1 В античні часи широкою популярністю користувались «Мі-летські оповідання» Арістіда Мілетського (II ст. до н. є.), які являли собою збірник новел любовного і пригодницького вмісту- прототип теперішніх новел.

2 Загострена очеретяна паличка служила стародавнім грекаи і римлянам за перо.

Гіметт - гірський кряж в Аттіці на південний схід від Афін, який- славився незрівнянним медом і покладами цінного мармуру.

Ефірейський перешийок - тобто Корінфський перешийок (Ефі-ра - старовинна назва Корінфа).

Тенар - мис на півдні Пелопоннеського півострова.

4 Столиця Націю - тобто Рим.

5 Наведені у вступі до «Метаморфоз» біографічні дані стосуються не Апулея, автора роману, а його героя -Луція, грека за своїм походженням, від імені якого й ведеться розповідь.

6 Фессалія - східна частина Північної Греції. Мала погану славу: в ній розповсюджене було чаклунство.

7 Длутарх (бл. 45- бл. 127)-давньогрецький філософ мораліст і історик, автор широко відомих «Порівняльних життєписів»; власне кажучи, походив він з Херонеї, що в Беотії (Центральна Греція), а не 8 Фессалії.

8 Секст (II ст. н.е.)-грецький філософ, представник скептицизму, один з перших істориків логіки.

9 Строкатий портик (Зіоа роікііе) - портик в Афінах, прикрашений картинами і стінним розписом славетного художника По-дігнота (V ст. до н. є.). Від цього портика пішла назва стоїків - грецької філософської школи.

10 Палиця з оповитою довкола неї змією - атрибут Асклепія (Ескулапа), бога лікарів та лікарської справи.

11 Егіна - острів у Саронічній затоці, неподалік від Афін.

12 Етолія - гірська область у західній частині Середньої Греції.

13 Гіпота - місто в південній Фессалії (тепер Іпаті).

14 Луп - «говорите» ім'я, бо по-латині «Іириз» означає «вовк», отже, спеціально підібране воно для позначення особи ненаситної, ненажерливої.

15 Арістомен, а також Сократ - імена, вжиті тут насмішкувато, [214]

Ларісса - місто у Фессалії, знамените своїми гімнастичними й музичними агонами, тобто змаганнями, в римський період - гладіаторськими видовищами.

17 Тартар - за грецькою міфологією, найглибша безодня в підземному царстві, країні померлих, місце кари злочинці», куди Зевс скинув повсталих і переможених ним титанів.

18 Дві Ефіопа -: тобто на схід і захід від ріки Ніл. За уявленням стародавніх греків (Гомер, «Одіссея», І, 23), Ефіопія була величезною країною, що простягалась далеко на схід і захід, в якій сонце сходить і заходить.

" ...залишає... - погляд, досить поширений серед стародавніх греків і римлян. . ,

Медея - дочка колхідеькбго царя Еета. Допомогла здобути золоте руно ватажкові аргонавтів Ясонові, потім втекла з ним до Греції. Коли Ясон покинув її і намірився вдруге одружитися з дочкою корінфського царя Креонта, Главкою, Медея звела зі світу Главку а допомогою отруєних шат і діадеми і, умертвивши своїх синів, народжених від Ясона, втекла. Доля Медеї послужила в античні часи основою для трагедій Евріпіда й Сенеки, а в західноєвропейській драматургії - для .п'єс Корнеля, Гріль-парцера, Ануйля та ін.

21 ...заклинаннями над ямою... - згадки про чаклуйські дії над ямою зустрічаються в різних античних письменників (напр.: Гомер, «Одіссея», XI, 25, Лукіан, «Любитель брехні», 14 та ін.).

22 Пантія (досл. «повністю божественна») - іронічне наймення чаклунки.

23 Ендімірн - вродливий сплячий юнак, коханий богині Селени.

24 Калліпсо - німфа казкового острова Огігіїг де Одіссей, вертаючись із Троянської війни на батьківщину, пробув' 7 років.

25 Вакханки, за міфологією, розтерзали фіванського царя Пен-фея (трагедія Евріпіда «Вахканки») і легендарного співця та музиканта Орфея (Овідій, «Метаморфози», XI, 1-і далі).

26 Розп'яття було карою головним чином для рабів і взагалі людей низького походження.

27 Цербер - жахливий триголовий пес із гадюками на шиї, що охороняв вхід до підземного царства, де, за уявленням стародавніх греків і римлян, перебували тіні померлих. Його приборкав і виніс на світ грецький герой-силач Геракл.

28 Ламії - міфічні вампіри, які нападали нічної пори на юнаків, висмоктували кров і поїдали їхнє тіло.

29 Гекала - бідна бабуся, яка гостинно прийняла в своїй хатині аттічного героя Тезея, коли той вирушив на бій з марафонським [215] биком. Гостинна зустріч :Тезея з бабусею стала темою вірша александрійського поета Каллімаха (III ст. до в. є.).

30 100 срібляників, тобто сестерціїв (нуммів), прирівнювались 25 денаріям; отже,' Луцію вдалось купити риби на 5 денаріїв, або 20 сестерціїв, дешевше.

31 Вдили - службовці в Римській , державі, обов'язком яких було наглядати за порядком у місті, дбати про постачання міста, наглядати за ринками й турбуватись про влаштування громадських ігор. Службових осіб, які займали високі посади, супроводжували слуги- охоронці з в'язками прутів - ознаками вищої влади. '.-

32 Підкорена римлянами Греція була перетворена в провінцію -Ахаю. її центром було місто Корінф, де перебував римський намісник.

1 Атріум - центральна кімната римського будинку.

2 Богиня Перемоги -у греків - Ніка, у римлян - Вікторія. Чудова статуя цієї богині різьб'яра Пеонія з міста Менди була знайдена під час розкопок на території Олімпії - місцевості, де .відбувались Олімпійські ігри.

3 Острів Парос славився в античні часи прекрасним білосніжним мармуром (Пліній, «Природознавча історія», кн. 36, розділ 14).

4 Акт еон - славний фіванський мисливець» перетворений богинею Артемідою (Діаною) на оленя й розшматований власними собаками за те, вдо побачив її нагою під час купання (Овідій, «Метаморфози», кн. III, ряд. 138 і далі).

5 Памфіла (досл. «та, що любить увесь світ») - іронічне ймення.

6 Грації (у греків Харіти)-три богині краси, радощів, гожості (у Гесіода - Евфросіна, Аглаяй Талія). Чудову скульптуру Грацій створив А. Канова (1757-1822).

7 Купідон, або Амур (у греків Ерот) - бог кохання, син і помічник Венери, богині краси й любові, дружини Вулкана, бога вогню й ковальства.

8 ...чарівним поясом...- мається на увазі пояс, здатний ви-" кликати кохання. Його позичила в Афродіти Гера, щоб прихилити до себе Зевса (Гомер, «Одіссея», VIII, 270).

9 "Кіннамон - дерево з виду коричних, з якого виготовляли пахучу олію такої ж назви.

10 Вакх (Діоніс), або Лібер - бог виноградарства й виноробства, і

11 Авернське озеро або Аверн - вулканічне озеро в Кампанії, недалеко від Кум і Неаполя (тепер Лаго Аверно). Над озером [216] стояли задушливі випарі?: Тому поблизу нього уявляли вхід до : підземного царства.

12 Ворожіння по полум'ю (піромантія) було досить розповсюджене в античні часи (Вергілій, «Георгіки», І, 392. Пліній, «Природознавча історія», кн. 18, розділ 357).

