Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Без бажання все важке, навіть найлегше. / Григорій Сковорода

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Луцій Анней Сенека Моральні листи до Луцілія Переклад А.Содомори


ЛИСТ XCII

Сенека вітає свого Луцілія!

Гадаю, дійдемо згоди в тому, що все зовнішнє набуваємо задля тіла, тіло ж плекаємо з уваги на душу, що в душі є частини допоміжні, завдяки яким рухаємось і живимося, і які нам дані заради головної частини. У ній же в свою чергу розрізняємо нерозумне й розумне начало. Перше з них служить другому; друге - єдине, що є незалежним, що не стосується до чогось іншого, лиш навпаки - все достосовує до себе. Адже й той божественний розум стоїть над усім, а над собою не має нічого. Таким же повинен бути й наш розум, оскільки походить від нього. Якщо ми згодні щодо цього, то, виходить, мусимо бути однієї думки також у тому, що основою блаженного життя є досконалість нашого розуму. Бо ж тільки він один не пригнічує душі, ставить опір фортуні й за будь-яких обставин забезпечує нам спокій. А благом є лишень те, що ніколи не надщерблюється. Блаженним, кажу ще раз, є той, кого ніщо не може применшити. Він - на вершині й опорою для себе має тільки себе самого. Хто ж опирається на когось іншого, той будь-коли може впасти. Інакше ми щораз більше потраплятимемо у залежність від усього стороннього. Хто ж обере собі за опору випадок? Хто, окрім дурня, стане захоплюватися собою, привласнивши чуже?

То що таке блаженне життя? Безтурботність і незворушний спокій. А цього можемо домогтися тільки завдяки високості духу та несхитній стійкості належного судження про всі речі. Як дійти до таких вершин? Прозрівши правду в усій її поставі; тримаючись в усіх своїх діях порядку, міри, пристойності, доброї, зичливої волі, що завжди прислухається до голосу розуму, ніколи від нього не відхиляється, волі, яка гідна водночас і любові, й подиву. Врешті, аби припис не став багатослівним, скажу: дух мудреця повинен бути таким, який личить також богові. Чого ще міг би собі зичити той, чиє надбання - все, що чесне? Бо коли найкращому нашому станові може прислужитися в якійсь мірі й щось інше, окрім чесного, то блаженне життя полягало б у чомусь такому, що несумісне з чесним життям. Хіба ж не ганьба, не глупота - з чогось нерозумного сплітати благо для розумного духу? Дехто, одначе, вважає, що найвище благо може бути побільшеним, бо, мовляв, воно неповне, коли йому протистоять різні випадкові речі. Навіть Антіпатр, один із провідних зачинателів тієї школи, сказав, що в дечому, хай і незначному, він визнає вплив зовнішніх обставин. Бачиш сам, що значить задовольнятися денним світлом лише з тією умовою, коли ще додатково присвічує якийсь вогник. Що важить якась там іскринка при тій повені сонячного сяйва? Якщо тобі не досить того, що чесне, то неминуче хочеш приточити до нього або спокій, що у греків має назву аосЬіевіа, або насолоду. Перше з них ще якось можна прийняти: нічим не обтяжений дух вільно озирає всесвіт, ніщо не відвертає його від споглядання природи. А от щодо другого - насолоди - то цей вид блага належить худобі. До розумного додаємо нерозумне, до чесного - безчесне. Такому життю прислуговуються й тілесні ласки. То чому ж вагаєшся сказати, що людина блаженна, коли догодила своєму смакові? І ти готовий зарахувати, не кажу вже до мужів, а просто до людей того, для кого найвище благо,- коли розкошує піднебіння, око, вухо? Хай такий відійде від гурту найближчих до богів істот! Хай поповнить безсловесні стада, щасливі їжею, що під ногами! Нерозумна ж частина душі знову ж таки складається з двох половин: одна - поривна, горда, непогамовна, підлегла пристрастям; друга - поступлива, млява, вся у владі насолод. Ту половину, яка не терпить вуздечки, та все-таки кращу і, без сумніву, сильнішу й достойнішу мужа, чомусь залишають без уваги, а необхідною для блаженного життя вважають іншу - безсилу й ницу - половину. Розумові звеліли, щоб саме їй прислуговував, а найвище благо найблагороднішої істоти зробили чимось низьким і безславним, до того ж потворно неодностайним - складеним із різних, анітрохи не відповідних один до одного членів, щось на подобу Сцілли, як описує її наш Вергілій:

