Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Плутарх Нікій і Красс Переклад Й. Кобова
ПРИМІТКИ
НІКІЙ
1. Мова йде про Н і к і я, афінського державного діяча й полководця V ст. до н. є., одного з керівників невдалої для Афін сіцилійської експедиції у 415 р. до н. є., і Марка Луцінія Красса, римського політичного діяча й оратора, учасника першого тріумвірату, керівника невдалого походу на Парфію у 54 р. до н. є.
2. Війни Афін з сщішйським містом Сіракузами описав давньогрецький історик Фукідід у шостій і сьомій книгах своєї «Історії Пелопоннеської війни».
3. Тімей із Тавроменії у Сіцілії - давньогрецький історик IV__Ш ст. до н. є., автор багатотомної історії Італії та Сіцілії, зневажливо ставився до праць своїх попередників. [391]
4. Філіст із Сіракуз (IV ст. до н. є.) - історик Сіцілії; твір його не зберігся.
5. Піндар (521-442 рр. до н. є.) - славнозвісний давньогрецький поет, представник хорової лірики; цитата з оди, яка не збереглася.
6. Діфіл із Сінопи (друга половина IV ст. до н. є.) - видатний представник нової аттічної комедії, з багатющої його спадщини до нас дійшли дрібні фрагменти.
7. Ксенарх з Афін (IV ст. до н. є.) - давньогрецький комедіограф, представник середньої аттічної комедії.
8. Ім'я Нікій утворене від грецького слова «нікє» - «перемога».
9. Гермократ (V ст. до н. є.) - командуючий сіракузьким флотом у війні з Афінами в 415 р. до н. є., визначний державний діяч і оратор. Тімей, використовуючи етимологічну спорідненість імен бога Гермеса і Гермократа, доводив, що Гермес у особі Гермократа покарав афінян за те, що напередодні відплиття афінського флоту до Сіракуз хтось уночі порозбивав і спотворив статуї бога Гермеса (герми), які стояли на перехрестях вулиць у Афінах.
10. Кора, або Персефона, дружина володаря підземного царства Плутона, опікунка Сіцілії і зокрема Сіракуз; допомогла Гераклові викрасти Кербера, триголового потворного пса, який стеріг вхід в Аїд.
11.Егеста - місто в Західній Сіцілії. Його скарга на Сіракузи, з якою егестійці звернулися до союзних з ними Афін, стала причиною сіцілійської експедиції афінян.
12. Лаомедонт - віроломний володар Трої, який обманув Аполлона і Посейдона, не заплативши їм за укріплення міста мурами. Щоб урятувати троянців від страшного морського чудовиська, посланого Посейдоном, Лаомедонт віддав йому на поталу дочку Гесіону. Геракл на прохання Лаомедонта вбив потвору і врятував Гесіону, але Лаомедонт не віддав йому дочку за дружину й обіцяних чудових коней, за що Геракл здобув місто і вбив Лаомедонта.
13. Арістотель. Державний лад афінян, розд, XXVIII.
14. Фукідід, син Мелесія, керівник аристократичної парті! в Афінах, противник Перікла. Див.: «Перікл», розд. 6.
15. Терамен - афінський державний діяч другої половини V ст. до н. є., несталих політичних поглядів, страчений олігархами в 411 р. до н. є., його прозвали Котурном, тобто Дволичним, тому що котурн (особливе взуття, яке носили актори на сцені) можна було взувати однаково і на праву, і иа ліву ногу.
16. Клеон - див. комент. 107 до життєпису Перікла.
17. Рядок з невідомої комедії; Під старцем тут слід розуміти уособлення афінського демосу.
18. Багаті громадяни в Афінах зобов'язані були на власні кошти оснащувати військові кораблі (трієрархія), готувати хор для драматичних вистав або музичних змагань (хорегія), влаштовувати гімнастичні ігри (гімнасіархія). Такі повинності називалися літургіями. Громадянин, який на власні кошти підготував хор, називався хорегом.
19. На острові Делосі, місці народження Аполлона й Артеміди, що п'ять років влаштовувались урочистості, на які прибували греки з усіх усюд. [392]
20. Ренія (Ренея) - невеличкий острівець поблизу Делосу.
