Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Буря Переклад Миколи Бажана
ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Перед входом до Просперової печери. Входять Просперо, Фердінанд і Міранда. Просперо Хоч строго я поводився з тобою, Та зараз ти дістанеш нагороду: Ту нитку я віддам тобі, яка Мене з життям єднає. Навіть більше,- Віддам тобі я ту, задля якої Живу на світі. Ось її рука. Чинив тобі образи я навмисне, Щоб випробі піддать твоє кохання, І витримав ти іспит цей чудово. • Ось нині перед богом я тобі Вручаю дар найбільший, Фердінанде, Ти не глузуй з моїх похвал дочці,- Побачиш сам, що ці похвали менші, Аніж її чесноти. Фердінанд Вірю вам, І жоден із оракулів не зможе Моєї віри похитнуть. Просперо Нехай Моя дочка моїм дарунком буде, Для тебе ж буде гідним надбанням, Але якщо, не дочекавшись шлюбу, Ти розплетеш її вінок дівочий,- Тоді небесного благословення Не жди своєму шлюбові. О ні! Зневага, чвари та їдка відраза Колючим бур'яном тоді засіє Постелю вашу спільну, аж вона Зненависною видасться обом. Отож шануйся, доки Гіменей Посвітача свого вам не засвітить. Фердінанд Як вірю я в довершення надій, В своє життя, в своїх дітей майбутніх, В своє кохання, що в мені палає, Так ти повір, що ні нагода зручна, Ні мла печер, ні зваба духів злих Ніколи не здолають обернути Мою любов на хіть, щоб геть потьмаривсь Отой прекрасний і святковий день, Коли мені здаватиметься, наче Закуто ніч в кайдани під землею Чи Геліоса коні скалічіли. Просперо Сказав ти гарно. Сядь же біля неї І розмовляй,- вона тепер твоя. Гей, Арієлю, слуго мій ретельний! Входить А р і є л ь. Арієль Чого бажає пан мій? Я прийшов, Просперо Мені достойно послужив і ти, І менші духи, але я повинен До тебе ще звернутися з наказом: Піди поклич сюди всю зграю духів, Які тобі підвладні, накажи їм не баритись. Хочу показати Я парі молодих хоч дещо з чарів Свого мистецтва. Я пообіцяв їм це зробити, і вони чекають. Арієль Чи духів зараз кликати? Просперо Негайно. Арієль Ви прокажете умить «Йдіть сюди» чи «геть летіть», Як уже всі духи враз -Прилетять сюди до нас. Пане, любий я для вас? Просперо О так, мій спритний Арієлю! Тільки Ти перед нами не з'являйся, доки Я не гукну. Арієль Гаразд, я зрозумів. Проепвро (до Фердінанда) Ти стережись, пильнуй своєї клятви, Не дай сваволі пустощам любовним, Бо найсильніші клятви, мов солома, У полумені пристрасті згоряють, Отож шануйсь; а.ні - то попрощайся З обіцяним. Фердінанд Я запевняю, пане: Покров чеснот, мов білий чистий сніг, Вгорнув у мене серце,- він загасить Палке буяння пристрасті. Просперо Я вірю. Явись, мій Арієлю! Хай примчить Сюди вся зграя духів,- що їх більше Ти за собою приведеш, то краще. Явись! (До Фердінанда і Міранди) Тепер дивіться і мовчіть. Грає ніжна музика. З'являється І р и д а. Ірида Цереро-пані! Ти поля покинь, Де спіє жито, біб, овес,, ячмінь, Зелені схили - випаси отар, В красу лілей, півоній, ненюфар Убрані Квітнем береги ріки, Де німфи в'яжуть запашні вінки! Покинь ліси, де в затишку дібров Засмучені коханці мають схов! Покинь сади, де виноград розцвів! Круті скелясті береги морів, Де спочивати любиш.ти, покинь! Я - вісниця цариці всіх богинь, Веселка, арка райдужна води,- Наказую: на гало це сюди З тобі підлеглих дальніх володінь Для зустрічі з царицею прилинь! Священні пави вже до нас летять. Юнона спускається в своїй колісниці. Цереро щедра, йди її вітать! Входить Ц є р є р а. Церера Тобі, барвиста віснице, привіт! Юпітера дружині ти як слід Слугуєш - сиплеш з ясно-жовтих крил Роси краплини на квітчастий діл, Блакитну арку зводиш в світлій млі,, Серпанок пишний стелеш по землі. Скажи - чоіиу на цю галяву нас Зібрав цариці нашої наказ? Ірида Союз любові, серць невинних жар Благословити і достойний дар їм скласти. Церера Райдуго, скажи мені: Венера з сином з нею йде чи ні? Відтоді, як Венерин Купідон Зробив усе, щоб в мене вкрав Плутон Укохану дочку,- без вороття У тьму нічну пішло моє дитя. Тож недарма прокльони шлю свої Венері й сину всліплому її. Ірида Не бійся, тут її не стрінеш ти. Я бачила богиню з висоти,- Запрігши в колісницю голубів, Вона із сином, що стрілу гострив, На гору Пафос мчала крізь блакить. Вони гадали, ніби пощастить На шлях розпусти звабить молодих, Та молоді зреклися шлюбних втіх