13 Сівілли - міфічні жінки-пророчиці, які, охоплені екстазом, ворожили, що очікує людей у майбутньому.

14 Стислий виклад стоїчного вчення про «творчий вогонь» - першооснову всього бу.ття.

15 Халдеї - семітські племена, що жили у першій половині 1-го тисячолітя до н. є., які і завоювали Вавілон і асимілювалися з вавілонянами. Халдейські ворожбити - загальна назва всілякого роду чаклунів та ворожбитів .без уваги на їхнє національне походження.

16 Діофан - іронічне ім'я (досл. «той, хто від Зевса має хист відкривати майбуття»).

17 Кердон - ім'я, що мовить саме ва себе (по-грецьки «зиск»), спеціально підібране для грошового торговця.

18 Евбея - найбільший острів в Егейському морі на схід(від грецького материка.

19 Стародавні греки й римляни пили вино, розведене водою (одна третина вина, дві третини води).

20 Натяк на ритуал жрецької колегії феціалів. Фоціали виступали як посли-, вони виконували обряди,' якими супроводилось оголошення війни й укладення миру, і тільки при умові суворого дотримання цих обрядів війна вважалася" справедливою, а договір - дійсним.

21 Згідно з міфом, Афродіта (Венера) виникла з морської піни, звідси її прізвисько - Анадіомена - «та,, що виринав з води». Збереглись статуї Афродіти - Анадіомени.

22 Туя - дерево з родини кипарисових; її деревина з вапахом лимона належала до найдорожчих.

23 Розрізувачі - раби, обов'язком яких було розрізувати м'ясо, накладати його на тарілки й подавати гостям.

24 Застосовувані тут жести належали до арсеналу прийомів античних ораторів, які під час виступу щедро вдавались до міміки й жестів.

25 Олімпійські' ігри збирали учасників і глядачів з материкової Греції, островів, грецьких колоній.

26 Богиню Справедливості (Феміду) стародавні греки й римляни уявляли як всевидющу жінку, від пильного погляду якої ніщо не сховається.

27 Тисяча золотих, тобто денаріїв. [217]

28 Гарпії - три міфічні-крядаті страховиська, богині всезмітаю-чої бурі (Аелло, Келайна, Окіпета); уявлялись у вигляді потворних птахів з жіночими головами й грудьми, з залізними пазурами.

29 Лінкей - учасник Калідонського полювання й походу арго-навтів; славився гостротою зору, міг бачити навіть крізь землю і каміння. '

Аргус - міфічний багатоокий велетень, у якого частині очей спала, а частина не спала. Його ім'я стало загальним для позначення неусипного сторожа.

30 Сімка вважалася священним, ідеальним числом; теоретичне обгрунтування їй дали піфагорейці. Описаний акт договору являв собою пародію на дійсні юридичні акти.

31 Таблички - дощечки, покриті воском, на яких писали загостреною паличкою - стилем.

32 Філодеспот-(досл. «той, хто любить свого хазяїна»), ім'я, цілком підходяще для економа.

33 За віруванням стародавніх греків і римлян, кожне необережно вимовлене слово, як у даному випадку, мало силу віщування для людини, яка його почула. Ім'я Телефроа - грецьке (досл. «далекоглядний»), ужите в романі в насмішкуватому тоні, бо всупереч значенню свого імені його носій^ виявився наївним телепнем.

34 Аонійський юнак - Пенфей, цар Фів, розтерзаний вакханкат ми за вороже ставлення до культу бога Вакха. Термін «аонійський» походить від старовинної назви племені аоніїв, яке населяло Беотію. В поезії «аонійський» означав те саме, що «беотій-ський».

35 Піплейський співець - легендарний співець і музика Орфей, розтерзаний жінками за відмову брати участь в оргіастичних святах на честь Вакха. Слово «піплейський» походить від міста Піпли або Пімпли у Фракії - місця народження Орфея.

34 Чаклунство було особливо поширеним у Єгипті.

37 Копт - місто у Верхньому Єгипті.

38 Мемфіс - стародавня столиця Єгипту, резиденція фараонів. Знаходилась у північній частині Середнього Єгипту на початку дельти Нілу. Мемфіські таємниці - якісь містерії.

39 Фарос - острів поблизу Александрії Єгипетської. Ца цьому острові стояв знаменитий маяк - одне з семи чудес світу.

Фароські калатала - систри, музичні інструменти, які складалися з ручки у формі підкови і трьох струн, поширені в культі єгипетської богині Ізіди (див.: Апулей, «Метаморфози», кн. XI, розділ 4). [218]

40 Лета, Летейська річка - річка в підземному царстві, з якої тіні помераях види воду вибуття.

41 Стікс - річка в підземному царстві.

43 Фурії - в римській міфології богині помсти (те саме, що в грецькій - Ерінії), які переслідували людей за їхні провини, тут - уособлення душевних страждань.

43 Культ бога Сміху зафіксований у Спарті, про нього нічого не відомо.

Геріоя - потвора з трьома тулубами й трьома головами, що жила на крайньому заході. В Геріона Геркулес забрав великі череди корів, а самого його вбив.

1 Аврора - в римській міфології богиня ранкової зорі.

2 Жертовну тварину тягали по всіх вулицях для того, щоб вона перебрала на себе всі лиха, які загрожують жителям, і своєю смертю відвернула їх від людей.

3 Трибунал - у ' Стародавньому Римі підвищення, на якому - сиділи службові особи, зокрема претори, які відали судочинством.

4 Просценіум -т- високий поміст в античному театрі, на якому грали актори; орхестра - півкругла площадка, між просценіумом і першим рядом місць для глядачів. На ній виступав хор.

5 ...стікала краплями вода. - йдеться про клепсидру - водяний годинник, яким відмірювали час промов обвинувача й обвинуваченого у грецькому суді.

Ніч в античному світі поділялась на чотири варти (від шостої години вечора до шостії години ранку). Час перебування вартового воїна на посту становив три години. Третя варта починалась опівночі.

7 Оливкова віть - символ прохання про мир, зокрема атрибут послів.

8 ...підсудного... піддати тортурам... - тортурам вільнонароджених громадян не піддавали, але Луція змальовано як небезпечного грабіжника. Колесо як знаряддя катувань у римлян не застосовувалось, а тільки в греків.

9 Проаерпіна (в грецькій міфології Персефона) - володарка підземного царства, богиня земної родючості, дружина Орка (у греків - Аїда, або Плутона).

10 Підкорені Римом міста мали звичку обирати собі з-поміж знатних римлян патрона-ошкуна, обов'язком якого було захищати інтереси тієї чи іншої общини перед римськими властями, [219]

11 ...богом... сьогоднішнього дня...- мається на увазі бог Сміху,

12 Йдеться про таблички з магічними заклинаннями, які мають діяти на шкоду якійсь особі.

13 Аякс (або Аянт) -один з найхоробріших грецьких героїв, учасників Троянської війни. Коли після загибелі Ахілла грецькі ватажки присудили його зброю Одіссею, Лякс збожеволів від образи і в приступі божевілля перебив отару овець, переконаний, що розправляється зі своїми-кривдниками.

14 Сова вважалася птахом підземного царства й небіжчиків.

15 Кріп і лавровий лист мали широке застосування як в античній народній медицині, так і в чаклунстві.

18 Епона - богиня-опікунка коней, ослів та мулів. її зображення неодмінне було для конюшень.