21. Фукідід. Історія Пелопоннеської війни, VII, 50.
22. Пасіфонт - маловідомий автор діалогів на філософські теми. Жив у III ст. до н. є., учень філософа Менедема.
23. Лавріотика - місцевість за горою Лаврій на півдні Аттіки.
24. Телеклід (V ст. до н. є.) - давньогрецький комедіограф, представник старої аттічної комедії. У цитованих рядках з якоїсь його комедії міститься натяк на звичай багатих, але бездітних афінянок, які, бажаючи мати дітей, таємно купували чужу новонароджену дитину й видавали чоловікові за свою. У той час в Афінах розвелись донощики (сикофанти), яда шантажували під усілякими приводами багатих громадян.
25. Евполід (V ст. до н. є.) - афінський комедіограф, разом з Арістофаном і Кратіном належить до трійці класичних представників староаттічної комедії.
26. Арістофан. Вершники, р. 358.
27. Фрініх - аттічний комедіограф, сучасник Арістофана.
28. Стратегій - будинок, де збирались стратеги (полководці).
29. Діоніс був прозваний Мідяком, бо радив афінянам карбувати мідну монету.
30. Турії - місто в Південній Італії, засноване на місці зруйнованого в 510 р. до н. є. Сібаріса, славнозвісного розкішним життям своїх жителів (звідси сибарит - людина, звикла до розкошів).
31. Цитата з трагедії Евріпіда «Іфігенія в Авліді», р. 449-450.
32. Про Дамона див.: «Перікл», розд. 4.
33. Антіфонт з Рамунта - визначний афінський оратор і стратег, страчений в 411 р. до н. є. за участь в олігархічному перевороті.
34. Пахет - афінський полководець; у 428 р. до н. є. захопив місто Мітілену на острові Лесбосі, яке виступило проти Афін.
35. Помилка Плутарха. Насправді, Каллій переміг і загинув у битві біля Потідеї на Халкідському півострові в 432 р. до н. є., а Ксенофонт у 429 р. до н. є. змусив Потідею після трьох років облоги капітулювати.
36. Мова йде про поразку афінського війська під командуванням одного з кращих афінських полководців Демосфена під Егітієм у Етолії, західній області Середньої Греції, в 427 р. до н. є.
37. Поразка афінян, на чолі яких стояв стратег Гіппократ, біля Делії в Беотії мала місце в 424 р. до н. є.
38. Про це йдеться в 34 розділі Плутархового життєпису Перікла.
39. Військові подвиги Нікія у першій половиш Пелопоннеської війни: були такі (не в хронологічному порядку): 1. Захоплення в 424 р. до н. є. острова Кіфери, розташованого напроти Лаконії, південної області Пелопоннесу; 2. Придушення в 423 р. до н. є. на Халкідському півострові міст, які збунтувалися проти Афін (Потідея, Скіоне, Менде, Амфіполь); 3. Захоплення в 427 р. до н. є. Міної, острівця при вході в Нісею - порт Мегаріди, області, союзної з лакедемонянами; 4. Похід проти Корінфа в 425 р. до н. є.
40. Тірея - місцевість на кордоні Лаконії й Арголіди; тут спартанці поселили жителів острова Егіни, вигнаних афінянами в 431 р. до н. є.
41. Пілос - портове місто в Мессенії, області Пелопоннесу, важливий стратегічний пункт, захоплений афінянами в 425 р. до н. є.
42. Пнікс - пагорб у Афінах, на якому відбувалися народні збори. [393]
43. Арістофан. Птахи, р. 638-639.
44. Комедія Арістофана «Землероби», уривок якої цитує Плутарх, не збереглася.
45. Алківіад (бл. 451-404 рр. до н. є.) -див. коментар 67 до життєпису «Перікл».
46. Гомер. Одіссея, кн. IV, р. 229-230. Переклад Бориса Тена.
47. Брасід - спартанський полководець, завдав афінянам декілька дошкульних поразок під час Пелопоннеської війни, загинув у битві при Амфіполі в 422 р. до н. є.
