Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Плутарх Перікл і Фабій Максім Переклад Й. Кобова, Ю. Цимбалюка

28. Такий перебіг мало життя цих славетних людей. Обидва залишили багато зразків громадянської і військової доблесті. Але коли мова йде про їхні військові досягнення, то передусім треба мати на увазі, що Перікл тримав кермо влади в час розквіту, величі й могутності Афін, тому його успіхи й заслуги визначалися загальною благополучністю і міццю держави, тоді як діяльність Фабія, який прийняв на себе керівництво державою в найтяжчі і найскрутніші для Риму роки, хоч і не принесла місту повної безпеки, проте помітно поліпшила його становище. Завдяки успіхам Кімона, перемогам Міроніда й Леократа, великим і численним подвигам Толміда (42), Перікл одержав в управління місто, якому більш потрібна була людина, котра б займалася влаштовуванням урочистих свят і процесій, аніж завойовницькими війнами й охороною придбаних земель. Фабій, бувши очевидцем численних поразок, бачив, як часто тікали римляни з поля бою, скільки воєначальників загинуло, бачив озера, рівнини й ліси, повні трупів, бачив ріки, які до самого моря несли кров загиблих, а тому своєю стійкістю й силою волі протидіяв загибелі держави, служив її непохитною опорою й не дав їй остаточно занепасти внаслідок помилок своїх попередників. Щоправда, хтось міг би сказати, що не так важко керувати державою, яка опинилася в скруті і громадяни якої з необхідності підкоряються наказам розумної людини, як тримати в шорах пиху й невитриманість народу, котрий надмірно чваниться своїми успіхами. Саме в таких обставинах довелося Періклові панувати над афінянами. І все-таки тягар і безліч нещасть, які звалилися на римлян, доводять, що воістину великим і сильним духом був наділений Фабій Максім, який не похитнувся й не відступив від своїх задумів.

29. Підкорення Самосу, яке пощастило здійснити Періклу, можна порівняти з захопленням Тарента, а підкорення Евбеї, клянусь Зевсом,- із здобуттям міст Кампанії (за винятком Капуї, яку взяли консули Флавій і Аппій). У відкритому бою Фабій, очевидно, здобув лише одну перемогу,- ту, за яку одержав свій перший тріумф, а Перікл дев'ять разів ставив трофей за перемоги над ворогами на суші й на морі. Однак, серед подвигів Перікла не знайдеш такого, який здійснив Фабій, коли вирвав Мінуція з кігтів Ганнібала і врятував ціле римське військо - прекрасний вчинок, доказ одночасно і мужності, і розуму, і шляхетності. З другого боку, серед помилок Перікла немає такої, якої припустився Фабій, обманутий Ганнібалом, який вдався до хитрощів з биками. Замкнувши в ущелині противника, котрий випадково зайшов туди сам, Фабій уночі дав йому змогу вихопитись із засідки, а вдень сам зазнав нападу й поразки від того, хто зумів його обдурити.

Добрий полководець повинен не тільки вміло користуватися сучасними йому обставинами, а й уміти заглянути в майбутнє. Адже війна для афінян закінчилась точнісінько так, як передбачив і заздалегідь сказав Перікл: встряючи в чужі справи, вони занапастили свою сильну державу. Навпаки, римляни, не зважаючи на докази Фабія, відправили Сціпіо-на проти Карфагена і здобули повну перемогу не завдяки щасливій долі, а завдяки мудрості й хоробрості полководця, який вщент розгромив ворога. Таким чином, нещастя, які спіткали батьківщину одного, підтвердили правоту його поглядів, а успіхи співгромадян другого показали, як глибоко він помилявся. Взагалі, чи потрапить полководець несподівано в скрутне становище, чи пропустить зручну нагоду через свою розгубленість,- помилка його однаково велика, бо, як мені здається, і відчайдушність, і боязкість є дітище недосвідченості. Ось так слід сказати про їхній полководницький талант.

30. А тепер про них як про державних діячів. Періклові ставлять у провину те, що він став призвідником війни, тому що не хотів ні в чому поступитися перед спартанцями. Зрештою, на мою думку, і Фабій Максім не поступився б перед карфагенянами, а мужньо пішов би назустріч небезпеці в боротьбі за першість. М'якість і лагідність Фабія у стосунках з Мінуцієм наводить на думку зробити Періклу докір за жорстокість у переслідуванні Кімона та Фукідіда, людей благородних і прихильників аристократії, яких він вигнав за допомогою остракізму. Але сили і влади у Перікла було більше, ніж у Фабія, тим-то він не дозволяв, щоб хтось із стратегів своїм непродуманим рішенням завдав державі шкоди. Тільки один-єдиний Толмід, який вислизнув з-під його нагляду, зазнав поразки, коли вторгся в Беотію, а всі інші підкорялися йому і прислухалися до його думки - в цьому і виявлялось виняткове значення Перікла в державі. Фабій, сам проявляючи обережність і не допускаючи помилок, поступається перед Періклом у тому, що не міг перешкодити іншим робити помилки. Римляни ні в якому разі не зазнали б стількох страшних нещасть, якби Фабій у них мав таку владу, як Перікл у афінян. Обидва вони відзначалися безкорисливістю: Перікл виявив великодушну непідкупність, коли не приймав грошей від тих, хто давав їх йому, Фабій подав велику допомогу тим, хто її потребував, викупивши полонених за власні кошти (щоправда, видаток не був великий - усього близько шести талантів). Немає потреби перелічувати, скільки разів Перікл мав нагоду збагатитися за рахунок союзників і царів, використовуючи своє високе становище, але залишився непідкупним і не приймав хабарів.

Що стосується величезних будівель, пишноти храмів та інших споруд, якими Перікл прикрасив Афіни, то все те, що побудовано в Римі до Цезарів, не витримує ніякого порівняння з ними: велична краса цих будівель дає їм право на пальму першості.

Додати в закладки

  
Переклад Translate