділі. Флорізель 3 вами згоден я, Мій пане, тільки ж інші є причини, Через які не запросив я батька, Однак про них сказати вам не можу. Поліксен Пошліть йому запрошення. Флорізель Нізащо. Поліксен Благаю вас про це. Флорізель О ні, не треба. Пастух Дай, синку, звісточку йому й повір: Твій вибір неодмінно схвалить він. Флорізель Ні, не повинен знати він про це. Прошу благословити наш союз. Поліксен (знімає маску) Розлучення благословити ваше! Я не наважуюсь назвати сином Тебе, хто впав так низько. Спадкоємець Корони й скіпетра, ти за гирлигу Чабанську ухопився! Що ж до тебе, То, зраднику старий, шкодую я: Повісивши тебе, лише на тиждень Тобі я віку вкорочу. А ти, Гарненька відьмочко, що мала справи З цим королівським дурнем... Пастух Боже мій! Поліксен Твою красу різками розкривавлять І зроблять гідною твоїх підлот! Ти, дурнику, ніколи не побачиш Цієї ляльки. Хай почую я, Що ти за нею плачеш - знай: позбавлю Тебе я спадку й викреслю ім'я Твоє із роду, що його прабатьком Був сам Девкаліон. Тепер іди За мною до палацу. Ти ж, хоча До тебе, дурню, маю я відразу, Не будеш нині скараний на смерть. Ти, чарівнице, гідна пастуха - Ба навіть і оцей, хто недостойним Перед тобою показав себе, Коли б тут наша честь не замішалась, Для тебе він занадто б гарний був. Як: ..о ти принцові колись іще Та розчахнеш свої сільські ворота, Як обручем обіймів ти його Замкнеш хоч раз,- я вигадаю смерть Із муками жахливими такими, Як ніжне тіло це. (Виходить) Утрата Усе пропало! Але я не боюся. Раз чи двічі Я поривалася йому сказати: Те саме сонце осяває нас, Освітлює палац і нашу хижку, Не закриваючи свого обличчя. (До Флорізеля) Чи не волієте піти від нас? Я вам сказала, що воно так буде. Тож потурбуйтеся про себе нині. А я, від сну пробуджена, не буду Вже більше королевою у ньому - Лиш буду плакати й доїти вівці. Камілло Скажи що-небудь перед смертю, діду. Пастух Не можу я ні мовити, ні мислить. Не смію навіть знати те, що знаю. (До Флорізеля) Знедолили старого ви, о пане. Вісімдесят і три вже роки маю И зійти в могилу сподівався в мирі, Спочити в батьківському ліжку тихо, Лягти у землю поряд із кістками Моїх батьків. А нині кат мене Загорне в саван, закопає, й жоден Священик на труну мою не кине Землі ні жменьки. (До Утрати) Ну, а ти, нещасна, Що знала: королевич він,- навіщо Із ним наважилася заручитись?! Щасливий був би я, якби помер За хвилю перед тим. (Виходить) Флорізель Чому на мене Так дивитеся ви? Мені не страшно, А тільки сумно. Це лише затримка. Я буду завжди тим, ким досі був, Собою керувати не дозь. лю. Що більше пригинатимуть мене, То більшатиме опір. Камілло Пане мій, Не гірш за мене знаєте ви батька. Він слухати вас зараз не захоче, Та вам таке й на думку не спадає, Гадаю я. Боюся, що сьогодні Він бачити не схоче вас. Заждіть, Хай угамується монарший гнів. Флорізель Не мав я наміру іти до нього, А ви - Камілло, певно? Камілло Так, мій пане. Утрата Так часто я казала вам, що честь Моя нєсплямленою доти буде, Допоки не дізнаються! Флорізель Ніщо її не заплямує, поки я Присяги не зламав. Тоді природа Зруйнує береги Землі й у хвилях Усе живе потопить. Сміливіше Дивись вперед! Мені не дати спадку Ти можеш, батьку, та моє багатство - Моя кохана. Камілло Зважте все, мій пане! Флорізель Все зважив я на терезах любові. Якщо мій розум служить їй, то я Чиню розумно. А якщо не служить, То я віддам безумству перевагу. Камілло Це - відчай, пане. Флорізель Може, й так, нехай. Але присяги не