Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Езоп Байки Переклад А.Білецького, Ю.Мушака
Езоп Байки Переклад А.Білецького, Ю.Мушака
© Езоп
© А.Білецький (переклад), 1938
© Ю.Мушак (переклад), 1938, 1961
Джерела: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 130-133.[1-9 байки]; Лісовський А.М., Пультер С.О. Зарубіжна література: Хрестоматія для 6 класу. К.: Вежа, 1994. 504 с. С.: 92-93.[10-13 байки]; Зарубіжна література. 6 клас. Хрестоматія. Тернопіль: Навчальна книга, Богдан, 1999. 400 с. С.43-44 [14, 15 байки].
OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003
Зміст
Переклад А.Білецького:
Переклад Ю.Мушака:
Байка (грецьке айнос - глибоко думне оповідання, що потребує, як за гадка, відповідного тлумачення; згодом також апологос-«притча», як жанр народної усної творчості з давніх-давен сформувалася або проторувала собі а шлях у світ старогрецьких міст-держав.
Що в Греції існувала певна байкова традиція вже в VIII-VII ст. до н. є., доводить, наприклад, байка, переказана Гесіодом у його поемі «Роботи і дні». Зміст її такий: Яструб, спіймавши Соловейка, що жалісно пискав у нього в кігтях, наказує йому мовчати, бо, мовляв, все одно він - Яструб - сильніший і від нього залежить, чи з'їсти слабшого Соловейка, чи пустити його на волю. Той нерозумний, хто хоче змагатися з дужчим, бо не переможе, а тільки завдасть собі лиха. Крім Гесіода, переказували байки або створювали їх за готовими зразками ще й Архілох, Стесіхор, Сімонід.
В Архілоха розповідається про те, як заприятелювали Орел з Лисом, як Орел зрадив його, а той помстився; як Мавпа ридала на могилах великих людей, оплакуючи їх як своїх предків, а Лисиця сказала їй: «Добре ти збрехала, бо з цих померлих ніхто не підведеться, щоб покарати тебе за твою брехню».
Ця байкова спадщина, яка «ходила» в народі, поступово зростаючи й ускладнюючись, була, за легендою, вперше літературно оброблена Есопом. Але вже за античних [130] часів справжнє буття Есопа викликало багато сумнівів. Перше згадування про нього знаходимо у відомого старогрецького історика й географа V ст. до н. є. Геродота, який називає його рабом Іадмона на острові Самосі за часів фараона Амазіса (середина VI ст. до н. є.) і розповідав про його насильницьку смерть. З цього оповідання, очевидно, розвинулися пізніші, а на підставі їх склалася ціла народна книга про життя Есопа, горбаня-фрігійця (Фрігія - країна в Малій Азії), який був рабом Ксанта, вчителя філософії, «хоча й невігласа»; згодом Есоп був визволений від рабства і служив при дворі лідійського царя Креза. Крез послав його в Дельфи з грошима для храму, але Есоп повернув йому гроші, кажучи, що не варт їх туди передавати. Саме в Дельфах ніби загинув Есоп, скинутий з скелі за блюзнірство. Звичайно, всі ці подробиці були вигадані значно пізніше, ніж склалися прозаїчні байки з несталою мораллю, фантастичними ситуаціями, де переважно діють тварини. Вже за античних часів були спроби впорядкувати ці байки, об'єднавши їх у збірнику. Перший, хто зібрав їх, був Деметрій Фалерейський (350 р. до н. є.), державний діяч, філософ і письменник IV ст. до н. є.
Із збірок, які збереглися до нашого часу, найстаріша укладена (І ст. н. є.) вільновідпущеником імператора Октавіана Августа, Федром, який переказав байки в латинських віршах. З книги Федра утворилася пізніша латинська прозаїчна версія, зв'язана з ім'ям якогось Ромула, що мала великий вплив на розвиток байкового жанру за середньовіччя і в епоху Відродження. В III ст. н. є. обробив байки Бабрій (очевидно, погречений римлянин) у грецьких віршах; в IV-V ст. н. є. латинськими віршами їх обробляв Авіан. В XI ст. складеш були дві прозаїчні версії, які використав монах Максим Плануда (І300) для свого збірника Есопових байок, до якого він додав також докладний «Життєпис Есопа».
