Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Зимова казка Переклад Віктора Коптілова
ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Сіцілія. Зала в палаці Леонта. Входять Леонт, Клеомен, Діон, Поліна та слуги. Клеомен Владарю, ви зробили більш, ніж досить. Ви каялися, як святий. Провини Усі свої ви відмолили, навіть Гріхи, яких ніколи й не чинили. Тепер, коли вже небо вас простило, Зробіть те саме - і простіть себе. Леонт Як я згадаю всі її чесноти, То вже не можу ні гріхів своїх, Ні лиха, що дружині заподіяв, Ні кривди тої, що завдав собі, Забути: втратив я і спадкоємців, І втілення надій моїх - дружину, Якої жоден смертний ще не мав. Поліна Це правда, пане. Навіть якби ви По черзі із жінками всього світу Одружувалися - або взяли Найліпше від усіх та поєднали В одній особі,- не зрівнятись їй З тією, що убили ви. Леонт Я знаю. Убив! З тією, що її я вбив. Це правда, але ти мене шмагаєш Словами, як мої думки, гіркими. О, не кажи мені про це так часто! Клеомен Ніколи не кажіть, о добра пані. Ви можете сказати безліч слів - Найкращих слів на світі,- і вони Вам честі додадуть. Поліна А ви б хотіли Його удруге одружити. Діон Пані, Як ви цього не хочете, тоді Не маєте ви жалю до держави, Не думаєте ви про небезпеки, Які чигатимуть на королівство Без спадкоємців, про страшні нещастя, Які впадуть на нас і все зруйнують. Нехай покійна королева буде Щаслива, що подбали ми про все, Що буде вічний мир в державі нашій, Що короля чекатиме на ложі Нова дружина гідна. Поліна Ні, ніхто Покійної не буде гідний. Втім Боги бажають осягти свою Мету таємну. Не сказав хіба Бог Аполлон оракула вустами, Що поки втрачене дитя не буде Віднайдене, не матиме король Наступника? Для розуму людського Так само дивне це, якби з могили Мій Антігон до мене повернувся, А він же разом із дитям загинув. Ви короля вмовляєте, щоб він Свій виклик кинув небесам, порушив їх волю! (До Леонта) Не турбуйтесь, пане мій, Про спадкоємця. Вибере корона Найліпшого. Великий Александр Лишив найкращому свою корону,- І той насправді гідним став її. Леонт Поліно добра, як шануєш ти Про Герміону пам'ять! О, коли б Твоїх порад я завжди дослухався, То королеву бачив би сьогодні І мав би дар її прекрасних уст... Поліна Ви їм би додали свої дари І збагатили б їх. Леонт Ти правду кажеш: Таких дружин нема. Тому не буде Дружини в мене. Уяви, що маю Я іншу, гіршу, тільки ліпше дбаю Про неї. Герміонина свята Душа тоді вселилася б у тіло І, гнівно звинувативши всіх нас, Сказала б: «Я була на цьому місці». Поліна Якби вона здолала це зробити, То мала б право. Леонт І вона б мене Нову дружину вбити підштовхнула. Поліна І я зробила б так. Якби була Вже привидом таким, то наказала б Вам придивитись до її очей І пояснити, завдяки якій Таємній рисі вибрали її ви. 1 враз мій крик вам розколов би слух: «А ви мої пригадуєте очі?» Леонт Двома зірками очі ті були, Всі інші очі - то вуглини мертві. Не бійся, іншої я не візьму. Поліна Чи можете мені заприсягтися, Що не одружитесь, хіба що я Сама пораджу вам? Леонт Я присягаюся душі безсмертям! Поліна Панове, будьте свідками присяги. Клеомен Йому ви душу збурили! Поліна Нехай! Хіба що стріне ту, що, мов портрет, Нагадувати буде Герміону... Клеомен О пані... Поліна Я сказала все. Якщо ж Король захоче одружитись,- ви Мені довірте вибір королеви. Вона молодша буде, аніж перша Дружина ваша, та як дух тієї Тут з'явиться, щасливий буде він, її побачивши в обіймах ваших. Леонт Поліно наша вірна, я ніколи Не одружусь без умовлянь твоїх. Поліна А станеться таке тоді, коли Знов королева наша оживе. Входить дворянин. Дворянин Там пан один, що принцом Флорізелем Себе назвав, і разом з ним принцеса,- Краси такої в світі я не бачив,- Благають, щоб величність ваша