Діва з обличчя вона, та й груди розкішні у неї;

Далі - потворної риби подоба, живіт - волохатий,

Мовби у вовка, а низ її - хвіст велетенський дельфіна .

До тієї Сцілли приточено хоча б хижих, страшних та рвучких звірів. А з яких же дивоглядів дехто творить мудрість? Перше мистецтво людини - сама доброчесність. їй довіряють марне, плинне тіло, здатне, за словами Посідонія, хіба що перетравлювати їжу. Отже, божественна доброчесність закінчується чимось ковзким, а до верхньої частини, що причетна до неба й гідна високої шани, приплітають бездіяльне, хирляве створіння. Спокій, хоч він іде після доброчесності, сам по собі нічого не дає душі, хіба що усуває перешкоди. Насолода ж розпускає її, послаблює будь-яку твердість. Чи може бути якесь інше поєднання настільки незгідливих між собою частин? До наймогутнішого хочуть припасувати найнедолугіше, до найповажнішого - нікчемне, до найцнотливішого - розгнуздане аж до сороміцького.

«Виходить, якщо доброчесності нітрохи не заважають ні міцне здоров'я, ні спокій, ані відсутність болю, то не будеш їх домагатися?» - Чому ж ні! Домагатимусь, але не тому, що вони блага, а тому, що йдуть у ногу з природою і я вибираю їх, керуючись здоровим глуздом. Що в них у такому разі є від блага? Єдине те, що вони належно вибрані. Бо коли я добираю собі одяг, який мені личить, коли прогулююся, скільки потрібно, коли обідаю, як мені підходить, то благами є не обід, не прогулянка й не одяг, а моє ставлення до всіх тих речей, згідна з розумом міра, якої дотримуюсь у кожному випадку. Ще раз кажу: людина повинна прагнути вибрати для себе чистий одяг, оскільки вона вже за своєю природою - створіння чисте й охайне. Отже, благо в даному випадку - це не чистий одяг як такий, а вибір чистого одягу; іншими словами, благо - не в самій речі, а в тому, яким буде наш вибір. Чесними бувають наші вчинки, а не те, на що вони скеровані. Що я сказав про одяг, те саме, вважай, стосується й тіла. Бо й ним, мовби одягом, природа окрила душу: тіло - її окриття. А хто поціновує одяг виглядом скрині? Піхви не роблять меча ні гіршим, ані кращим. Те ж саме скажу тобі про тіло: якщо мені буде дано вибір, то візьму, звісно, і силу, і здоров'я, але не вони будуть благом, а моє судження про них.

«Звичайно,- кажуть,- мудрець блаженний, але вершини блаженства він сягає лише тоді, коли йому сприяють природні засоби. Отож, хто посідає доброчесність, той не може бути нещасним, але й до найвищого блаженства йому не дотягтись, якщо він не втішається здоров'ям та неушкодженістю тіла». Допускаючи начебто малоймовірне,- що й під час найгостріших, тривалих страждань можна не бути нещасним і навіть почуватися блаженним,- заперечуєш те, у що легше повірити: що блаженним можна бути у найвищій мірі. Якщо завдяки доброчесності людина перестає бути нещасливою, то ще скоріше вона може стати найблаженнішою,- адже дорога від блаженства до найвищого блаженства коротша, ніж від нещастя до блаженства. Невже ж те, що здатне вирвати людину з лещат страждань і оселити її серед блаженних, не спроможеться на решту - не зробить її найблаженнішою? Невже ж. ослабне за крок до вершини? В житті буває чимало як корисного для нас, так і некорисного. Одне й друге - поза нами. Якщо доброчесна людина не стане нещасливою, хоч би скільки некорисного налягло на неї, то хіба можливо, щоб вона позбулася найвищого блаженства через брак якихось кількох корисних для неї речей? Як під вагою некорисного така людина не зігнеться настільки, щоб стати нещасливою, так і відсутність корисного не зведе її з вершини блаженства; одне слово, без усього корисного для себе вона відчуває найвище блаженство, а серед усього некорисного - не буває нещасливою. Інакше те блаженство взагалі можна відібрати, раз його можна применшити.