48. Цитата з трагедії Евріпіда «Ерехтей», яка не дійшла до наших днів.
49. Такі прогнози давали, за свідченням Фукідіда (кн. V, розд. 26), різні оракули й віщуни.
50. Мир між Афінами і Спартою був укладений у квітні 421 р. до н. є.
51. Теофраст (372-287 рр. до н. є.) - давньогрецький філософ і дослідник природи, учень Арістотеля, автор «Історії рослин» і «Характерів». На який його твір посилається Плутарх - невідомо.
52. Фортеця Панакт у Аттіці, захоплена спартанцями в ході війни була, щоправда, повернена афінянам, але всупереч договору всі укріплення були знищені.
53. Аргосці - жителі Аргосу, головного міста Арголіди, області Пелопоннесу, в якому гору взяла демократична партія, прихильна до Афін.
54. Гіпербол з Перітед (Перітедидем, тобто район в Аттіці) - один з лідерів радикальної партіьв Афінах, загинув у 411 р. до н. є. під час кривавого терору афінської олігархії.
55. Платон - мається на увазі афінський комедіограф, сучасник Арістофана, який творив між 428 і 390 роками до н. є. До нас дійшли дрібні фрагменти з його творів.
56. Гіппарх - родич афінського тирана Пісістрата; був підданий остракізму у 487 р. до н. є.
57. Гераклові стовпи - гора Кальпе на європейському та гора Абіла на африканському берегах Гібралтарської протоки, власне - Гібралтарська протока.
58. Ламах - афінський полководець під час Пелопоннеської війни, у 415 р. до н. є. разом з Алківіадом і Нікієм очолював афінський похід на Сіцілію, загинув у 414 р. до н. є.
59. Аммон - єгипетський бог сонця, його славнозвісний оракул містився в оазі Сіва.
60. Герма - зображення бога Гермеса.
61. Клазомени- грецьке місто на західному узбережжі Малої Азії.
62. Знаменитий внутрішній голос (даймоніон) Сократа, який оберігав його від неетичних і несправедливих учинків.
63. Адоніс - улюбленець Афродіти й Персефони. Відповідно до рішення Зевса, Адоніс повинен був одну частину року проводити з Персефо-ною, а другу - з Афродітою. Загинув він від ікл вепра під час полювання і був перетворений на мірт. На його честь відзначали влітку протягом восьми днів свято Адонії. Спочатку оплакували його смерть, потім несли його статуї, славлячи воскресіння юнака. Культ Адоніса має східне походження. Він символізував завмирання природи восени та її відродження навесні. [394]
64. У 353 р. до н. є. філософ Каллшп з Афін, близький друг сіракузького тирана Діона, очолив повстання проти нього, наказав найманцям убити Діона і сам став на чолі держави.
65. Гібла (нині Патерно) - невелике місто неподалік Катани, одного з найбільших міст Сіцілії, розташованого на північ від Сіракуз.
66. Гіккара - приморське місто на північно-східному узбережжі Сіцілії.
67. Лаїда Молодша - знаменита гетера, про яку ходило безліч анекдотів. За переказом, її вбили у храмі Афродіти жінки, які заздрили її красі.
68. Йдеться по літо 415 р. до а є.
69. Гермократ - видатний політичний діяч Сіракуз, командував сіракузькими збройними силами під час війни з Афінами, переміг афінський флот.
70. Наксос - грецьке місто на північно-східному узбережжі Сіцілії.
71. Тапс - невеликий півострів неподалік від Сіракуз. Епіполи - висота на захід від міста.
72. Гіліпп - спартанський полководець; у 414 р. до н. є. командував спартанською армією і флотом, допомагаючи Сіракузам проти афінян, і здобув перемогу.
73. Звичай наказував спартанцям носити взимку і влітку той самий грубий плащ, голити вуса, не голити бороди і носити довге волосся та палицю (скиталу).
74. Натяк на спартанців, захоплених у полон на острові Сфактерії.
75. Демосфен - афінський полководець часів Пелопоннеської війни, захопив у полон спартанських гоплітів на острові Сфактерії. У 413 р. до н. є. повів афінський флот на допомогу Нікію, потрапив у полон і був страчений у Сіракузах.