17 ...ім'я божественного Цезаря.- Ім'я видатного римського полководця, політичного діяча і письменника Гая Юлія Цезаря, який встановив у Римі військову диктатуру, стало загальною назвою римських імператорів, яких вшановували як богів, обожнюючи їх ще за життя, ставили їм храми й молилися. Луцій-осел хотів вигукнути: «О Цезаре!», але зумів вимовити тільки: «О».

1 Успіх (Вопиs Eventus) -римське божество, даритель удачі, щасливого завершення різних починань.

2 Лаврова троянда, тобто олеандр, рослина отруйна. ,

3 Лапіфи - міфічне напівдике войовниче плем'я, що жило на півночі Греції, у Фессалії, і вело постійні війни з кентаврами.

Кентаври (центаври)-дивовижні істоти, нанівлюди-напівконі (верхня частина тулуба людська, нижня -"курська), які заселяли підгір'я 'Фессалії на півночі Греції. Переможені міфічним племенем лапіфів, були ущент-перебиті.

5 Іронізуючи, Апулей наділяє розбишак гучними грецькими, іменами: Ламах - «вельми відважний», Алцим - «мужній», Трази-леон - «хоробрий, як лев».

8 Фіви - столиця Бертії, місто засноване, згідно з міфом, Кад-мом. Семибрамні - постійний епітет Фів.

7 Хризерос (досл. «жадібний на золото») - ім'я, підходяще для міняйла - хапуги.

8 Платеї - місто в Беотії. Тут у 479 р. до н. є. греки здобули перемогу над персами,

9 Демохар - «той, хто радує народ» - ім'я, яке передає щедрість громадянина.

10 Заздрість (лат. Invidia) -уособлення заздрощів. Опис цього демона дає Овідій у «Метаморфозах» (II, 760),

11 Новелу про перерядження людини у ведмедя запозичив в Апулея італійський новеліст Джованні Фіорентіно.

12 Марс, бог війни, є одночасно покровителем розбійників.

13 Салії (досл. «скакуни») - жерці культу Марса, які під час свята на честь бога, танцюючи й співаючи гімни, проходили по вулицях Римаі. Завершенням цього свята був пишний бенкет, який увійшов у прислів'я. ,

14 Лемури - злі і мстиві душі небіжчиків - жахливі страховиська. .

15 Протееілай - перший грецький герой, який загинув при облозі Трої від руки Гектора. Одержавши наказ вирушати в похід, він не встиг довести до кінця весільного обряду.

16 аттіс - вродливий юнак, коханий і жрець фрігійської богині Кібели, За міфом, сам. кастрував себе на власному весіллі.

17 На знак благочестивої пошани в античні часи люди піднімали праву руку до вуст і цілували її.

18 Пафос - місто на острові Кіпрі, відоме культом Афродіти (Венерн).

19 Кнід - місто й півострів у Карії (лівденно-західна частина Малої Азії), місце культу Афродіти. Тут містилася славетна статуя богині, вирізьблена Праксітелем.

20 Кіфера - острів на південь від Пелопоннесу.

21 Священні подушки (риіліпагіа) - подушки, на яких етавили в храмах зображення богів, щоб влаштувати жертвоприношення у вигляді обіду на розставлених перед ними столах.

22 Мається на увазі рішення Паріса, - сина троянського Царя Пріама, який,, бувши пастухом, суперечку трьох богинь - Юнони, Міневри й Венери,- котра з них найгарніша, вирішив на користь Венери. .

23 Псіхея - грецьке ім'я: psyche по-грецькому - «душа».

24 Нерееві дочки - Нереїди - морські німфи, дочки морського божества, старця Нерея,- втілення тихого моря.

25 Портун - бог-покровитель портів; до нього молилися, вирушаючи в мореплавання. . -

26 Салація.- морська богиня, відповідала грецькій Амфітріті;

27 Палемон - грецький бог, покровитель бухт. За міфом, його мати Гно, дружина царя Атамалта, втікаючи від переслідувань божевільного чоловіка, кинулася з сином Палемоном (Мелікертом) у море. Вона й син вважались божествами - опікунами мореплавців. Зображення Палемона (Мелікерта) у вигляді хлопчика, який сидить на дельфіні, оточений морськими, божествами, зустрічається на монетах багатьох грецьких міст.

28 Тритони - морські божества, зображувані у вигляді-напів-людей-напівриб. Сурмлячи в мушлю, вони здіймали морські хвилі. [22І]

29 За уявленнями стародавніх греків ї римлян, Океан - величезна ріка, яка омиває земну кулю.

30 Мається на увазі оракул Аноллона в Дідимі, неподалік Мі-лета в Малій Азії.

31 Антична музика розрізняла кілька тонів або ладів. Апулей у творі «Флоріди» (IV) називав такі: еолійський - характерний простотою, іонійський - багатством, лідійський - сумом, фрігійський - бадьорістю, дорійський - войовничістю.

32 Гіменеї - весільні пісні; Гімен, або Гіменей - бог шлюбу.

1 Зефір - західний вітер.

2 Сирени - напівжінки-напівриби, які приманювали чарівним співом мореплавців і вбивали їх (Гомер, «Одіссея», XII, 39-54, 166-200).

3 Згідно з античною міфологією, боги, входячії в стосунки із смертними жінками, не показували свого справжнього обличчя.

4 Раніше {кн. IV, розділ 32) згаданий був оракул у Дідимі, тепер він названий піфійськнм, бо найславніпгам був оракул Аполлона в -Дельфах - місті в місцевості Піфо; звідси - піфій-ський.

5 Див. примітку 42 до кн. II.

6 Амброзія - Їжа олімпійських богів, яка підтримувала безсмертя й вічну молодість; тут це слово вжите в значенні: пахуча рідина, вживана богами.

7 Пан- аркадійський бог лісів та гаїв він благословляє стада й пастухів, посилає успіх" бджолярам, мисливцям і рибакам, ; блукає по горах і лісах з німфами. й награє їм веселі пісні на винайденій ним очеретяній сопілці. Його уявляли з рогами, бородою, козлячими копитами, волохатим тілом і хвостом. Згідно одного з міфів, Пан закохався в німфу Ехо, завдяки якій його мелодії далеко лунали.

8 Ехо - гірська німфа. Богиня Гера покарала її тим, що Ехо не могла говорити, коли мовчали інші, і мовчати, коли інші говорили.

9 Заслужена кара, яка спіткала злостивих сестер, не вийшла від Амура, як слід було чекати (див. розділ 24), а від простодушної Псіхеї.

10 Німфи - жіночі божества, що, за уявленнями стародавніх греків, жили в лісах, горах, морях, криницях, печерах та гротах (відповідають нашим русалкам, мавкам тощо); втілення різноманітних сил природи.

11 Ори (Гори)-дочки Зевса й Феміди, божества пір року, [222] порядку в природі; вважалися супутницями Афродіти (Венери) як богині родючості.

12 Музи - богині, покровительки поезії, мистецтва, науки. Вождем їх був Аполлон. Усіх Муз було дев'ять.

13 Венера погрожує Амурові, що, оскільки атрибути його влади (лук, .стріли, смолоскип) виконані на її кошти і не оформлені юридично як подарунок або передача, то вона може їх у нього відняти.

14 Венера (Афродіта) фігурує в міфології як дружина Гефеста (Вулкана), але вже Гомер згадує про її любовні зв'язки з богом війни Аресом (Марсом), а Гесіод («Теогонія», р. 933-й) навіть називає його її чоловіком. Апулей, очевидно, пішов за цією версією, тому називав Марса вітчимом Амура.