Щойно я говорив про те, що маленький вогник нічого не додасть до сонячного сяйва, адже в тому сяйві тоне все, що черпає світло не з його джерела.- «Але дещо,- кажуть,- стає на заваді й сонцю».- Одначе і серед тих завад сонця ніщо не вщерблює, і хоча між ним і нами стає якась перепона, що не дозволяє нам його побачити, все ж воно в дії, воно мчить своїм шляхом. Хоч би скільки разів заблиснуло серед хмар - бачимо, що й тоді воно аніскільки не менше, не повільніше, ніж буває при безхмарному небі. Є ж різниця - чи щось перешкоджає йому, чи просто його заступає. Так само з доброчесністю: через завади вона не стає меншою - просто менше блищить. Для нас, можливо, вона тоді не настільки очевидна, не така яскрава, але для себе, подібно до засланого млою сонця, вона залишається такою самою і виявляє свою силу навіть в укритті. Тож усілякі нещастя, втрати, кривди владні над доброчесністю не більше, ніж хмари над сонцем.

Зустрінеш і таких, які твердять, що мудрець, будучи не надто міцної будови тіла, не почувається ні нещасливим, ні блаженним. Але й тут бачимо помилку, адже чесноти прирівнюються до чогось випадкового, а чесним приписується те ж саме, що і тим, хто далекий від чесноти. А що може бути гидкішим, ганебнішим, ніж в один ряд ставити речі, гідні подиву, й ті, що варті зневаги? Бо справедливість, почуття обов'язку, вірність, мужність, розважність - усе це гідне подиву. І навпаки, нікчемним є все те, що випадає на долю найнікчемнішим людям: сильні руки й ноги, міцні, здорові зуби. І далі, якщо мудреця, у якого якісь клопоти з тілом, не будемо вважати ні нещасливим, ні блаженним, залишаючи йому серединне місце, то й такого життя не слід ані жадати, ні тікати від нього. А хіба це не найбільше безглуздя - твердити, що життя мудреця не є для нас жаданим? Та й що може бути невірогіднішим, ніж припускати, що є таке життя, якого ні прагнути не треба, ні від нього тікати? Врешті, якщо якісь вади тіла не роблять людину нещасною, то дозволяють їй бути блаженною. Бо що не в силі погіршити нашого стану, те й поліпшенню його не завадить.

«Ми знаємо,- закинуть мені,- холодне, знаємо гаряче, але ж і тепле є поміж ними; так само хтось один блаженний, хтось інший нещасний, а ще хтось - і не блаженний, і не нещасний».- Хочу спростувати те висунуте проти нас порівняння. Якщо до теплого я додам більше холодного, то воно стане холодним, а якщо більше гарячого, то воно таки зробиться гарячим. А от тому, хто ні нещасний, ні блаженний, хоч би скільки я підкидав нещасть, він, як самі твердите, не стане від того нещасним. Виходить, у вашому порівнянні - речі непорівняльні. А ще: візьми знову ж таки людину, що є ні нещасною, ні блаженною; додай їй сліпоти - не стане нещасною; додай ще немочі - не стане нещасною; підкинь у додаток гострих, невідступних болів - теж не стане нещасною. Але ж кого стільки нещасть не приводить до нещасного життя, то, значить, не виведуть його також із блаженного. Якщо мудрець, за вашими словами, з блаженства не може скотитися до нещастя, то він не може й перестати бути блаженним. Чому той, хто, спіткнувшись, почав зісковзувати схилом униз, мав би десь там зупинитися? Саме те, що не дає йому докотитися до дна, затримує його на вершині.- «Чому ж усе-таки блаженного життя нічим не можна порушити?» - Блаженства не можна навіть применшити, тому-то, щоб його осягнути, достатньо однієї лиш доброчесності.- «Виходить, мудрець, який прожив довше, якому не дошкулив жоден біль, не блаженні ший від того, хто щоденно боровся з лихою долею?» - А ти дай мені відповідь: чи він кращий, чесніший? Якщо ні, то, значить, і не блаженніший. Щоб жити блаженніше, треба жити справедливіше; не може жити справедливіше - не буде блаженніше. Доброчесність, як і засноване на ній блаженне життя, не може бути то більшою, то меншою. Доброчесність - це настільки велике благо, що воно й не відчуває тих дрібних додатків, приміром, короткотривалості життя, болю та різних тілесних слабувань. Навіть насолода не гідна того, щоб доброчесність озиралась на неї. Запитаєш мене, що є найважливішим у доброчесності? Те, що вона не дбає про майбутнє, не веде рахунку дням: будь-який відтинок часу вона сповнює для себе вічним блаженством.

