Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: [Невідомий автор] Батрахоміомахія, або Війна жаб і мишей Переклад П. Стрільцева
[Невідомий автор] Батрахоміомахія, або Війна жаб і мишей Переклад П. Стрільцева
© [Невідомий автор], VI ст. до Р.Х.
© П.Стрільцев, 1968
Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 126-130.
Рядки: 1-102, 250-306. Якщо знаєте де знайти 103-249, пишіть.
OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003
ПередмоваБатрахоміомахія - невелика поема (з 305 віршів) [!], писана гекзаметром, цікава для нас як найстаріша, до збереглася до нашого часу, літературна пародія й один З найперших зразків цього літературного жанру в європейській літературі взагалі. Сюжет поеми, який наближає її до циклів так званого «тваринного епосу», досить розвиненого в стародавніх літературах усіх культурних народів світу (його можна знайти і в арабському збірнику оповідань «Каліла й Дімна», що є перекладом відповідного староіранського зразка, утвореного з індійського оригіналу, який не зберігся, але має свою пізнішу обробку в оповіданнях, зібраних під назвою «Панчатантра»), зовсім не складний і сам собою не міг би привернути уваги дорослого читача: миша Псіхарпакс (Крихтохапун) була запрошена жаб'ячим царем Фісігнатом (Надуйгуба) відвідати його царство. Для цього Фісігнат бере Псіхарпакса собі на спину, і так вони мандрують болотом. Раптом з'являється водяна змія (точно невідомо, яка це тварина), і Фісігнат, рятуючи життя, поринає у воді, тим часом як Псіхарпакс тоне. Через це виникає війна між ображеними мишами й жабами. Про цю війну радяться боги на Олімпі. Після кровопролитної сутички миші починають перемагати. Тоді, щоб урятувати жаб'ячий рід від остаточного винищення, Зевс кидає блискавку, але й цим не може зупинити войовничого запалу мишей. Нарешті, для врятування жаб він посилає їм на допомогу раків, які женуть мишей. Навіть з такого короткого огляду змісту можна побачити паралелізм між «Іліадою» й «Батрахоміомахією» (наприклад, нарада богів). Але самий сенс пародійності (пародія - грецькою мовою - приспів або протиспів) полягає в контрасті між «високим» стилем і «низьким» сюжетом, тобто застосуванням високоурочистого й умовного словесного оформлення гомерівського героїчного епосу до оповідання про фантастичну війну жаб і мишей. Щодо питання про автора і час складання поеми, то тут точних даних ми не маємо. Антична традиція приписувала цей твір авторові «Іліади» й «Одіссеї» або якомусь Пігретові. Тепер можна вважати, що поема ця складена в усякому разі не Гомером, а час складання можна приблизно встановити як VI ст. до н. є. Підставами для такого визначення є використання в поемі одного виразу Алкея (див. вірш 78), згадування півня, який потрапив до Греції з Малої Азії за часів Теогніда (друга половина VI ст.), а так само й те міркування, що в V ст. не могло бути такої примітивної пародії, бо тоді пародії на Гомера досягли вже свого розквіту в особі Гегемона Фасоського. Багато наслідувань поеми знаходимо в пізнішій європейській літературі; такі, наприклад, «Фрошмейзелер» - поема німецького письменника XVI ст. Ролленгагена; в російській літературі XIX ст. «Война мышей и лягушек» В. А. Жуковського; в українській - «Жабомишодраківка, з гречеського лиця на козацький виворот на швидку нитку перештопана», СПБ, 1859 (перша спроба українського гекзаметра) К. І. Думитрашка. [126].
О.І. Білецький
Рядки: 1-102, 250-303 (?)
