Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Клавдій Клавдіан Веронський дід Переклад М.Зерова

Клавдій Клавдіан Веронський дід Переклад М.Зерова

© Claudianus

© М.Зеров (переклад)

Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 579.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2004

Клавдій Клавдіан (помер близько 404 р.)-грек з Александрії, переїхав (у 395 р.) до Рима, де і залишився до кінця свого життя. До переїзду писав поезії рідною мовою, потім- латинською. З його грецьких творів до нас дійшло кілька епіграм і фрагменти епосу «Гігантомахія».

Поділ Риму на східну і західну державу викликав у поета, що був гарячим прихильником останньої, панегірики її владі, з одного, і інвективи проти візантійських правителів, з другого боку. В цих політичних творах, що пройняті великою любов'ю до Риму і за які поетові поставили мідну статую, значну роль поряд з реальними сучасними і історичними особами відіграють боги та інші міфологічні персонажі.

Цілком міфологічним є епос Клавдіана «Про викрадення Прозерпіни», де більш лірично і драматично поглиблені ті ж самі мотиви про доньку Церери, які розроблені Овідіем у «Метаморфозах».

Дрібні поезії Клавдіана дещо нагадують «Сільви» Стація, але вони вільні від версифікаторського і риторичного штукарства і виявляють більше душевної щирості.

Уявлення про ці поезії дає елегія «Веронський дід».

Щастя зазнав, хто кінчає свій вік у гнізді родовому,

В хаті, де жив юнаком, пізніх діждавшися літ,

Хто на ціпок припадає, де лазив колись у пісочку,

І про господу свою повість би міг розказать.

Зиски ніколи його не манили назустріч турботам;

Воду п'ючи, не схилявсь він до чужинних криниць,

Не гандлював на морях, не боявся ріжка бойового,

Форуму свари і гук геть стороною минав.

І непричетний до справ, неприхильний до міста тісного.

Знав і любив кругогляд широкополих ланів.

Роки числив по жнивах, був до консульських змін неуважний.

Овоч йому звістував осінь, а квіти - весну.

Сонце вставало всякчас і заходило в нивах розлогих.

Між господарчих робіт розподіляючи день.

Цей от розложистий дуб він малим деревцем пам'ятає,

Гай - одноліток йому, зріс і постарівся з ним.

Чорної Індії дальша для нього Верона сусідня,

Води Альпійських озер - берег Червоний йому.

Втім, його міць не зносилась і руки ще не ослабли:

Третя пора життьова дужим його застає.

Інші нехай по світах, по Гіберіях дальніх мандрують -

Більше спізнають лише, щастя не знайдуть вони. [579]

© Aerius, 2004

Додати в закладки

  
Переклад Translate