Усе це видається нам неймовірним, таким, що виходить поза межі людської природи. Але це тому, що її велич вимірюємо своєю неміччю, а наші пороки іменуємо чеснотами. Хіба не таким же неймовірним видається те, що серед найтяжчих мук хтось міг сказати: «Я - посеред блаженства!» А прозвучали ці слова в самій робітні насолоди! «Найвище блаженство відчуваю в цей день, і останній день свого життя!» - так мовив Епікур, виснажений і затримкою сечі, й невигойними, болісними виразками живота. То чи мало б це відчуття бути неймовірним для шанувальників доброчесності, якщо воно зустрічається й у тих, ким володарила насолода? Вони, звироднілі, низькі духом, твердять, що навіть серед найсильніших страждань та найтяжчих бід мудрець не буде ні нещасливим, ані блаженним. Але ж це неймовірно, навіть більше, ніж неймовірно! Я не розумію, чому доброчесність, коли її зіштовхнути з вершини, не мала б скотитися аж до самого підніжжя. Вона або повинна нести людині блаженство, або, відсторонена, не перешкодить їй стати нещасливою. Доброчесності, поки вона на ногах, не проженеш; неминуче одне з двох: вона або перемагає, або - переможена.

Лише на долю безсмертних богів,- заперечать мені,- випали і доброчесність, і блаженне життя; нам же зосталась якась тінь чи подоба тих благ. От і йдемо до них, але ніколи їх не осягаємо».- Та хіба людей і богів не єднає спільний розум? У них він досконалий, у нас - здатний для вдосконалення. Це наші пороки схиляють нас до зневіри. Бо хто після мудреця, хто посідає, так би мовити, друге місце, у того ще немає належної стійкості в дотриманні найкращих засад; його судження ще хистке, невиразне. Він прагне якомога краще бачити й чути, йому залежить на доброму здоров'ї, на привабливості свого тіла й вигляду, врешті,- на своєму довголітті. Щоправда, він може провести життя, не допустившись поганого, гідного каяття вчинку, та все ж у тій ще не досконалій людині гніздиться якийсь нахил до лихого; її душа ще поквапна до зла. Підбита на лихе, вона ще може далеко відійти від блага. Таку людину ще не можна вважати доброчесною людиною - вона лише стає нею. А кому ще не вистачає чогось до доброчесності, той поганий. І лише