[Тут, можливо, певна плутанина у нумерації. По-перше, існує кілька списків цієї поеми і в них різна кількість рядків. По-друге, у книзі ця нумерація чомусь не вказується. По-третє, якщо другий уривок (250-303), починається з 250 рядка, то закінчується не 303, а 306. В.Пащенко вказує, що у поемі 299 рядків, М.С.Альтман, що 300]
001] Розпочинаючи, спершу я Муз хоровод з Гелікону
002] Серце моє на пісню натхненну прошу запалити -
003] Я її ось на колінах творю на табличках писальних -
004] Про колотнечу страшну, війнодишного справу Арея.
005] Будьте ласкаві прихильно до вух донести усім смертним,
006] Як-то відзначились миші, на жаб пішовши війною,
007] Подвиги як повторяли мужів земнородних Гігантів.
008] Справа, як слухать чуток, такий ніби мала початок.
009] Спрагле колись мишенятко, від кігтів кота врятувавшись,-
010] Біля озерця було це -губами до нього припало,
011] Воду смакуючи гожу. Його-то побачила зараз
012] Жаба з озерця криклива й таку зняла вона мову:
013] - Гостю, ти хто такий будеш? Відкіль ти прибув? Хто твій батько?
014] Щиру кажи лише правду, брехню-бо я вмить розпізнаю.
015] Визнаю ж приязні гідним - тебе запрошу до господи,
016] Ще й подарунків коштовних тобі надаю багатенько:
017] Цар я Надуйгуба, власне, котрий у цьому ставочку
018] Шаною жаб користає як їх володар повсякчасний.
019] Батько Багній породив мене від Водоплави-царівни,
020] З нею в коханні з'єднавшись на кручах ріки Ерідану.
021] Дуже ти гарний і доблесний, бачу, значний серед інших;
022] Мабуть, ти вождь берлоносний і в битвах завзятий вояка
023] Будеш, напевно. Та ну-бо, скоріше про рід свій розказуй.
024] Тож Крихтохап після нього у відповідь зараз озвався: -
025] Що ж ти про рід мій розпитуєш, друже? Усі його знають -
026] Люди, богове і птаство, що ген у блакиті ширяє.
027] Звати мене Крихтохапом, до того ж дитям величаюсь
028] Батька свого Хлібогриза вельможного. Ну, а матуся -
029] Це - Жорнолизка, відома дочка владаря Шинкогриза;
030] В хаті мене породивши, на ласощах різних ростила -
031] Фігах, горіхах та всяких, які тільки є, марципанах.
032] Як же нам дружбу закласти? Природа ж моя таки інша:
033] Ти ж бо вікуєш у водах, а я - це візьми до уваги -
034] Звик у людей усе гризти. Від мене тобі не сховати
035] Хліба з найкращого млива у кошику круглім нікуди,
036] Ні пиріжечка смачного, що сиром начинений щедро,
037] Ані окрайчика шинки, ні нутрощів, салом оброслих,
038] Ані свіженького сиру із ніжносолодких вершечків,
039] Ані медових коржів - до цього й безсмертні охочі,
040] Ані наїдків, що їх для людей куховари готують,
041] Вмільці як слід присмачити усяку приправами їжу.
042] І лиховісного гуку війни не сахавсь я ніколи,
043] А, навпаки, у січах із першими в лавах стинався.
044] Я не боюся й людини, хай ростом вона величезна;
045] Вибравшись гарно на ліжко, за пальця краєчок кусаю,
046] То до п'яти знов візьмусь, і укус цей ніяк не відчутний,
047] З милого сну він не збудить, хоч як я кусаю й кусаю.
048] Трьох тільки в цілому світі страхаюсь таки безгранично:
049] Яструба вкупі з котом, що горя не раз завдавали, [127]
050] Та небезпечної пастки, де гибель підступна чигає.
051] А щонайбільше жахаюсь кота, що для нас найстрашніший:
052] Він, хоч і в нірку шмигнути, уперто над нею чатує.
053] Не споживаю капусти я, ні гарбузів, ні редиски,
054] На буряках не пасусь, не вживаю й селери тієї,-
055] Це ж бо для вас харчування, які живете по калюжах.