зламаю я, Не заплямую честі. Знай, Камілло, Що ні Богемія, ні пишна розкіш Палацу, ані все, що бачить сонце, І що земля таїть в глибоких надрах, І що моря ховають в темних водах,- Ніщо мене відмовитись не змусить Від любої. Тому прошу я вас, Бо завжди вас мій батько мав за друга: Коли він несподівано відчує Мою відсутність (бо тепер, гадаю, Він вирішив не бачити мене Ніколи більше), спробуйте згасити Гнів батьків мудрістю своїх порад. А я із долею своєю разом Боротимуся за майбутнє. Ви ж Скажіть йому, що відведу на берег Я ту, кого мені заборонив Він бачити, і що стоїть у мене На кітві корабель, хоча й не думав Ним скористатись для мети такої. Куди я попрямую, вам про те Не варто знати. Камілло Хай ваш розум, пане, Відкритим буде більше для порад Або міцнішим для майбутніх планів. Флорізель Послухай-но, (Відводить її вбік) Утрато. (До Камілло) Повернуся Я зараз. Камілло Ні, його переконати Не можна. Вирішив він утекти. Яке ж було б для мене щастя в тому, Щоб скористатися з його від'їзду, Від нього відвернути небезпеку, Засвідчити йому мою любов І знов побачити мою вітчизну, Сіцілію кохану, й короля, Нещасного володаря мого! Флорізель Кажи тепер, що хочеш, мій Камілло, Під тягарем турбот, боюсь, я став Неввічливим. Камілло Мій пане, я гадаю, Про скромні послуги мої ви чули, Що батькові я вашому зробив? Флорізель йому ви благородно послужили, І батько, як про вчинки ваші мовить, Улюбленої мов співає пісні. Про гідну дбає він винагороду Всіх ваших послуг. Камілло Отже, пане мій, Ви певні, що люблю я короля І, зрозуміло, всіх йому близьких, Найперше ж - вас. Тепер я хочу вам, Якщо ваш задум справді вже дозрів, Порадити змінити дещо в ньому, ] я тоді, заприсягнувшись честю, Вам місце підкажу, де гідну зустріч Ви знайдете. Із вами буде там Кохана ваша,- я чудово бачу, Що тільки смерть (рятуй від неї, небо!) Могла б вас роз'єднати. З нею ви Одружитесь,- а я тим часом тут Зусилля докладатиму свої - І батько ваш замінить врешті гнів На ласку. Флорізель Розкажи мені, Камілло, Як може статись чудо це? Тоді Я визнаю твою надлюдську мудрість І звірюся на тебе. Камілло Ви про те Вже думали, куди податись вам? Флорізель Ще ні. Так несподівано все сталось, Що враз безумний задум цей родився, 1 ми рабами випадку назвали Себе. Метеликами в лютій бурі. Камілло Послухайте ж мене. Якщо й тепер Ви думки не змінили, то тікайте Аж на Сіцілію і до Леонта З прекрасною принцесою підіть (Бо знаю, що принцеса буде з неї). її вбрання нехай достойне буде Тієї, хто із вами ділить ложе. Я певен, він розкриє вам обійми, В сльозах благаючи у вас прощення, Мов це не ви, а батько ваш. І руки Принцесині він буде цілувати І прожене усі чуття недобрі, А доброта його зростати буде Скоріш за думку чи за часу лет. Флорізель Камілло дорогий, який же привід Знайти мені, щоб виправдати цей Приїзд нежданий? Камілло Скажете йому, Що вас прислав король, ваш любий батько, Аби його вітати й шанувати. Я напишу вам, що повинні ви йому сказати в ролі посланця Від батька,- речі, знані нам лиш трьом. Ви знатимете, що казати треба При кожній зустрічі, щоб зрозумів він, Що ваше слово йде від серця батька. Флорізель Без міри вдячний я тобі, мене Теплом своїм зігрів ти. Камілло В кожнім разі, Це краще, аніж відчайдушний намір Носитись по морях і прибиватись До невідомих берегів, що безліч Ховають небезпек. 