В кому присутні весь час доброчесність і дух непохитний ,

той - рівня богам, той і прямує туди, пам'ятаючи про своє походження. А чи можна комусь дорікати за прагнення піднятись на ту висоту, з якої він опустився? І чому б ти мав сумніватися, чи має в собі щось божественного той, хто сам є часткою божества? Все, що довкола, що містить нас у собі, це - щось єдине, це - бог; ми - його спільники, члени його тіла. Наша душа - містка, сприйнятлива; вона здатна туди піднятися, тільки б її не обтяжували пороки. Як наше тіло вже від самої природи пряме, чоло звернене до неба, так і душа, яка може сягнути, куди лиш захоче, для того й зладнана природою, щоб мати богорівні жадання. І якщо вона використовує свої сили, якщо розгортається в усю широчінь, то в усякому разі вона змагається досягти висот не чужою дорогою. Нелегкий то був труд - іти до неба; вона ж повертається туди знову. Ступивши на той шлях, простує ним сміливо, знехтувавши всім, не озираючись на гроші; золото й срібло, гідні хіба що тієї темряви, в якій вони лежали, вона оцінює не тим блиском, що б'є в вічі темним душею людям, а давнім болотом, з якого їх вигребла, добула на світло денна наша захланність. Вона, повторюю, знає, що багатства не там, де їх громадять,- душу треба наповнювати, а не скриню. Саме їй, душі, треба віддати владу над усім, її треба впровадити у володіння всією природою,- щоб межами сходу й заходу визначала свої надбання, щоб і вона, подібно До богів, мала під собою все довкруг і звисока споглядала на багачів з їхніми багатствами - на тих, хто не так своїм утішається, як заздрить чужому. А коли вона на такій вершині, то й про тіло дбає вже як про необхідний вантаж, якого треба просто пильнувати, а не любити, не підпорядковуючись тому, чим покликана володіти. Хто служить своєму тілу, той не може бути вільним. Бо якщо й впораєшся з іншими господарями, яких знайшла собі надмірна турбота про тіло, то влада й самого тіла доволі сувора й вибаглива. Душа виходить із нього то спокійно, то вихоплюється з усією рвучкістю, не дбаючи, що буде з останками. Як нехтуємо обстриженим волоссям та бородою, так і та блаженна душа на порозі до виходу не журиться, якою буде подальша доля її дотеперішнього притулку: чи спалить його вогонь, чи вкриє земля, чи розтягнуть хижі звірі - усе це, вважає вона, стосується її не більше, ніж дитяче місце, послід, стосується щойно народженої дитини. Чи непоховане тіло розносять птахи, чи його кинуть

...собакам: морським на поталу, -

яке то має значення для того, хто вже не існує? Але й перебуваючи серед людей, мудрець не боїться, коли йому грозять посмертною мукою ті, кому мало, щоб перед ними тремтіли лишень до останнього подиху. «Ні,- каже він,- мене не жахають ні гаки, ні огидне для людського ока видовище, коли звір чи хиже птаство розшарпує зоставлене для наруги тіло. Я нікого не благаю про останню шану для себе, нікому не доручаю своїх останків: сама природа подбала про те, щоб ніхто не лишився непохованим. Сам час поховає тих, кого пожбурила край дороги чиясь жорстокість». Гарно сказав про це Меценат:

Що мені той гробівець? Про покинутих дбає природа!

Ти б міг подумати, що ті слова мовив хтось із високо підперезаних мужів. Справді, він був людиною піднесеного, сильного духу, що згодом від постійних успіхів розпустився(4).

Бувай здоров!