їх Прийняти згодилась. Леонт Що він тут робить? Його поява в'яжеться погано Із батьковою величчю. Візит Раптовий, без належних попереджень Є наслідком негайної потреби Чи випадку. Хто супроводить їх? Дворянин Лиш декілька осіб, ще й бідно вбраних. Леонт його принцеса, кажете ви, з ним? Дворянин Так, незрівнянна з іншими жінками, Краси такої сонце ще ніколи Не осявало. Поліна Люба Герміоно, Як кожна мить хизується собою Перед хвилинами, що відійшли У небуття! Ця мить, на жаль, затьмарить Проміння сонячне, що осяває Твою могилу. (До дворянина) Пане, ви колись Були сказали, написали навіть, Хоч і в холоднім стилі, що «вона Не має рівних і не буде мати». Так вірш ваш лився. Став приплив відпливом, Як кажете, що бачили ви кращу. Дворянин Даруйте, пані. Мало не забув Я жінку ту, пробачте. Та коли Побачать цю прибулу ваші очі, То і язик хвалитиме її. Така це жінка, що якби схотіла Створити секту, то переманила б Прихильників із інших сект, сказавши Одну лиш фразу: «Йдіть за мною!» Поліна Тільки Жінки б за нею не пішли! Дворянин Жінкам Вона сподобалась би через те, Що жоден чоловік її не вартий; Чоловікам - бо із усіх жінок Вона найрідкісніша. Леонт Клеомене, Підіть із друзями своїми разом І приведіть до нас прибульців: хай Ми їх обіймемо. Клеомен та інші вельможі виходять. Все Ж цей приїзд Таємний нам здається трохи дивним. Поліна Якби наш принц,- перлина між дітей,- Діждався дня цього, він мав би друга. Між днями їх народження минув Лиш місяць. Леонт О, мовчи, прошу! Щоразу, Коли згадає хтось його, вмирає Для мене знову він. Коли побачу Я принца - здумаю, мабуть, про сина І втрачу розум. От вони й прийшли. Входять Флорізель, Утрата, Клеомен та інші. Я бачу, принце, що матуся ваша Була дружина вірна: в мить зачаття Вона відбила риси чоловіка У вашому обличчі. Мав би нині Я двадцять років і один, то, стрівши Таку його подобу дивовижну, Сказав би, як йому колись: «Мій брате!» І витівки згадав би днів минулих. Ласкаво просимо до нас в гостину! І вас, принцесо люба,- ні, богине! На лихо, втратив я обох дітей, А то б вони раділи разом з вами, Себе відчувши аж на сьомім небі. У той же час через безумство власне Я втратив і дружину. Батько ваш Був другом їй, і попри сум тяжкий Хотів би я побачитися з ним. Флорізель Сюди приїхав я з наказу батька І вам привіз від нього всі вітання, Які король і другові, і брату Послати може. І якби недуга На схилі днів його не підточила, То він і сам, аби уздріти вас, Пройшов би землі й переплив моря, Що розділяють ваші трони. Любить Він більше вас, ніж всі корони світу І всіх, хто носить їх. Леонт О брате мій, Достойний пане! У глибинах серця Перед тобою знов я відчуваю Провину, і твоє прекрасне слово Лише побільшує мій пізній жаль. З приїздом вашим наче знов зійшла Весна на землю. Тільки уявити: Такий прекрасний діамант було Жорстоким бурям дано на поталу, На забавку жахливому Нептуну, Аби віддати шану чоловіку, Не вартому ні тих трудів, ні мук! Флорізель Мій добрий пане, з Лівії вона. Леонт Із тих країв, де войовничий Смал - Монарх поважний, що примусив люд Себе боятись і любити? Флорізель Звідти Вона, володарю, і сльози батька При їхньому прощанні означали, Що справді є принцесою вона. Південний вітер щастя нам приніс І перетнути море допоміг, Щоб батькове доручення до вас Я виконав. Від ваших берегів Я відіслав супутників найкращих В Богемію, аби оголосили Вони і про лівійський успіх мій, І про безпечне прибуття сюди. Леонт Нехай боги блаженні це повітря Очистять, вільним зроблять від зарази, Щоб краще дихалося вам! Ваш тато - Людина вельми доброчесна, я ж Був дуже грішний перед ним - і небо Мені помстилося, мене лишивши Без спадкоємців; ваш же добрий батько Благословення заслужив у неба В особі сина, повного