1 хто б вам зміг Допомогти? На кого б ви поклались? Надійна річ - ваш якір, та і він Затримать вас в такому може місці, З якого ви воліли б утекти. До того ж знайте: є міцний зв'язок Між почуттям безпеки та коханням. Нещастя змінюють обличчя колір - І серце разом з ним. Утрата Одна тут правда: Нещастя може побілити щоки, Але не підкорити душу. Камілло Справді Ви так вважаєте? В родині вашій Сім років ще чекатимуть, аж поки Народиться дитя, до вас подібне. Флорізель У розвитку вона випереджає Усіх, хоч родом відстає від мене. Камілло Ученості їй зовсім не бракує, І перевершить ще вона, напевно, Своїх учителів. Утрата Пробачте, пане, На знак подяки я аж червонію. Флорізель Кохана Втрато! Стоїмо ми тут, Неначе на вогні! Скажи, Камілло, Ти рятівник і батька, і родини Всієї нашої, а нині - мій,- Що нам робити? В одязі такому Не можу зватись я богемським принцом, З'явившись на Сіцілії. Камілло Мій пане, Не бійтеся цього: моє багатство Лишилось там. Заопікуюсь я, Щоб вас по-королівськи спорядили, Аби ви добре грали ваші ролі У нашій п'єсі. Щоб не відчували Нестачі ви ні в чому... Відходять розмовляючи. Входить А в т о л і к. Автолік Ха-ха! Ото ще дурепа та Чесність! Та й Довіра, її сестричка названа,- простакувата кумася! Я спродав усі мої блискітки: фальшиві самоцвіти, стрічки, склянки, парфумовані кульки, брошки, записнички, балади, ножики, нитки, рукавички, ремінці для сандаліїв, браслети, рогові персні,- нічого не лиши-. лося, щоб перешкодити моїй скрині здохнути з голоду. Вони били- ся за те, хто купить перший, ніби мої цяцьки мали благословення, яке передається покупцеві. А я зміг побачити кілька пикатих га- манців і не забув використати їх для свого інтересу. Мій блазень, що міг би стати розумною людиною, так очманів від співу тих двох красунечок, що навіть не хотів з місця рушити своїми сии- нячими ногами, так був напханий по вінця співами та словами. А решта отари просто мало не затоптала мене, і нашорошені вуха краль змусили їх забути про все на світі. Можна було залізти будь-якій під спідницю,- ніякого враження. Можна було' заіграш- ку звільнити будь-який гульфік від захованої в ньому калитки. Я міг відпиляти всі ключі від їхніх ланцюжків. Чим більше вони слухали, тим більше тетеріли, вони чули тільки пісеньку того пана і були захоплені тим нікчемою! Я гарненько скористався з такої летаргії, аби зрізати та випотрошити всі празникові гаманчики. ] якби старигань не припхався галасувати через свою дівулю та королівського синка й не розігнав усіх моїх гав, то з усього війська гаманців жодного б не лишилося живого. Камілло, Флорізель та Утрата виходять наперед. Камілло Мої листи туди раніше прийдуть, Як ступите на берег ви. Вони Всі сумніви розвіють. Флорізель А листи, Що від Леонта надійдуть сюди... Камілло Тривогу батька вашого вгамують. Утрата Благослови нас небо! Ви надію Відроджуєте в нас. Камілло (помітивши Автоліка) А це ще хто? Цим чоловіком можна скористатись. Не гребуймо нічим, що стати може Нам у пригоді. Автолік Якщо вони чули мої слова, то зашморга мені не оминути. Камілло А йди-но сюди, хлопче! Яка це пропасниця тебе трясе? Не бійся, друже: ми не заподіємо тобі нічого лихого. Автолік Я лише бідний чоловік, пане. Камілло Говори далі. Ніхто з нас не забере в тебе твоєї бідності. І все ж таки, аби прикрасити твою злиденність, ми має- мо зробити обмін. Скидай же негайно свою шкаралупу - повір, це дуже потрібно,- і перевдягнись у вбрання цього пана. Якщо це невигідний обмін, то візьми оцю дещицю на відшкодування втрат. (Дає гроші) Автолік Я лише бідний чоловік, пане. (Убік) і