Щодо подальшого поширення байок Есопа в європейській літературі, то досить буде згадати, що всі європейські письменники, які складали байки, тією або іншою мірою були спадкоємцями Есопа. В українській літературі можна простежити те ж саме наслідування; це буде особливо наочно для читача, коли він зіставить з наведених нижче байок такі, як «Ворон і Лисиця», «Мурашки й Цикада» з відповідними байками Л. Глібова: «Ґава й Лисиця», «Коник-Стрибунець».
О.Білецький
ВОРОН І ЛИСИЦЯ
Ворон, схопивши шматок м'яса, сів на дерево, а Лисиця, побачивши його й задумавши відібрати собі м'ясо, зупинилася й почала йому казати, який він величний та гарний, і що йому личило б над усіма птицями царювати, і що так би воно й було, коли б він мав ще голос.
Тоді він, вирішивши довести їй, що й голос має, кинув м'ясо й закричав на всю горлянку, а вона, схопивши м'ясо й втікаючи, сказала: «О, Вороне, все ти маєш - лише розуму тобі бракує!»
Нерозумного чоловіка словом можна вмовити.
МУРАШКИ Й ЦИКАДА
Мурашки взимку сушили на сонці вогке збіжжя, коли до них підійшла голодна Цикада й попросила, щоб їй дали їсти. Тоді вони спитали її, чому вона не заготувала собі харчів улітку, а вона їм: «Мені все було ніколи, я співала». На це Мурашки, сміючись, відповіли: «Якщо ти співала влітку, то потанцюй узимку».
Не слід зневажати нічого, щоб згодом не довелося шкодувати. [131]
ЛИСИЦЯ І ТЕРЕН
Лисиця стрибнула через пліт і, щоб не послизнутися, вхопилася за Терен. Обідравши лапу і погано себе почуваючи, почала дорікати Тернові, що той завдав їй ще гіршого нещастя, коли вона в біді шукала в нього порятунку. А Терен заперечив: «Ой, як же ти помилилася, надумавши вхопитися за мене, коли я сам звик до всіх чіплятися».
Трапляються такі нерозсудливі люди, що вдаються по допомогу до тих, для кого більш природна річ шкодити.
ХЛІБОРОБ І ЙОГО ДІТИ
Хлібороб, відчувши, що скоро помре, вирішив навчити своїх дітей добре обробляти землю. От він покликав їх і сказав: «Діти, в одному з моїх виноградників закопано скарб». Після його смерті діти взялися за лемеші та мотики і скопали все своє поле, але так і не знайшли скарбу. Зате врожай з виноградника був у декілька раз більший.
Байка доводить, що скарб для людей - це набуте працею.
ХЛІБОРОБОВІ ДІТИ
Хліборобові діти між собою не мирилися. Він їх часто вмовляв, але слова не допомагали. Тоді Хлібороб вирішив вплинути на них ділом і сказав їм принести в'язку різок. Коли вони виконали те, що він їм загадав, батько [132] дав їм в'язку і наказав зламати її. Але діти, хоч як силкувалися, не змогли цього зробити. Тоді батько розв'язав в'язку і дав кожному по різці. Коли вони легко переламали їх, батько промовив: «Отак і ви, діти, якщо будете дружні, вас не подолають вороги, коли ж житимете в незгоді, вас легко переможуть».
Байка доводить, що коли згода між людьми - їх важко перемогти, коли незгода - легко.
ХЛІБОРОБ І ЗМІЯ
Хлібороб узимку знайшов задубілу від холоду Змію і, пожалівши її, поклав за пазуху. Змія відігрілася, прийшла до пам'яті і вкусила свого благодійника. Хлібороб, умираючи, сказав: «Страждаю по заслузі, бо пожалів гадину».
Байка доводить, що негідники не змінюють своєї вдачі навіть і тоді, коли їм роблять найбільше добро.
ПОДОРОЖНІ І ВЕДМІДЬ
Два приятелі подорожували разом. Коли назустріч їм Ведмідь. Один з них швидко вибрався на дерево і там сховався. А другий, що опинився на краю загибелі, впав на землю, удаючи з себе мертвого. Як тільки Ведмідь нахилив морду і почав обнюхувати його, він затамував подих, бо кажуть, звір не займає мертвого. Коли Ведмідь відійшов, його товариш спустився з дерева й запитав, що шепотів йому Ведмідь на вухо? А той відповів: «Щоб я надалі не подорожував з такими друзями, що тікають при небезпеці!».