чеснот. Яке було б моє життя, коли б Я міг сьогодні мати сина й доньку, Таких прекрасних - от як ви обоє! Входить вельможа. Вельможа Королю, неймовірні вісті! Доказ - За кілька кроків звідси. Там король Богемії; мені він наказав Вітати вас. Він просить у кайдани Закути сина, що від нього втік, Забувши і обов'язок, і рід, 1 всі надії, що поклав на нього Король. А втік він з донькою якогось Старого пастуха. Леонт То де король Богемії? Кажи! Вельможа Уже в столиці, Його я бачив півгодини тому. Слова мої дивують вас, вони І мій правдиво відбивають подив. Король богемський поспішав якраз (Чи не наздоганяв цю гарну пару?) І по дорозі батька стрів цієї Підробленої дами. Брат її Був з ним, вони тікали разом. Флорізель О Камілло - зрадник! Досі жодна буря Не похитнула вірності його. Вельможа Його провини можете ви зараз Оскаржити; він тут із вашим батьком. Леонт Він тут? Камілло? Вельможа Я з ним розмовляв. Тих бідолах розшукує тепер він. Ніколи я не бачив, щоб від жаху Хто-небудь так тремтів. Вони стояли Навколішках і цілували землю, Брехливо присягаючись щомиті. Король Богемії, заткнувши вуха, їм обіцяв погибелі всі разом. Утрата О бідний тато мій! Не хоче небо Благословити наш союз, воно Наглядачів послало проти нас. Леонт Ви одружилися? Флорізель Ні, пане! Бачу, Що ми вже не одружимось ніколи. Хіба що зорі поцілують квіти В земних долинах. Для людей великих І для малих - однакова біда. Леонт Ця дівчина насправді є принцеса? Флорізель "Тї принцесою назвуть усі В день нашого одруження. Леонт Проте - Як поспіх батька вашого засвідчив - Цей день не скоро. Дуже я шкодую, Що втратили ви батькову любов, Забувши свій обов'язок синівський, Що та, кого обрали ви, не має Нічого, крім краси. Шкодую я, Що гідності бракує вашій дамі. Флорізель О люба, не ховай свого обличчя! Хай доля зловорожа разом з батьком Нас переслідує, вона безсила Змінити хоч на йоту нам серця. Володарю, ви пригадайте дні, Як не були ви часу боржником, А молодим, як нині я. Прошу, Моїм ви станьте адвокатом. Батько, Як ви попросите, нам подарує Свою прихильність, як дрібничку. Леонт Добре, А я в такому разі попрошу Гарненьку вашу дівчину, яку Вважає за дрібничку він. Поліна Владарю, Багато юності у вас в очах, Аж забагато. Ваша королева В останні дні життя була вартніша Захопленого погляду такого, Ніж та, котру ви бачите в цю мить. Леонт Про неї й нині думав я. (До Флорізеля) Та ваше Заждалося прохання. Тож негайно До батька вашого іду. Я певен: Бажання ваші не вбивають честі, А я лишаюсь другом і його, І вашим. Пам'ятаючи про це, Спішу до нього. Ви ж ідіть за мною. Зважайте, як я справу поведу. Виходять. СЦЕНА 2 Перед палацом Леонта. Входять Автолік і дворянин. Автолік І ви самі були, пане, при тому, про що мені роз- повідаєте? Дворянин При мені розгорнули сувій. Я чув на власні вуха розповідь старого пастуха про те, як знайдено той сувій. І тоді, після невеличкого сум'яття, усіх нас попросили вийти з зали. Та, - здається, я чув слова пастуха: він знайшов дитину. Автолік Найбільше мені кортить знати, чим усе те скін- чилося. 1-й дворянин Я вам розповідаю всю історію шматками та уривками. Але обличчя в короля Богемії і в Камілло так витяг- лися, що нагадували знаки оклику. Вони так дивились один на одного, ніби полуда їм з очей спала. їхнє мовчання промовляло краще за слова, на мигах вони говорили ніби справжньою мовою. Виглядали вони так, ніби щойно почули - чи то про загибель світу, чи то про його врятування. То було нестямне зачудування. Наймудріший свідок, який би нічого не знав, а тільки бачив їх, не сказав би, чи все те їм сталося з жалю чи з радості, але одно правда: то був найвищий ступінь того чи того почуття. Входить 2-й дворянин. Ось прийшов дворянин, який, може, знає трохи більше. Що там нового, Роджеро? 