Книга: Луцій Анней Сенека Моральні листи до Луцілія Переклад А.Содомори

ЗМІСТ

1. Луцій Анней Сенека Моральні листи до Луцілія Переклад А.Содомори
2. ЛИСТ II Сенека вітає свого Луцілія! З листів, що їх пишеш...
3. ЛИСТ IV Сенека вітає свого Луцілія! Наполегливо продовжуй...
4. ЛИСТ VI Сенека вітає свого Луцілія! Я розумію, Луцілію,...
5. ЛИСТ VIII Сенека вітає свого Луцілія! «Ти велиш мені,- так...
6. ЛИСТ Х Сенека вітає свого Луцілія! Так-так. Я не...
7. ЛИСТ XII Сенека вітає свого Луцілія! Всюди, куди не...
8. ЛИСТ XIII Сенека вітає свого Луцілія! Знаю, тобі не...
9. ЛИСТ XIV Сенека вітає свого Луцілія! Погоджуюся: вже від...
10. ЛИСТ XV Сенека вітає свого Луцілія! Був у наших предків,...
11. ЛИСТ XVI Сенека вітає свого Луцілія! Знаю, Луцілію, ти не...
12. ЛИСТ XVIII Сенека вітає свого Луцілія! Ось і грудень,...
13. ЛИСТ XIX Сенека вітає свого Луцілія! Аж підстрибну, бува,...
14. ЛИСТ XX Сенека вітає свого Луцілія! Якщо ти здоровий і...
15. ЛИСТ ХХІ Сенека вітає свого Луцілія! То ти гадаєш, що...
16. ЛИСТ ХХІІ Сенека вітає свого Луцілія! Ти, врешті,...
17. ЛИСТ ХХІІІ Сенека вітає свого Луцілія! Сподіваєшся,...
18. ЛИСТ XXV Сенека вітає свого Луцілія! Що стосується двох...
19. ЛИСТ XXVII Сенека вітає свого Луцілія! «Ти от даєш...
20. ЛИСТ XXIX Сенека вітає свого Луцілія! Запитуєш про нашого...
21. ЛИСТ XXX Сенека вітає свого Луцілія! Бачив я Ауфідія...
22. ЛИСТ XXXI Сенека вітає свого Луцілія! Пізнаю мого...
23. ЛИСТ XXXII Сенека вітає свого Луцілія! Все вивідую про...
24. ЛИСТ XXXIV Сенека вітає свого Луцілія! Здається мені, що...
25. ЛИСТ XXXVII Сенека вітає свого Луцілія! Найбільша з твого...
26. ЛИСТ ХL Сенека вітає свого Луцілія! Я вдячний тобі за те,...
27. ЛИСТ XLI Сенека вітає свого Луцілія! Добре Й рятівне для...
28. ЛИСТ XLIII Сенека вітає свого Луцілія! Ти запитуєш,...
29. ЛИСТ ХLVI Сенека вітає свого Луцілія! Обіцяну твою книжку...
30. ЛИСТ XLVIII Сенека вітає свого Луцілія! На твого листа,...
31. ЛИСТ XLIX Сенека вітає свого Луцілія! Хіба що байдужа й...
32. ЛИСТ L Сенека вітає свого Луцілія! Твого листа я отримав...
33. ЛИСТ LII Сенека вітає свого Луцілія! Що ж то за така...
34. ЛИСТ LIII Сенека вітає свого Луцілія! На що тільки не...
35. ЛИСТ LIV Сенека вітає свого Луцілія! Довгу відпустку дало...
36. ЛИСТ LVI Сенека вітає свого Луцілія! Хай я пропаду, якщо...
37. ЛИСТ LVII Сенека вітає свого Луцілія! Змушений...
38. ЛИСТ LIX Сенека вітає свого Луцілія! Велику насолоду я...
39. ЛИСТ LX Сенека вітає свого Луцілія! Нарікаю, обурююсь,...
40. ЛИСТ LХІV Сенека вітає свого Луцілія! Вчора ти був з нами....
41. ЛИСТ LХVІ Сенека вітає свого Луцілія! Після багатьох років...
42. ЛИСТ LХVІІ Сенека вітає свого Луцілія! Аби й собі почати...
43. ЛИСТ LXVIII Сенека вітає свого Луцілія! Приєднуюсь до...
44. ЛИСТ LХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Я б не хотів, аби...
45. ЛИСТ LХХІ Сенека вітає свого Луцілія! Часто радишся зі...
46. ЛИСТ LХХII Сенека вітає свого Луцілія! Те, про що...