15 Церера - сестра Юпітера, богиня землеробства й родючості, її дочкою була Прозерпіна (Персефона), згодом дружина Орка, володаря підземного царства.

16 Юнона-богиня, дружина верховного римського бога Юпітера, покровителька жінок, захисниця шлюбів і пологів.

1 Мова йде про корзини, в яких містилися священні предмети. Торкаючись їх, посвячені під час містерій проймались вірою про божественне походження й душевне відродження.

2 Деякі міфи розповідають, що дочка Деметри (Церери) Персефона (Прозерпіна) була схоплена Аїдом на Сіцілії. Схопивши її, він, посадовив Персефону на колісницю і зник під землею (Овідій, «Метаморфози», V, 346-571).

3 Земля названа «чіпкою», очевидно, тому, що не випускала схопленої Прозерпіни.

Довгий час Деметра (Церера) не звала, де ділася дочка; дізнавшись про її охоплення Аїдом, вона, розгнівана, покинула Олімп. Тоді земля перестала родити, настав голод, припинились жертвоприношення богам. Зевс (Юпітер) погодився вернути матері дочку з тією умовою, щоб Прозерпіна частину року проводила на землі з Деметрою, а решту часу залишалася з чоловіком у підземному царстві.

5 У місті Влевсіні, що неподалік від Афін, відбувались містерії на честь Деметри й Персефони. Там посвячені сповнювалися вірою, що їх чекає в потойбічному світі раювання.

6 Церера - сестра Юпітера, Венера - його дочка, тому вони між собою - рідня.

7 Псіхея опинилась перед храмом Юнонн, верховної богині олімпійського пантеону. [223]

8 Самос - острів в Егейському морі, де містився величний храм Гери (Юнони). Цей острів вважали місцем народження Гери.

9 Карфаген --велике портове місто-держава в. Північній Африці (на території теперішнього міста Туніса), суперник Риму за гегемонію у західній частиш Середземного моря. Зруйнований римлянами в 146 р. до н. є., пізніше був заселений колоністами. В Карфагені головною богинею була Таніт, яку ототожнювали з римською Юноною і вшановували як Юнону-діву.

10 Інах - засновник міста Аргоса на Пелопоннесі і бог однойменної річки в Арголіді.

11 Аргос - головне місто Арголіди, один з центрів культу Гери.

12 Зігія - грецьке слово (досл. «та, що з'єднує шлюбом»), епітет Гери, охоронниці подружнього життя. .

13 Луцина- латинське слово, прізвисько Юнони, покровительки породіль. Замужні жінки в Римі щорічно 1 березня відзначали на честь Юнони-Луцини жіноче свято - Матроналії.

14 Юнона трактує Псіхею як рабиню Венери. За римськими законами, той, хто дав притулок збіглому рабові, повинен був повернути його власнику разом з власним рівноцінним рабом і в додачу заплатити ще й штраф у розмірі 20 денаріїв. Посилання на закони, які стосуються людей, у розповіді на казкову тему має служити комічним ефектом.

15 Меркурій - син Юпітера і Майї, вісник і окличник богів (тому тут названий «гучномовним»), римський бог торгівлі і прибутку, покровитель гімнастичних змагань. За міфом, він народився на горі Кіллені в Аркадії.

16 Юпітер (Зевс) виражає свою волю порухом брів. Див., наприклад, Гомер, «Іліада», І, 528: «Мовив Кроніон, чорногустими здвигнувши бровами». (Переклад Бориса Тена).

17 Надаючи новелі, дія якої відбувається в казковому світі, римського колориту, Апулей досягає комічного ефекту. В цьому випадку дія перенесена в Рим. Там між Палатинським і Авентін-ським пагорбами на просторій Муртійській долині стояв Великий цирк (Circus maximus), який заодно служив 'і іподромом. На іподромі під час гонок колісниці повинні були об'їжджати два обеліски (мети). За цирком містився храм Меркурія. ,

18 Звичка (Consuetudo) може мати в латинській мові ще значення «любовний зв'язок». У такому, очевидно, значенні це слово вжите тут, бо Звичка виступає як помічниця Венерв.

19 Орк - римське божество смерті, ототожнюване з грецьким Аїдом або Плутоном. Ім'я Орк,' як і грецький Аїд, означало також країну померлих.

20 Турбота і Журба - служниці Венери, уособлення почуттів, невіддільних від кохання, зокрема нерозділеного. [224]

21 Венера, досилаючись на римські закони, вважає одруження Псіхеї з Амуром недійсним, бо Амур вільнонароджений, а Псіхея - рабиня; крім того, шлюб відбувся без свідків і без згоди батька (факт шлюбу на селі не має значення). Такі моменти надаюсь міфічному сюжетові бурлескного характеру.

22 Вода річки названа священного, бо в ній жила німфа (одна з наяд).

23 Стігійські болота - болота, утворені водами річки Стікс з підземного царства.

24 Коціт, або Кокіт - річка у підземному царстві, притока Стікса й Ахеронта.

25 Фрігійський виночерпій - Ганімед, син дарданського царя Троя, вродливий, хлопець, якого викрав орел Юпітера на небо. Там він став підчашим на бенкетах богів.

26 Клястися Стіксом - річкою підземного царства - непорушна клятва богів.

27 Лакедемон, або інакше Спарта - місто на Пелопоннесі, в давнину столиця могутньої спартанської держави.

28 Діт (Діс) - римський бог підземного світу, еквівалент грецького бога Плутона.

29 Харон - міфічний човняр похилого віку, який перевозив тіні померлих через ріки підземного царства й країни померлих. За переправу він брав плату. З цією метою небіжчикам клали в рот дрібну монету. .

30 Пес із трьома головами - тобто Цербер. Пояснення слова Цербер див. примітку 27 до кн. І.

31 Юлійський закон - закон, виданий на вимогу імператора Августа в 18 р. до н. є., на основі якого було введено суворі покарання за порушення подружньої вірності.

32 Зевс (Юпітер), щоб оволодіти фінікійською царівною Європою, -перетворився на бика, а до ув'язненої Данаї проник у вигляді золотого дощу.

33 ...занесені в список Музами - пародіювання офіційного терміна для позначення сенаторів patres conscripti (досл. «батьки, занесеш в списки»).

34 Щоб шлюб Амура і Псіхеї був рівним і законним, Юпітер задумує підняти Псіхею до рівня богів.

35 Сільський хлопчина - тобто Ганімед. Див. примітку 25 до кн. VI..

36 Лібер - інша назва Вакха, бога вина.

37 Сатири - нижчі божества, козлоногі супутники Діеніса, втілення буйних сил природи.

38 Культ богині Насолоди (по-латині Voluptas) засвідчений у Римі. Там вона мала свій храм. [ 225]

39 Дірка -цариця Фів, друга дружина царя Ліка, який відштовхнув і запроторив до в'язниці свою першу дружину Антіопу, Коли підросли сини Антіопи Амфіон і Зет, то покарали Дірку, прив'язавши її до рогів бика, котрий розірвав її на шматки. Відома мармурова група, так звана «Фарнезійський бик», яка зображує страту Дірки.

40 Фрікс і Гелла - діти орхоменського царя Атаманта й богині хмар Нефели. Рятуючись від переслідувані; мачухи Іно, вони втікають на подарованому їм Гермесом золоторудному барані По дорозі Гелла впала в море і втонула (це море одержало потім її ім'я Геллеспонт - море Гелли, сучасні Дарданелли). Фрікс щасливо прибув у Колхіду, де приніс у жертву Зевсові чарівного барана, а згодом аргонавти забрали звідси золоте руно.