добре знаю вас, між іншим. Камілло Ходімо, поспішай, будь ласка; цей пан уже на- половину обдер себе. Автолік Ви мовите поважно, пане? (Убік) Я чую нюхом: щось вони хитрують. Флорізель Швиденько, прошу тебе. Автолік Ви й справді дали мені завдаток, але по совісті, я не можу його взяти, Камілло Розстібай ґудзики та мерщій! Флорізель і Автолік міняються одягом. Хай щастя супроводить вас, шановна! Щоб побажання це моє здійснилось, Вам також треба перебратись. Отже. В коханого візьміте капелюх, Насуньте на чоло собі, обличчя Закрийте хусткою і скиньте плащ, Аби ніхто не зміг вас упізнати (Лихого ока дуже я боюсь) І не пустити вас на корабель. Утрата Я бачу, п'єса вже готова, я ж В ній маю роль зіграти. Камілло Неодмінно. Чи вже перевдяглися ви? Флорізель Якби Я навіть батька по дорозі стрів, Мене б він сином не назвав ніколи. Камілло Ні, капелюх тепер вам не пасує. (Дає його Утраті) Ходімо, пані. Друже, прощавай! Автолік Прощайте, пане. Флорізель Не забули ми Нічого, Втрато? Згадуйте, прошу! Камілло (убік) А я піду до короля негайно, Щоб повідомити його про втечу. Скажу йому, куди вони тікають, І певен, що його переконаю Податися за ними у погоню, І разом з ним побачу я нарешті Сіцілію мою. Цього жадаю Я, наче жінка. Флорізель Поможи нам, доле! У путь, Камілло,- і хутчій на берег. Камілло Тепер чим швидше рухатись, тим краще. Флорізель, Утрата й Камілло виходять. Автолік Я зрозумів, у чому річ, бо дещо чув. Мати тонке вухо, гостре око та легку руку - це головне для мисливця за гаманцями; не завадить ще й мати добрий ніс, аби винюхати ро- боту для інших чуттів. Нині настав гарний час для того, щоб шахрайство забуяло пишним цвітом. Цей обмін був вигідний і без додачі, а ще ж яку додачу підкинули до обміну! Напевно, боги цього року поблажливі до нас, і ми можемо витворяти будь-що, не турбуючись про наслідки. Сам принц задумав якесь дурисвіт- ство, вислизаючи з рук свого батечка, хоч має ніби гирю на ногах. Навіть якщо чесність велить мені попередити короля, я не зроблю цього; більш по-шахрайському буде змовчати, і я лишуся вірним законові мого фаху. Входять блазень і пастух. Сховаймося! Ось гарна здобич для тямущого мозку. В кожному провулку, в кожній крамничці, церкві, в суді чи на повішенні,- скрізь досвідчений чоловік знайде собі роботу. Блазень Диви лишень, яка ви важлива персона! Єдиний спосіб викрутитися,- це сказати королю, що цю дитину вам підки- нули феї, а ви тут ні до чого. Пастух Ні, ти послухай мене. Блазень Ні, ви послухайте мене. Пастух Гаразд, кажи вже. Блазень Оскільки вона - не ваша плоть і кров, це зна- чить, що ваша плоть і кров нічим не образила короля. Отже, вашу плоть і кров королю нема за що карати. Покажіть одяг, який був на ній, усе, що ви тримали в таємниці, все, що ви знайшли при ній, і тоді, ручуся вам, закон вас випустить зі своїх кігтів. Пастух Я все скажу королю, нічого не приховаю, і ви- тівок його синочка - так само. Бо він, я наважуся це сказати, по- вівся нечесно зі своїм батьком і зі мною, бажаючи мене зроби- ти королівським сватом. Блазень Це правда, ви стали б щонайменше королів- ським сватом, і вашу кров можна було б продавати по бозна- скільки за унцію. Автолік (убік) Непогана думка, собачі діти! Пастух Гаразд, ходімо до короля. Доведеться йому по- чухати собі бороду, як він побачить, що в цьому вузлику! Автолік (убік) Боюся, що ця скарга стане на заваді втечі мого пана. Блазень Благаймо небо, щоб він був у палаці! Автолік (убік) Хоч