Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Плутарх Агесилай
ХVI.
Перейшовши через Геллеспонт, Агесилай рушив по Фракії, не питаючи на те дозволи ні у одного з варварських племен; він лише відправив до кожного з них гінця з питанням, чи бажають вони, щоб він пройшов через їх країну як друг або як ворог. Всі прийняли його доброзичливо і посилали йому для охорони стільки людей, скільки було в їх силах; одні лише так звані трохали, яким і Ксеркс, як повідомляють, повинен був сплатити за прохід через їх землю, зажадали у Агесилая сто талантів срібла і стільки ж жінок. Але Агесилай, кепкуючи з них, спитав: "Чому ж вони відразу не прийшли, щоб отримати плату." Він рушив проти них, вступив в битву і змусив варварів до втечі, нанісши їм важкі втрати. З тим же питанням він звернувся до царя Македонії; той відповів, що подумає, а Агесилай сказав: "Добре, нехай він думає, а ми поки підемо уперед". Цар здивувався його сміливості і, злякавшись, повідомив йому, що він може пройти по його країні як друг. Оскільки фессалийці були в союзі з ворогами Спарти, Агесилай став спустошувати їх володіння, пославши, однак, в той же час в Ларіссу Ксенокла і Скіфа з пропозицією дружби. Обидва вони були схоплені і ув'язнені. Всі обурювалися цим і вважали, що Агесилаю необхідне негайно виступити і обложити Ларіссу, однак він, сказавши, що не хоче зайняти навіть всю Фессалію ціною життя хоч би одного з цих двох, отримав обох зворотно, уклавши мирну угоду. Але цьому, бути маже, не варто і дивуватися: адже коли в інший раз Агесилай дізнався, що біля Коринфу сталася велика битва і з боку спартанців втрат зовсім небагато, з боку ж противника -- безліч, він не виявив ні радощі, ні гордість і лише сказав з глибоким зітханням: "Горе тобі, Греція, що ти сама погубила стільки людей, бо другі, якби вони ще жили, здатні були б, об'єднавшись, перемогти всіх варварів разом взятих". Під час його походу фарсальці нападали на нього і спичиняли утрати війську. Агесилай, очоливши п'ятсот вершників, напав на фарсальців, змусив їх до втечі і поставив трофей біля Нартакія. Цій перемозі він особливо радів, бо лише з кіннотою, створеної ним самим, переміг людей, що гордилися більш усього своїм мистецтвом у верховій їзді.
Сюди до нього прибув із Спарти ефор Діфрід, принісши наказ негайно вторгнутися в Беотію. Агесилай, вважаючи, що цей план повинен бути виконаний пізніше, після більш ретельних приготувань, вважав, однак, що не можна надавати непокора владі. Він оголосив своїм військам, що скоро настане той день, ради якого вони прийшли з Азії, і закликавдо себе дві мори із сил, що стояли біля Корінфа. Лакедемоняни, щоб надати йому особливу честь, сповістили в Спарті, що ті з юнаків, хто бажає виступити на допомогу цареві, можуть записатися в списки. Оскільки охоче записалися всі, власті відібрали чоловік, найбільш квітучого і сильних, і відіслали їх у військо. Агесилай, тим часом, пройшовши через Фермопіли, рушив по Фокі-де, дружньо до нього настоєній. Але лише тільки він вступив в Беотію і встав табором біля Херонеї, як у час сонячного затемнення, яке прийняло контури місяця, отримав звістку про смерть Пісандра і про перемогу Фарнабаза і Конона в морській битві біля Кніде. Агесилай був дуже засмучений як загибеллю Пісандра, так і збитком, який понесла вітчизна, однак, щоб не вселити воїнам несміливості і відчаю, в той час як вони готувалися до боротьби, він наказав людям, прибулим з моря, говорити протилежне дійсності - що битва була виграна спартанцями. Він сам з'явився з вінком на голові, приніс жертви богам за хорошу звістку і відіслав своїм друзям частини жертовних тварин.
Звідси він виступив далі і, опинившись біля Коронеє лицем до лиця з супротивником, вишикував військо в бойовий порядок, доручивши орхоменцям ліве крило і ставши на чолі правого. У ворога на правому фланзі стояли фіванцы, на лівому -- аргівяни. Ксенофонт, що повернувся з Азії і що сам брав участь в битві поруч з Агесилаем, розказує, що ця битва була найбільш запеклою з всіх, які відбувалися в ті часи. Перше зіткнення не викликало, правда, наполегливої і тривалої боротьби: фіванці змусили до втечі орхоменців, а Агесилай -- аргівян. Однак і ті і інші, дізнавшись, що їх ліве крило зім`ято і відступає, повернули назад. Агесилай міг би забезпечити собі вірну перемогу, якби він не ударив фіванцам в лоб, а дав їм пройти повз і кинувся б на них іззаду. Однак через озлоблення і честолюбство він зіткнувся з противником груди в груди, бажаючи зім`яти його своїм натиском. Вороги прийняли удар з не меншою відвагою, і спалахнула гаряча битва по всій бойової лінії, особливо напружене в тому місці, де стояв Агесилай, оточений п'ятдесятьма спартанцями, бойовий запал яких, як здається, послужив на цей раз порятунком для царя. Бо вони билися, захищаючи його, з найбільшою хоробрістю і хоч і не змогли уберегти царя від ран; однак, коли його панцир був вже пробитий в багатьох місцях мечами і списами, винесли його з великим трудом, але живого; тісно згуртувавшись навколо нього, вони багатьох ворогів поклали на місці і самі втратили багатьох. Коли виявилося, що перемогти фіванцев прямим ударом – справа дуже важка, спартанці змушені були прийняти план,знехтуваний ними на початку битви. Вони розступилися перед фіванцами і дали їм пройти між двома рядами, а коли ті, побачивши, що прорив вже довершений, порушили лад, спартанці погналися за ними і, порівнявшись, напали з флангів. Однак ним не вдалося змусити ворогів до втечі: фіванцы відійшли до Гелікону, причому ця битва виповнила їх пихою, оскількиім вдалося залишитися непереможеними, незважаючи на те, що вони були одні, без союзників.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