41 Аріон (VII- VI ст. до н. є.)-давньогрецький дифірамбічний поет. Легенда передає, що його під час подорожі на кораблі моряки задумали вбити й пограбувати. Аріон попросив у них дозволу заспівати перед смертю останній раз, потім кинувся в море. Зачарований співом Аріона, дельфін підплив до нього й виніс його на берег.

42 Ідеться про дорогу, що. пролягала між двома сусідніми ділянками поля. Тут потрібна була домовленість, яка частина цієї дороги в ширину належить кожному з них.

43 Пегас - крилатий кінь,,, з допомогою якого Беллерофонт переміг чудовисько Хімеру з головою й шиєю лева, тулубом кози і хвостом дракона.

1 Гем - грецьке ім'я (Ьаіта -кров), яке повинно характеризувати розбійника. Фракія - країна в північно-східній частиш Балканського півострова, на північ від Греції (теперідшя Болгарія).

2 Ферон - також промовисте ім'я від грецького іЬег - «хижий звір», «хижак», підходяще ймення для грабіжника.

3 Провінції, які були у віданні імператора, а не римського сенату, управлялись намісниками, так званими прокураторами, Податки, зібрані з таких провінцій, передавались у казну імператора (!і8спз). Намісник із зарплатою в 200000 сестерціїв (ста-сепіагіш) належав до високооплачуваних сановників.

4 Див. примітку 17 до кн. НІ.

5 Плотіна сховала гроші н коштовності в пояси, пам'ятаючі про можливість розбійницького нападу.

6 Закінф - острів у Іонійському морі, біля західного берек Пелопоннесу. [226]

7 Акцій - мис і місто на західному узбережжі Греції в Акар-нанії. Біля нього в 31 р. до в. є. відбулась вирішальна битва між Октавіаном і Антонієм.

8 Лахміття назване коштовним, бо в ньому Гем переховав велику суму золотих грошей.

9 Талант - найбільша в давні часи вагова й грошова одиниця, широко розповсюджена в Греції, Месопотамії, Єгипті, Сірії. Ат-тічпий талант як вагова одиниця дорівнював 26,2 кг.

10 Див. примітку 13 до кн. IV.

11 Вино стародавні греки й римляни змішували з теплою водою. Гем підігрівав вино, не додаючи води, щоб розбійникам здавалося, що вони п'ють його розбавлене водою.

12 Клієнти - у Стародавньому Римі неповноправні громадяни, що юридично й матеріально залежали від свого опікуна-патрона.

Домашні вихованці - раби, які народились і виросли в домі хазяїна.

13 Вактрія - країна в Азії (тепер Афганістан). Вактрійські верблюди - двогорбі верблюда.

14 Юпітер (Зевс) вважався охоронцем прав гостинності, тому мав епітет Гостинний.

15 ...про фракійського царя...- Мова про Діомеда, царя фракійського племені біст-онів, який годував своїх диких коией -людським м'ясом.

16 Беллерофонт- син корінфського царя Главка, якому богиня Афіна-Паялада дала крилатого коня Пегаса, щоб вія міг перемогти потворну Хімеру. Тут осел порівнює себе з Пегасом.

17 Мелеагр - син калідонського царя Ойнея і Алфеї, організатор полювання на калідонського лісового кабана, в якому взяли участь найвидатніші грецькі герої. Після полювання в суперечці Мелеагр убив братів -своєї матері, за що вона прокляла сина і спалила головешку, від збереження якої залежало життя Ме-леагра. Як тільки головешка згоріла, герой помер.

1 Правда - богиня, дочка Зевса (Юпітера), мати Доброти.

2 Обожнюючи загиблого чоловіка, Харита вшановувала його у вигляді бога Лібера, ототожнюваного з грецьким Діонісом, очевидно, тому, що між чоловіком і богом знаходила якісь спільні риси.

3 Тразілл - ім'я, яке характеризує його носія; по-грецьки воно означає: «нахабний», «зухвалий». Аналогічно «говорящими» іменами є: Харита - «принадна», «мила» і Тлеполем - «відважний», «войовничий», [227]

4 Жалоба по небіжчику становила десять місяців; стільки колись мав у стародавніх римлян рік (Овідій. «Календар», І, 35).

5 Тобто між 6 і 9 годинами вечора.

6 Богині помсти - Фурії.

7 Див. примітку 16 до кн. VII. Тут осел тлумачить міф про Беллерофонта, Пегаса й Хімеру в гумористично-раціоналістичному дусі.

8 Римляни вірили, в кожного є свій «геній» - добрий дух, який вважався виразом сили даної людини, її життєвої енергії і водночас її охоронцем протягом усього життя.

9 Пастухи були рабами-втікачами, тому боялися, що їх будуть розшукувати.

10 Окличний цей керував аукціоном.

11 Батьківщиною культу Сірійської богині Атаргатіс була .Сі-^ рія. Головний храм її був у місті Гіераполіс. Про культ цієї богині дає уявлення твір «Про Сірійську богиню», який приписували Лукіану, письменникові II ст. н. є. Культ її відзначався істеричним екстазом, свята на її честь мали оргіастичний характер. Жерці богині, так звані галли, були скопці, носили жіночий одяг. Через свої дикі, екстатичні танці й жебрачий спосіб життя мали погану репутацію.

12 Каппадокія - гірська країна в Малій Азії, славилась годівлею коней. Жарт у цьому місці полягає в тому, що окличник розхвалює непоказного осла як породистого коня.

13 Астрологія, яка проникла в Рим з Близького Сходу, користувалась великою популярністю. Римські імператори мали навіть своїх придворних астрологів, які їм пророкували майбутнє.

14 Осел тут жартома трактується як людина, чиє народження зареєстроване в офіційних документах. В імператорському Римі від часів М. Аврелія закон вимагав, щоб батько заявив протягом ЗО днів про народження дитини. .

15 Окличник-продавець жартує, видаючи осла за римського громадянина. Про який Корнеліїв закон ідеться - невідомо. Закон, котрий забороняв схоплювати й продавати вільнонароджену людину, називався Фабієвим законом (lex Fabia de plagiariis).

16 Сабазій - божество малоазійського походження. Згодом Сабазія ототожнювали з Діонісом.

17 Беллона - римська богиня війни. У І ст. до н. є. в Рим було занесено культ малоазійської богині Ма, яку римляни почали вшановувати під ім'ям богині війни Беллони. Богослужінням на честь Ма - Беллони властивий був оргіастичний характер.

18 Ідейська мати - Кібела, або Велика Матір. її культ вийшов із Малої Азії (Фрігії), де стояв головний її храм у місті Пессінунті. [, 228]

19 Адоніс - вродливий юнак, улюбленець Афродіти.

20 Філеб - грецьке ім'я, досл. «друг молоді», вжите, щоб ви-п'ятити протилежні.

21 Натяк на міф про Іфігенію, дочку Агамемнона і Клітемне-стри. Греки повинні були принести її в жертву для щасливого відплиття під Трою. Слабосила Іфігенія спочатку благає в батька пощади, потім, зрозумівши, що від неї залежить успіх походу на Трою, добровільно виявляє готовність принести себе в жертву для загального добра. Доли вже мали її вбити, богиня Артеміда замінила Іфігенію ланню й забрала її в Тавріду (Крим), де зробила її жрицею. Цей міф став основою трагедії Евріпіда «Іфігенія в Авліді».