я й шахрай від природи, та можу випадково стати й чесним. Сховаймо в кишеню цю гидоту. (Зриває свою фальшиву бороду) Гей, селюки! Куди ви йдете? Пастух До палацу, з ласки вашої. Автолік Доповідайте мені, навіщо, з ким, звідки взявся цей клунок, де ви мешкаєте, ваші наймення, вік, маєтність, освіта і все інше, що треба знати. Блазень Ми люди звичайні, пане. Автолік Брехня: ви неотеси й нечеси. А я брехні не терплю. Вона личить хіба що торговцям, і часто трапляється, що їм за брехню їхню ми, солдати, платимо дзвінкими монетками, а слід би платити гострою крицею. Отже, вони брешуть не задарма. Блазень Ваша милосте, ви й нам дали б монетку, якби не спіймали нас на гарячому. Пастух А ви, певно, з двору, пане, коли ваша ласка. Автолік Чи ласка, чи неласка, а я таки з двору. Хіба ж не по-двірському виглядає це вбрання? Хіба ступаю я не в ритмі двірської музики? Хіба твій ніс не вловлює двірських пахощів, якими тхне від мене? Невже ти не відчуваєш у своєму підлому стані моєї двірської зневаги? Чи ти не вважаєш мене двірською персоною через те, що я, так тонко натякаючи, розпитую тебе? Я двірський вельможа від голови до п'ят, людина, що може під- штовхнути або затримати твою справу. І саме тому я наказую тобі розкрити її мені. Пастух Моя справа, пане, стосується короля. Автолік Чи маєш ти вже адвоката для цього? Пастух Пробачте, пане, я не знаю, що це таке. Блазень (до пастуха) Адвокат - це, по-двірському мовлячи, фазан. Кажіть йому, що не маєте. Пастух Ні, пане, я не маю ні фазана, ні фазанихи. Автолік Яке це щастя - мужиком не бути! Але ж могла природа приділити Мені те місце, що займає він, Тому не зневажатиму його. Блазень (до пастуха) Це, безперечно, значний вельможа. Пастух Він має розкішне вбрання, але не вміє його носити. Блазень (до пастуха) Через своє дивацтво він здається ще благород- нішим. Це значний вельможа, присягаюся вам: ви ж бачили, як він длубається в зубах. Автолік Цей клунок? Що там у ньому? А в тій скриньці? Пастух Пане, в цьому клунку і в цій скриньці сховано такі таємниці, про які належить знати лише самому королеві. І він дізнається про них за годину, якщо тільки я зможу з ним поговорити. Автолік Марні, бородо, твої труди. Пастух Чому, пане? Автолік Короля нині нема в палаці. Він тільки що зі- йшов на новий корабель, аби розвіятися й прочистити душу від смутку. Бо, якби ти тямив серйозні справи, то знав би, що король переповнений печаллю. Пастух Так кажуть, пане. Це все від його сина, що хоче одружитися з пастуховою донькою. Автолік Якщо цього пастуха ще не запроторили за грати, нехай швидше тікає. Йому на голову впадуть такі прокляття, його візьмуть на такі тортури, що в будь-якого чоловіка лусне хребет, а серце розірветься навіть у чудовиська. Блазень Ви так думаєте, пане? Автолік Та ще й не він один страждатиме від усього, що розум може вигадати найжахливішого, а помста - найжорстокі- шогр. Всі його родичі - аж до п'ятдесятого коліна - будуть від- Дані катові на поталу. Дуже шкода, але з цього не викрутишся. •я Старий- мерзотник, баранячий свистун, овечий опікун - забажай зробити зі своєї доньки її величність! Дехто казав, що його камеї нують, але я відповів, що така смерть буде надто легка. Стягти! наш трон у хлів! Та за такі жарти всіх смертей буде замало f| найгірші тортури будуть надто слабкі. І Блазень А ви не чули, пане: має той старий сина чи ні?