Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Франц Фюман Пісня про Нібелунгів у прозовому переказі Переклад Миколи Настеки
ЯК ЗІГМУНД ВІД'ЇЗДИВ ДОДОМУ
Сказав Крімгільді свекор, до неї підійшовши:
- Не можемо, небажані, тут гостювати довше!
Додому час рушати, у нідерландський край.
Крімгільдо, люба дочко, зі мною вирушай!
Одужавши, король Зігмунд прийшов до вбитої горем Крімгільди і сказав:
- Пора вирушати додому. Тут, на Рейні, ми небажані гості. Крімгільдо, люба дочко, їдьмо зі мною в Нідерланди. Ви не винні, що ваш рід скоїв злочин. У Нідерландах вас високо шануватимуть. Ви залишитеся королевою. Країна, корона і Нібелунги будуть належати вам, як і раніше. Я зроблю це заради Зігфріда.
На знак згоди Крімгільда схилила голову. Зігмундові придворні разом із військом лаштувалися до від'їзду. Камеристки стражденної Крімгільди вже спакували її скрині.
Але брати щиро радили сестрі залишитися біля матері.
Крімгільда довго не погоджувалася:
- Як я можу весь час бачити того, хто мені, нещасній жінці, заподіяв таке страшне горе?!
Проте Гізельгер наполягав:
- Треба думати і про матір! Ви їй потрібні. Я потурбуюся про вас. От побачите, ви ще дякуватимете мені.
Але Крімгільда заперечувала:
- Не можу! Краще померти, ніж бачити Гагена! Потім її умовляв Гернот:
- Люба сестро, чого вам їхати в Нідерланди до чужих? Адже у вас там немає жодного родича. Я розумію ваше горе, але з часом вам полегшає. Залишайтеся коло своїх, для вас це буде краще.
Мати Ута теж благала Крімгільду.
Нарешті Крімгільда пообіцяла, що залишиться.
Тим часом Зігмунд зібрався в дорогу. Осідланий Крімгільдин кінь терпеливо бив копитом у дворі. її скрині давно були повантажені.
Та Крімгільда сказала, що залишиться в Бургундії. Зігмунд удруге попросив її: [83]
- їдьмо зі мною! Я не дозволю, щоб ви постраждали за те, що ваш рід убив мого єдиного сина. Ви повинні бути володаркою над усіма моїми людьми. Я зроблю це задля Зігфріда!
Проте Крімгільда відказала:
- Мій рід проживає в Бургундії, а я належу до нього. З ним мене з'єднала доля. Мої родичі співчувають мені і зичать добра!
її слова вкрай засмутили короля Зігмунда. Він заплакав і мовив:
- Тільки тепер я вповні відчув своє горе! Яка біда впала на мою голову через це свято! Ніколи не запрошували короля на таке лихо! Ніколи більше не бачити нам Бургундії!
Нібелунги теж плакали. А потім сказали:
- Можливо, ми й повернемося. У вбивці нашого володаря тут теж багато ворогів. Ми завжди готові приїхати, якщо нас покличуть!
Король Зігмунд поцілував Крімгільду і поїхав. Разом із ним поїхали й Нібелунги. Вони не просили у короля Гунтера ні супроводу, ні охорони. Ні з ким не попрощалися.
Однак Гернот і Гізельгер розшукали короля Зігмунда на постої і сказали:
- Клянемося, що ми не винні у смерті вашого сина і не знаємо серед наших нікого, хто міг би бути йому ворогом. Ми довіку сумуватимемо за Зігфрідом!
Юний Гізельгер провів короля Зігмунда Рейном униз аж до кордону і повернувся у Вормс.
Крімгільда все ще була в глибокій жалобі. Вона заборонила бургундам висловлювати їй співчуття. Тільки Гізельгерові дозволяла приходити до неї, бо її тішили його слова.
А як же Брюнгільда? Вона була байдужа до Крімгільдиного горя. Володарювала й раділа своїй перемозі, хоч ця радість була передчасна.
