Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Марк Аврелій Олімпій Немесіан Еклоги. Еклога друга Переклад Юлії Кузьми
Марк Аврелій Олімпій Немесіан Еклоги. Еклога друга Переклад Юлії Кузьми
© Nemesianus
© Ю.Кузьма (переклад з латини), 1979
Джерело: Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах. Л.: Світ, 2000. 328 с. - С.: 282-285.
Сканування та коректура: Aerius, SK (ae-lib.org.ua), 2004
Марк Аврелій Олімпій Немесіан (Marcus Aurelius Olimpius Nemesianus) - представник римської буколічної поезії, родом з м. Карфагена (Північна Африка, сьогодні Туніс). Про життя поета немає достовірних відомостей; згадка про нього в праці "Шість письменників історії імператорів" (284-324)* дає підстави для висновку, що життя та літературна діяльність його припадають на другу половину III ст.
[* Авторами цього твору були Елій Спартіан, Вулкацій Галлікан, Елій Лампрідій, 'Юлій Капітолін, Требеллій Полліон і Флавій Вопіск.]
До літературної спадщини Немесіана належить твір "Про полювання з собаками" (написаний бл. 283 р. н. є. і зберігся частково). В рукописі цей твір подається разом із поемою Публія Овідія Назона "Про риболовство" (Halieutica) та поемою Граттія Фаліска "Про полювання з собаками" (Cynegetica), від якої зберігся фрагмент у 540 рядків. Тут слід нагадати, що на цю тематику античність знала аналогічні твори грецьких письменників: прозовий твір "Про полювання" грецького історика Ксенофонта (430-354 pp. до н. є.); "Риболовство" (Halieutica) - твір грецького поета із Аназарба в Калікії (Мала Азія) Оппіана (бл. 200 р. н. є.) - присвячений імператору Маркові Аврелію. Крім того, грецький Псевдо-Оппіан із бирійської Апамеї написав поему "Про полювання з собаками" (Cynegetica), присвятивши її імператору Каракаллі (211- 217). Отже, Немесіан мав попередників, які писали на цю тему грецькою та латинською мовами.
Крім того, Немесіану належать чотири еклоги, що збереглися в кількох рукописах XV-XVI ст. разом з еклогами римського поета І ст. Тіта Кальпурнія. У цьому буколічному жанрі зразком Немесіанові служили "Ідилії" грецького поета III ст. до н. є. Феокріта та "Еклоги" Публія Вергілія Марона. Для написання еклог Немесіан, як, зрештою, і Тіт Кальпурній, запозичив переважно мотиви з творів Феокріта й дещо менше - з еклог Вергілія.
Зміст першої еклоги Немесіана - це панегірик якогось поета, автор називає його Мелібеєм (так в Римі називали Вергілія, але ця еклога не має жодного відношення до автора "Енеїди"). Структура та тематика наступних еклог подібні до буколічних ідилій Феокріта - це змагання у співі на еротичну тематику між двома закоханими пастухами.
Українською мовою II еклогу Немесіана вперше переклала Ю. Кузьма (Іноземна філологія. 1979. Вип. 55. С. 157-159).
В.Маслюк
Ідас-юнак і Алкон молодий до Донаки-красуні
З років хлоп'ячих палали обидва коханням жагучим,
Розум втрачаючи свій від принадності й чарів Донаки.
Раз, коли квіти зривала в лощині сусіднього саду
Й груди свої прикрашала акації квітом пахучим,
Друзі застали її і не в силі опертись спокусі,
Любощів овоч солодкий обидва таємно зірвали.
Так зародилось кохання і прагнення вже не хлоп'ячі:
Часом і в років п'ятнадцять любовні приходять страждання,
Тільки Донаку тепер суворі батьки зачинили,
Бо то і в голосі нотки звучали уже не дитячі,
В мові неспокій з'явився, зухвалою, впертою стала,
Часто також червоніла і кров закипала у жилах.
Друзі ж, охоплені жаром кохання, що в серці палало,
Жаль свій в піснях виражали, в них втіху знайти намагались.
Юні, співучі обидва та ще і красиві собою,
Щоки гладенькі в обох і нестрижені кучері пишні.
Сіли сумні під платаном й розради шукали в недолі:
Ідас - у грі на сопілці, Алкон - у піснях милозвучних.
Ідас:
"Жительки лісу Дріади і Напії з нетрів глибоких,
Німфи Наяди, що топчете ніжками берег вологий,
Ви, що у травах квітки пурпурові розсіяли всюди,
Швидше скажіть, де знайти мені милу Донаку - на лузі,
В лісі, чи, може, рожевії ручки лелії зривають?