47. ЛИСТ LXXIII Сенека вітає свого Луцілія! На мою думку, дуже...
48. ЛИСТ LХХІV Сенека вітає свого Луцілія! Твій лист і втішив...
49. ЛИСТ LХХV Сенека вітає свого Луцілія! Нарікаєш, що...
50. ЛИСТ LXXVI Сенека вітає свого Луцілія! Ти грозиш...
51. ЛИСТ LXXVII Сенека вітає свого Луцілія! Сьогодні неждано...
52. ЛИСТ LХХVIII Сенека вітає свого Луцілія! Те, що страждаєш...
53. ЛИСТ LХХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Чекаю від тебе...
54. ЛИСТ LXXX Сенека вітає свого Луцілія! Нині у мене...
55. ЛИСТ LXXXI Сенека вітає свого Луцілія! Нарікаєш, що...
56. ЛИСТ LХХХІІ Сенека вітає свого Луцілія! Я вже перестав...
57. ЛИСТ LXXXIII Сенека вітає свого Луцілія! Жадаєш, аби я...
58. ЛИСТ LXXXIV Сенека вітає свого Луцілія! Ті мандрівки, що...
59. ЛИСТ LХХХV Сенека вітає свого Луцілія! Досі я тебе щадив:...
60. ЛИСТ LXXXVI Сенека вітає свого Луцілія! Пишу тобі,...
61. ЛИСТ LXXXVII Сенека вітає свого Луцілія! Я побачив уламки...
62. ЛИСТ LXXXVIII Сенека вітає свого Луцілія! Ти хочеш знати,...
63. ЛИСТ LХХХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Жадаєш від мене...
64. ЛИСТ XC Сенека вітає свого Луцілія! Хто, мій Луцілію, міг...
65. ЛИСТ ХСІ Сенека вітає свого Луцілія! Наш Лібераліс нині...
66. ЛИСТ XCII Сенека вітає свого Луцілія! Гадаю, дійдемо...
67. ЛИСТ ХСІІІ Сенека вітає свого Луцілія! У листі, де ти...
68. ЛИСТ ХСІV Сенека вітає свого Луцілія! Декотрі беруть до...
69. ЛИСТ ХСV Сенека вітає свого Луцілія! Жадаєш, щоб я виклав...
70. ЛИСТ XCVI Сенека вітає свого Луцілія! І все ж ти чимось...
71. ЛИСТ ХСVIII Сенека вітає свого Луцілія! Ніколи не вір, що...
72. ЛИСТ XCIX Сенека вітає свого Луцілія! Надсилаю тобі...
73. ЛИСТ С Сенека вітає свого Луцілія! Пишеш, що з великим...
74. ЛИСТ СІ Сенека вітає свого Луцілія! Кожен день, кожна...
75. ЛИСТ СІІ Сенека вітає свого Луцілія! Як робить нам...
76. ЛИСТ СІІІ Сенека вітає свого Луцілія! Чому так непокоїшся...
77. ЛИСТ СV Сенека вітає свого Луцілія! Я скажу тобі, на що...
78. ЛИСТ CVII Сенека вітає свого Луцілія! То де ж твоя...
79. ЛИСТ CIX Сенека вітає свого Луцілія! Хочеш знати, чи...
80. ЛИСТ CX Сенека вітає свого Луцілія! А це вітання засилаю...
81. ЛИСТ СХІ Сенека вітає свого Луцілія! Ти питав мене, як...
82. ЛИСТ СХІV Сенека вітає свого Луцілія! Ти питаєш мене,...
83. ЛИСТ СХV Сенека вітає свого Луцілія! Не хочу, мій...
84. ЛИСТ СХVІ Сенека вітає свого Луцілія! Не раз поставало...
85. ЛИСТ СХVIII Сенека вітає свого Луцілія! Вимагаєш, аби я...
86. ЛИСТ СХІХ Сенека вітає свого Луцілія! Хоч би скільки...
87. ЛИСТ CXX Сенека вітає свого Луцілія! Твій лист,...
88. ЛИСТ CXXI Сенека вітає свого Луцілія! Я бачу, ти заведеш...
89. ЛИСТ CXXII Сенека вітає свого Луцілія! От уже й день дещо...
90. ЛИСТ CXXIII Сенека вітає свого Люцілія! Втомлений...
91. ЛИСТ СХХІV Сенека вітає свого Луцілія! Можу чимало тобі...
92. ПРИМІТКИ Даний переклад - це перша повна українська...
93. ПОКАЖЧИК ІМЕН Август (Гай Юлій Цезар Октавіан) - LXXXIII,...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate