Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Мімнерм Поезія
Мімнерм Поезія
© Мімнерм, 620-630 BC.
© Г.Кочур, (переклад), 1936
Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 136.
OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003
Зміст
"Гасне життя, гасне радість..." Переклад Г.Кочура
"Ми, наче лист навесні, в пишноцвітну народжений пору..." Переклад Г.Кочура
Про життя Мімнерма, власне, нічого певного невідомо, крім того, що він родом з міста Колофона і що розквіт його творчості припадає на кінець 30-х та початок 20-х рр. VII ст. до н. є. З небагатьох уривків, які збереглися від цього поета, можна зробити висновок, що в нього елегія править переважно для вислову особистих почуттів: кохання, можливо, й запізнілого і через це пов'язаного з сумними міркуваннями про старість і смерть.
Мімнерм також автор елегій, в яких оспівувалась мужність учасників війни, проти лідійських загарбників, проте з цих поезій залишились лише незначні фрагменти. Цій війні була присвячена і його історична поема «Смірнеїда», що до нас не дійшла.
Отже, Мімнерм - за відсутністю інших зразків - цікавий, як перший відомий нам представник любовної елегії (його елегії до Нанно), яка набула такого значного поширення й розвитку в Александрійську епоху в грецькій літературі і пізніше в римській - у Тібулла, Проперція й Овідія.
О.І.Білецький
■ ■ ■
Гасне життя, гасне радість, коли золота Афродіта
Кине нас. Краще сконать, як перестане манить
Тайне кохання, і ліжка принади, й дарунки солодкі.
Цвітом розкішним цвіте тільки життя молоде
І в чоловіка, й у жінки. Коли ж наступає скорботна
Старість і люди стають рівно потворними всі -
Людське серце жорстокі турботи тоді опанують,
Навіть і сяєво дня втіхи уже не дає.
Станеш бридкий юнакам і від жінки зневажений будеш.
От яку старість важку бог посилає усім!
■ ■ ■
Ми, наче лист навесні, в пишноцвітну народжений пору,
Лист молодий, що росте рвучко під сонцем ясним,-
Юності нашої скороминущим цвітінням так саме
Тішимось ми. Ні добра знати не дано, ні зла
Нам у ті дні від богів. А вже чорні з'являються Кери:
Старості скорбний талан перша тримає в руці,
В іншої - смертний талан. І юності плід опадає,
Короткочасний, немов сяєво раннє зорі.
А вже коли проминуться щасливого розквіту роки.
Краще загинути вмить, ніж залишитися жить:
Лиха тоді в нас багато на серці. Руйнується в того
Дім, і прийдеться йому злидні жорстокі терпіть.
Інший дітей би хотів, та лишається марним бажання,-
Так він бездітним іти й мусить у темний Аїд.
Іншого мучить хвороба смертельна. Немає людини,
Котрій на долю б не дав бід незліченних Кронід. [136]
© Aerius, 2003
Текст з ae-lib.org.ua
ЗМІСТ
| 1. | Мімнерм Поезія |
На попередню
|
|