ЯК ПЕРЕВЕЗЛИ У ВОРМС СКАРБ НІБЕЛУНГІВКрімгільді благородній, невтішній удові,
граф Геро обов'язок справляв васальський свій;
служив він їй незмінно із лицарством своїм,
брав скарги слуг на себе, щоб не смутили дім.
Оскільки Крімгільда більше не хотіла жити в замку, для неї та її почту, що його тепер очолював маркграф Екеварт, спорудили гарний будинок недалеко від собору. На . стінах нового будинку не було зображено нічого радісного і святкового, а його двері вели тільки у храм та до Зігфрідової гробниці.
Ута марно намагалася розважити дочку. Ще жодна жінка не побивалася так за своїм чоловіком.
У чорній тузі Крімгільда прожила понад чотири роки. За цей час вона не промовила жодного слова ні до Гунтера, ні до Гагена.
Якось Гаген порадив королю Гунтерові:
- Вже давно пора перевезти скарб Нібелунгів у Бургундію. Та поки Крімгільда гнівається на нас, цьому не бувати. Я радив би вам знову ввійти до неї в довір'я!
Гунтер відповів:
- Може, брати допоможуть переконати ЇЇ. Гізельгера і Гернота вона приймає охоче.
- Можна спробувати,- відповів Гаген,- проте я не вірю, що вони доб'ються чогось.
Однак Гунтер послав Ортвіна і Геро до своїх братів з проханням відвідати Крімгільду.
- Дуже довго, люба сестро, ви оплакуєте смерть свого коханого чоловіка,- прийшовши до Крімгільди, сказав Гернот.- Це вельми засмучує короля Гунтера. Він хоче скликати суд, який би зняв з нього підозру. Колись же має кінчитися ваш смуток! Як же звеселити ваше серце?
Крімгільда відповіла йому так:
- Мого брата ніхто не звинувачує. Зігфріда убив Гаген. Я не могла навіть припустити, що він ненавидить Зігфріда, інакше ніколи не видала б йому таємниці. Ох, навіщо я це зробила! Тепер мені залишається тільки одне: ніколи не прощати вбивцю! [85]
Після цього Гізельгер попросив сестру прийняти Гунтера і помиритися з ним, якщо, звичайно, вона не підозрює брата у вбивстві.
Крімгільда погодилася. Незабаром Гунтер відвідав її.
Обливаючись слізьми, Крімгільда сказала, що прощає всім, крім Гагена, бо ніхто інший не наважився б підняти на Зігфріда руку, навіть якби він того заслужив.
Отже, брат і сестра помирилися, навіть поцілувались, і вже через кілька днів Крімгільда дала згоду на перевезення скарбу Нібелун-гів у Вормс, але тільки в її будинок і під її нагляд.
Взявши вісім тисяч воїнів, Гізельгер і Гернот поїхали на північ і, поминувши тридцять країн, прибули до карлика Альберіха.
Привітавши гостей, той сказав:
- Я не можу заборонити вам забрати скарб. Він належить Крімгільді, і її право вимагати його.- І додав: - Якби у мене був плащ-невидимка, то ви не одержали б його ніколи. А так я безсилий і вволю вашу волю.
Альберіх наказав своїм карликам віддати скарб. Незабаром почали вивозити його з гори.
Чотири дні і чотири ночі дванадцять великих підвід перевозили скарб до корабля. Вони тричі з'їздили протягом дня і ночі, а перевезли за цей час лише золото, діаманти і самоцвіти. Коли б можна було купити за цей скарб весь світ, то й тоді він поменшав би не набагато.
Гаген знав, чого вартий скарб Нібелунгів.
У скарбові знаходилася також непоказна золота гілочка. На неї ніхто не звернув уваги. А ця гілочка була чарівна. За її допомогою можна було стати володарем світу. Можливо, Зігфрід знав про силу гілочки, але не хотів нею скористатися. Скінчивши роботу, Гернот і Гізельгер попрощалися з Альберіхом і вирушили в дорогу. З ними поїхало багато Нібелунгів, а решта разом із Альберіхом повернулися до гори. Ніхто не знає, де вони поділися згодом. А ті, що поїхали з Гернотом і Гізельгером, пізніше загинули на чужині.
