Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Буря Переклад Миколи Бажана
ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Перед Просперовою печерою. Входять Просперо в своєму чаклунському одязі й А р і є л ь. Просперо Свій задум я небавом завершу - Не зрадять чари, духи не підманять, Вперед женеться в колісниці час. Котра година? Аріель Шоста. Ви казали, Що ми повинні труд наш закінчити О цій порі. Просперо Атож, я це казавт Коли уперше зняв на морі бурю. Скажи, мій духу, де тепер король І почет весь? Аріель Я там затримав їх, Де ви мені звеліли. Полонені, Сидять вони у липовім гаю, Який від вітру грот ваш захищає. І так вони сидітимуть, аж доки Не зволите їх випустить. Король, І брат його, і ваш брат - у нестямі, А інші їх оплакують, смутні 1 злякані. Найбільше плаче той, Кого назвали ви «Гонзало добрим»,- У нього сльози кануть з бороди, Як взимку краплі капотять зі стріхи. Страшенно змучили їх ваші чари,- Якби ви зараз глянули на них, Відчули б жаль. Просперо Ти так гадаєш, духу? Аріель Коли б я був людиною - на них .Я зглянувся б. Просперо Я теж стаю добріший, Коли вже ти, утворений з повітря, Жалієш їх,- невже мене, такого ж, Як і вони, не проймуть їхні муки Жалем ще глибшим? Хоч і завдали Мені страждань їх злочини, проте 'Шляхетний розум дужчий за злостивість, А милосердність краща, аніж помста, Якщо вони покаялись - мети Я досягнув і більш на них не буду Лютитися. Звільни їх, Арієлю! Я чари з них зніму, верну їм.-розум,- Хай стануть знов вони самі собою. Аріель Я приведу, мій пане, їх сюди. (Виходить) Просперо О ельфи гір, струмків, гаїв, озер, Ви, малюки,, ох-очі на пісочку Стрибати, не лишаючи слідів, .Ганятися за хвилями Нептуна Чи утікати перед ними! Ви, Напівляльки, при місячному сяйві Толочите на пасовиську трави, А потім їх і вівці не їдять. Ви любите ночами розважатись, Вирощуючи по лісах гриби, І тішитесь, почувши дзвін вечірній. Хоч ви маленькі, недолугі духи, Проте від вас я допомогу мав, Коли яскраве сонце півдня тьмарив, Скликав вітри, щоб розпочався бій Між синім небом і зеленим морем, Коли вливав в удари грому пломінь, Коли скелястий мис я потрясав, І Зевеів дуб валив його ж стрілою, • І виривав з корінням сосни й кедри. Мої могутні чари розверзали Могили й мертвих випускали з них, Тепер зрікаюсь магії цієї, Лише небесна музика мені Потрібна нині, щоб утихомирить Чуття людей, яких пойняв я шалом. Як їх вгамують ці солодкі чари, Тоді зламаю я чаклунське берло, його зарию в землю, а книжки Втоплю у морі глибше, ніж сягає Свинцевий лот. Грає урочиста музика. З'являється А р і є л ь; за ним іде, шалено вимахуючи руками, А л о н з о в супроводі Гонзало; потім - Себастьян і Анто- ні о, в такому ж стані, в супроводі Адріана і Франціско. Всі вони входять у магічне коло, яке накреслив Просперо, і спиняються, зачаровані. Просперо дивиться на них і каже, звертаючись до Алонзо: Хай музика врочиста, Найкращий лік для розуму шаленців, Ваш мозок гоїть - в ньому божевілля Кипить ключем. Спиніться, стійте там, Де вас я чаклуваннями затримав!.. Гонзало, ти, людино чесна й щира! Від сліз твоїх течуть і в мене сльози. Мої причари вже втрачають силу. Отак світанок, крадькома йдучи, Розвіює поволі морок ночі, Як розганяє їх здоровий розум Туман безумства, що сповив їх мислі. Гонзало, мій рятівнику шляхетний, Васале, вірний панові своєму! За вірність цю тебе нагороджу, Коли додому повернусь... Алонзо, Образили ви, скривдили жорстоко Мене самого і дочку мою. Ваш рідний брат сприяв вам у злочинстві - Караєтесь за це ви, Себастьяне! Антоніо, мій брате,- заглушила Гордлива честолюбність в тебе в серці І клич природи, й голоси сумління. Тепер ти Себастьяна підмовляв Забити короля,- тож мучся дужче Сумлінням власним! Я тобі прощаю, Хоч людського