Байка доводить, що справжніх друзів пізнають у біді.
СОБАКА З ШМАТКОМ М'ЯСА
Собака з шматком м'яса в зубах переходив убрід річку. Побачивши у воді свою тінь, він вирішив, що там - інший собака, з більшим шматком м'яса. Тому-то він кинув своє м'ясо і метнувся, щоб відібрати м'ясо в іншого собаки. Та сталося так, що він позбувся свого і другого не відібрав. Одне було недосяжне, бо його й не існувало, а друге попливло за водою.
Ця байка стосується зажерливої людини.
ВОВК І ЧАПЛЯ
Вовк проковтнув кістку і всюди шукав порятунку. Натрапивши на Чаплю, він попросив її витягти за плату в нього кістку. Чапля встромила голову у вовчу пащу, витягнула кістку й зажадала обіцяної плати. Але Вовк їй відповів: «Мало тобі, що ти свою голову врятувала з вовчої пащі, а ти ще й плати вимагаєш?».
Ця байка доводить, що для негідників уже те, що вони не шкодять, є величезним, з їх погляду, благодіянням.
ЛИСИЦЯ І ВИНОГРАД
Молода Лисиця побачила, що з виноградної лози звисають грона, і захотіла дістати їх, але не змогла. Відходячи, сказала сама до себе:
- Вони кислі!
Так і в людей буває. Коли хто неспроможний досягти чогось, посилається на обставини.
ВОВК І ЯГНЯ
Вовк побачив, що Ягня п'є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з'їсти. Отже, хоч він стояв і вище по течії, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповідало, що воно п'є, торкаючись води тільки краєчком губ, і що, зрештою, воно, стоячи внизу, не може йому каламутити воду. Тоді Вовк зауважив:
- Минулого року ти зневажило мого батька.
- Мене тоді й на світі не було, - відповіло Ягня.
Але Вовк сказав йому:
- Хоч би як ти виправдовувалось, я все одно тебе з'їм.
Так навіть справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.
ГУСИ І ЖУРАВЛІ
Гуси і Журавлі ходили по леваді і шукали собі їжі. З'явились мисливці, і рухливі Журавлі полетіли, а незграбні важкі Гуси потрапили мисливцям у руки.
Так буває і з людьми: коли в полісі вчиниться заколот, то бідняки легко рятуються, втікши до іншої країни, тоді як багатії, не наважуючись кинути своє майно, залишаються і часто стають рабами.
ВОВК І КОЗЕНЯ
Козеня стояло на хаті й лаяло Вовка, що проходив поблизу. Вовк же відповів йому:
- Не ти мене лаєш, а місце!
Так зручні обставини надають людям сміливості.
КРУК І ЛИСИЦЯ
Крук украв шматок м'яса і сів на якесь дерево. Побачила це Лисиця з захотіла відібрати м'ясо. Вона стала перед Круком і почала вихваляти його велич і красу, кажучи, що йому найбільше з усіх годилось б царювати над птахами, і це сталося б напевно, коли б він мав голос.
Крук хотів похвалитися, що голос у нього є, закрякав і випустив м'ясо. Лисиця підбігла, схопила м'ясо і сказала: " О Круче, коли б ти мав також розум, тобі більше не бракувало б нічого, щоб стати царем".
Ця байка стосується нерозумної людини.
МУРАШКА І ЖУК
У літню пору Мурашка, гуляючи по полю, збирала зернятка пшениці й ячменю і запасалася кормами на зиму. Побачив її Жук і здивувався, що вона така роботяща: працює навіть у той час, коли всі інші тварини, забувши про працю, відпочивають. Мурашка промовчала. Та коли прийшла зима і дощ розмив гній, зголоднілий Жук прийшов до Мурашки попросити трішки харчів. Тоді Мурашка сказала йому: "О Жуче, якби ти працював тоді, коли я, замість того, щоб лаяти мене, тобі не бракувало б тепер їжі".
Так і люди: при достатках не думають про майбутнє і тяжко бідують, коли їм зрадить доля.
© Aerius, 2003
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Езоп Байки Переклад А.Білецького, Ю.Мушака
ЗМІСТ
| 1. | Езоп Байки Переклад А.Білецького, Ю.Мушака |
На попередню
|
|