Привезений у Вормс скарб насипали в Крімгільдині скрині, але в них не все вмістилося. Тому ним заповнили всі вежі її палацу і багато покоїв. Однак Крімгільда відмовилася б від скарбу в тисячу разів більшого, якби тільки ожив Зігфрід. Така вірність дружини трапляється рідко.
Тисячі витязів доправили скарб на Рейн. Крімгільда зустріла їх і всіх обдарувала. Золото й самоцвіти роздавала пригорщами.
Крімгільду прославляли по всіх усюдах. У всіх християнських країнах знали її як найшляхетнішу жінку.
Це турбувало Гагена, і він почав підбивати Гунтера:
- Далі не можна терпіти цього! Вона перетягне на свій бік таку силу, яка загрожуватиме нам!
- А що ж ми можемо вдіяти? Скарб належить Крімгільді, і ніхто [86] не має права втручатися в її справи. Я радий, що ми помирилися. Не треба заважати їй. Але Гаген наполягав:
- Розважливий чоловік не довірить жінці таке багатство! Ви ще пожалкуєте, що дозволили змарнувати такий безцінний скарб!
Та Гунтер не відступався:
- Вона моя сестра. Я присягнув не завдавати їй горя, тому втручатися не буду.
- То хай я буду винен,- мовив Гаген. Гунтер промовчав.
Тоді Гаген сказав:
- Ви обіцяли сестрі не чіпати її скарбу. Ви не зламаєте свого слова. Нехай скарб залишиться при ній. Я візьму тільки ключі від її скринь та веж, де лежать коштовності.
Так знову було порушено урочисту клятву. її зламали, мов трухляве ратище. Вдова втратила право на своє майно. Скрині залишилися у її будинку, а ключі перейшли до Гагена.
Король Гернот обурився, коли довідався про це. Він кричав:
- Це злочин! Годі кривдити мою сестру! Скарб ніколи не повинен потрапити в замок! Урочисто обіцяю перешкодити цьому!
Гізельгер теж розгнівався й мовив:
- Люба сестро, коли б Гаген не належав до нашого роду, я вбив би його!
Крімгільда плакала гіркими слізьми. Ще ніколи її так не принижували. До того ж, вона була зовсім безпорадна. Все це дуже турбувало Гернота.
- Це скінчиться чимось страхітливим! Скарб треба викинути в Рейн! - сказав він.
Через кілька днів королі оголосили, що їм треба спішно поїхати з Вормса, але ніхто не знав - чому і куди. Вони сказали, що поїдуть верхи на конях. Замість себе вони залишили Гагена.
Коли королі поїхали, Гаген вдерся у Крімгільдин будинок, і ніхто не наважився його зупинити. Те, що не могло повезти сто в'ючаків, він завдав собі на плечі, а тоді пішов на берег Рейну і вкинув у воду. Це сталося коло Лохгайму. Він вирішив сховати скарб на дні річки задля безпеки, а згодом підняти. Перед від'їздом Гунтера з Вормса він поклявся нікому не казати, де втопить скарб,- і він не зрадив клятви до самої смерті.
Проте ніхто в Бургундії цим скарбом так і не скористався.
Коли королі повернулися, Крімгільда розповіла їм про свою нову притугу.
Гунтер, вислухавши її, гнівно мовив:
- Я нічого не знаю! І зарадити твоєму лихові не можу. Гізельгер так обурився, що пригрозив убити Гагена. Але той [87] сховався від гніву королів. Однак через кілька день йому пробачили, і він повернувся до королівського двору.
А Крімгільда поринула у свою скорботу. У неї забрали все - чоловіка і скарб; розійшлися також її воїни. Залишилися тільки спогади та надія на помсту.
Так прожила Крімгільда аж тринадцять років, сумуючи, плачучи й проклинаючи долю.
Книга: Франц Фюман Пісня про Нібелунгів у прозовому переказі Переклад Миколи Настеки
ЗМІСТ
На попередню
|
|