22 Фрігійські мелодії характеризували піднесеність, релігійний настрій (див. нижче кн. X, розділ 31).

1 Наведені імена вжиті Ацулеєм для викликання комічного ефекту. Так, погонич мулів Міртіл має те саме ім'я, що візничий царя Еномая, який зрадив свого пана і допоміг Целопсові перемогти у гонках; кухар Гефестіон названий від бека вогню Ге-феста; лікар Аполлоній- має ім'я від бога Апол'лона, який, між іншим, і лікував.

2 Цю новелу використав Боккаччо у своєму «Декамероні» (День VII, новела 2). .

3 Йдеться про великого розміру глиняний кадіб, який в античності служив для зберігання вина, олії, зерна тощо.

4 ...Матері богів...- Велика мати богів - те саме, що Кібела, або Ідейська богиня ^див. примітку 18 до кн. VIII). її культ був популярний не-тільки на Сході, а й у різних 'частинах західних провінцій імперії.

5 Рабам, які пробували втекти або скоїли якийсь злочин, випалювали на чолі початкову букву або ціле слово, яке вказувало на їх провину.

6 Дим і гаряча пара виходили, очевидно, з пекарні, бо мірошник, як переважна більшість їх в античності, був водночас і пе1 карем.

7 Праця в млині належала до найважчих, до того ж раби працювали- в кайданах, постійно підстьобувані бичами наглядачів.

8 Мається на увазі Гомер, який в «Одіссеї» (кн. І, р. 1-4) славить Одіссея, бувалого мужа, що,

(Переклад Бориса Тена).

9 Апулей характеризує жінку як -християнку. Закиди, які він їй робить, були в обігу серед населення Римської імперії в II ст. н. є.

10 Фллеаітер - грецьке слово, досл. «улюбленець гетер».

11 Дві нижче наведені новели використав Дж. Боккаччо у своїй збірці «Декамерон» (День V, новела 10). V

12 Декуріон - член міського сенату. Див. також примітку 64 до кн. XI. . -

13 Арета - грецьке слово, що означав досл. «доброчесність», «цнотливість», вжите тут з насмішкою.

14 Мірмекс.- грецьке слово, досл. «мурашка»; ім'я, яке повинно характеризувати його носія як непосидючого роботягу.

15 Стародавні греки і римляни не знали способу вберігання вина, щоб у ньому не утворювався осад, через те перед вживанням проціджували його.

16 Тобто протилежну земну півкулю.

17 Статуя Церери, покровительки хлібних злаків, стояла, зрозуміла річ, в домі мірошника на почесному місці.

18 Нижче наведена новела також потрапила в «Декамерон» Дж. Боккаччо (див. День VII, новела 2).

19 Закон Юліїв (див. примітку 31 до кн. У?) відзначався надзвичайною суворістю. Чоловік і батько жінки, винної в перелюбстві, повинні були обов'язково притягти винну та її коханця до суду, і обоє-'вона і він - зазнавали суворої кари. Навіть батько жінки, пійманої на перелюбстві, мав законне право вбити дочку і її коханця.

20 Фраза з описом сходу сонця - наслідування врочистого стилю Гомера - звучить тут пародійно.

21 Мірошник повідомив жінку про розлучення не особисто, а за посередництвом третьої особи усно або письмово.

22 Перша стадія глибокої жалоби тривала дев'ять днів.

23 Поетичне визначення пори року. Сонце вступав в сузір'я Козерога на початку зими.

24 Грецький дорожній стадій дорівнював 240 крокам, тобто 157,5 м.; отже, 60 стадій приблизно дорівнює 9,6 км.

25 Стародавні римляни вірили в різні забобони. Колегія гаруспіків ворожила по нутрощах жертовних тварин і тлумачила небесні знамення, авгури, або птаховіщуни розгадували волю богів по польоту птахів і по тому, як дзьобають зерно священні кури.

26 Фурії (у греків Брінії, або Евменіди) зображались у вигляді осоружних старих бабів зі зміями у волоссі, а бичами або факелами в руках. , [230]

27 У римській армії центуріони, тобто сотники, постійно носили при собі жезл, що був за ознаку влади і служив засобом покарання воїнів. Тут цей рядовий воїн захопив жезл для залякування цивільного населення.

28 Втрата меча розцінювалась у римській армії як серйозний влочин; мало того, як зневага величі імператора, бо, приймаючи військову присягу, воїни клялися генієм імператора.

29 Тут має місце злиття двох грецьких -прислів'їв. Дуже популярною була приказка «Ярої тінь осла», тобто про дрібницю. Друга - менш популярна: «через осляче . підглядання». Також і цю приказку вживали тоді, коли хтось судився через щось, не варте уваги. Виникла вона начебто від того, що один гончар дав позов у суд на власника осла, який засунув голову в його майстерню, скинув і розбив кілька горшків. Апулей контамінував дві приказки, поставивши другу на першому місці, а першу - на другому.

1 Котурни - грецька назва певного виду взуття, У давньогрецьких і римських акторів котурни - це < вид сандалій з дуже товстою підошвою; взували їх з метою збільшення зросту виконавця ролі в трагедіях для надання більшої величі образам героїв та богів. У акторів, які виступали в комедіях, було легке взуття -сокк. В метонімії котурн і сокк означають трагедію й комедію.

2 Новелу про отруйницю запозичив у свою збірку «Італійські новели» Дж. Фіорентіно.

3 Побиття камінням (каменування) не було покаранням, передбаченим римським законодавством. Це вияв стихійного обурення народу з приводу особливо кричущого злочину.

4 Курія - будинок, в якому відбувались засідання римського сенату. Тут: назва будинку місцевого сенату.

5 Судилище бога Марса, тобто ареопаг - найвищий орган судової влади родової аристократії в стародавніх Афінах, названий так від пагорба, який мав назву пагорб Ареса, бога війни (Агеіоз ра£оз - Аресів пагорб). В його компетенцію входили зокрема справи про кровопролиття. Ареопаг став синонімом високого судового трибуналу. Риторичні виступи на ньому заборонялись.

Кара за вбивство родича (батька, матері, інших рідних) була надзвичайно сувора. Після того, як убивцю вишмагали до крові рівками, його' зашивали із змією, мавпою, собакою й півнем у [231] шкіряний мішок і топили в норі. Якщо ж не було,поблизу моря, убивцю кидали на поталу диким звірам. :

7 У римському судівництві судді - висловлювали своє рішення на навощених табличках за допомогою одного з трьох скорочень: С = сопдепто - засуджую. А =. аЬзогто - виправдовую, N11 - поп Іідиеі - питання неясне (формула, якою суддя утримувався від рішення).

8 Див. примітку 8 до кн. III.

9 Мандрагора - рослина, яку застосовували- як снотворний і обезболюючий засіб. Корінь мандрагори, який нагадував людську постать, вживали в середні віки як магічний лікувальний засіб, носили як талісман.

10 Військовий трибун- командир у римській армії. їх було по в па кожен легіон.

11 Полінік - син царя Фів Едіпа, вигнаний своїм братом Етеок-лом, утік в Аргос, звідки повів військо на своє рідне місто і проти рідного брата. Обидва брати загинули у братовбивчому поєдинку, їхні імена стали синонімом ворогуючої пари братів. Цей-міф покладено в основу сюжету трагедії Есхіла «Семеро проти Фів».