До тих часів, коли їм в тьмі ночей Посвітача запалить Гіменей. Коханка Марса вражена була,- Назад вернулась пущена стріла. Венерин син зламав з досади лук, Поклявся більш не завдавати мук Людським серцям. Він добрим хлопцем став І з горобцями бавитись почав. Церера Сама цариця поспіша сюди,- Іде Юнона. Чую звук ходи. Входить Юнона. Юнона О щедра сестро, як же ти живеш? Благослови цю юну пару теж,- Хай квітне щастя і для них самих, І для дітей, що зродяться у них! (Співає) «Шану, радощі, достатки Майте вічно ви й нащадки! Хай проходить щастя час - Спів Юнони тішить вас». Церера (співає) «Хай земля дає вам сили, Щоб комори не дустіли, Сік точився з винограду, Гнулись плодом віти саду, Щоб для вас весна чудова Після жнив верталась знову, Хай скупий минає час - Спів Церери тішить вас». Фердінанд Видовище і справді чарівне. Яка гармонія! Скажіть мені - Це духи? Просперо Так, це духи. З їхніх жител Я чарами їх викликав сюди - Виконують вони моє бажання. Фердінанд Я жив би вічно тут. Могутній батько, Дружина гарна - це хіба не рай? Юнона з Церерою шепочуться, а тоді дають Іриді якесь доручення. Просперо Уважні будьте, діти! Щось важливе Юнона переказує Церері. Видовище не скінчено. Мовчіть же, Щоб не розвіять чаклувань моїх. Ірида О німфи рік, наядами ще звані, Прекраснозорі, в пишні квіти вбрані! Юнона вас зі всіх річок навкруг Сюди скликає на зелений луг. Явіться, німфи, відсвяткуйте з нами Союз любові між двома серцями! З'являються німфи. Гей ви, женці в солом'яних брилях! Втомила вас робота на полях,- Примусив Серпень добре потрудитись, Та годі праці! Нумо веселитись! Тут вас зустріне юних німф гурток, Почніте з ними свій сільський танок! Входять кілька женців, одягнених по-сільському. Вони беруться з нім- фами за руки й починають граціозно танцювати. Наприкінці їхнього танцю Просперо раптом, наче отямившись, підводиться й починає говорити. Просперо (убік) Забув я зовсім про огидну змову, Що Калібан зі спільниками склав: Мене він хоче вбити. Час надходить. (Звертається до духів) Спасибі вам. Доводі. Всі зникайте! Лупає дивний глухий звук, і привиди зникають. Фердінанд От диво - знову батько тній розгнівавсь, Палає люттю. Що з ним? Міранда Я ніколи Не бачила ще батька отаким - Розлючений він тяжко і похмурий. Просперо Ти розгубився, сину, й стурбувався. Розвеселись. Кінчилася вистава. Акторами в ній виступали духи,- Вони тепер розтанули в повітрі, В прозорому повітрі. Ось так само, Як і хистке єство цього видіння, Розкішні замки, і священні храми, І хмарами увінчані вершини, І вся земна велика куля, все, Що бачимо навкруг,- безслідно зникне, Мов правиди безплотні, мов хмарини. Ми створені із сновидінь. І сном Оточене життя маленьке наше... Хвилююсь я. Пробачте, що нездужав,- Збентежено старий мій мозок, діти, Та хай ця слабість не турбує вас. Ідіть, я прошу, до печери,- там Спочиньте трохи. Я пройдусь тим часом Та угамую збуджені думки. Фердінанд Міранда Бажаєм спокою. Просперо Я вдячний вам. Фердіналд і Міранда виходять. Явись до мене, Арієлю, швидше, Ніж прилітає думка. Входить А р і є л ь. Арієль Появився Я з вашими думками разом, пане. Чого бажаєте? Просперо Нам, духу, ч-ае Приготувати зустріч з Калібаном, Арієль Володарю, коли я виступав Тут в образі Церери, то надумав Сказати вам про це, але боявся. Що можете розгніватись на мене. Просперо Скажи, де ти покинув тих паскуд? Арієль Як я уже вам говорив, вони, Напившись до нестями, поробились Такі хоробрі, аж повітря б'ють, Бо зважилось воно на них війнути, Лупцюють землю, бо вона торкалась До їхніх ніг, але про намір свій Вони, хоча й сп'яніли, пам'ятають. Коли почав я в барабан свій бити, Вони нашоршились, мов жеребці, Стрибати стали, вирячили «та, Носами пнулись музику понюхать. Я так причарував їх, що вони За мною, наче ті телята, бігли Крізь дрік і терня. Колючки їм шкіру Геть покололи. Я покинув їх В смердючому болоті, де по шию Вони загрузли,- як там не танцюють, З багниська ніг не витягнуть. Просперо Ти, пташко, Поводивсь добре, тільки ж невидимим Побудь іще. Піди-но до печери, Там є старі строкаті лахмани,- Неси сюди їх, зробим з них привабу Для злодіїв. Арієль Я вже лечу, лечу! (Виходить) Просперо Цей Калібан - він чорт, поріддя чорта. Його не зміниш ласкою. Мій труд, Моя лагідність - все дарма, дарма! Тепер він став на вдачу ще лихіший, На вид - гидкіший... Я провчу їх та.