Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Плутарх Агесилай
ХIХ.
Агесилай, хоч і страждав від численних ран, не віддалився відразу до намету, але наказав віднести себе на носилках до стану своїх, щоб пересвідчитися, що трупи убитих зібрані і знаходяться в межах досяжності. Противників, які ховалися в сусідньому храмі Афіни Ітонійської, він наказав відпустити. Біля цього храму знаходився трофей, який поставили в свій час беотійцы на чолі з Спартоном, коли вони на цьому місці перемогли афінян і убили Толміда. Наступного ранку Агесилай, щоб випробувати, чи бажають фіванці відновити битву, наказав воїнам прикрасити себе вінками і під звуки флейт поставити пишний трофей, як годиться переможцям. Коли ж противники прислали послів з проханням про видачі трупів, він уклав з ними перемир'я і, закріпивши таким чином перемогу, відправився на носилках в Дельфи, де в цей час відбувалися Піфійські гри. Агесилай влаштував урочистий хід в честь Аполлона і присвятив богу десяту частина здоьичі, захопленої ним в Азії, що становило сто талантів. Після повернення в Спарту він відразу ж завоював симпатії громадян і загальне здивування своїми звичками і способом життя. Бо, на відміну від більшості полководців, він не повернувся з чужини іншою людиною, що перетворилася під впливом чужоземних вдач, незадоволеною всім вітчизняним, що свариться зі своїми співгромадянами; навпаки, він поводився так, наче ніколи не переходив на іншу сторону Еврота, поважав і любив рідні звичаї, не змінив нічого ні в їжі, ні в купелях, ні в способі життя своєї дружини, ні в прикрасі своєї зброї, ні в домашньому господарстві. Навіть двері власного будинку, які були настільки древніми, що, здавалося, були поставлені ще Арістодемом, він зберіг в колишньому стані. Зі слів Ксенофонта, канатр його дочки не був більш пишним, ніж у інших. Канатром лакедемоняни називають дерев'яні зображення грифів і наівкозлів-напіволеней, в яких вони возять своїх дочок під час урочистих ходів. Ксенофонт не записав імені дочки Агесилая, і Дікеарх досадував на те, що ми не знаємо імен ні дочки Агесилая, ні матері Епамінонда. Однак в лакедемонських написах ми знайшли, що дружина Агесилая носила ім'я Клеори, дочок же звали Евполія і Іпполіта. У Лакедемоне і понині зберігається також спис Агесилая, нічим не відмінне від інших.
Помічаючи, як деякі з громадян гордяться і чваняться тим,що вигодовують коней для ристалищ, Агесилай умовив сестру свою Киніську відправити колісницю для участі в олімпійських змаганнях. Цим він хотів показати грекам, що подібна перемога не вимагає ніякої доблесті, а лише багатства і марнотратства. Мудрецеві Ксенофонту, який завжди знаходився при ньому і користувався його увагою, він порадив привезти своїх дітей в Лакедемон для виховання, щоб вони оволоділи найпрекраснішою з наук - коритися і володарювати. Після смерті Лісандра Агесилай розкрив велику змову,який той влаштував проти нього негайно після повернення з Азії, і вирішив показати, яким громадянином був Лісандр за житті. Прочитавши промову, що збереглася в паперах Лісандра, складену Клеоном Галікарнасським, яку Лісандр від свого імені мав намір тримати перед народом, промову, що містила заклики до перевороту і зміні державного устрою, Агесилай хотів обнародувати її. Однак один з старійшин, прочитавши цю промовц і жахнувшись мистецтву переконання, з яким вона була написана, порадив Агесилаю не викопувати Лісандра з могили, але краще поховати разом з ним і цю промову. Агесилай послухався поради і відмовився від свого наміру. Своїм противникам він ніколи не заподіював шкоди відкрито, але умів добитися, щоб вони були призначені полководцями або начальницькими особами, потім викривав їх в несумлінності і користолюбстві при виконанні своїх обов'язків і, нарешті, коли справа доходила до суду, підтримував їх і допомагав ім. Таким чином він робив з ворогів друзів і залучав їх на свій бік, так що не мав жодного противника. Другий цар,Агесиполід, був сином вигнанця і до того ж ще дуже молодий за віком, а за характером покірливий і м'який, і тому приймав мало участі в державних справах. Однак Агесилай вважавза необхідне зобов'язати вдячністю і його. Обидва царі, коли знаходилися в місті, ходили до однієї і тієї ж фидитії і харчувалися за одним столом. Знаючи, що Агесиполід, так само як і сам він, дуже привернений до любовних справ, Агесилай завжди заводив з ним розмова про прекрасних хлопчиків. Він схиляв юнака до любовних утіх і сам допомагав йому в його захопленнях. Справа в тому, що в лаконських любовних зв'язках немає нічого брудного, навпаки, вони поєднуються з великою соромливістю, честолюбством і прагненням до доброчесності, як сказано в життєписі Лікурга.
Завдяки своєму великому впливу в державі, Агесилай домігся, щоб командування флотом було доручене його зведеному брату по матері Тельовтію. Потім він зробив похід в Корінф і сам захопив з суші Довгі стіни, Тельовтій же на кораблях... У цей час аргівяни, які тоді володіли Корінфом, справляли Істмійськіє ігри. З'явившись в корінфській землі, коли вони щойно здійснили жертвоприношення, Агесилай примусив їх бігти, кинувши всі приготування до свята. Колишні з ним корінфські вигнанці звернулися до ньому з проханням взяти на себе розпорядок в змаганнях, але він відмовився і, надавши це їм самим, чекав, щоб забезпечити їх від нападу, поки не закінчаться жертвоприношення і змагання. Деякий час опісля, коли він віддалився,аргівяни справили Істмійськиє ігри ще раз, і при цьому виявилося, що з числа тих, хто змагався, деякі були повторно проголошені переможцями, але були і такі, які в перший раз перемогли, а у другий попали в список переможених. Дізнавшись про це, Агесилай оголосив, що аргівяни самі себе викрили в боягузтві, оскільки, вважаючи розпорядокна грі чимсь великим і важливим, не насмілилися битися з ним за цю честь. Сам він вважав за необхідним до всіх подібних речей відноситися стримано. У себе у вітчизні він готував хори, влаштовував змагання і завжди на них був присутнім, виявляючи велике честолюбство і старанність і не пропускаючи навіть жодного змагання хлопчиків і дівчаток, але те, що захоплювало інших, йому було немов зовсім незнано і незнайомо. Одного разу він зустрівся з трагічним актором Калліппідом, ім'я якого було прославлене серед греків і який користувався загальним визнанням. Калліппід першим вітав Агесилая, а потім з гордим виглядом змішався з тими, що супроводили царя на прогулянці, розраховуючи, що той скаже йому яку-небудь люб'зність. Нарешті, Калліппід не витерпів і сказав: "Хіба ти не пізнаєшся мене, цар? " - на що Агесилай, повернувшись до нього, відповів: "Здається мені, що ти Калліппід, дикелікт? " - так називають лакедемоняне мімів. У інший раз його покликали послухати людину, що наслідує співу солов'я. Агесилай відмовився, сказавши: "Я чув самого солов'я". Лікар Менекрат за успішне лікування в декількох безнадійних випадках отримав прізвисько Зевса. Він безсоромно користувався цим прізвиськом і зважився навіть написати Агесилаю; "Менекрат-Зевс бажає бути здоровим Агесилаю". Агесилай написав у відповідь: "Цар Агесилай бажає Менекрату бути в здоровій думці".
ЗМІСТ
На попередню
|
|