12 Фіней - фракійський цар і віщун. Він за намовою нової - жінки скатував своїх двох синів, народжених від покинутої ним дружини Клеопатри (за іншою версією - осліпив їх). Крім того, відкрив людям наміри богів. За все це боги осліпили його й наслали на нього гарпій - міфічних потвор-птахів з дівочим лицем і залізними пазурами, які забирали й запаскуджували його їжу, через те його мучив вічний голод. Див. також примітку 28 до кн. II.

13 ...на керівну посаду...- йдеться про посаду цензора. Цензорів" у Стародавньому Римі обирали строком на п'ять років. їх компетенцією було: наглядати за звичаями, розподіляти громадян за майновим цензом на класи, визначати розміри податків, такі завдання, як проведення громадських робіт, здача відкупів тощо. -- - "

14 Галлія-римська провінція (теперішня Франція). Фесса-лійські й галльські коні мали добру славу в античні часи;

15 Фалери - металічні бляхи, які прикрашали кінську збрую.

16 Пасіфая - дружина крітського царя Міноса, яка вступила в любовний зв'язок з биком і народила потвору Мінотавра.

17 Незгода (лат. Віуаіііав) - уособлення незгоди, розбрату.

18 Вірність (лат. Рісіез)-уособлення вірності, чесності. - -

19 «Священний» напій - відвар еллебора - чемериці, який застосовувався як ліки проти душевних захворювань та епілепсії, а також як рвотний і проносний засіб. [ 232]

20 Цілюще а точки аору Проверпінщ тобто таке, що зажене на гой евіт (іронічно сказано).

21 Згідно з римським заковом, який набрав чинності в часи панування імператора Клавдія (правив з 41 по 54 рр.), маєток померлої дитини ставав власністю матері, немовби як втішення за втрату дитини. Така спадщина мала назву «скорботної».

22 Піррічний, або дорійський танок - військовий танок, який виконувався під гру на флейті Й наслідував рухи воїнів ^під час бою (наступ, удари, замахування, відступ).

23 Апулей дає докладний опис пантоміми, тобто театральної мімічної вистави, яка супроводилась музикою (відповідав теперішньому балету). Пантоміми набули великої популярності в часи імперії, витіснивши зі сцени комедії й трагедії.

24 Ідейська гора - біля підніжжя гори Іди (Мала Азія) стояло місто Троя. ..'

25 Паріс - син троянського царя- Пріама й Гекуби. В суперечці трьох богинь Гери, Афіни й Афродіти про те, котра ,з них най-вродливіша, визнав перемогу за Афродітою, віддаючи їй золоте яблуко з написом: «Найвродливішій». Див. також примітку 22 до кн. IV.

26 Ефеби - афінські юнаки у віці від 18 до 20 років відбували військову повинність. Ефеби носили хламиди (вид плаща).

27 Кадуцей - жезл оповісника, атрибут Меркурія як вісника і окличника богів.

28 Кастор і Поллукс - брати-близнюки, сини Зевса й Леди, з яких Кастор був смертний, а Йоллукс (Полідевк) - безсмертний. Після смерті Кастора Зевс дозволив, щоб брати проводили один день на небі, другий -у підземному царстві. Називали їх Діоскурами, тобто синами Зевса. ' ~

29 Мінер ва - римська богиня мудрості (у греків Афіна), дочка Юпітера, покровителька ремесла й науки.

30 Див. примітку 32 до кн. IV. 81 Див. примітку 32 до кн. IV.

32 Викрадення Єлени Парісом стало причиною Троянської війни і-в результаті-н-зруйнування Трої.

33 Паламед - син евбейського царя Навплія, воював під Троєю. Його, несправедливо обвинуваченого Одіссеєм у зраді, греки забили камінням.. .

34 Див. примітку 13 до кн. III. Улісс - інакше Одіесей.

35 Мається на увазі засудження до страти грецького філософа Сократа в 399 р. до н. є., обвинуваченого у безвірництві й розбещуванні молоді. На запитання одного з учнів Сократа - Херефона, чи є хто- мудріший за Сократа, дельфійський оракул відповів, що- мудрішого від нього немає. [233]

39 Кенхрей - головна гавань Корінфа (няні Кенхріес). 37 Саронічним морем.названа тут Саронічна затока, одна з заток Егейеького моря, на південь від Аттіки.

1 Звертаючись до місяця, Луцій моляться не богині місяця Селеві (як слід було б очікувати), а єгипетській богині Ізіді.

2 Піфаеор (VI ст. до н. є.) - грецький філософ, родом з острова Самоса, засновник філософської школи в Кротоні (Південна Італія). Сімка вважалась священним числом не тільки в піфагорейській школі, а й в деяких релігійних та містичних ученнях.

3 У своїй молитві Луцій ототожнює Ізіду з іншими богинями: Цереррю, Венерою, Діаною, Прозерпіною, прирівняною тут до Гекати, і Юноною як царицею неба. Це один з виявів синкретизму, тобто тенденції до злиття різних релігійних учень в одне, ототожнювання всіляких богів і скорочення їх числа. В цій книзі видно намагання зробити єдиними верховними богами єгипетських богів Ізіду й Озіріса за рахунок ліквідації інших. Філософською основою синкретизму було містичне вчення секти орфіків та неоплатонізм - філософський напрям, розквіт якого припадає на ІІГ ст. н. є. (Плотін, Ямвліх, Прокл).

4 Див. примітку 5 до кн. VI. За міфом, винахідницею землеробства була Церера (Деметра), а до того часу люди споживали жолуддя. Першим учнем Церери в справі обробітку землі був Тріптолем, син еяевсінськюго царя Келея. Завдяки йому Елевсін став центром культу Деметри.

5 Ефес - велике місто на Іонійському побережжі Малої Азії, відоме храмом Артеміди, одним із семи чудес свку. Артеміда (Діана) вважалась покровителькою породіль.

6 Прозерпіна ототожнюється тут з малоазійською Гекатою, похмурою богинею підземного царства, володаркою злих демонів, привидів, нічних кошмарів, покровителькою чаклунства. Священною твариною Гекати був собака, в жертву приносили їй щенят. Гекату зображали жінкою високою на зріст, із смолоскипом у руці, інколи з трьома головами.

7 Це стосується Діани (Артеміди), богині полювання.

8 Хлібні колоски й дракони були атрибутами Церери (Деметри). Тут приписуються Ізіді, яка перебрала на себе всі функції й атрибути античних богинь.

9 Багатобарвна шата - символ багатогранної влади Ізіди.

10 Чорний плащ - вбрання Прозерпіни, богині підземного царства. [234]

11 Брязкальце, тобто систр.

12 Судно було одним з ознак влади Ізіди як богині моря й опікунки мореплавців.

13 Пальма - символ перемоги. .

14 Фрігійці - населення Фрігії, країни в Малій Азії, вважались найдавнішим народом у світі. Так твердить грецький історик Ге-родот (V ст. до н.є.) у своїй «Історії» (кн., II, розділ 2). Щоб вирішити суперечку між єгиптянами'й фрігійцями, котрий з цих-народів старіший;,, фараон . Псамметіх наказав виховувати двох немовлят осторонь від людей. Після двох років першим словом, яке вимовляли діти, було слово «бекос», що по-фрігійськи означає «хліб». На основі цього експерименту було визнано пріоритет походження за фрігійцями.

15 Пессінунт-> місто в Малії Азії, центр культу Кібели (див. примітку 18 до кн. VIII). '

16 Мінерва Кекр'опічна, тобто Афіна Паллада,- головна богиня Афін, ототожнювана з римською Мінервою. Кєкрбпічною названа від імені Кекроиа (Кекропса), міфічного засновника Афін (місто Кекропса - Афіни).