нема в тобі нічого. В них прибуває розуму потроху,- Приплив небавом річище наповнить І змиє з берегів весь мул та бруд. Мене ніхто ще й досі не побачив І не впізнав... Подай, мій Арієлю, Мені з печери меч і капелюх. Явитися я хочу перед ними. Таким, яким в Мілані був... Мій духу, Мерщій приходь,- ти скоро будеш вільний! Входить А р і є л ь і, співаючи, допомагає Просперо вдягнутися. Арієль «Там, де бджоли п'ють, я п'ю, На пелюстках квітів сплю, А коли сова гукне - Мчить кажан у даль мене. Так і літо промине; Радо, радо буду жити Там, де цвітом вбрані віти». Просперо Мій Арієлю милий, я без тебе Журитимусь, але тобі свободу Повинен повернути. Так, так, так! Мерщій же невидимкою подайся На корабель, де в трюмі сплять матроси. Там капітана й боцмана розбуркай І приведи до мене. Не барись. Арієль Шугну, п'ючи повітря перед себе, Вернусь,- ваш пульс не встигне стукнуть двічі. Гонзало Лише дива, жахи, тривоги й муки Витають тут. О, виведи нас, боже, Із цих страшних країв. Просперо Королю, гляньте,- Я - Просперо, міланський герцог, вами Ображений і гнаний. Щоб довести, Що це живий із вами розмовляє, Я обійму і привітаю гідно На острові своєму вас, королю, І почет ваш. Алонзо Чи ви насправді той, Ким ви зветесь, чи ви - одна з примар, Які мене тут мучать все,- не знаю, Та пульс мій б'ється так, як пульс в усіх Людей із плоті. В мить, коли побачив Я вас,- упав із розуму мого Тягар, який мене тягнув у безум. Дива зі мною кояться!.. Я вам Негайно ваше герцогство вертаю. Простіть мені! Та як могли живим Ви, Просперо, на острів цей потрапить? Просперо (до Гонзало) Дозвольте, мій шляхетний мудрий друже, Старечість вашу обійнять. Нема Чеснотам вашим ні межі, ні ліку! Гонзало Чи це насправді діється, чи ні? Я не ручусь, Просперо Вас приголомшив острів Своїми чудесами, тяжко вам Повірити у дійсність. Всіх вас, друзі, Вітаю я! (До Себастьяна й Антонів нишком) На вас же, два панки, Я б гнів його величності накликав, Якби схотів, то й розповів про зраду, Та в час такий ні слова не скажу, Себастьян (убік) Сам чорт його устами мовить. Просперо Ні! (До Антонів) Я вам, злочинний пане, до якого Не скажеш: «брате», бо загидиш рот, Прощаю якнайтяжчий гріх,, але Ви герцогство моє мені верніте! Алонзо Якщо ви справді Просперо, скажіть Докладно нам, як ви урятувались, Як сталося, що з нами стрілись тут, Куди години три тому пригнала Нас люта буря, відібравши в мене - О, рветься серце від цієї згадки! - Улюбленого сина Фердшанда. Просперо Я вам, величність ваша, співчуваю. Алонзо Безповоротна втрата ця. Терпіння Уже мені відмовило в розраді. Просперо Мені здається, що по допомогу Ви до терпіння навіть не звертались, Бо я, зазнавши: теж такої втрати, Звернувсь до нього і дістав потіху. Алонзо У вас є втрата? Просперо І така ж велика, Як ваша, тільки в мене менше змоги Потішитись в печалі, ніж у:вас, Бо втратив я свою дочку. Алонзо Дочку! О небеса, вони могли б обоє В Неаполі подружжям вінценосним Щасливо жити! Хай би краще я Л'ежав на ложі із морського мулу, Аніж мій син. Як втратили ви доньку? Просперо У час, коли була остання буря. Я бачу, як дивується все панство, На нашу зустріч дивлячись, аж розум В них тьмариться, і думають вони, Що їхні очі кажуть їм неправду, Вони мовчать від подиву. Проте, Хоч ви і геть розгублені, повірте, Що я насправді Просперо, той герцог, Якого вигнано було з Мілана. Добувся чудом я сюди на острів, Де корабель розбився ваш, і став На острові володарем. Та годі, Описувати довго день за днем,- За учтою всього й не перекажеш. Та перша зустріч - і не час для цього. Я прошу вас, королю! Ця печера - Мій дім, у ньому мало служників І жодного підданця. Завітайте! Ви герцогство моє мені вернули,-• Я на віддяку хочу скласти вам Дарунок,- спершу він вас вразить, потім