056] Злегка на це посміхнувшись, Надуйгуба тут обізвався: -
057] Ти розбалакавсь занадто про черево, гостю; і в нас б
058] Змога дивин достобіса в воді й на землі оглядати,
059] Бо земноводний дав спосіб життя усім жабам Кроніон -
060] В двох пробувати стихіях, у житлах цілком супротивних -
061] По суходолу стрибати і в воду, пірнувши, ховатись.
062] Впевнитись хочеш у цьому - легенька цілком буде справа:
063] Сядь-но мені лиш на спину, тримайся гаразд і не зсунься,
064] Та й завітаєш на радість собі до моєї домівки.
065] Мовив і плечі підставив - брикнув той цієї ж хвилини
066] Й ніжної шиї вхопився, на неї проворно стрибнувши.
067] Спершу радів незвичайно, бо поблизьки захистки бачив,
068] І любувався плавбою. Але після того, як хвилі
069] Сині його сполоснули, дрібними заплакав сльозами
070] Й хвостика в воду він виструнчив, наче стернуючи справді.
071] Ревно богам він молився, аби лиш до суші дістатись,
072] В дурості каявся зайвій, і рвав на собі він чуприну,
073] Руки ламав у відчаї; стривожене серденько в грудях
074] Тіпалось несамовито. На землю бажавши вернутись,
075] Він мимоволі зайойкав і, пойнятий жахом холодним,
076] Зрештою мовив-таки, одним усе духом сказавши:
077] - Чи провіз так на спині вантаж препалкої любові
078] Бик, що з Європою мчався по хвилях до острова Кріту,
079] Як понесла мене, мишу, на спині до хати своєї
080] Жаба на гладі прозорій, строкатим розкинувшись тілом!
081] Вуж-водяник де не взявся - страхіття однаково грізне
082] Для обидвох: над водою він високо випрямив шию.
083] Тільки Надуйгуба вздрів це - і шаснув у воду байдужий,
084] Що на загин неминучий покинув супутника в скруті:
085] Булькнув на дно у ставочок і втік він від чорної смерті,
086] Скинута ж миша зненацька горілиць упала у воду
087] І, потопаючи в хвилях, лиш порскала й борсалась вельми.
088] Часто пірнала під воду, частенько ізнов виринала,
089] Б'ючи лапками, та згуби минути було не під силу:
090] Змочена шерсть, обважнівши, тягла її вспід нездоланно.
091] Тонучи в хвилях, такі ще востаннє слова пропищала:
092] - Ні, від богів не сховаєш, Надуйгубо, зла, що накоїв.
093] Скинувши в став мене з себе, неначе з високої скелі.
094] Ти б мене не перевершив, негіднику підлий, на суші -
095] У всезмаганні, борні й перегонах, але ти навмисне
096] У глибочінь мене вергнув; та бог справедливий те бачить:
097] Мишаче військо помститься за це на тобі, неодмінно.
098] Мовивши так, захлинувся. Одначе якраз зауважив
099] Це Блюдолиз, що саме сидів тут на березі тихім [128]
100] І для мишей він найпершим став вісником смерті лихої.
101] Пискнувши несамовито, порвавсь він мишей сповістити.
102] Ті ж, як про лихо дізнались, страшенна їх лють охопила.
103-249] Щоб помститись за смерть Крихтохапа, миші оголошують жабам війну. Починається битва, і миші беруть гору.
[Якщо ви знаєте, де можна знайти переклад (П.Стрільцева чи когось іншого) цього пропущеного уривку (у якому журналі чи книзі він є), будь-ласка, повідомте мене - aerius@ukr.net ]
250] Як Хлібогриз розтрощив Надуйгубі списом голінку,
251] Той з бойовища подавсь, кульгаючи в муці нестерпній,
252] І до канави метнувся, щоб наглої смерті уникнуть;
253] Та ще не раз виринав він, нестерпної сповнений муки.
