Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Лукіан Сатиричні діалоги Переклад А.Сагарди

10. Меніпп. ...В безпорадному стані я вже й не сподівався почути на Землі правду про ті справи й вирішив, що єдиний засіб визволитися від усіх сумнівів буде такий, коли я, якось зробившись крилатим, сам піднімуся на небо. Надію на це найбільше підтримувало в мені і власне палке бажання, а так само й байкар Есоп, який відкривав небо орлам і жукам, а іноді навіть і верблюдам. Мені цілком ясно було, що ніяк не можна мріяти про те, щоб у мене самого коли-небудь виросли крила; але коли б я приладнав собі крила шуліки чи орла,- бо тільки вони спроможні витримати вагу людського тіла,- то моя спроба може б і вдалася. І от, піймавши цих обох птахів, я дуже старанно відрізав у орла праве крило, а в шуліки - ліве, потім я прив'язав і прилаштував їх міцними ременями до плечей, а на краях крил приладнав держаки для рук і почав випробовувати себе, спочатку підскакуючи й допомагаючи руками; як гуси, ще залишаючись на землі, я піднімався й, бігаючи навшпиньки, разом з тим і літав. Коли ж справа почала налагоджуватися, то я наважився на сміливішу спробу: я зійшов на Акрополь і спустився з скелі вниз, пролетівши аж до самісінького театру. 11. Коли й тут я перелетів безпечно, то я почав думати вже про висоти й вершини: піднявшись з Пармету чи з Гіммету, я летів аж до Геранії, потім звідтіля вгору на Акрокорінф, далі через Фолою і Ерімант аж до Тайгету. Отож, досить попрацювавши над своїм сміливим починанням, я вже [369] вдосконалився і літав високо і більше не думав про те, що властиво пташенятам, але зійшов на Олімп і, якнайлегше призапасшися харчами, кінець кінцем попрямував просто на небо. Спочатку в мене крутилася голова, коли я дивився на таку глибину, а потім і це я терпів легко. Залишивши далеко за собою хмари і бувши вже під самим місяцем, я відчув, що втомився, надто в лівому крилі, шулічиному. Отож я підлетів до місяця й сів на ньому трохи перепочити. Я дивився згори на землю і, як той Зевс у Гомера, позирав то на добрих герцівників фракійців, то на землю мізійців, а далі, незабаром, коли в мене було бажання, і на Елладу, Персію та Індію. Все це сповнювало мене якоїсь різноманітної втіхи.

Друг. Так ти, Меніппе, будь ласка, скажи мені й про це, не пропускай нічого з твоєї подорожі, але оповідай, коли ти що бачив і мимохідь по дорозі, щоб нам і це знати. Я сподіваюся немало почути і про те, який вигляд має земля та все те, що на ній, якою вона здалася тобі, коли ти дивився на неї зверху.

Меніпп. І правильно, друже, припускаєш. Тому піднесися в думці, як тільки можеш, на місяць, подорожуй укупі зо мною й обійми оком усю картину того, що на землі. 12. І насамперед уяви собі, що бачиш землю дуже маленьку, кажу,- значно меншу за місяць; коли я тільки спершу подивився на неї, то мене взяв великий сумнів, де ж ті такі високі гори й таке велике море. І коли б я не побачив Родоського колоса та башти на Фаросі, то, будь певен, я й зовсім не пізнав би землі. Тільки ці високі речі, що визначалися над усім, та океан, який виблискував на сонці, показали мені, що я бачив землю. Коли ж я, раз побачивши, пильно придивився, то передо мною вже ясно з'явилося все людське життя, не тільки народи й міста, але навіть ясно видно було і тих, що пливли морем, воювали, обробляли землю, судилися, жінок, тварин,- одно слово, все те, що хлібодарна земля годує.

...Розповідати про все докладно, мій любий, просто неможливо там, де навіть і оглянути було справою тяжкою. А втім найголовніше здалось мені-таким, яким за Гомеровими словами, воно було на щиті; бо тут були бенкети, весілля, там суди і народні збори, там хтось приносив жертву, а поруч іще інший хтось сумував. І коли б тільки я не дивився на Гетику, я бачив, що гети воюють, а коли я переходив до скіфів, то бачив, що вони мандрують на своїх візках; а повернувши око трохи на другий бік, я бачив, що єгиптяни; обробляли землю, фінікієць торгував, кілікіець розбійникував, лаконець самі мордував себе, а афінянин судився. 17. Оскільки це все відбувалося одночасно, то ти вже можеш легко зрозуміти, яке з того поставало сум'яття. Уяви собі, що хтось поставив на сцену силу співаків, або ще краще - кілька хорів, потім Звелів, щоб кожен із співаків, не дбаючи про суголосність, співав свою власну мелодію і щоб кожен честолюбно намагався довести до кінця свою пісню й щосили перекричати свого сусіда,- невже ж, задля Зевса, можеш уявити, яка то буде пісня.

Друг. І справді, Меніппе, дуже смішна й безладна.

Меніпп. Так от, друже мій, такі всі співці на землі і з такого різноголосся складається ціле життя людей, що не тільки безладно співають, але й мають не подібний один до одного зовнішній вигляд, рухаються в протилежних напрямках і ні в чому не однодумні, аж поки кінець кінцем керівник хору не прожене їх одного по одному із сцени, сказавши, що вони більш не потрібні. З того часу вони всі подібні, бо вже всі мовчать і більш не співають тієї мішаної й безладної пісні. Але все, що діється в цьому різноколірному й різноманітному театрі, безперечно, було смішне. 18. А найбільше мені хотілося [370] сміятися з тих людей, що сперечаються за межі землі й дуже пишаються тим, що обробляють площину Сікіонову, мають землю на Маратоні поблизу Еної або придбали тисячу десятин в Ахарнах. І справді, коли ціла Еллада, як вона мені здавалася згори, була завбільшки пальців з чотири, відповідно до цього, гадаю, Аттіка буде тільки незначною частиною. Отож я помислив, на якому малому грунті залишалося отим багачам засновувати свої великі пишання, бо ж і той з цих землевласників, що має найбільше землі, здавалося мені, обробляє єдиний Епікурів атом. І коли я поглянув на Пелопоннес і побачив там Кінурійську землю, то згадав, як за такий клаптик землі, що аж ніскільки не більший розміром за єгипетську сочевицю, загинула за один день така сила аргосців та лакедемонців. І коли б я побачив когось такого, хто пишається своїм золотом, тим, що має вісім перснів і чотири келихи, то із нього я 6 дуже сміявся, бо й цілий Пангей із своїми копальнями був завбільшки з просяне зерно.

19. Друг. O, щасливий Меніппе, що бачив таке незвичайне видовище! Ну, а міста й сами люди, задля Зевса, якими здавалися згори?

Меніпп. Гадаю, ти часто бачив мурашники, як у них ті купчаться, деякі виходять, а інші знову повертаються туди; той виносить гній, а той, захопивши [371] десь бобову шкаралупу або пів пшеничного зерна, поспішаючи несе. Слід гадати, що в них є, відповідно до мурашиного життя, і будівники, і народні проводирі, і притани, і музики, і філософи. Та й незалежно від цього наші міста з їхнім населенням найбільш подібні до мурашників...

© Aerius, 2003

Додати в закладки

  
Переклад Translate