Еврімедон - афінський полководець, відправлений з флотом на Сіцілію, загинув під Сіракузами в 413 р. до н. є.
76. Племмірій - мис на південь від Сіракуз при вході в затоку; його укріпив Нікій і влаштував там продовольчі склади.
77. Про це розповідає Фукідід у сьомій книзі (розділи 39-41) своєї історії. Сіракузькі моряки виходили в місто на ринок снідати, і афіняни почували себе в той час безпечними. Арістон запропонував міським властям перенести ринок на берег моря, про що не знали афіняни. Швидко поснідавши на березі, сіракузяни знову сіли на кораблі, напали на афінян, які не чекали нападу, і одержали перемогу.
78. У липні 413 р. до н. є.
79. Начальник над веслярами (т. зв. келевст) вибивав дерев'яним молотком такт для ритмічного веслування; йому допомагав грою флейтист.
80. Леонт Візантійський - філософ-платонік (друга половина VI ст. до н. с), успішно керував обороною Візантії, коли його обложив у 340 р. до а с Філіпп II, батько Александра Македонського.
81. Сталося це 27 серпня 413 р. до н. є.
82. Анаксагор - див. комент 19 до «Перікла».
83. Протагор - див. комент НІ до «Перікла».
Згаданий нижче філософ Сократ був страчений у 399 р. до н. є., звинувачений у тому, що не визнає державних божеств. [395]
84. Діон Сіракузький (408-354 рр. до н. є.) - філософ, друг Платона, поклав кінець тиранії Діонісіїв - Діонісія І і Діонісія II в Сіракузах.
85. Закінф - острів у Іонійському морі біля західного узбережжя Пелопоннесу.
86. Філохор (III ст. до н. є.) - історик Аттіки, писав також про релігійні звичаї та ворожіння.
87. Автоклід (IV ст. до н. є.) - у творі «Тлумачення» пояснював значення релігійних обрядів і вірувань.
88. Афінське військо спочатку пробувало пробитися на північ до союзного міста Катани; після трьох днів походу, переслідуване сіракузянами, змушене було повернути назад і відступати по Елорійській рівнині.
89. З Демосфеном було 6000 воїнів. Він здався за умови, що йому і воїнам дарують життя.
Сіцілійська експедиція коштувала Афінам понад 200 кораблів і близько 6000 воїнів, не рахуючи військового спорядження і грошей.
90. Щоб потім дорого продати в рабство.
91. Карней - один з місяців лаконського календаря; метагітні-он - другий місяць аттічного календаря, який відповідає нашому вересню.
92. Про це розповідає Плутарх у життєписі спартанського полководця Лісандра (розд. 16).
93. Фукідід у своїй «Історії Пелопоннеської війни» (кн. VII, розд. 86) пише: «Із сучасних мені греків він менше від усіх заслужив такої жахливої смерті,- у всій своїй поведінці він ішов за голосом честі».
94. Котіла (буквально - «чашка») - грецька міра рідких і сипких тіл; приблизно чверть літра.
95. Кавн - місто на південно-західному узбережжі Малої Азії.
КРАСС
1. Публій Ліціній Красс, батько Марка Ліцінія Красса, про якого розповідає Плутарх, був консулом у 97 р. до н. є.; за перемогу над повсталими лузітанцями - населенням південно-західної частини Піренейського півострова (сьогодні Португалія) у 93 р. до н. є. його відзначили тріумфом. Цензором він був у 89 р. до н. є. Марк Красс народився близько 115 р. до н. є., помер 9 липня 53 р. до н. є.
2. Цей вислів Красса був широко відомий в античності; на нього не раз посилалися.
3. Архідам II - спартанський цар (бл. 469-427 рр. до н. є.).
4. Гай Марій Старший (156-86 рр. до н. є.) - видатний римський полководець, переможець кімврів і тевтонів (германських племен), вождь демократичної партії, консул 107, 104-100, 86 рр. до н. є.
5. Югер - римська міра площі, один югер дорівнює 25,18 ара ( = 2534 м2).
6. Луцій Корнелій Цінна - консул у 87 р. до н. є., після смерті Марія - керівник демократичної партії (популярів). У 84 р. до н. є. був убитий власними солдатами. Панування демократичної партії, очолюваної Марієм і Цінною, припадає на 87-82 рр. до н. є. [396]
7. Малака - місто на південному узбережжі Піренейського півострова, сьогодні Малага.
8.Луцій Корнелій Сулла (138-78рр.дон.є.) - знаменитий полководець, вождь аристократичної партії (оптиматів), консул 88 р., диктатор 82-79 рр. до н. є. Запровадив т. зв. «проскрипційні списки», тобто списки осіб, яких оголошували поза законом. Таких осіб можна було вбивати будь-кому, а їхнє майно конфісковувалося й переходило в державну скарбницю.
9. Гней Помпей Великий ( 106-46 рр. до н. є.) -" визначний римський полководець і державний діяч. Відзначився у Союзницькій війні (90-88 рр.) та у війні з маріанцями (83-81 рр.), далі згадуються його війна із Серторієм у Іспанії (76-72 рр.) та Мітрідатом, царем Понту в Малій Азії (66-65 рр.).
Батько його Гней Помпей Страбон, консул 89 р. до н. є., людина жорстока, жадібна і віроломна. Помер у 87 р. до н. є.
10. Правильна назва - Т у д є р, місто в Умбрії, області в Середній Італії.
11. Йдеться про битву біля Коллінських воріт у 83 р. до н. є.
12. Проскрипції - списки осіб, оголошених поза законом як противників Сулли; їх позбавляли прав, майна і життя.
13. Бруттій - область у південній частині Італії.
14. Про це розповідає Плутарх у життєписі Юлія Цезаря (розд. 1-2).
15. Гай Сіціній - народний трибун у 76 р. до н. є., домагався розширення прав народних трибунів, обмежених у часи диктатури Сулли.
16. Повстання Спартака припадає на роки 74-71 до н. є.
17. Гай Клавдій Глабр - претор 73 р. до н. є.
18. Йдеться про вулкан Везу вій.
19. Імовірно, йдеться про поселення Гераклові Саліни (Гераклові солеварні) в Кампанії між Помпеями і Геркуланумом.
20. Консулами в той час (72 р. до н. є.) були Луцій Геллій Поплікола і Гней Корнелій Лентул Клодіан.
21. Спартак переміг Гая Кассія Лонгіна, намісника Передальпійської Галлії (тепер Ломбардія) у битві коло Мутіни (нині Модена).
22. Піцен - область у Середній Італії.
23. Йдеться про так звану децимацію (від слова сіесшшз - «десятий»)- страту кожного десятого солдата перед очима всього війська в супроводі жорстоких обрядів.
24. Луканія - область у Південній Італії.
25. Мова про друге повстання рабів у Сіцілії (104-101 рр. до н. є.).
26. Регійський півострів (названий від Регія, міста на березі Мессінської протоки) - південна * кінцева частина Бруттія, області в Південній Італії.
27. Тобто 55,5 км.
28. Марк Ліціній Лукулл, консул 73 р до н. є., в 72 р. був намісником Македонії і вів війну з фракійцями.
29. Петелійські гори - гірське пасмо біля Петелії, міста на східному узбережжі Бруттія.
30. Спартак загинув у 71 р. до н. є.
31. Тріумф - урочиста процесія, в якій полководець у лавровому [397] вінку і пурпурній, оздобленій золотом тозі в'їжджав на колісниці в Рим у супроводі переможного війська. Процесія доходила до Капітолію, де відбувалось урочисте жертвоприношення.
Овація - малий тріумф, за якого полководець вступав у Рим верхи на коні або ж пішки, з миртовим вінком на голові, і одягнений у звичайну тогу.
32. Марк Марцелл - видатний римський полководець під час Другої Пунічної війни, завойовник Сіракуз на Сщілії.
33. Помпей і Красс були консулами в 70 р. до н. є.
34. Цензором Красс був у 65 р. до н. є. До компетенції цензорів (службових осіб - магістратів) входило: проведення цензового перепису населення, нагляд за звичаями, визначення величини податків, мит, проведення громадських робіт тощо.