Урадує не менше, аніж щойно Урадувало герцогство мене. Розкривається вхід до печери; видно Фердінанда й Міранду, що грають у шахи. Міранда Шахруєте ви трохи, любий пане, Фердінанд О ні, моє кохання неоцінне, Нізащо в світі! Міранда Хай не цілий світ, А королівств із двадцять віддала б, Як чесмо ви зіграли тут. Алонзо Я сина Утрачу двічі, як ізнов мені Явився привид. Себастьян Чудо із чудес! Фердінанд Хоч море зле, але і милостиве,- Даремно я йому прокльони слав! (Кидається до ніг Алонзо) Алонзо О сину мій, прийми благословення Від радісного батька. Підведись, Скажи, як ти сюди попав? Міранда О диво! Які вродливі я створіння бачу! Яке прекрасне це поріддя людське! Який чудесний світ новий оцей, Де отакі є люди! Просперо Так, цей світ Для тебе справді новий. Алонзо Хто вона, Та дівчина, з якою грав ти в шахи? Знайомий з нею, певне, ти не більше Як три години. Може, це богиня, Яка нас розлучила й знов з'єднала? Фердінанд Ні, батьку мій, ця дівчина є смертна, Хоча її безсмертне провидіння Мені дало. Тоді, як ми зустрілись, Не міг я в батька ради попитати, Бо думав, що навік з ним розлучився. Це, батьку, донька герцога Мілана, Багато доброго я чув про нього, Але ніколи не здибався з ним Аж дотепер, коли життя удруге Дістав від нього, дівчина ж оця Його моїм зробила другим батьком. Алонзо І я для неї другим батьком стану! Благаю зараз, хоч і дивно це, В дочки пробачення! Просперо Королю, годі! Не треба нашу пам'ять обтяжати Тим, що минуло. Гонзало Ох, якби я зараз Не плакав так, то проказав би радо Оці слова: «Богове, гляньте вниз . І молодих вінцем благословіте, Бо саме ви накреслили для нас Шляхи сюди!» Алонзо Гонзало, так! Амінь. Гонзало Отож міланця вигнали з Мілана, Щоб королями увійшли в Неаполь Його нащадки? О, радійте, люди, І золотом на плитах нерушимих Цю всю подію викарбуйте: сталась Одна-едина подорож по морю, А Кларібель в Тунісі чоловіка Знайшла собі, а рідний брат її, Наш Фердінанд, знайшов собі дружину На острові, де герцогство знайшов І Просперо, а ми самих себе Знайшли, побувши не самі собою. Алонзо (до Фердінанда і Міранди) Подайте ваші руки. Хай навік Одчай і жаль охоплять заздре серце, Що вам не зичить щастя! Гонзало Так! Амінь. Входить Аріель з капітаном і боцманом, які ідуть за ним, зди- вовані. Королю, гляньте! Більшає наш гурт! Казав же я, що шибениця жде На цього молодця, отож у морі Він не потоне. (До боцмана) А чому, блюзніре, Ти лаявся на морі так завзято, А на землі замкнув свій рот? Кажи, Які новини? ' Боцман Новина найкраща: Що короля із його почтом я Живими бачу. Друга новина, Що корабель, години три тому Цілком розтрощений, тепер стоїть Обладнаний і цілий, як тоді, . Коли на ньому ми рушали в мандри. А рієль (нишком до Просперо) Це я, мій пане, як туди літав, Таке зробив. Просперо Мій Арієлю спритний! Алонзо Тут кояться події надприродні, Що далі - то дивніші!.. Розкажіть же, Яким ви чином опинились тут? Боцман Королю мій, якби я певен був, Що це не сон!.. Однак я постараюсь Все розповісти. Мертвим сном поснувши, Ми - хтозна-як! - у трюмі опинились. Нас пробудили верески і крики, Виття, ревіння, дзенькіт ланцюгів Та безліч інших страхітливих звуків. Ми кинулись на палубу, на волю, Та й "бачимо- стоїть наш корабель, Відважний, справний, справді королівський. Наш капітан аж підстрибнув, коли Його побачив отаким. Раптово, Як уві сні, щось підхопило нас І от сюди перетягло. Арієль Ну як? Я добре діяв? Просперо Пречудово, духу! Ти будеш вільний! Алонзо Ще ніхто з людей Не потрапляв у лабіринт дивніший За той, в якому заблукали ми. Природа тут не все з'ясує нам, Хіба який оракул розтлумачать. Просперо Королю, не обтяжуйте свій розум Розгадками всіх цих предивних справ, Я на дозвіллі все вам поясню, І стане імовірним дивовижне. А