Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Каллімах Відповідь тельхінам Переклад А.Смотрича

Каллімах Відповідь тельхінам Переклад А.Смотрича

© Каллімах

© А.Смотрич (переклад), 1968

Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 333-334.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003

Каллімах (близько 310-240 рр.) - відомий александрійський поет, вчений бібліограф і філолог, автор ямбів, епіграм, елегій, гімнів, епіліїв (маленьких епосів) тощо. З більшості його творів збереглись лише незначні уривки. Найважливіше значення мали його елегії, зокрема їх збірник «Причини», що містив чотири книги цього невеликого жанру, який тут набув своєрідного розповідального характеру.

Каллімах заперечував спроби продовжити і наслідувати традиції широкої [333] героїчної поеми, вважаючи, що сучасній поезії треба йти новими шляхами малих форм.

Наводимо його програмові вірші, в яких погляди і вимоги голови александрійської школи обстоюються з полемічною гостротою. Цей своєрідний літературний маніфест є, очевидно, уривок з пролога до «Причин».

Часто немилії Музі тельхіни*, невігласи знані,

Лають мене, що не міг твору великого дать,

Віршем не міг я прославить царів та забутих героїв

В книгах численних, які б змістом розлогі були**.

Кажуть, що вірш, мов стрілу, випускаю на відстань коротку,

Ніби хлоп'я, хоч уже літ я немало прожив.

Відповідь ось для тельхінів: «O дике, невченеє плем'я!

Вмієте ви лиш одне - нищить печінку свою.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Ось журавлі від Єгипту до Фракії линуть із шумом,

Раді, що вдосталь могли пити пігмеїв*** там кров.

Стріл масагети**** пускають чимало на мідів хоробрих,

Та соловейків, проте, пісня найкраща за все.

Заздрісне плем'я прокляте!***** Поезію ви не судіте

Згідно її довжини, тільки майстерність цініть.

Твору від мене не ждіть, у якому чимало є шуму.

Зевса то справа гриміть, але ніяк не моя.

Бо ще коли я уперше табличку поклав на коліна******,

То Аполлон промовляв («Вовчим» він звавсь недарма)*******:

«Личить богам, о співець, найжирніші приносити жертви.

Муза ж, голубчику мій, мусить тоненькою буть.

Раджу тобі простувати стежками, якими ніхто ще

Серед людей не ходив. Перший ступи на цю путь.

І колісницею гнатись по спільних дорогах не треба.

Власним шляхом ти іди, хай навіть шлях той важкий».

Слів цих його я послухав, бо тільки для тих ми співаєм,

Хто полюбляє цикад, а не ревіння осла.

Хай собі інші ревуть, мов осли довговухі, я ж хочу

Мати приємний для всіх голос цикади дзвінкий.

* Тельхіни - міфічні жерці, які шкодили людям і були знищені Аполлоном.

** Мається на увазі епопея в дусі «Іліади» Гомера.

*** Пігмеї - міфічне плем'я карликів, що жили ніби десь біля верхів'я Нілу.

**** Масагети - кочовики, які, за античними переказами, жили на північно-схід-ному узбережжі Каспійського моря. Мовлячи про галас журавлів та про свист стріл» поет цим хоче сказати, що шум властивий військовим походам, а не пісні.

***** Тельхіни.

****** Коли античні школярі вчились писати, вони клали табличку на коліна.

******* Лікійський (Вовчий) - один із епітетів Аполлона.

[334]

© Aerius, 2003

Додати в закладки

  
Переклад Translate