Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Тіт Лукрецій Кар Про природу речей [уривки] Переклад В.Гринюка
Тіт Лукрецій Кар Про природу речей [уривки] Переклад В.Гринюка
© Titus Lucretius Carus. De Rerum Natura
© В.Гринюк (переклад), 1971
Джерело: Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах. Л.: Світ, 2000. 328 с. - С. 19-20.
Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua) 2004
ЗмістКнига ІІІ Смерть - це ніщо
(рядки 926-965)
Отже, тим менше відношення смерть до нас будь-яке має:
(Меншим як щось може бути від того, що явно нічим є!)
Тут бо в замішання сильне вступає матерія й зразу
Смерть за цим слідом приходить. Ніколи ніхто не проснеться,
Раз і назавжди коли вічний холод життя вже заступить.
Зрештою, раптом якби обізвалась речей тут природа,
Так кому-небудь із нас дорікати почавши словами:
"Що тобі, смертний, так тяжко? Чого переймаєшся дуже
Смутком сумним?- Чого плачеш і стогнеш, про смерть нагадавши?-
Дуже якщо те життя, що прожив ти, було тобі любе
І ще усі його блага даремно втекли, мов налиті
В глечик пробитий, і так, безкорисно минувши, пропали;
Що ж не відходиш, як гість, що наситивсь життям вже доволі,
І не приймаєш спокійно, дурний ти, спочинку близького? -
А, навпаки, якщо все, чим вже ти скористався, минуло,
Згинувши, й стало життя неприємним, чого ж ти шукаєш
Ще його, знову якщо пропаде воно й згине даремно,
І не положиш кінця ти життю та усім його мукам? -
Тут бо, крім того, для тебе немає нічого для втіхи,
Що я зробити могла б і знайти: тільки завжди те саме.
Тіло ж у тебе, якщо не зістарілось все ще від років,
Члени не стали слабкими, то й так остається все тим же.
Далі. Якщо ти життям покоління усі перевершиш,
А чи сказати інакше, якщо не помреш ти ніколи,-
Що ж нам сказать, як не те, що природа цілком тут законний
Спір затіває і справу правдиву відстоює словом? - [19]
Справді ж, коли це нещасний горює вже віком похилий
Й більше, ніж треба, кричить, чи не варто прицикнути різко? -
"Геть із сльозами, брехуне, вгамуй свої скарги негайно,
Ставши вже дідом правдивим, ще більше тепер нарікаєш,
Благ всіх життєвих досхочу споживши, тепер ти старієш.
Нехтуєш явним і завжди тому про відсутнє ти мрієш...
Та і минуле життя промайнуло все в тебе даремно;
Так непомітно і смерть в головах підступає до тебе,
Перше, ніж ситий до краю ти міг би з життя віддалитись.
Тільки, одначе, покинь ти чуже все для твого вже віку,
Нумо, спокійно нащадкам віддай своє місце: так треба!"
Так сварючись, справедливо, вважаю, вчинила б природа:
Бо уступає старе, новизною речей потіснившись,
Вічно і речі одні відновляються завжди із інших,
І не відходить ніхто ані в царство підземне, ні в Тартар.
За. вид.: Іноземна філологія 1971. Вип. 24. С.114-116.
В.Гринюкові належать також статті: Деякі питання перекладу Лукреція // Іноземна філологія 1972. Вип. 28. С.107-112; Адекватність у перекладі термінології Лукреція // Іноземна філологія 1974. Вип 36.
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Тіт Лукрецій Кар Про природу речей [уривки] Переклад В.Гринюка
ЗМІСТ
| 1. | Тіт Лукрецій Кар Про природу речей [уривки] Переклад В.Гринюка |
На попередню
|
|