Три вже пройшли вечори, тричі сонце хилилось на захід,
Я ж на Донаку все жду, за звичкою, біля печери.
В той же час, ніби в ньому відрада якась у коханні,
Чи, може, пристрасть безумна від того смирнішою стане,
Третій вже ранок корівки мої не куштують травиці.
На водопій не підходять до жодного з бистрих потоків;
Стали сухими соски в матерів, і їх лижуть даремно
Бідні телята, їх мукання тихе скрізь чути в повітрі.
Сам я тепер ні з лози, ані з стебел гнучких комишевих
Кошиків вже не плету, молока теж на сир не збираю.
Що ж говорити про це? Теличок в мене тисяча, знаєш,
І молока у дійницях моїх було завжди доволі.
Я ж бо, Донако, той сам, кому дарувала ти часто
Любі цілунки свої; ними пісню могла перервати,
Губи тремтячі мої ти шукала і біля сопілки.
Горенько, горе мені! Чи про мене вже зовсім не дбаєш?
Ось я блукаю блідий, як самшит, від фіалки синіший,
Всякої їжі цураюсь і Вакхові кинув бокали
І вже давно я не в силі забутися сном безтурботним.
Ох, та ж без тебе мені і квіт лілії чорним здається,
Навіть троянди поблідли, померкла краса гіацинта,
Пахощі ніжні не ллються більш з подиху мирта і лавра.
Та появилася б ти, знову лілії білими стали б,
Блиснув би пурпур троянд, гіацинт зарум'янився б ніжно,
Мирти і лаври запахли б мені ароматом солодким.
Так поки любить Паллада маслини, що повні олії,
Вакх - виноградну лозу і Пріап свої яблука любить,
Палєс - веселі луги, я тебе лиш кохатиму, мила".
Так ось тужила сопілка. Алкон яку відповідь дав їй,
Фебе, ти сам розкажи, бо тобі піклуватись піснями.
Алкон:
"Палєс, володарко гір, покровителю наш, Аполлоне,
В лісі могутній Сільване, богине ти наша, Діоно,
Влада твоя простяглась над вершинами Еріку, також
Дбаєш про те, щоб всяк час закоханих шлюбом єднати.
Що я вчинив? Ох, чому мене кинула мила Донака?
Я подарунки давав, яких Ідас ніколи не дав їй,
Подарував соловейка, що трелі дзвінкі їй виводив,
В сплетеній клітці із пруття закритий, та часом траплялось
Дверці хтось навстіж відкрив, він випорхував зовсім як вільний
І між птахами він міг пролітати свобідно над полем,
Вмів він, одначе, додому назад під свій дах повернутись,
Більше цінуючи клітку з лози, аніж ліс і свободу.
Крім солов'я, ще й зайчика й пару голубчиків диких
Зовсім недавно послав, те, що зміг, як добичу із лісу.
І після того, Донако, моїм ти гордуєш коханням?
Може, негідним вважає, що той, який гине без тебе,
Тільки пастух, який вранці на пашу волів виганяє?
Та ж і боги не соромились череду пасти; між ними
Був Аполлон, вчений Пан, віщі Фавни і красень Адоніс,
Вранці сьогодні себе запримітив я в дзеркалі воднім,
Феб не піднявсь ще на небо, ще пурпуром схід не зайнявся,
Світло тремтяче не встигло засяяти в водах прозорих.
Що ж я побачив: обличчя ще навіть пушком не покрите,
Довге волосся; говорять, що я красивіший, ніж Ідас.
Ти мала звичку мене і сама запевняти у цьому.
Щоки рум'яні мої ти хвалила і шию молочну,
Іскри веселі в очах і постать змужнілу юнацьку.
Знаю я гру на сопілці, майстерно на дудці я граю,
Тій, що раніше богів звеселяла, на ній також Тітир
Солодко грав і прийшов він з лісів у пануюче місто.
Певно, і пісня моя про Донаку прославиться в Місті,
Можна хіба і калині рости з кипарисами поряд.
Можна й ліщині між соснами листя своє розпускати".
Так юнаки цілий день про Донаку кохану співали,
Аж із-за лісу з'явився Веспер холодний на небі,
Він їх примусив волів з пасовиська додому погнати.
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Марк Аврелій Олімпій Немесіан Еклоги. Еклога друга Переклад Юлії Кузьми
ЗМІСТ
| 1. | Марк Аврелій Олімпій Немесіан Еклоги. Еклога друга Переклад Юлії Кузьми |
На попередню
|
|