17 Див. примітку 18 до кн. IV.

18 На Кріті, що славився знаменитими лучниками, поширений був культ Бритомартіди, або Діктинни, опікунки мисливців, рибаків, моряків. Згодом Діктинну ототожнювали з Артемідою (Діаною).

19 Сіцілїйці названі тримовними, бо на Сіцілїї користувалися трьома мовами: латинською, грецькою (особливо в грецьких колоніях і місцевого (сіцілійською) говіркою. Прозерпіна має епітет Стігійської від річки Стікс у підземному царстві.

20 Рамну зія - епітет Немезіди - богині справедливої помсти, культ якої процвітав в аттічному селищі Рамнунті.

21 Арійці - стародавній народ, що населяв територію теперішнього Ірану. Інше припущення, що мова йде про африканське плем'я такої ж назви, згадуване істориком Лівієм (кн. XXXIII, розділ 18).

22 Ізіда - єгипетська ботиня, уособлення родючості долини Нілу, покровителька мореплавства. її культ було занесено в Рим у II ст. до н. є. Шанувальники цієї богині були серед різних класів - населення. Культ Ізіди мав велике поширення серед жінок. Двічі на рік справлялись урочисті свята на. честь Ізіди. Під час весняного свята врочисто освячували корабель Ізіди. Осіннє ж свято присвячене було спогадам про те, як богиня шукала тіло свого чоловіка Озіріса, вбитого злим Сетом. Сумне богослужіння набирало радісного настрою з моменту» знайдення Озіріса та його воскресення. Культом Ізіди займався великий [235] штат жерців різного рангу. Вибрані віруючі допускались до оеоб-ливих таємничих посвячень, які полягали в урочистих, прихованих від непосвячених осіб, церемоніях.

23 Ізіда як богиня моря відкривала на початку березня мореплавство.

24' Троянда була священною квіткою Ізіди.

25 Осел в Єгипті був посвячений богові смерті і всілякого лиха Сету-Тіфону, який вбив свого брата Озіріса. .

28 Ахеронт-^-у давньогрецькій міфології річка в країні померлих; синонім усього підземного світу.

27 Стігійські простори - підземний світ (від річки Стіке. Див. примітку 41 до кн. II).

28 Еліеейські паля, або Елісій - країна вічного загробного блаженства, де перебували після- смерті обранці богів - благочестиві віруючі.

29 Камени - римські Музи, покровительки мистецтва й літератури.

30 Серапіс, або Сарапіс - одне з найважливіших божеств елліністичного Єгипту. Його культ значно розповсюдився поза Єгиптом - у Греції, по всій Римській імперії. Зображався Серапіс зрілим чоловіком, з бородою і з корзиною плодів на голові.

81. Лампа - символ істини й надії.

32 Пальмова віть і кадуцей - атрибути єгипетського бога Анубіса.

33 Сосок, наповнений молоком,- символ материнської турботи Ізіди.

34 Віялка - символ родючості і водночас чистоти.

35 Амфора в водою символізує значення води Нілу для врожайності долини Єгипту, присвяченої Озірісу, який уособлює цю ріку.

39 Анубіе - єгипетське божество, зв'язане з культом мертвих; його зображали у вигляді чоловіка з головою шакала. Як провідник душ покійників у підземне царство ототожнювався з грецьким Гермесом (римським Меркурієм).

37 Під виглядом корови в Єгипті шанували богиню Хатхор, тут ототожнену.з Ізідою.

38 Урна з нільською водою (символ Озіріса) і вмією (символ Ізіди) символізувала єднання Ізіди й Озіріса.

39 У сірці вбачали властивість очищати не тільки у фізичному, а й моральному розумінні»

40 Корма корабля мала вигляд гусячої голови, бо гуска була священним птахом Ізіди.

41 Пастофори- грецьке слово, досл. «ті, що несуть зображення богів»] тут: жерці, котрі несли зображення Ізіди в капличці.

«» Йдеться про весняне свято Ізіди-відкриття мореплавання. Див. примітку 22 до кн. XI. - 43 Священні дерева - лавр, мирт, розмарин та олива.

44 Каядід - латинське слово, досл. «сліпучо-білий», «білосніжний». ' ' 45 ...вітаючи хід сонця... - ранкова молитва до Озіріса, ототожнюваного з богом Сонця. «

48 У деяких східних релігіях (іудаїзмі, культі Ізіди) заборонялось, посвяченим споживати м'ясо деяких тварин, зокрема свиняче.

47 Мова йде про залежність долі людини від небесних світил. Астрологія, 'розповсюджена в античні часи, займалась віщуванням майбутнього людей на основі положення зірок або планет. Ізіда, як володарка небесних світил, що керує їхнім рухом, впливає аа їх посередництвом на долю людини.

48 Йдеться про єгипетські ієрогліфи. .

49 Припускають, що мається на увазі демотичне письмо (від гр. demotikos - народний). Єгипетське письмо (VIII ст. до н. є,- . V ст. н. є.), яке, являло собою спрощену видозміну ієрогліфічних знаків,- перехідний ступінь до коптського письма.

50 В єгипетських містеріях, зокрема в культі Озіріса, посвячений прирівнювався до цього бога; він проходив через уяв-,' ну смерть, потойбічні страждання й воскресіння до нового життя. .

51 Стола - довга шата, в Римі столу носили жінки. Число 12 також має символічне значення (символізує 12 зірок зодіака).

52 Гіперборейці - казковий щасливий народ, який жив там, куди не проникає холодний північний вітер Борей.

53 Мається на увазі міф про Мойри - три богині людської долі (Клото, Лахесіс, Атропа), що пряли нитку людського життя. В римлян вони називались Парками,

54 Августоеий порт - Остія в гирді Тібру, морський порт Рима.

55 Грудневі іди - це 13 грудня;'а напередодні - отже, 12 грудня.

56 Святе місто - Рим, названий так з уваги на безліч храмів різного роду богів.

57 Храм Ізіди стояв у Римі на Марсовому полі;' звідси т- епітет Польова. .

58 "Тирс (жезл, оповитий плющем та листям винограду, увінчаний сосновою шишкою) і плющ - атрибути бога виноробства Діоніса, тут ототожненого з Озірісом.

59 Ааіній Марцелл - ім'я Азіній однокореневе з латинським загальним іменником asinus - «осел». [237]

60 Мадавра - місто в Африці, римська колонія, батьківщіі Апулея, автора «Метаморфоз». Згадка про Мадавру вказує на що Апулей розповідає про себе самого.

61 Кошти, витрачені на подорож в Афіни, де вчився Апулей і Рим, вказують на те, що він вплітає у твір особистий, автобіографічний елемент.

62 Див. примітку 1 до кн. IV.

63 Трійка, як і сімка, вважалась числом ідеальним, священним. Це знайшло вияв у латинському прислів'ї: все, що потрійне досконале (omne trinum est perfectum).

64 У римській армії військове звання декуріон- командирі курії - підрозділу кінноти; в римських провінціях і муніціпіях сенатор, член місцевого сенату, тут мова йде про якийсь чин в общині посвячених у містерії Ізіди, можливо, декуріон очолював групу з десяти чоловік.

65 Л. Корнелій Сулла (138-78 рр. до н. є.) -римський аристократ, після перемоги в громадянській війні був призначений довічним диктатором (82 р. до н. є.) - в порушення всіх римські законів і звичаїв. В часи Сулли - отже, близька 80 р. до н. є,

© Aerius, 2004