2-й дворянин Нічого, крім святкових вогнів: пророцтво спов- нилося, король знайшов свою доньку. За якусь годину сталося стільки див, що й сам баладник не втиснув би їх у свою баладу. Входить 3-й дворянин. А ось і управитель пані Поліни: він може вам іще дещо сказати. Що там коїться, пане? Ця новина, яку вважають правдивою, так нагадує чарівну казку, що годі й повірити, ніби все те - істина. Невже король віднайшов-таки свою спадкоємицю? 3-й дворянин Це чистісінька правда, якщо правда те, що під- тверджується обставинами. Докази так добре узгоджуються між собою, що ви б заприсяглися, ніби бачили все те, про що тільки- но чули. Плащ королеви Герміони, коштовна запона на його комі- рі, Антігонові нотатки, знайдені разом із цими речами,- і почерк його всі впізнали,- велич її особи, що так нагадує матір, шляхет- ність, яку природа ставить над вихованням, і низка інших свідчень проголошують з усією певністю, що вона - справді королівська донька. Чи бачили ви зустріч двох королів? 2-й дворянин Ні. 3-й дворянин Ви проґавили видовище, якого не можна описа- ти. Це треба було бачити. Ви спостерегли б, як одна радість він- чає іншу. Можна сказати, що сум плакав, залишаючи їх, а весе- лощі прокладали собі дорогу крізь сльози. Вони зводили очі до неба, міцно стискали один одному руки, а їхні обличчя так відмі- нилися, що впізнати їх можна було лише з одягу, а не по рисах. Мало не втративши тями від щастя, що знайшлася донька, наш король кричав так, нібито щастя перетопилося в жалобу: «Бідна твоя матуся!» Потім він став просити богемця простити його. Після того обіймав зятя. Потім мало не задушив доньку в обіймах. Згодом став дякувати старому пастухові, що лив сльози, наче проіржавіла ринва, яка пережила багатьох королів. Я ніколи на- віть не чув про таку зустріч. Цікавість ладна покалічитись, аби тільки видряпатись якнайвище, щоб усе побачити, а слова роз- биваються на друзки, прагнучи віддзеркалити ту зустріч. 2-й дворянин А що ж сталося, скажіть, будьте ласкаві, з Анті- гоном, який вивіз звідси дитину? 3-й дворянин Це нагадує давню казочку, яку без упину пере- повідають, а віра спить, затуливши собі вуха. Його розтерзав вед- мідь,- це каже син пастуха,- і щоб переконати нас у тому, він має не тільки надмірну простакуватість, а ще й носовичок та кіль- ка перснів, що їх упізнала Поліна. 1-й дворянин А корабель, а його супутники? Що з ними скої- лося? 3-й дворянин Корабель розтрощило в ту саму мить, як за- гинув їхній пан,- і все те сталося перед очима в пастуха, і то таким чином, що все, чим відпроваджено дитину в пустелю, за- гинуло тієї ж хвилини, коли її знайдено. Але яку ж благородну боротьбу вели в душі Поліни радість і смуток! Одне її око смути- лося з жалю за чоловіком, та друге сяяло, побачивши, як справди- лося віщування оракула. Вона підвела з землі принцесу і так стиснула в обіймах, наче хотіла прикувати до серця, боячися знову її втратити. 1-й дворянин Така шляхетна сцена заслуговує на глядачів - королів та принцес, рівних із тими, хто її розігрує. 3-й дворянин Що мене найбільше вразило, закинувши гачка в мої очі й витягши з них коли не рибу, то воду, то це розповідь про смерть королеви, коли король уже висповідався і так ридав, що донька кинулась його обіймати, вражена в самісіньке серце. Нарешті, переходячи від одного вияву скорботи до іншого, вона скінчила вигуком: «Ой лихо!» - і вигук цей кровоточив сльозами, а моє серце, я певен цього, плакало кров'ю. Навіть ті, у кого серця з мармуру,- навіть вони поблідли. Дехто знепритомнів, усі були зажурені. Якби увесь світ міг те побачити, то настала б суцільна жалоба. 1-й дворянин Чи ж повернулись вони до палацу? 