| 1 Автолік Він має сина, і з нього живого здеруть шкуру! а потім його обмажуть медом і кинуть в осине гніздо, і він помре| на три чверті з половиною. Тоді його повернуть до життя, покро-І пивши горілкою або іншою вогненною рідиною. А потім, коли вь| щуни передбачать найспекотніший день, його приставлять до цеіч ляного муру голісінького та ще й з південного боку, і сонце? пектиме його, а мухи заїдять до смерті. Але навіщо нам говоритщ про тих мерзенних зрадників? Супроти їхніх злочинів страждан*| ня їхні - ніщо, вони гідні хіба що посмішки. Скажіть-но мені,->! ви начебто гарні люди, не крутії, яку ви справу маєте до короля?^ Бажаючи вам допомогти, я проведу вас на корабель, представлю! вас королю, шепну йому слівце, і, якщо є хтось при дворі, хщ може задовольнити ваше прохання, то цей чоловік перед вами. 1 Блазень ; (до пастуха) Здається, він таки має неабияку владу: згоджуй- тесь на його пропозицію і дайте йому грошей. Влада - це впер-: тий ведмідь, але за допомогою золота її можна водити за ніс. По- кажіть нутрощі вашого гаманця зовнішності його руки й ні про що не турбуйтеся. Згадайте про каменування та обдирання живцем. Пастух Дуже прошу вас, пане, заопікуватися нашою справою, а ось і гроші, що є при мені. Я вам дам їх удвічі біль- ше, а поки принесу їх, залишаю вам у заставу цього юнака. Автолік Принесеш, коли виконаю обіцянку? ; Пастух Так, пане. Автолік Гаразд, давай мені половину. А ти також за- мішаний у тій справі? Блазень Певною мірою, пане. Та хоч справа моя й гідна жалю, я все ж таки сподіваюсь викрутитися з неї не обідраним; живцем. Автолік О, те стосується пастухового сина: на нього чекає шибениця іншим для прикладу. Блазень (до пастуха) Добре, це дуже добре! Нам треба побачити ко- роля й показати йому наші дивні речі. Хай знає, що не йдеться ні про вашу доньку, ні про мою сестру. Інакше ми пропали. (До Автоліка) Пане, коли справу буде вирішено, я дам вам стільки ж, скільки цей старий добродій, і залишусь, як він вам сказав, у заставі, доки він не принесе вам, що належить. Автолік Я вірю вам. Ідіть простісінько аж до берега, тоді повертайте праворуч. А я постою перед живоплотом і дожену вас. Блазень (до пастуха) Яке щастя, що ми зустріли таку людину. Можна сказати, це просто благословення неба. Пастух (до блазня) Ходімо вперед, як він сказав. Сама доля нам його прислала. Пастух та блазень виходять. Автолік Я хоч би й хотів бути чесним, так Фортуна не дозволяє. Вона кидає жайворонків мені в пельку. Нині я маю її подвійну ласку - і золото, і нагоду стати в пригоді моєму панові. Хто зна, може, я знову піду вгору? Я заведу цих двох сліпих кротів на корабель до нього. Якщо він вирішить висадити їх, бо вся ця справа його не цікавить, хай назве мене шахраєм за моє таке надзвичайне старання, та я маю захист проти несправедли- вості й ганьби, з нею пов'язаної. Я їх йому представлю, і це по- винно щось мені дати. (Виходить)
Книга: Вільям Шекспір Зимова казка Переклад Віктора Коптілова
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Зимова казка Переклад Віктора Коптілова |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Сіцілія. Зала в королівському палаці. Входять... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Морський порт та Сіцїлії. Входять Клеоме'н і... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Входить Час у ролі Хору. Час Не всякому я... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Сіцілія. Зала в палаці Леонта. Входять Леонт,... |
| 6. | Примітки Час написання п'єси-1610-1611 pp. Відомо, що... |
На попередню
|
|