к, Аж заревуть. Входить з купою яскравого одягу А .рієль. Розвісь це ига мотузці. Просперо й Арієль залишаються невидимими. Входять К а л і б ан, С те ф а її о 1 1 Р і н к у л о, зовсім мокрі. Калібан Я прошу вас, підходьте потихеньку, Щоб кріт сліпий - і той вас не почув. Ми вже добрались до його печери. Стефано Страховиську, твоя фея,- хоч ти й казав, що це Добра фея,- пожартувала з нами гірше за блудний вогник. Трінкуло Страховиську, я ввесь просмердівся кінською сечею, аж мій ніс прикро обурюється. Стефано 1 мій також.., Чуєш, страховиську? Якщо я роз- гніваюсь на тебе, то начувайся.., Трінкуло Станеш ти пропащим страховиськом. Калібан Зласкавтесь, пане, потерпіть ще трохи, Бо нагорода, що для вас готую, Розвіє прикрість. Говоріть отут Лиш пошепки, так ніби зараз північ. Трінкуло Все це добре, але загубити в болоті пляшки... Стефано Це не тільки ганьба й нещастя, страховиську, але й незмірна втрата. Трінкуло Для мене це гірше, ніж купання в болоті. Ось така вона, твоя добра фея, страховиську! Стефано Я розшукаю свою пляшку, хоч би знов по вуха загруз. Калібан Королю, прошу - заспокойтесь. Гляньте: Он там є вхід до їхньої печери. Ввійдіть туди, вчиніть свій добрий злочин,- І острів цей навіки вашим стане, А я, ваш Калібан, навіки буду Покірним вашим черевиколизом. Стефано Дай руку. В мене починають народжуватись кровожерні думки. Трінкуло О королю Стефано! О вельможний! О вельмож- ний! О достойний Стефано! Глянь, який тут для тебе одяг наго- товано. Калібан Покинь, дурило! Це лише лахміття. Трінкуло Еге, страховиську, ми знаємо, що таке лахміт- тя... О королю Стефано! Стефано Стягни-но оту мантію, Трінкуло. Клянусь кула- ком, я візьму її собі. Трінкуло Вона належить твоїй величності. Калібан Нехай тебе водянка вдавить, дурню! Чого вчепивсь за дрантя це? Покинь! Насамперед його забити треба, Інакше він прокинеться,- тоді Нас обскубе від голови до п'ят, Зробивши з нас насправді дивне дрантя. Стефано Спокійніше, страховиську... Пані Мотузко, чи це не мій камзол? Ось він на мотузці. Слухай, камзоле, тут твоя ворса так обітреться, що станеш ти лисим камзолом. Трінкуло Атож, атож. Тягнімо й те, що на мотузці і що під мотузкою,- так і личить твоїй величності. Стефано Дякую за жарт. Ось тобі вбрання за це. Дотеп- ність не залишиться без нагороди, доки я король в цій країні, «Тягни й те, що на мотузці і що під мотузкою»,- чудове гасло твоя головешка вигадала. Ось тобі за це ще одна одежина. Трінкуло Іди сюди, страховиську,- намасти пташиним клеєм пазури і витягай решту. Калібан Не хочу я. Ми тільки час марнуєм. Глядіть, щоб нас чаклун не обернув На вузьколобих мавп чи на казарок. Стефано Страховиську, давай свої лапи! Допоможи пере- нести все це туди, де я сховав барило з вином, а то вижену тебе з мого королівства. Мерщій! Неси оце. Трінкуло І це. Стефано Так, і це. Чути гамір полювання. З'являються духи у вигляді хортів і кидаються на злодіїв. Просперо й Аріель нацьковують псів. Просперо Візьми їх, Горо! Та бери, бери! Аріель Гуджа, Сріблястий! Кидайся, Сріблястий! Просперо Гець, Фуріє! Тиране, гець їх, гець! Калібан, Стефано і Трінкуло тікають, пси за ними - навздогін. Іди скажи всім духам,- хай вони Судомою суглоби їхні скрутять І м'язи стиснуть корчами, а тіло Так поскубуть, Щоб стали шахраї Плямистіші за барсів чи гепардів. Аріель Он, чуєте,-ревуть. Просперо Нехай їх добре Попоганяють. Вороги мої Тепер в руках у мене. Незабаром Кінчу свій труд,- тоді повітрям волі Дихнеш і ти, але тепер ходім,- Мені ще трішки мусиш послужити. Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Буря Переклад Миколи Бажана
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Буря Переклад Миколи Бажана |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Інша частина острова. Входять Алонзо,... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Перед входом до Просперової печери. Входить... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Перед входом до Просперової печери. Входять... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Перед Просперовою печерою. Входять Просперо в... |
| 6. | ЕПІЛОГ Просперо (виголошує) Я, зрікшись чарувань своїх,... |
На попередню
|
|