3-й дворянин Ні, принцеса почула, нібито Поліна десь має статую її матері,- на виготовлення її пішли роки, і лише недавно її скінчив уславлений італійський майстер Джуліо Романе Якби він мав перед собою вічність та міг вдихнути життя у свій витвір, то відібрав би в природи її ремесло, так досконало він її наслідує. Він зробив Герміону такою наближеною до Герміони, що, кажуть, ніби люди звертаються до неї, сподіваючись дістати відповідь. Отож усі вони пішли до Поліни з одним нестримним бажанням і вирішили повечеряти в неї. 2-й дворянин Я так гадаю, що Поліна таки має щось важливе й приховане, бо після смерті Герміони вона двічі, а то й тричі на день таємно відвідувала той віддалений будинок. Може, приєднає- мося й ми нашим гуртом до їхньої радості? 1-й дворянин Хто б утримався від того, маючи змогу бути присутнім? Щомиті там народжуються нові радоші. Наша ж від- сутність обмежує нашу цікавість. Ходімо! Дворяни виходять. Автолік Тепер, коли б не домішка мого минулого життя в мені, відзнаки полилися б мені на голову дощем. Адже це я при- вів старого з сином до принца, на його корабель. Я сказав йому, що чув їхню розмову про згорток і ще про дещо. Але він тоді був так заопікований пастуховою донькою, а вона саме починала страж- дати на морську хворобу, а сам він був не в набагато кращому стані, бурі тривали, й таємниця лишалась таємницею. Але все да- ремно: на мене, відкривача цієї таємниці, кидають тінь мої вади. Входять пастух та блазень. Ось і вони, ті, кому я, сам того не бажаючи, зробив послугу. Нині вони купаються в розквіті свого щастя. Пастух Ну, хлопче, мені вже минувся час мати дітей, але твої сини й доньки всі уроджені дворяни. Блазень Доброго вам дня, пане. Ви якось відмовились битися зі мною, бо я не є уроджений дворянин. А тепер бачите це вбрання? Скажіть, що ви його не бачите і що ви й досі не вірите, ніби я уроджений дворянин. Ну ж бо, скажіть, що це вбрання не є уроджений дворянин! Скажіть, що я брешу, ну ж бо скажіть, тоді й побачите, чи є я дворянином з народження. Автолік Я знаю, пане, що нині ви є дворянином з наро- дження. Блазень Аякже! І таким був щохвилини протягом чоти- рьох останніх годин. Пастух І я так само, хлопче. Блазень Це правда. Але я став дворянином з народжен- ня ще раніше за мого батька, бо королівський син узяв мене за руку й назвав своїм братом. Після того двоє королів назвали бра- том мого батька. Потому принц, мій брат, і принцеса, моя сестра, назвали мого батька своїм татом. Тут ми заплакали і пролили наші перші шляхетні сльози. Пастух Поживемо ще, синку, то проллємо й другі. Блазень Еге ж, бо то таке тяжке безталання - все купа- тися у щасті. Автолік Смиренно благаю вас, пане, простити мені всі ті кривди, яких я завдав вашій милості, й ласкаво доповісти про мене принцові, моєму господарю. Пастух Прошу тебе, сину, зроби це. Тепер, коли ми ста- ли благородні, ми маємо породжувати благо. Блазень Ти виправишся? Автолік Атож, якщо така воля вашої милості. Блазень Дай-но мені руку. Я присягнуся принцові, що чеснішої людини за тебе нема в усій Богемії. Пастух Ти можеш так сказати, але не присягайся. Блазень Не присягатися тепер, коли я дворянин? Хай там мужики та шинкарі просто кажуть, а я буду клястися. Пастух А коли то брехня, сину? Блазень Навіть коли брехня, то й тоді справжній дворя- нин може присягтися на користь друга. І я присягнуся, що ти - хоробрий хлопець і зовсім не п'єш. Але я чудово знаю, що ти - боягуз і п'яничка. І все ж таки я присягнуся, бо мені дуже хочеть- ся, щоб тебе мали за відважного чоловіка. Автолік Я доведу вам це, пане, я докладу всіх сил. Блазень Так, ти хоч би покажи себе хоробрим. Якщо я не подивую, як ти насмілюєшся напиватись, не бувши хоробрим, не вір мені. Тихо! Ось наші родичі, королі та принци. Вони