поки що розвеселіться, киньте Про лихо й думать! (Нишком до Арієля!) Підійди-но, духу. Ти полети - звільни від наших чарів І Калібана, й спільників його. Арієль виходить. Як почуваєте себе, королю? Здається, серед почту в вас було Ще кілька диваків, забутих вами? Входить Арієль, женучи перед, собою Калібана, Стефано й Трій- ку л о, вбраних у крадену одіж. Стефано Кожен хай турбується про інших, а про себе і не думає. Все залежить від Фортуни. Coraggio *, браве страховись- ко, coraggio! Трінкуло Якщо ці два шпиги в моєму лобі не піддурю- ють мене, то бачу прегарне видовище. Калібан Сетєбосе! Які могутні духи Зібрались тут? Який мій пан величний! Боюсь його покари. Себастьян Ха-ха-ха! Антоніо, а що це за почвари? Чи можна їх за гроші нам придбати? Антоніо Гадаю, так. Одне з них - справжня риба, Придатна, видається, ще на продаж. Просперо Панове, гляньте ви на їхні пики, Скажіть, хіба тут може бути чесність? Цей раб потворний - син лихої відьми, Яка собі чаклунством підкорила І місяць, і припливи та відпливи. Утрьох вони мене пограбували Та ще й забить мене підмовив їх Цей напівчорт, диявольський байстрюк, Ви знаєте тих двох - вони-бо ваші, А цю, пітьмою зроджену, личину Я заберу - мені належить він. Калібан Таж він мене до смерті заскубе! Алонзо Стефано це, мій ключник-опияка! Себастьян Та й зараз п'яний,- де він взяв вина? ' Алонзо І Трінкуло такий же - на ногах Не може встоять. Де вони знайшли Отой напій, що їх отак прикрасив? Ану, признайся, де ти налигавсь? * Сміливіше (іт.). Трінкуло Я налигався, як востаннє вас бачив,- такого тоді лигнув розсолу, що його мої кістки повік не забудуть. Мені тепер і мухи не страшні! Себастьян А як тобі тут живеться, Стефано? Стефано О, краще ви не чіпайте мене,- від Стефано ли- шилися тільки корчі. Просперо Ти хотів королювати на острові? Стефано Який би з мене міг бути король? Болячка! Алонзо (показуючи на Калібана) Ніколи я таких потвор не бачив. Просперо Потворний він і вдачею, і тілом... Ану, залазь в печеру і тягни Туди друзяк. Як хочеш заробити Пробачення, то прибери там гарно. Калібан О, я зроблю це і надалі буду Обачніший. Який віслюк із мене! Вважав за бога я того п'яничку, Вклонявся дурню. Просперо Геть ідіть звідсіль! Алонзо А речі покладіть там, де взяли їх. Себастьян Або, вірніше,- де покрали їх. Калібан, Стефано, Трінкуло виходять. Просперо Королю, вас і почет ваш я прошу До гроту бідного мого ввійти,- Там ви спочинете цієї ночі. А я почну вам розповідь, і ви Дізнаєтесь про все моє життя, Про всі пригоди, що зі мною стались, Відколи я на острів цей прибув. Так непомітно ніч мине, а вранці На корабель я всіх вас відведу І разом до Неаполя ми рушим, Де сподіваюсь бути на весіллі Дітей коханих наших, а звідтіль Поїду до Мілана. Час надходить Подумать про могилу. Алонзо Я охоче Почую повість вашого життя,- Для наших вух це буде дивовижа. Просперо Я розповім усе і обіцяю Вам тихе море, і попутний вітер, І сповнені вітрила, щоб нагнати Ваш королівський флот. (До Арієля) Мій Арієлю, Зроби оце і до своїх стихій Вертайся вільний! Хай тобі щастить! А вас, панове, прошу я сюди. Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Буря Переклад Миколи Бажана
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Буря Переклад Миколи Бажана |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Інша частина острова. Входять Алонзо,... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Перед входом до Просперової печери. Входить... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Перед входом до Просперової печери. Входять... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Перед Просперовою печерою. Входять Просперо в... |
| 6. | ЕПІЛОГ Просперо (виголошує) Я, зрікшись чарувань своїх,... |
На попередню
|
|