35. У 63 р. до н. є. змову викрив і придушив видатний римський оратор, державний діяч і письменник Марк Туллій Ціцерон, у той час консул.
36. Твір цей, як і згаданий раніше, не зберігся.
37. Цезар у 61-60 рр. до н. є. був намісником Іспанії. Консулом був обраний на 59 р. до н. є.
38. Мова йде про так званий перший тріумвірат - неофіційний союз Помпея, Цезаря і Красса.
39. Зустріч у Луці відбулася навесні 56 р. до н. є.
40. Гней Корнелій Лентул Марцеллін - консул у 56 р. дон.є.Луцій Доміцій Агенобарб - консулу54р.дон.є.
41. Марк Порцій Катон Молодший (95-46 рр. до н. є.) - оратор, політичний діяч, філософ-стоїк, претор у 54 р. до н. є., фанатичний республіканець, покінчив самогубством після поразки помпеянців у Африці в битві під Тапсом.
42. На 55 р. до н. є.
43. Дружиною Помпея була Юлія, дочка Цезаря. Померла вона 54 р. до н. є.
44. Сірія, завойована Помпеєм, стала римською провінцією у 64 р. до н. є.
Парфія - тут: стародавня держава на території нинішнього Іраку й Ірану.
45. Луцій Ліціній Лукулл - консул 74 р. до н. є. (брат Марка Лукулла, згаданого вії розділі), успішно воював з царем Понту Мітрідатом та його союзником вірменським царем Тіграном II Великим у 74-64 рр. до н. є. Його ім'я стало прозивним на ознаку величезного багатства.
46. Бактрія - стародавня країна в Середній Азії у верхів'ї й середній течії Аму-Дар'ї.
47. Брундізій - місто в Калабрії на півдні Італії.
48. Галатія - країна в Малій Азії, заселена галатами, племенем кельтського походження.
49. Тобто в останню годину дня. Стародавні ділили добу на день, який починався близько 6 години ранку, і ніч, яка починалася близько 6 години вечора.
50. Ієраполь («Священне місто») в Північній Сірії був осередком культу богині Атаргатіс (Деркето). її храм був одним з найбагатших у античному світі. [398]
51 Арсак XIII (Ород І)- парфянський цар (57-37 рр. до н. є.).
52. Гай Кассій Лонгін - пізніший убивця Гая Юлія Цезаря.
53. Артабаз (Артавазд II) - цар Вірменії в 56-34 рр. до н. є.
54. Йдеться про ріку Євфрат.
55. Сурена - це не власне ім'я, як гадає Плутарх, а почесний титул голови найвпливовішого після царської династії Аршакідів парфянського роду. Сурена був перший серед царських вельмож і головнокомандуючим парфянською армією.
56. Армія Красса складалася з 7 легіонів (легіон налічував 3000-3600 чоловік, до його складу входило 10 когорт по 300-360 чоловік), 4000 вершників, декількох сот лучників і метальників списів, отже, налічувала близько 40000 чоловік.
57. Маргіана - область у Середній Азії, розташована в пониззі річки Марг (тепер Мургаб у Туркменській РСР).
58. Мідяни - народ, який населяв одну з областей Персії (Парфії), Мідію.
59. Луцій Корнелій Сціпіон - брат Публія Сціпіона, переможця Ганнібала. Розбив у битві коло Магнезії в 190 р. до н. є. сірійського царя Антіоха (фактичним керівником воєнних дій був Публій Сціпіон).
60. Маються на увазі великі поразки римлян під час Першої і особливо під час Другої Пунічних воєн.
61. Тобто Цезаря і Помпея.
62. У нагороду Андромах був призначений парфянами правителем Карр.
63. Ліктори - почет високих римських сановників: у диктатора були 24 ліктори, у консула 12, у претора 6; вони йшли попереду з пучками прутів з вкладеними в них сокирами, прокладали дорогу в натовпі і виконували вироки.
64. Очевидно, йдеться про Євфрат.
65. «Мілетські оповідання» Арістіда з Мілета - збірник новел кінця II - початку І ст. до н. є. переважно еротичного, інколи дуже фривольного змісту. Латинською мовою переклав цей твір Л. Корнелій Сізенна у І ст. до н. є.