йдуть подивитись на подобизну королеви. Іди за нами. Ми будемо твоїми Добрими панами. Виходять. СЦЕНА З Каплиця в домі Поліни. Входять Леонт, Поліксен, Флорізель, Утрата, Камілло, По» ліна, вельможі та слуги. Леонт Поліно люба, добра і розумна! Як ти лікуєш болі всі мої! Поліна Владарю, хай я навіть помиляюсь, Та маю добрі наміри. За службу Мою давно мені ви заплатили. Проте коли і ви, й король, ваш брат, 1 спадкоємці ваших двох корон Гостиною дім бідний вшанували, То я цю милість до кінця життя Не зможу відробити. Леонт О Поліно, Ця милість завдає тобі турботи, Та ми лише побачити прийшли Ту статую, що нашу королеву Зображує. У вашій галереї Ми бачили чимало різних див, Де ж статуя, побачити яку Прийшла дочка? Поліна Собі не мала рівних Ще за життя вона. Та певна я, Що навіть нерухома ця подоба Все перевершує, що людські руки Могли створити. Ось чому її Я віддалік поставила одну. Та ось вона. Відтворює життя Так точно, як не може відтворити Картину смерті навіть сон. Погляньте Й скажіть, як гарно це! Поліна стягує завісу, що ховає Герміону, яка стоїть, неначе статуя. Я розумію: Мовчання ваше - знак зачудування. Та говоріть, володарю, ви перший. Чи, може, мало схожості із нею? Леонт її постава, вираз... Любий мармур! Розсердься - й я скажу: ти Герміона. Ти Герміона навіть, як мовчиш, Так само ніжна, як дитинство раннє, Як співчуття саме. Але, Поліно, Не мала Герміона стільки зморщок, Вона була молодша. Поліксен Може, трохи. Поліна Такий уже талант наш скульптор мав: Минуло вже яких шістнадцять років, А вигляд має статуя такий, Який би нині мала королева. Леонт Якби ж вона жила між нас сьогодні, То милосердною була б до мене, Так само, як жорстока нині. О, Вона була, коли ще залицявся Уперше я до неї, теж така, І велич втілена - і разом тепла, А зовсім не з холодного каміння. Я присоромлений: цей камінь каже, Що саме я камінний, а не він. О королівський образе, в тобі Є магія величності. Вона Нагадує мені мої гріхи. А донька в захваті стоїть, німа, Неначе мармур, зовсім наче ти. Утрата Не звинувачуйте мене, прошу вас, Ув ідолопоклонстві. Та дозвольте Просити в неї на колінах ласки. О люба королево, ви пішли З життя, коли я тільки увійшла У нього, дайте ж руку, щоб її Поцілувала я. Поліна Прошу терпіння! Цю статую недавно встановили, Ще й фарба не підсохла. Камілло Так багато Життєвих сил скорботі віддали ви, Що і шістнадцять зим не розігнали, Що і шістнадцять літ не одмінили Тужби. Так довго не могла б тривати Ніяка радість. Будь-яка печаль Себе раніше вбила б. Поліксен Любий брате, Хай той, про кого мовлено це слово, Та знайде сили скинути із себе Тягар важкий. Поліна Якби я знала, пане, Що статуя моя так вразить вас, Я б вам її не показала. Леонт Ні, Облиш завісу. Поліна Вам не треба більше Дивитися на неї: здасться вам, Що рухається статуя. Леонт Облиш. Хотів би я померти... Тільки щось Мені ввижається... То хто ж її Створив?! О пане, гляньте, та хіба ж Вона не дихає? І не струмує По жилах в неї кров? Поліксен Яка майстерність! Неначе лине подих з уст її. Леонт І очі в неї рухаються, ніби Сміється з нас мистецтво. Поліна Закриваю Завісу. Бо подумає мій пан, Немов вона жива насправді. Леонт Ах, Поліно люба, як мені забути Прожиті з нею разом двадцять років? Холодна кров спалахує безумством. Облиш її. Поліна Королю, я шкодую, Що схвилювала вас, але я можу Іще завдати болю вам. Леонт Готовий До цього болю я: він має присмак Солодкий, любий серцю. Та стривай: Невже і справді дихає вона? Який різець спромігся відтворити Цей ніжний подих? О, не смійтесь з мене: її я поцілую. Поліна Любий пане, Прошу вас, не робіть цього, бо фарба Ще свіжа на вустах її, і ви її зітрете, а свої вуста Забрудните. Завісу затягаю. Леонт Не руш її, нехай