Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Франц Фюман Пісня про Нібелунгів у прозовому переказі Переклад Миколи Настеки
ЯК ДАНКВАРТ УБИВ ГЕЛЬПФАРТА
Коли перевезлися бургундські вояки,
почав король питати: «Хто знає тут стежки?
Коли б не заблукати отут на чужині...»
Озвався Фолькер дужий: «В цім звіртеся мені».
- Хто поведе нас через Баварію? - спитав Гунтер.- Хто знає дорогу?
- Дозвольте мені,- сказав Фолькер.- Я знаю тут усі дороги і кожну стежину.
- А тепер послухайте мене, рицарі, і ви, слуги! - сказав Га-ген.-Я повідомлю вам дуже лиху новину. Дві русалки напророчили, що з усіх нас до Бургундії повернеться тільки капелан. Цьому пророцтву я хотів перешкодити, проте воно вже збулося. Отже, все, що навіщували русалки, збудеться! Раджу вам відтепер весь час бути при зброї!
Від такого застереження рицарі зблідли, бо смерті бояться всі; але кожен подумав, що Гаген, можливо, хоче просто їх перевірити.
І бургундці рушили далі. Вони могли б іще повернути назад, проте не наважувалися на таке.
Незабаром Гаген обізвався знову:
- Будьте пильні! Вчора я вбив поромника, про що, напевне, тут стало відомо. Гельпфарт неодмінно вирядить месників. Тому разом із Данквартом я залишуся в ар'єргарді. Ми поїдемо повільно, щоб не здалося, ніби ми рятуємося втечею!
Після обідньої пори прибули в Мерінген. Тут король Гельпфарт з сімома сотнями рицарів спустився з гори на головну вулицю, якою їхали вершники, і кинувся на них іззаду.
Гаген звелів зупинитися і міцніше підв'язати шоломи.
- Ми шукаємо вбивць нашого поромника! - крикнув король Гельпфарт.- Вони вбили хороброго героя і повинні спокутувати свою провину.
Гаген спитав:
- То поромник перебував у вас на службі? Цього я, далебі, не знав. Я обіцяв йому щедру плату, одяг і золото, проте він розлютився, напав на мене і збив з ніг. Я мусив оборонятися. При цьому поранив його, від чого він і помер. Мені прикро, що заподіяв вам шкоду, проте це була самооборона, не вбивство!
- Ви вбили його і відплатите за це! - гримнув Гельпфарт і зі списом кинувся на Гагена.
Від могутнього удару Гагенів кінь здибився. Попруга лопнула, і Гаген упав у траву.
Гельпфарт зіскочив з коня і підбіг до Гагена, що, похитуючись, зводився на ноги, і вдарив його мечем. Від Гагенового щита відлетів чималий шмат. Гаген, знесилений, попросив допомоги у свого брата Данкварта. Той, пробившись крізь колотнечу, ударив Гельпфарта, а потім удвох із Гагеном вони вбили короля.
Побачивши вбитого Гельпфарта, баварці кинулися навтіки. Але бургунди взялися їх переслідувати, хоч надворі вже було поночі.
Коли місяць пробився крізь хмари і стало трохи видніше, порахували загиблих. Бургунди втратили чотирьох рицарів, а баварці - не менше сотні. Запекла боротьба виснажила переможців. Вони ладні були впасти просто на землю і заснути. Однак Гаген і Данкварт не дозволяли їм цього. Незважаючи на втому, бургундський загін правився далі. Всю ніч він був у дорозі і рано-вранці коло Пассау наздогнав головні сили. Там влаштували привал. Королів дядько, князь-єпископ Пільгрім відправив обідню і благословив загін на дальшу дорогу, яка після переправи через Дунай вела до Рюдігерової землі.
На цьому відтинку шляху Гаген знову їхав попереду.
На межі з гуннською землею бургунди натрапили на заснулого рицаря. Спочатку Гаген забрав у нього меч, а потім розбудив його. Коли той прокинувся, Гаген дуже здивувався, бо рицар був схожий на Екеварта. Він відрізнявся від Екеварта лише тим, що у рицаря борода сягала колін, а обличчя було зборознене зморшками, наче кора дуба. А чуб його був ніби посиланий сріблом.
- Горе мені, що я заснув! - крикнув рицар.- Кепсько я ніс службу! Ганьба мені назавжди!
З горя старий заплакав. І тоді Гаген повернув йому меч, а потім подарував шість золотих каблучок і сказав:
- Не бідкайтеся! Будьте хоробрим рицарем! А хто ви такий? Чи, бува, не Екеварт? Що ви тут робите сам-один?
- Мене послала Крімгільда,- відповів Екеварт.- Я чекаю на вас уже тисячу років, тому й заснув. Як кепсько я виконував службу! Крімгільда попереджує вас: не їдьте далі. В країні гуннів на вас чатує смерть. Повертайтеся назад, поки є змога! Ось що доручила сказати вам моя володарка!
Голос старого нагадував вітер. І вітер віяв крізь його одяг та тіло.
- Зігфріда вбито,- вів далі Екеварт.- І ви всі підете за ним у могилу! Як я втомився! Вже тисячу років чекаю на вас. Спасибі за каблучки. Більше нічого не скажу! [114]
Вітер розвіяв його слова, розвіяв його одяг і тіло. Гаген залишився сам.
«Дивина та й годі!» - подумав він.
Аж раптом загула вулиця, і маркграф Екеварт примчав верхи. Очі в нього були молоді і ясні, підборіддя - міцне.
Він посміхався, радіючи зустрічі з Гагеном, вітав його, розмахуючи своїм барвистим капелюхом.
- Ласкаво просимо на землю Етцеля і до замку Рюдігера, Га-гене! - сказав Екеварт.- Добра королева Крімгільда послала мене потурбуватися про вас! Рюдігер і Готелінда чекають на вас і їхній дім повен затишку, мов травневий луг квітів!
- Дякую вам, Екеварте,- сказав Гаген.- Сьогодні ми з вами вже бачимося не вперше.
Екеварт здивовано похитав головою.
- Як це може бути? - спитав він.- Адже я прибув прямо з Рюдігерового замку.
- То їдьмо до Рюдігера,- запропонував Гаген.- Відпочинок усім нам буде на користь!
Вдалині між пагорбками виблискували шоломи рицарів. їх і мав наздогнати Гаген із своїми попутниками. Навкруги не видно було нікого, лише свистів вітер.
Книга: Франц Фюман Пісня про Нібелунгів у прозовому переказі Переклад Миколи Настеки
ЗМІСТ
На попередню
|