66. Натяк на славнозвісну байку Езопа про те, що кожна людина носить перед собою сумку з чужими вадами, а ззаду - сумку із своїми, через те бачить хиби інших, а не помічає власних.
67. Сібаріс - грецьке місто в Південній Італії, яке славилось розкішним життям своїх мешканців; зруйноване жителями міста Кротона в 510 р. до н. є.
68. Скітала - вид отруйних змій.
69. Тралли - місто в південно-західній частині Малої Азії.
70. У «Вакханках» Евріпіда розповідається про розправу бога Діоніса (Вакха) над гонителем його культу царем Фів Пентеєм (Пенфеєм). Вакханки на чолі з Агавою, матір'ю Пентея, в нестямі роздирають його на шматки, вважаючи, що шматують дикого звіра, а потім з тріумфом несуть голову Пентея, як мисливський трофей.
71. Цитати з «Вакханок» - рядки 1169-1171 і 1178-1179.
72. Пакор загинув 9 червня 38 р. до н. є. [399]
73. Наступником Орода був Фраат НІ (Арсак XII), який повернув римському імператору Августу прапори й орлів Крассового війська.
74. Лікург (396-326 рр. до н. є.) - афінський оратор, противник Македонії, однодумець оратора Демосфена.
75. Гіпербол - після смерті Клеона в 424 р. до н. є. керівник демократичної партії в Афінах; як і Клеона, його висміювали тогочасні комедіографи.
76. Пілос - портове місто на південному заході Пелопоннесу, в області Мессенія. У 425 р. до н. є. афіняни захотіли це місто і блокували острів Сфактерію, розташований напроти міста. Закінчив бої за це місто і острів не Нікій, а Клеон.
77. Пердікка - цар Македонії (бл. 440-413 рр. до н. є.), противник Афін.
78. Намісник Македонії 146 р. до н. є. Квінт Цецілій Метелл переміг у битві на Істмі військо Ахейського союзу, але закінчив війну Гай Муммій, який захопив і зруйнував Корінф. Після цього Греція стала римською провінцією.
79. Фемістокл - афінський політичний діяч (525-460 рр. до н. є.), проводир демократичної партії; в другій греко-перській війні командував грецьким флотом у бою при Саламіні (480 р.). Про те, як Фемістокл підкупив нікчемного Епікіда, щоб той відмовився від посади командуючого, розповідає Плутарх у життєписі Фемістокла (розд. 6).
80. Про це розповідає Плутарх у життєписі Катона Молодшого (розд. 20).
81. Міноя - невеликий острів у Саронічній затоці; Кіфера - острів на південь від Пелопоннесу; Мелос - острів у Егейському морі. Тут згадуються походи Нікія проти островів - союзників Спарти у Пелопоннеській війні (431-404 рр. до н. є.).
82. У той час Помпей і Метелл вели війну в Іспанії проти Серторія, Луцій Лукулл воював проти Мітрідата й Тіграна у Малій Азії, Марк Лукулл був намісником Македонії.
83. Вірш невідомого поета.
84. У 66 р. до н. є. народний трибун Гай Манілій вніс законопроект про передачу верховного командування у війні з Мітрідатом Помпею, проти якого виступали деякі сенатори.
85. Гірканія - країна в Азії на південь від Каспійського моря; Сузи - місто в Персії, одна з резиденцій перського царя; Бактри (суч. Балх) - місто в теперішньому Північно-Західному Афганістані.
86. Евріїїід. Фінікіянки, р. 524.
87. Скандія - місто на острові Кіфера; Менда - місто на Халкідському півострові.
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Плутарх Нікій і Красс Переклад Й. Кобова
ЗМІСТ
| 1. | Плутарх Нікій і Красс Переклад Й. Кобова |
| 2. | КРАСС 1. Марк Красс, батько якого був цензором і... |
| 3. | (ПОРІВНЯННЯ) 34. Порівнюючи цих двох мужів, слід... |
| 4. | ПРИМІТКИ НІКІЙ 1. Мова йде про Н і к і я,... |
На попередню
|
|