хоч двадцять років Лишається. Утрата Тоді і я залишусь На цей же час, щоб бачити її. Поліна Облиште все і вийдіть із каплиці Або ж готуйтесь до нових чудес. Якщо ви здатні витримати це, Скажу я статуї зійти до вас І вам подати руку. Та боюся, Подумаєте ви, що темні сили Мені допомагають. Це не так! Леонт Усе, що ви їй скажете зробити Або сказати,- радий буду я Побачити й почути. Бо, напевно. Так само легко наказати їй Заговорити. Поліна Отже, я прошу Довір'я вашого. Спокійні будьте, А хто вважає, ніби я роблю Недозволенне щось, хай вийде звідси. Леонт Роби - усі лишилися на місці. Поліна Грай, музико, і пробуди її! Музика. Зійдіть, бо час настав! Не будьте вже Камінням! Підійдіть, прошу, здивуйте Усіх, хто вас спостерігає тут. Виходьте швидше з вашої могили, Мовчання подаруйте смерті, в неї Життя вас викупило. Йде! Герміона сходить з п'єдесталу. Не бійтесь: Нічого потойбічного нема У рухах та у жестах Герміони Так само, як у магії моїй. Не кидайте її, аби вона Не вмерла вдруге: то було б уже Подвійне вбивство. Дайте руку їй. У неї, молодої, ви просили Руки її. А нині, в цьому віці, Чи ж їй просити вашої руки? Леонт Яке тепло живе! Як це - чаклунство, Воно таке ж природне, мов їда. Поліксен Вона його цілує! Камілло Гляньте: висне Йому на шиї! Хай вона щось скаже І доведе, що до живих належить. Поліксен Хай розповість нам, де вона була І як змогла від смерті утекти. Поліна Коли вам скаже хтось: «Вона жива», Закричите ви всі: «Це просто казка!» Але вона, хоча іще мовчить, Жива насправді. Лиш терпіння майте. (До Утрати) Ви, гожа панночко, ідіть сюди І станьте на коліна, попросіть Благословення матері. Дивіться: Знайшлась Утрата наша, люба пані. Герміона Боги, погляньте вниз, пролийте благість Із ваших урн святих на доньку нашу! Скажи, дитя моє кохане, як Ти врятувалася, де ти жила І як дісталась до палацу батька? Ти чула, я дізналась від Поліни: Надію дав оракул, що жива ти! І я зуміла зберегти життя, Аби побачити, що буде далі. Поліна Для цього маємо ми часу досить. Надмірні радощі бентежать дух, Тож всі ми, ощасливлені, ходімо, І кожен хай розділить з вами щастя. Я ж, горлиця стара, злечу ізнов На сідало підгниле; буду плакать За другом, що не знайдеться ніколи, Допоки не загину. Леонт Заспокойся, Поліно! Візьмеш чоловіка ти, Якого я пораджу - як дружину Беру за радою твоєю. Так Домовилися ми й заприсяглись. Ти віднайшла мені дружину. Як,- Не знаю, бо вважав, бо навіть бачив Я мертвою її. І на могилі Молився марно. Щоб тобі знайти Достойну пару,- не піду далеко, Бо знаю, що на думці має він. Камілло, підійди і дай їй руку. Твої заслуги, відданість твою Підтверджують аж двоє королів. Ходімо звідси. (До Герміони) Люба, чом не глянеш На брата нашого? Простіть мене За те, що поміж ваших чистих зорів Підозру хвору спорудив я. Ось Твій зять, цей гожий принц, якого небо Із нашою дочкою заручило. Поліно добра, виведи нас звідси Туди, де кожен зможе на дозвіллі І розпитати, і розповісти, Яку він роль в тій прірві часу грав. Що розітнула навпіл нам життя Ходімо. Покажи дорогу нам. Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Зимова казка Переклад Віктора Коптілова
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Зимова казка Переклад Віктора Коптілова |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Сіцілія. Зала в королівському палаці. Входять... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Морський порт та Сіцїлії. Входять Клеоме'н і... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Входить Час у ролі Хору. Час Не всякому я... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Сіцілія. Зала в палаці Леонта. Входять Леонт,... |
| 6. | Примітки Час написання п'єси-1610-1611 pp. Відомо, що... |
На попередню
|
|