254] Як Цибуляк запримітив, що цар напівмертвий звалився,
255] Врізавсь до першої лави і гострим кольнув очеретом -
256] Та ба, щита не пробив він: зав'яз його списа лиш кінчик.
257] Стукнув його ж по шоломі міцнім і в горнятко завбільшки
258] Лопухоїд божественний - Арея точнісінький образ,-
259] Що задиракою тиснув на жаб сам один проти юрми;
260] Тож і до нього шатнувся, та він як поглянув, не встояв
261] Перед силенним вояцтвом - пірнув у безодню ставочка.
262] Був у мишей один хлопець, значний парубчак серед інших,
263] Майстер боїв рукопашних, улюблений син Хлібомисла;
264] Звавсь Скибокрад-верховода, наслідувач бога Арея,
265] Що між мишей виділявся, один борючись проти юрми.
266] Саме стояв він і чванивсь, що тут-таки, біля ставочка,
267] Вигубить сам, без нікого, поріддя ропух невгамовних.
268] І, шкаралупу горіха розбивши на дві половинки,
269] Припасував до плечей їх для захисту рук від ударів.
270] Хвастощі, може, й здійснив би він, бувши добрячий моцака,-
271] Жаби, однак, налякавшись, усі до ставка відступили.
272] Стежив за боєм, звичайно, людей та богів усіх батько,
273] Й шкода Кроніону стало тих жаб, що оце пропадали.
274] Тож головою хитнувши, таке він почав говорити:
275] - Диво ж бо, леле, ой диво очима я бачу своїми.
276] Сильно-таки непокоїть мене Скибокрад, що в ставочку
277] Вибити жаб нахваляється. Тим-то поспішно Палладу
278] І війнодишного разом із нею пошлімо Арея,
279] Щоб його в бій не пустили, дарма що такий він силенний.
280] Так от промовив Кротон, а Гера йому відказала:
281] - Тут ні Афіні, Кроніде, ні навіть потузі Арея
282] Не відвернути від жаб цих над ними навислої згуби.
283] На порятунок ходімо усі. Та в рух свою зброю
284] Міг би ти кинуть - лиш так ми знешкодимо зуха такого -
285] Нею Титанів скарав ти, сміливих і дуже завзятих,
286] І погубив Капанея могутнього, як і чудного
287] Занапастив Енкелада та плем'я Гігантів дикунське.
288] Так говорила. Кроніон жбурнув тоді громом огненним:
289] Загрюкотіло найперше й труснуло високим Олімпом.
290] Вслід за цим блискавка ясна, пронизлива Зевсова зброя,
291] Звивисто в небі мигнула, з руки владаря полетівши.
292] Всіх громовиця злякала: і жаб, певна річ, і мишей теж,
293] Та не спинила навали мишей; навпаки, їх ще більше
294] Вибити впень поривалося жаб задирливих кодло. [129]
295] Так було б сталось, та зглянувсь на жаб із Олімпу Кроніон
296] І в найскрутнішу хвилину негайно послав оборонців.
297] Де не взялися тварюки - у панцирах та клишоногі,
298] Зігнуті, повзають рачки, мов кліщі в них рот, твердошкірі,
299] Широкоплечі, кощаві, а спини яскраво лисніють;
300] Згорблені, руки в них - клешні, та й дивляться аж з-під грудей десь;
301] Ще й восьминогі, дворогі, в поході нестримні, а звуть їх
302] Раками. Хвостики раки мишам відгризати взялися
303] Й ноги та руки також, а мишачі леза згинались.
304] І, налякавшися раків, не встояли миші нікчемні -
305] Кинулись притьмом тікати... Вже сонце на заході згасло,
306] Й справа війни одноденної зрештою так закінчилась.
© Aerius, 2003
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: [Невідомий автор] Батрахоміомахія, або Війна жаб і мишей Переклад П. Стрільцева
ЗМІСТ
| 1. | [Невідомий автор] Батрахоміомахія, або Війна жаб і мишей Переклад П. Стрільцева |
На попередню
|
|
