Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Солон Елегія до афінських громадян [фрагменти]
Солон Елегія до афінських громадян [фрагменти]
© Солон
© В.Державин (переклад), 1968
Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 137-138.
OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003
Солон (приблизно 638-588 рр. до н.е.) - відомий політичний діяч і законодавець Афінської республіки, захисник інтересів "демократії". З його ім'ям дійшло до нас біля 250 віршів - уривків з його політичних і повчальних елегій та ямбів.
Більшість їх пов'язана з діяльністю Солона як поміркованого соціального реформатора і з становищем Афінської держави. Своїми віршами він виховував у населення високі громадянські почуття і патріотичні прагнення. Зокрема відома його елегія про необхідність відвоювання острова Саламіну, захопленого в афінян егінцями. Це- яскравий зразок дійової агітаційної поезії. Нижченаведений уривок з «Елегії до афінських громадян» належить до циклу так званих «Порад»: в ньому Солон зображає незгоди і страждання полісу через знущання над народом аристократичної верхівки, через жадобу до збагачення, работоргівлю тощо. Літературна творчість Солона сприяла його популярності і впливу в Афінах.
ЕЛЕГІЯ ДО АФІНСЬКИХ ГРОМАДЯН
Місто державне оце не загине ніколи за Зевса
Вироком чи через гнів вічноблаженних богів;
Адже прихильна заступниця наша Паллада Афіна,
Грізного батька дочка, руки простерла над ним.
Нищити прагнуть, проте, городяни самі величезне
Місто, з безумства свого й грошей віддавшись жазі.
Думка лиха у привідців народу, отож вони мають
Через зухвальство своє бід незліченних спіткать;
Бо неспроможні вони гамувати гординю й наявні
Радощі учт і гостин мирно вкушати без чвар.
....................................................................................
І багатіють вони, вчинкам віддавшись лихим...
Ні храмового майна, ні скарбового добра
Не проминають, а тягнуть, грабуючи, кожен до себе,
Вже не шануючи геть Правди поважний завіт;
Правда мовчить, але знає достоту все суще й минуле,
Згодом надходить вона, щоб покарати вину.
Тож улучає все місто тепер неминуча уразка:
Швидко в неждану й лиху впало неволю воно;
Збуджує розрух усобний неволю й війну, що дрімала,
Що багатьох юнаків нищить квітучі літа; [137]
Швидко-бо любу державу підкопують люди зловмисні
З змовницьких тих товариств, що до вподоби лихим.
Так повелось воно зле в громадянстві; а з тих, хто бідує,
Тягнуть багато-кого геть у далекі краї,
Проданих в рабство, в кайдани й ярмо неподобне закутих,
Примусом вкинутих злим в лютий невільництва стан.
Так всенародна біда завітає до всіх до господи,
Двері знадвору не хтять владно спинити її;
Перестрибне огорожу вона і напевне спіткає
Навіть того, хто у глиб дому свого заховавсь.
Тож сповістити афінян про це наказав мені розум,-
Як найчисленніших бід місту безправство завдасть;
А доброправство якраз надає розпорядку й звичаю,
Позабиває лихих в пута й кайдани міцні,
Гладить шорстке, припиняє гординю, безсилить зухвальство,
Сушить навіки квітки осліпу й злих заморок.
Скривлене право воно випрямляє, пихатості вчинки
Зм'якшує, нищить ущент розруху й звади діла,
Лють припиняє незгоди жахну; під її володінням
Сповнено серед людей розуму все і ладу.
© Aerius, 2003
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Солон Елегія до афінських громадян [фрагменти]
ЗМІСТ
| 1. | Солон Елегія до афінських громадян [фрагменти] |
На попередню
|
|
